Рішення

від 30.11.2022 по справі 640/14454/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Київ № 640/14454/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУС - 79» доГоловного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПСпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.01.2019 року., ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТУС - 79» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0042821404 від 22.07.2019 року та №0042831404 від 22.07.2019р.

Ухвалою суду від 05 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 04 вересня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та викликом свідка.

Ухвалою суду від 30 листопада 2022 року замінено відповідача на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові зобов`язання за господарськими операціями позивача з ТОВ «ЖИТЛОБУДМОНТАЖ» сформовані відповідно до законодавства та підтверджені всіма первинними, бухгалтерськими, фінансовими документами та договірною документацією, а встановлені під час перевірки фінансово - господарської діяльності і відображені в Акті перевірки №656/26-15-14-04-05/39533619 від 27.06.2019 року порушення, а також нарахування податковими повідомленнями - рішеннями №0042821404 та №0042831404 від 22 липня 2019 року грошових зобов`язань не грунтуються на законі та нічим недоведені відповідачем.

28 серпня 2019 року відповідачем подано відзив на позов відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у ньому та посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, які на думку контролюючого органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до відповідних показників податкової звітності. За таких обставин, контролюючий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу від 10.06.2019 року №7788 та направлення на перевірку від 13.06.2019 року №1047/26-15-14-04-05, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві та відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУС - 79» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Житлобудмонтаж» (попередня назва - ТОВ «Альтор») за липень та серпень 2016 року показників декларації з податку на додану вартість.

За результатами перевірки, податковим органом складено акт від 27 червня 2019 року № 656/26-15-14-04-05/39533619.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

п.44.1, ст.44, п.185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 49 284, 00 грн. у тому числі за липень 2016 року у сумі 22 445, 00 грн. та за серпень 2016 року у сумі 26 839, 00 грн., та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 12 031, 00 грн., в тому числі за серпень 2016 року у сумі 12 031, 00 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем 15 січня 2019 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0042821404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в України товарів у розмірі 61 605 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 49 284, 00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 12 321, 00 грн.

№0042831404, яким завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість у сумі 12 031, 00 грн.

Вважаючи дані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі по тексту - Кодекс).

Згідно з пп.«а», «б» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст.187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з TOB «Житлобудмонтаж» (код ЄДРПОУ 39140922, попередня назва ТОВ «Будівельна компанія «Альтор») за липень 2016 року та серпень 2016 року.

Як вбачається судом між TOB «АРТУС - 79» та TOB «Житлобудмонтаж» (попереднє найменування ТОВ «Будівельна компанія «Альтор») укладено договір від 12.07.2016 №12/07/16, предметом якого є виготовлення та монтаж відливів, накривок екранів балконів, карнизів, парапетів на об`єкті: ЖК «Старокиївський» по вул. Старокиївська, буд.10, у Шевченківському районі м. Києва. Початок робіт - липень 2016 року, закінчення робіт - грудень 2016 року.

Позивачем в підтвердження здійснення господарських операцій із TOB «Житлобудмонтаж» та виконання умов вказаного договору подано копії:

Акт №1 за липень 2016 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року, акт № 2 за серпень 2016 року, податкову накладну №433 від 28.07.2016 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №305612, податкову накладну №373 від 31.08.2016 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №305876, виписки по рахунку на підтвердження оплати за виконанні роботи.

Зазначені первинні документи підписані зі сторони субпідрядника директором ТОВ «Житлобудмонтаж» Коваленко Наталією Миколаївною.

Доводи контролюючого органу зводяться до того, що ТОВ «Житлобудмонтаж» (раніше ТОВ «Будівельна компанія «Альтор») перебуває на обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Сумській області, основний вид діяльності за КВЕД 41.10 - організація будівництва будівель. Відповідно до Звіту про суми нарахованої заробітної плати, нарахування єдиного внеску та повідомлення про прийняття працівника на роботу - на підприємстві працювало 6 осіб. Свідоцтво платника ПДВ від 16.04.2016 №200273386 анульовано за рішенням контролюючого органу у 2018 році.

Разом з тим, контролюючим органом встановлено, що згідно пояснень в СУ ФР ГУ ДФС у Печерському районі Коваленко Н.М. повідомила, що дане підприємство TOB «Альтор» зареєстроване без її відома, згоди та без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу допиту ОСОБА_1 від 10.06.2017 року, складеного в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016100060000134 від 08.11.2016, зареєстрованого за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_1 повідомила, що жодного відношення до реєстрації/створення вказаного підприємства немає, фінансово-господарську діяльність від імені директора ніколи не проводила, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову та господарську звітність не формувала та в первинній фінансово-господарській документації не розписувалась та не уповноважувала на це нікого.

Також, відповідно до Єдиного реєстру судових рішень внесено ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30.11.2017 по матеріалам досудового розслідування внесеного за № 32016100090000097 від 12 грудня 2016 року за ознаками кримінальний правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205, ч.1 ст. 212, ч. 3 ст. 212 КК України досудовим розслідуванням встановлено, що підприємства, серед яких ТОВ «Житлобудмонтаж» зареєстровані та придбані на підставних осіб підприємства, з метою прикриття незаконної діяльності, а саме: незаконного обготівкування грошових котів та сприяння ухиленню від сплати податків суб`єктам реального сектору економіки за рахунок формування фіктивного податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, шляхом оформлення безтоварних господарських операцій від ФСГД. Під час досудового розслідування встановлено, що у таких підприємств (юридичних осіб) відсутні трудові ресурси, офісні, торгівельні та складські приміщення, виробниче обладнання, сировині матеріали, що вказує на відсутність факту реального здійснення фінансово- господарської діяльності. На зазначених підприємствах у період 2016-2017 pp. доходу отримували лише директори підприємств, які також: одноосібно займали посади головного бухгалтера та здійснювали реєстрації підприємств, наймані працівники відсутні. Податкова звітність до податкових органів надавались виключно в електронному вигляді, з використанням однакових IP-адрес, які знаходяться за межами України. В ході проведення оперативними співробітниками оглядів податкових адрес, згідно реєстраційних даних, було встановлено, що зазначені вище підприємства за податковими адресами не знаходяться. Допитані особи, які відповідно до ЄДРЮОФОП певний період були зазначені як посадові особи та засновники, зокрема і ТОВ «Житлобудмонтаж» (стара назва ТОВ «БК «Альтор») надали покази що свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємствах. Злочинна схема, направлена на надання суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки послуг по ухиленню від сплати податку функціонує за наступник алгоритмом:.... ТОВ «Житлобудмонтаж» (стара назва ТОВ «БК «АЛЬТОР») посідаючи в даній схемі ланку вигодо формуючих підприємств з метою безпідставного заниження податкових зобов`язань з ПДВ, які виникли підприємств реального сектору економіки, незаконно формують відповідний обсяг податкового кредиту з ПДВ, за рахунок «нібито» понесених витрат на сплату товар, робіт, послуг, отриманих від підприємств, що здійснюють оптову торгівлю продуктами харчування та напоями-«оптовиків», дитячими товарами, транспортними засобами сільгоспвиробників, а також підприємств-імпортерів, після чого з метою створення видимості здійснення господарської діяльності, вуалюючи псевдо розрахункові операції, незаконно сформований податковий кредит з ПДВ збалансовують податковими зобов`язаннями на користь підприємств реального сектору економіки, які в даній схемі займають ланку (вигодонабувачів)».

За наведених обставин відповідач вважає, що вищенаведені обставини за операціями позивача та ТОВ «Житлобудмонтаж» доводять неможливість їх здійснення.

Стосовно протоколу допиту директора контрагента як підтвердження безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Житлобудмонтаж», суд зазначає, що наявність кримінального провадження не є беззаперечним аргументом для визнання операцій фіктивними, а лише свідчить про необхідність додаткової перевірки наявності чи відсутності дефектності наданих платником податків документів на підтвердження чи спростування відповідних фактів.

Водночас, слід зазначити, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв`язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-замовника послуг (товарів, робіт), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником (виконавцем), та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

В свою чергу, мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За результатом дослідження наданих позивачем первинних документів по взаємовідносинам із зазначеним підприємством, суд вважає, що вони не підтверджують реального виконання господарських операцій вказаним контрагентом позивача по укладеному договору, оскільки складені неналежним чином, не містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та не дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи слід зазначити, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які мають складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та/або податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

Однак, надані позивачем первинні документи належним чином не підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

В даному випадку, за спірними операціями з контрагентом лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів.

Крім того, згідно усталеної практики Верховного Суду України, викладеної у постановах від 05 березня 2012 року № 21-421а11, від 01 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 02 грудня 2015 року № 21-3849а15, а також у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 2а/0470/14206/12, від 04 червня 2020 року у справі №440/2019/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 818/138/17 податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, підписані від імені осіб, які не брали участі у створенні та діяльності контрагентів платника податків-покупця, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

З огляду на зазначене, позивач взяв на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому, саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 826/6170/16.

Також, у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №815/3666/16 суд вказав, що надані позивачем документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку на адресу позивача.

Крім того, судом не бере до уваги пояснення позивача від 14.08.2019 року, оскільки з урахуванням раніше встановлених доказів, фотокопії житлового комплексу не свідчать про виконання робіт саме субпідрядником ТОВ «Житлобудмонтаж».

Також судом в ухвалі про відкриття провадження у справі п.8 витребувано від ТОВ «Житлобудмонтаж» за період з липня по серпень 2016 року належним чином засвідчені копії документів щодо взаємовідносин з позивачем, що підтверджують наявність на підприємстві трудових ресурсів та основних засобів виробництва, укладання та виконання договорів з третіми особами щодо реалізації своїх зобов`язань на користь позивача, виконання зобов`язань особисто.

Станом на дату прийняття рішення, будь - яких витребуваних доказів до суду не надано.

Виходячи з вищенаведеного, надавши оцінку усім доказам, які є у справі, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування податкового обліку за наслідками зазначених вище господарських операцій. Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують висновків акту перевірки, а тому при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення № 0042821404 від 22.07.2019 року та №0042831404 від 22.07.2019р. є правомірними, а тому в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУС - 79» має бути відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб`єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУС - 79» (04070, вул. Набережно - Хрещатицька 14, місто Київ, код ЄДРПОУ 39533619) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Амельохін