Постанова

від 30.01.2024 по справі 640/14454/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14454/19 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

Суддів Мєзєнцева Є.І.,

Собківа Я.М.,

При секретарі Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУС - 79» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУС - 79» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТУС - 79» (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просило суд про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0042821404 від 22.07.2019 року та №0042831404 від 22.07.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкові зобов`язання за господарськими операціями позивача з ТОВ «ЖИТЛОБУДМОНТАЖ» сформовані відповідно до законодавства та підтверджені всіма первинними, бухгалтерськими, фінансовими документами та договірною документацією, а встановлені під час перевірки фінансово - господарської діяльності і відображені в Акті перевірки №656/26-15-14-04-05/39533619 від 27.06.2019 року порушення, а також нарахування податковими повідомленнями - рішеннями №0042821404 та №0042831404 від 22 липня 2019 року грошових зобов`язань не ґрунтуються на законі та нічим недоведені відповідачем.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року в задоволенні даного позову відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що за результатом дослідження наданих позивачем первинних документів по взаємовідносинам із підприємством, суд вважає, що вони не підтверджують реального виконання господарських операцій вказаним контрагентом позивача по укладеному договору, оскільки складені неналежним чином, не містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та не дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що при проведенні перевірки, складанні акту та прийнятті податкового повідомлення - рішення, були допущені грубі порушення вимог законодавства про порядок здійснення перевірок, оскільки вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а податкове повідомлення-рішення, прийняте є протиправним та підлягає скасуванню. Вказує, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов`язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, a і прямо заборонено. Вважає, за умови, якщо на момент укладення правочинів та їх виконання, платником податків та його контрагентами дотримано усіх формальних вимог закону, зокрема, контрагенти платників податків зареєстровані у якості платників податку на додану вартість, існують підстави стверджувати про дотримання обов`язкових вимог, що дають право платнику податків на формування податкового кредиту незважаючи на визнання у майбутньому банкрутами, недійсними установчих документів контрагентів платників податків, зняття їх з обліку в податкових органах та/або скасування їх реєстрації як платників податку на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 10.06.2019 року №7788 та направлення на перевірку від 13.06.2019 року №1047/26-15-14-04-05, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві та відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУС - 79» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Житлобудмонтаж» (попередня назва - ТОВ «Альтор») за липень та серпень 2016 року показників декларації з податку на додану вартість.

За результатами перевірки, податковим органом складено акт від 27 червня 2019 року № 656/26-15-14-04-05/39533619.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

п.44.1, ст.44, п.185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 49 284, 00 грн. у тому числі за липень 2016 року у сумі 22 445, 00 грн. та за серпень 2016 року у сумі 26 839, 00 грн., та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 12 031, 00 грн., в тому числі за серпень 2016 року у сумі 12 031, 00 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем 15 січня 2019 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0042821404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в України товарів у розмірі 61 605 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 49 284, 00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 12 321, 00 грн.

№0042831404, яким завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість у сумі 12 031, 00 грн.

Вважаючи дані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі по тексту - Кодекс).

Згідно з пп.«а», «б» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст.187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

На підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з TOB «Житлобудмонтаж» (код ЄДРПОУ 39140922, попередня назва ТОВ «Будівельна компанія «Альтор») за липень 2016 року та серпень 2016 року.

Колегією суддів встановлено, що між TOB «АРТУС - 79» та TOB «Житлобудмонтаж» (попереднє найменування ТОВ «Будівельна компанія «Альтор») укладено договір від 12.07.2016 №12/07/16, предметом якого є виготовлення та монтаж відливів, накривок екранів балконів, карнизів, парапетів на об`єкті: ЖК «Старокиївський» по вул. Старокиївська, буд.10, у Шевченківському районі м. Києва. Початок робіт - липень 2016 року, закінчення робіт - грудень 2016 року.

Позивачем в підтвердження здійснення господарських операцій із TOB «Житлобудмонтаж» та виконання умов вказаного договору подано копії:

Акт №1 за липень 2016 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року, акт № 2 за серпень 2016 року, податкову накладну №433 від 28.07.2016 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №305612, податкову накладну №373 від 31.08.2016 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №305876, виписки по рахунку на підтвердження оплати за виконанні роботи.

Зазначені первинні документи підписані зі сторони субпідрядника директором ТОВ «Житлобудмонтаж» ОСОБА_1.

Доводи контролюючого органу зводяться до того, що ТОВ «Житлобудмонтаж» (раніше ТОВ «Будівельна компанія «Альтор») перебуває на обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Сумській області, основний вид діяльності за КВЕД 41.10 - організація будівництва будівель. Відповідно до Звіту про суми нарахованої заробітної плати, нарахування єдиного внеску та повідомлення про прийняття працівника на роботу - на підприємстві працювало 6 осіб. Свідоцтво платника ПДВ від 16.04.2016 №200273386 анульовано за рішенням контролюючого органу у 2018 році.

Разом з тим, контролюючим органом встановлено, що згідно пояснень в СУ ФР ГУ ДФС у Печерському районі ОСОБА_1. повідомила, що дане підприємство TOB «Альтор» зареєстроване без її відома, згоди та без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу допиту ОСОБА_1 від 10.06.2017 року, складеного в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016100060000134 від 08.11.2016, зареєстрованого за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_1 повідомила, що жодного відношення до реєстрації/створення вказаного підприємства немає, фінансово-господарську діяльність від імені директора ніколи не проводила, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову та господарську звітність не формувала та в первинній фінансово-господарській документації не розписувалась та не уповноважувала на це нікого.

Також, відповідно до Єдиного реєстру судових рішень внесено ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30.11.2017 по матеріалам досудового розслідування внесеного за № 32016100090000097 від 12 грудня 2016 року за ознаками кримінальний правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205, ч.1 ст. 212, ч. 3 ст. 212 КК України досудовим розслідуванням встановлено, що підприємства, серед яких ТОВ «Житлобудмонтаж» зареєстровані та придбані на підставних осіб підприємства, з метою прикриття незаконної діяльності, а саме: незаконного обготівкування грошових котів та сприяння ухиленню від сплати податків суб`єктам реального сектору економіки за рахунок формування фіктивного податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, шляхом оформлення безтоварних господарських операцій від ФСГД. Під час досудового розслідування встановлено, що у таких підприємств (юридичних осіб) відсутні трудові ресурси, офісні, торгівельні та складські приміщення, виробниче обладнання, сировині матеріали, що вказує на відсутність факту реального здійснення фінансово- господарської діяльності. На зазначених підприємствах у період 2016-2017 pp. доходу отримували лише директори підприємств, які також: одноосібно займали посади головного бухгалтера та здійснювали реєстрації підприємств, наймані працівники відсутні. Податкова звітність до податкових органів надавались виключно в електронному вигляді, з використанням однакових IP-адрес, які знаходяться за межами України. В ході проведення оперативними співробітниками оглядів податкових адрес, згідно реєстраційних даних, було встановлено, що зазначені вище підприємства за податковими адресами не знаходяться. Допитані особи, які відповідно до ЄДРЮОФОП певний період були зазначені як посадові особи та засновники, зокрема і ТОВ «Житлобудмонтаж» (стара назва ТОВ «БК «Альтор») надали покази що свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємствах. Злочинна схема, направлена на надання суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки послуг по ухиленню від сплати податку функціонує за наступник алгоритмом:.... ТОВ «Житлобудмонтаж» (стара назва ТОВ «БК «АЛЬТОР») посідаючи в даній схемі ланку вигодо формуючих підприємств з метою безпідставного заниження податкових зобов`язань з ПДВ, які виникли підприємств реального сектору економіки, незаконно формують відповідний обсяг податкового кредиту з ПДВ, за рахунок «нібито» понесених витрат на сплату товар, робіт, послуг, отриманих від підприємств, що здійснюють оптову торгівлю продуктами харчування та напоями-«оптовиків», дитячими товарами, транспортними засобами сільгоспвиробників, а також підприємств-імпортерів, після чого з метою створення видимості здійснення господарської діяльності, вуалюючи псевдо розрахункові операції, незаконно сформований податковий кредит з ПДВ збалансовують податковими зобов`язаннями на користь підприємств реального сектору економіки, які в даній схемі займають ланку (вигодонабувачів)».

За наведених обставин відповідач вважає, що вищенаведені обставини за операціями позивача та ТОВ «Житлобудмонтаж» доводять неможливість їх здійснення.

Суд першої інстанції, надавши оцінку усім доказам, які є у справі, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, прийшов до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, на переконання суду, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування податкового обліку за наслідками зазначених вище господарських операцій.

Суд першої інстанції вказав, що надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують висновків акту перевірки, а тому при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком.

Слід зазначити, що предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції.

При цьому, у податкового органу відсутні зауваження щодо первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій, виконання контрагентом підрядних робіт, прийняття позивачем цих робіт із наступною оплатою.

Позивачем доведено реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ «Житлобудмонтаж» (попередня назва - ТОВ «Альтор») та пов`язаність послуг із господарською діяльністю підприємства, шляхом надання всіх первинних документів: Акт №1 за липень 2016 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року, акт № 2 за серпень 2016 року, податкова накладна №433 від 28.07.2016 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №305612, податкова накладна №373 від 31.08.2016 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №305876, виписка по рахунку на підтвердження оплати за виконанні роботи.

Контролюючим органом в акті перевірки встановлено, що ТОВ «Житлобудмонтаж» (попередня назва - ТОВ «Альтор») станом на дату виникнення господарських відносин з позивачем перебувало на обліку в ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області.

Колегія суддів ретельно дослідила вказані документи і вважає, що вони відповідають вимогам щодо оформлення первинних документів відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та стосуються господарських відносин з контрагентами за спірний період.

Щодо твердження відповідача про ненадання звітів про послуги субпідряду, калькуляцій з зазначенням ресурсів, у яких би зазначалось використання трудових ресурсів, часу, обсягів та місця надання, виду наданих послуг, завірених відповідальними особами та особами які їх надавали, колегія суддів приймає до уваги пояснення позивача.

Так, позивач вказує, що відповідно до вимог чинного законодавства, є форма договорів цивільно-правового характеру, які в свою чергу визначають об`єм виконаних робіт та строки їх виконання та не пов`язує між сторонами зв`язок трудових відносин.

Апелянт стверджує, що ТОВ «ЖИТЛОБУДМОНТАЖ» могло заключати з фізичними особами договори цивільно-правового характеру на виконання конкретної роботи, що в свою чергу не є трудовими відносинами, які повинні бути зазначені у податковій звітності.

Що стосується ненадання документів, то позивач зазначає, що норми Податкового кодексу містять чіткі, прямі правові норми відповідно до яких підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (пп. 201.10), яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (пп.198.2), отже Кодекс не містить норм, які б встановлювали додаткову необхідність підтвердження сум, включених до складу податкового кредиту будь-якими іншими документами, окрім податкової накладної, яка повинна містити обов`язкові реквізити, визначені пп.201.1 Кодексу.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку наявність, або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні, не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів, або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, позивачем на підтвердження настання реальних наслідків наданий фотозвіт з об`єктів будівництва.

Щодо обставин, встановлених Головним управлінням ДПС у м. Києві в акті перевірки, а саме - протоколу допиту ОСОБА_1 від 10.06.2017 року, складеного в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016100060000134 та ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 30.11.2017 по матеріалам досудового розслідування внесеного за № 32016100090000097 від 12 грудня 2016 року, слід зазначити наступне.

Згідно статті 17 Кримінального процесуального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ч.6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому обов`язковість вироку для адміністративного суду встановлена лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зауважує, що відповідна ухвала і протокол допиту є лише процесуальним документом для збирання доказової інформації в межах кримінального провадження, вони не доводить фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки ці обставини можуть бути встановлені виключно вироком суду, який набрав законної сили.

При цьому, вироків суду по будь-яких кримінальних справах, в яких би суд досліджував та давав оцінки господарським операціям позивача та ТОВ «ЖИТЛОБУДМОНТАЖ», встановлював недійсність документів, що були складені за наслідком здійснення господарських операцій, а позивач або його посадові особи були фігурантами вказаної кримінальної справи, наразі не існує.

Відтак, суд не приймає до уваги дані посилання відповідача, оскільки до винесення вироку в рамках кримінального провадження, ухвали слідчих суддів, винесені на етапі досудового розслідування по справі, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Колегія суддів вважає, що доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом, то такі доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними доказами та спростовуються наданими позивачем доказами.

У Постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року (№К/ 9901/1349/17) визначено, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених Позивачем та його контрагентами.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію в подібних справах, за змістом якої порушення кримінальної справи та відібрання слідчими чи співробітниками податкового органу пояснень посадової особи господарюючого суб`єкта не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Цим поясненням має бути надана правова оцінка таким, що набрав законної сили, вироком суду, або ж особи, які їх надавали, мають бути безпосередньо допитані судом, який розглядає справу, як свідка.

В постанові від 24 квітня 2018 року у справі №813/8500/13-а Верховний Суд висловив правову позицію, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року №808/1543/17.

Таким чином, підсумовуючи вище зазначене, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, враховано не всі обставини справи, тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУС - 79» - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТУС - 79» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0042821404 від 22.07.2019 року та №0042831404 від 22.07.2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Я.М. Собків