Постанова

від 08.11.2022 по справі 910/18853/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/18853/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соул"

до Київської міської ради

про скасування рішення

(У судове засідання з`явилися представники: позивача - Іванов О. В., відповідача - Пилипчук І. І.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Соул" (далі - ТОВ "Соул") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Київрада) про скасування рішення від 04.03.2021 № 352/393 "Про відмову ТОВ "Соул" у поновленні договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 № 78-6-00268".

Позов обґрунтований тим, що рішення Київради від 04.03.2021 № 352/393 "Про відмову ТОВ "Соул" у поновленні договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 № 78-6-00268" прийняте всупереч рішенню Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/9849/20, яким договір оренди пролонговано до 29.03.2035, оскільки визнано укладеною угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 № 78-6-00268, пунктом 1 якої передбачено: "Поновити на той самий строк (15 років) та на тих самих умовах з 29.03.2020 договір, укладений між сторонами, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 01.04.2005 № 78-6-00268 у книзі записів державної реєстрації договорів".

2. Розгляд справи та фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, згідно з пунктом 54 рішення Київради від 15.07.2004 № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки та передано ТОВ "Соул" в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,94 га для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою розташованою за адресою: просп. Героїв Сталінграда, 44-б, м. Київ.

28.03.2005 між Київрадою (орендодавець) та ТОВ "Соул" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в книзі записів державної реєстрації договорів 01.04.2005 № 78-6-00268), за умовами пунктів 1.1, 2.1, 3.1, 4.2, 4.5, 11.1 якого орендодавець на підставі пункту 54 рішення Київради від 15.07.2004 № 419/1829 за актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, розташовану за адресою: просп. Героїв Сталінграда, 44-б, м. Київ; розмір - 9376 м2; цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою; кадастровий номер - 8000000000:78:028:0091. Договір укладено на 5 (п`ять) років. Всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

У провадженні господарських судів перебувала справа № 910/9849/20 за позовом ТОВ "Соул" до Київради про визнання незаконним та скасування рішення Київради від 04.03.2021 № 352/393 "Про відмову ТОВ "Соул" у поновленні договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 № 78-6-00268 (із змінами)".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/9849/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021, договір оренди пролонговано до 29.03.2035. Суд визнав поновленим договір оренди земельної ділянки від 01.04.2005 № 78-6-00268 на той самий строк і на тих самих умовах. Визнав укладеною угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 № 78-6-00268.

Постановою Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 910/9849/20 касаційну скаргу Київради задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 910/9849/20 у частині задоволення позовної вимоги про визнання поновленим договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах та залишено у силі рішення першої інстанції у частині визнання укладеною угоди про внесення змін до договору оренди, якою дію договору оренди пролонговано до 29.03.2035.

У справі № 910/9849/20 відхилено доводи Київради про те, що позивач втратив право на поновлення договору оренди землі у зв`язку із неналежним виконанням своїх обов`язків за договором, а саме нецільовим використанням земельної ділянки позивачем, зокрема, непроведення забудови земельної ділянки, що встановлено в акті обстеження земельної ділянки від 11.02.2020 № 20-0089-05, оскільки договором оренди не визначений строк будівництва об`єкта, тому неможливо констатувати факт порушення ТОВ "Соул" строків будівництва об`єкта, як і не надано даних використання об`єкта всупереч цільовому призначенню земельної ділянки.

Отже, по відношенню до Київради (орендодавець) та ТОВ "Соул" (орендар), які також беруть участь у цій справі, у справі № 910/9849/20 встановлені преюдиційні факти та обставини, а саме суди визнали укладеною угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 № 78-6-00268, пунктом 1 якої передбачено: "Поновити на той самий строк (15 років) та на тих самих умовах з 29.03.2020 договір, укладений між сторонами, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 01.04.2005 № 78-6-00268 у книзі записів державної реєстрації договорів".

У подальшому Київрада на II сесії IX скликання, враховуючи те, що ТОВ "Соул" не виконуються умови договору оренди земельної ділянки, на земельній ділянці розташовані будівлі і споруди, що не належать орендарю, прийняла рішення від 04.03.2021 № 352/393 "Про відмову ТОВ "Соул" у поновленні договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 № 78-6-00268 (із змінами)".

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/18853/21 (суддя Шкурдова Л. М.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 (Агрикова О. В. - головуючий суддя, судді Чорногуз М. Г., Мальченко А. О.), позовні вимоги задоволено.

Рішення судів мотивовані тим, що на момент прийняття оспорюваного рішення договір оренди земельної ділянки від 01.04.2005 № 78-6-00268 поновлений на той самий строк і з Державного реєстру речових прав запис про поновлення договору не виключено. Рішення Київради від 04.03.2021 № 352/393 "Про відмову ТОВ "Соул" у поновленні договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 № 78-6-00268" прийняте всупереч рішенню Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/9849/20 та нормам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що наслідком прийняття рішення Київради від 04.03.2021 № 352/393 "Про відмову ТОВ "Соул" у поновленні договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 №78-6-00268" є, по суті, припинення дії договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 № 78-6-00268, який поновлено в судовому порядку. Окрім того, прийняття спірного рішення є підставою для реєстрації припинення права оренди земельної ділянки у позивача, оскільки така реєстрація відбулася на підставі дійсного договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 № 78-6-00268.

З огляду на той факт, що Київрада рішенням від 04.03.2021 № 352/393 "Про відмову ТОВ "Соул" у поновленні договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 № 78-6-00268" здійснила дії щодо припинення права оренди земельної ділянки у позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду вважала, що доводи відповідача щодо відсутності порушеного права позивача у цьому випадку необґрунтовані, оскільки спірне рішення стосується прав та обов`язків позивача як орендаря земельної ділянки.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Київрада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник стверджує, що суди не взяли до уваги висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 910/6701/20 щодо застосування статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 4, 5 ГПК України про те, що у випадку, коли позивач як орендар земельної ділянки вже отримав захист свого права на поновлення договору оренди в межах іншої судової справи, оскарження і подальше скасування рішення Київради, яке хоч і суперечить приписам статті 33 Закону України "Про оренду землі", проте не створює для позивача правових наслідків, жодним чином не вплине на обсяг прав, інтересів чи обов`язків.

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач стверджував, що рішення Київради від 04.03.2021 № 352/393 не відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі", а також порушує право ТОВ "Соул" на користування орендованою земельною ділянкою. Однак з наведеного обґрунтування не вбачається, яким же чином оскаржуване рішення порушує право позивача на користування орендованою землею, як і не вбачається те, яким чином скасування такого рішення поновить порушене, на думку ТОВ "Соул", право.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу позивач стверджує, що оскаржене рішення Київради припиняє дію договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 № 78-6-00268 і винесене всупереч рішенням судів, прийнятих у справі № 910/9849/20. Крім того, оскаржене рішення є правовою підставою для реєстрації припинення права оренди земельної ділянки відповідно до приписів статей 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку підтвердилися з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом (див. висновки Верховного Суду у постановах від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 15.07.2021 у справі № 24/48/19).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (див. висновки Верховного Суду у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 28.05.2020 у справі № 917/750/19).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи наявне у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи відбулося його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові належить відмовити.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладено обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту (див. висновки Верховного Суду у постанові від 18.06.2020 у справі № 923/733/19).

Оскарження рішення органу місцевого самоврядування про відмову у поновленні договору оренди після фактичного поновлення такого договору у судовому порядку є неналежним способом захисту, оскільки таке рішення не створює для орендаря жодних правових наслідків, як не створить їх і його скасування.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 910/6701/20, якою обґрунтована підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

5.4. Звертаючись із позовом у справі № 910/18853/21, ТОВ "Соул" стверджувало, що рішення Київради від 04.03.2021 № 352/393 "Про відмову ТОВ "Соул" у поновленні договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 № 78-6-00268 прийняте всупереч рішенню Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/9849/20.

Під час розгляду справи № 910/9849/20 визнано укладеною угоду про внесення змін до договору оренди від 01.04.2005 № 78-6-00268, якою дію договору оренди пролонговано до 29.03.2035.

У вказаній справі судами встановлено відсутність направлення Київрадою у визначений частинами 5, 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" місячний строк листа-повідомлення про відмову в поновленні договору оренди від 01.04.2005 у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, а також обставини належного виконання своїх обов`язків за договором.

Таким чином, ТОВ "Соул" як орендар земельної ділянки вже отримав захист свого права на поновлення договору оренди в межах справи № 910/9849/20. Оскарження і подальше скасування рішення Київради від 04.03.2021 № 352/393 не створює для позивача нжодних правових наслідків, жодним чином не вплине на обсяг прав, інтересів чи обов`язків ТОВ "Соул".

Прийняття спірного рішення Київради від 04.03.2021 № 352/393 не впливає на наявність у ТОВ "Соул" права оренди земельної ділянки за договором від 01.04.2005 № 78-6-00268, що визначено під час розгляду справи № 910/9849/20, і не призводить до припинення такого права.

За подібних обставин Верховний Суд у справі у справі № 910/6701/20 дійшов аналогічних висновків.

5.5. Зважаючи на викладене, оскільки позивач звернувся із позовом про скасування рішення Київради від 04.03.2021 № 352/393, яким відмовлено у поновленні договору, попри поновлення такого договору під час розгляду справи № 910/9849/20, колегія суддів, беручи до уваги правовий висновок Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 910/6701/20, вважає, що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог внаслідок того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. У зв`язку із викладеним, рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 910/18853/21 необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

6.2. Суд скасовує судове рішення повністю або частково та ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1 статті 311 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 910/18853/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Соул" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ