Ухвала

від 22.11.2022 по справі 916/2871/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 916/2871/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;

за участю представників учасників справи:

представника позивача - Якових Є.В. (адвокат),

представника відповідача 1 - Шабалін В.Ю. (адвокат),

представника відповідача 2 - Цвігун В.В. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Малярчук І.А.)

від 21.02.2022

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В.)

від 05.09.2022

у справі за позовом ОСОБА_1

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Велк";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат Плюс"

про визнання частково недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Bелк", оформленого протоколом загальних зборів учасників №15/09 від 15.09.2021

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Bелк" (далі - Товариство) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат Плюс" (далі - ТОВ "Гранат Плюс"), в якому просила:

1) визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом загальних зборів учасників №15/09 від 15.09.2021 в частині:

- надання згоди на продаж нерухомого майна товариством: нежитлової будівлі ("Завод по переробці риби та морепродуктів") шляхом укладення з будь-якою особою/особами (юридичною чи фізичною) договору/договорів купівлі-продажу та визначення ціни реалізації нерухомого майна за найбільшою пропозицією потенційних покупців, що буде існувати на момент укладення відповідного договору, проте не нижче його ринкової вартості у сумі 6 186 000,00 грн;

- надання згоди на продаж рухомого майна товариством, а саме двох апаратів морозильних плиточних АМП-7Б та іншого рухомого майна відповідно до додатку № 1 до протоколу шляхом укладення з будь-якою особою/особами (юридичною чи фізичною) договору/договорів купівлі-продажу та визначити ціну реалізації нерухомого майна за найбільшою пропозицією потенційних покупців, що буде існувати на момент укладення відповідного договору, проте не нижче ніж його балансова вартість;

2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.09.2021, укладеного між Товариством та ТОВ "Гранат Плюс" (далі - договір) та застосування наслідків недійсності такого договору;

3) про скасування державної реєстрації права власності від 20.09.2021 15:37:57, номер запису про право власності: 44050559, здійсненої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. на підставі договору купівлі-продажу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Гранат Плюс» на нежитлову будівлю шляхом припинення цього права власності, з одночасним поновленням (визнанням) права власності на нього за Товариством.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним рішенням занижена вартість майна Товариства, що порушує право позивачки на отримання частки при виході з учасників Товариства.

3. ТОВ "Гранат Плюс", заперечуючи проти позову, зазначало, що позивачка не вийшла з Товариства, а заявила лише про такий намір. При цьому ТОВ "Гранат Плюс" вважає, що права позивачки не порушено, оскільки остання невірно ототожнює свої майнові права, як учасника Товариства, та майно, яке є власністю Товариства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. Відповідно до пунктів 6.1., 7.2. статуту Товариства, затвердженого протоколом загальних зборів учасників № 7 від 17.05.2018, учасниками Товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ). Розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать учасникам, розподіляється наступним чином: Соколов Ігор - 400 000, 00 грн, що складає 80 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_1 - 100 000, 00 грн, що складає 20 % статутного капіталу товариства (пункт 7.2. статуту).

5. Пунктом 11.5. статуту передбачено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що в сукупності володіють більш як 60 % голосів. Рішення з питань визначення основних напрямів роботи, внесення змін до статуту, придбання частки Товариства її учасника та про відступлення частки третім особам, виключення учасника з товариства вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів учасників Товариства. Рішення з решти питань - приймаються простою більшістю голосів учасників присутніх на зборах.

6. 15.09.2021 відбулись позачергові загальні збори учасників ТОВ «ВЕЛК», на яких прийнято рішення, оформлені протоколом №15/09, зокрема:

- надати згоду на продаж нерухомого майна товариством: нежитлової будівлі ("Завод по переробці риби та морепродуктів"), балансова вартість 5 944 009, 23 грн, шляхом укладення з будь-якою особою/особами (юридичною чи фізичною) договору/договорів купівлі-продажу та визначити ціну реалізації нерухомого майна за найбільшою пропозицією потенційних покупців, що буде існувати на момент укладення відповідного договору купівлі-продажу, проте не нижче його ринкової вартості у сумі 6 186 000, 00 грн (за - 80 %, проти - 20%);

- надати згоду на продаж рухомого майна товариством, а саме двох апаратів морозильних плиточних АМП-7Б балансовою вартістю 279 976, 24 грн і 279 976, 21 грн та іншого рухомого майна відповідно до додатку № 1 до протоколу, шляхом укладення з будь-якою особою/особами (юридичною чи фізичною) договору/договорів купівлі-продажу та визначити ціну реалізації нерухомого майна за найбільшою пропозицією потенційних покупців, що буде існувати на момент укладення відповідного договору купівлі-продажу, проте не нижче, ніж його балансова вартість (за - 80 %, проти - 20%).

7. У зборах брали участь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

8. 20.09.2021 між ТОВ «Велк» (продавець) та ТОВ «Гранат Плюс» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за яким продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність нежитлову будівлю - "Завод по переробці риби та морепродуктів". Продаж об`єкта вчинено за 7 423 200, 00 грн (пункти 1, 5 договору).

9. Згідно зі звітом про оцінку майна, який виконано ТОВ «АПРЕЙСЛЕР ЕЛІТ» станом на 10.09.2021, ринкова вартість нерухомого майна - нежитлової будівлі "Завод по переробці риби та морепродуктів" складає 6 186 000, 00 грн.

10. Відповідно до висновку судового експерта Сікорської О.А. №194/21 від 06.05.2021, що надала позивачка, ринкова вартість "Заводу по переробці риби та морепродуктів" становить 21 018 424 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

11. Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.02.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.

12. Суди виходили з того, що:

- права позивачки оскаржуваним рішенням загальних зборів не порушені, оскільки вона брала участь у зборах, запропоновані нею питання були розглянуті, вона голосувала;

- звіт про оцінку майна від 10.09.2021 дійсно містить недоліки його оформлення щодо наявності на його сторінках 1 та 3 підписів та печаток. Однак це не має значення, оскільки рішенням було встановлено нижній поріг вартості майна товариства, що пропонувалось до продажу, а не ціна продажу такого майна, тому визначення ринкової вартості цим звітом співвідносно до вартості відчуження майна за договором купівлі-продажу не має суттєвого значення щодо прийняття зборами відповідних рішень;

- при складанні висновку оціночно-будівельної експертизи №194/21 від 06.05.2021, який було виконано судовим експертом Сікорською O.A., для порівняння обрано об`єкти, що не співпадають за характеристиками з об`єктом дослідження. Позивач не навів суду норми законодавства, які надавали пріоритет висновку експерта у спірних правовідносинах;

- оспорюваний договір укладено між Товариством та ТОВ «Гранат Плюс», позивачка не є його стороною. Укладенням договору могли бути порушені права самого Товариства, оскільки нерухоме майно вибуло саме з його власності, а не позивачки, як учасника цього товариства;

- позивачка станом на дату ухвалення рішення є учасником Товариства, оскільки надала лише нотаріально посвідчені заяви про намір вийти з товариства. Докази виходу, державної реєстрації виходу, яка передбачена частиною п`ятою статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" відсутні, тому її твердження щодо наявності інтересу на отримання частки у майні Товариства є припущенням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, виклад позиції інших учасників справи. Підстава відкриття касаційного провадження

13. 07.10.2022 позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

14. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржниця вказує на неправильне застосування норм матеріального права, а саме:

- статті 15 ЦК України, оскільки суди дійшли помилкового висновку, що корпоративні права позивачки не порушені, та не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 908/1029/16, що особа, маючи корпоративні права, вправі очікувати від їх реалізації, зокрема, матеріальне благо, не може бути обмежена у судовому захисті своїх прав; має право будь-яким не забороненим способом захищати свої права і свободи від порушення і протиправних посягань;

- статті 116 ЦК України, оскільки суди не врахували, що позивачка посилалася на продаж активу Товариства за заниженою ціною, що порушує її права, як учасника товариства та безпідставно врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, що повноваження органу управління товариства, який діє від його імені, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які не мають права діяти від імені товариства;

- статей 66, 139 ГК України, оскільки суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлення нижнього порогу вартості майна товариства не порушує прав позивача, відхилив висновок судового експерта від 06.05.2021 щодо ринкової вартості Заводу по переробці риби та морепродуктів становить 21 018 424,00 грн, та не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14, що за наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів;

- статті 34 ГПК України та статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оскільки суд першої інстанції поклав в основу рішення звіт про оцінку майна від 10.09.2021, який має недоліки та відхилив висновок судового експерта від 06.05.2021. Суд не врахував висновок Вищого господарського суду України, викладений у постанові від 15.02.2017 у справі №907/797/13, щодо необхідності ознайомлення з об`єктами оцінки шляхом доступу до нього;

- статей 12, 263 ЦПК України, оскільки суди не надали оцінку доказам у справі та не навели мотиви відхилення аргументів позивачки щодо порушення її корпоративних прав у зв`язку з продажем майна товариства за ціною, що втричі менша за ринкову вартість, та не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/879/18, щодо порушення статті 7 ГПК України;

- статей 3, 13, 509, 627 ЦК України, оскільки суди не встановлювали обставини щодо ухилення ТОВ "Велк" від виконання своїх зобов`язань перед позивачкою, яка мала намір вийти зі складу учасників та отримати вартість своєї частки, і не врахували висновок Верховного Суду у постанові від 22.04.2021 у справі №908/794/19 що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів в частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

15. 17.11.2022 до Верховного Суду від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому сторона просила відмовити позивачці у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.

16. Товариство зазначає таке:

- оскаржуваним рішенням загальних зборів було встановлено нижню планку вартості продажу заводу, що не є порушенням прав позивачки;

- суди вірно оцінили надані сторонами висновки експертів про вартість нерухомого майна;

- позивачка не скористалася своїм правом на вихід з товариства для отримання вартості її частки.

17. Відповідач 2 не надав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.

19. У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21).

20. У статті 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

21. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша). Водночас суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта).

22. Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

23. Наведене узгоджується із частиною четвертою статті 236 ГПК України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

24. Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

25. При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

26. Задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо подібності правовідносин, зазначивши таке. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

27. Верховний Суд у справі № 908/1029/16 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання додаткової угоди до договору позики недійсною, оскільки таку угоду підписано неуповноваженою особою. Так, висновок суду про те, що особа, маючи корпоративні права, вправі очікувати від їх реалізації матеріальне благо, не може бути обмежена у судовому захисті своїх прав; має право будь-яким не забороненим способом захищати свої права і свободи від порушення і протиправних посягань зроблено з урахуванням встановленого порушеного права позивача.

28. У той час, як у справі, що переглядається, позивачка оскаржує договір з підстави заниження ціни продажу нерухомого майна. Порушення прав позивачки судами попередніх інстанцій не встановлено. Тобто, у вказаній справі та у справі, яка розглядається, обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій у цих справах інших фактичних обставин, які вплинули на прийняття відповідних рішень при вирішенні спору.

29. Крім того, предметом розгляду справи № 908/1029/16 було визнання недійсною додаткової угоди. Верховний Суд виходив з того, що особа, яка оскаржує правочин (Фонд державного майна України), діє не тільки як акціонер товариства, а й як уповноважений орган з управління корпоративними правами держави (державного органу з приватизації), права якого порушені внаслідок невиконання приватизаційних умов договору. Тобто правове регулювання наведених правовідносин також залежить від складу учасників справи та об`єкту (виконання приватизаційних умов договору).

30. Отже, правовідносини у справі № 908/1029/16 та в цій справі не є подібними за суб`єктним та об`єктним критеріями.

31. Висновки Верховного Суду, зроблені в постановах від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14 та від 22.04.2021 у справі № 908/794/19, стосуються визначення вартості майна товариства для проведення розрахунків з учасником такого товариства, у разі його виходу зі складу учасників. Позивачка є учасницею Товариства на момент звернення з позовом, питання виплати вартості частки не є предметом спору, тому правовідносини у справах № 925/1165/14, №908/794/19 та у справі, яка переглядається, є неподібними за змістовним критерієм.

32. Посилання скаржниці на постанову Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/879/18 є необґрунтованими, оскільки предметом розгляду цієї справи було стягнення заборгованості за договором. Висновок стосується загального правила щодо обґрунтованості судового рішення. Тобто правовідносини у справі № 903/879/18 та справі, що переглядається є очевидно неподібними.

33. Доводи скаржниці щодо порушення статей 12, 263 ЦПК України є безпідставним, оскільки судочинство в господарських судах здійснюється на підставі норм ГПК України.

34. Доводи скаржниці щодо неврахування висновку, зробленого у постанові від 15.02.2017 у справі №907/797/13, відхиляються судом з огляду на те, що такий висновок зроблено Вищим господарським судом України, який не може бути підставою для касаційного оскарження у порядку пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

35. Верховний Суд зауважує, що в жодній з постанов, на які посилається скаржниця, суд не вирішував питання як недійсності рішення загальних зборів учасників, так і недійсності договору з підстав непогодження одного з учасників товариства з ціною, що на його думку є нижче ринкової.

36. Висновки Верховного Суду, на які посилається скаржниця, стосуються правовідносин, які не є подібними; зроблені, виходячи з інших конкретних обставин та відповідно до іншого правового регулювання.

37. Доводи у скарзі фактично направлені на переоцінку доказів у справі (висновків експерта), що були відхилені судами, тому відповідно до статті 300 ГПК України не є компетенцією суду касаційної інстанції.

38. Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України порушення процесуальних норм (у тому числі щодо оцінки доказів) можуть бути підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, якщо ці порушення унеможливили встановлення фактичних обставин справи.

39. З огляду на предмет спору і відсутність в законі мінімальної ціни продажу майна товариства, обставини щодо визначення ринкової вартості взагалі не мають значення для правильного вирішення спору.

38. Отже, касаційне провадження, яке відкрите з підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 у справі №916/2871/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко