Ухвала

від 29.11.2022 по справі 120/1647/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

29 листопада 2022 року

м. Київ

справа №120/1647/20-а

провадження № К/990/32699/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.09.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2022 у справі №120/1647/20-а за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Вапнярської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вербівської сільської ради (ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2022 замінено на правонаступника Вапнярську селищну раду), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення 51 сесії 7 скликання №346 від 24.02.2020 Вербівської сільської ради;

- зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.09.2020, яке було залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2022, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, натомість, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Дослідивши зміст касаційної скарги позивача колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке.

Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Тому розв`язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з`ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.

Колегія суддів встановила, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.05.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас за приписами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Суд касаційної інстанції наголошує, що процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи, розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальної низки аналогічних за змістом вимог.

Натомість у касаційній скарзі не доведено наявність обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, і такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Також у касаційній скарзі скаржник зазначає, про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №379/656/16-а та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.

Єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики (пункт 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.

За змістом частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З огляду на це, колегія суддів наголошує, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.

У пункті 70 рішення Європейського Суду з прав людини «Chapman v. the United Kingdom», (заява № 27238/95), Суд вказав, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Відтак, колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №379/656/16-а.

Суд також відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.04.2018 у справі №820/4757/17, від 24.07.2018 у справі №806/2254/15, від 16.05.2019 у справі №812/1312/18, від 31.10.2019 у справі №802/1224/16-а, від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18, оскільки оскаржувані судові рішення та вищезазначені постанови Верховного Суду прийняті за різних фактичних обставин справи (позивачам було взагалі відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з різних підстав, які не передбачені законодавством), які у своїй сукупності не дозволяють встановити подібність правовідносин у цих справах та, відповідно, необхідність однакового застосування одних і тих самих положень законодавства.

За правилом пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені в справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, і передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин немає, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись приписами статей 13, 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.09.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2022 у справі №120/1647/20-а.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб