Ухвала

від 20.11.2020 по справі 120/1647/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

Справа № 120/1647/20-а

20 листопада 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М.

перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Вербівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 28 жовтня 2020 року залишено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк 10 днів з моменту отримання вказаної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги.

17 листопада 2020 року від позивача до суду надійшло аналогічне заявленому у апеляційній скарзі клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що позивач є малолітньою особою, доходу власного не має, що підтверджується копіями листів від 06.04.2020, 07.04.2020 та 10.04.2020.

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

На думку суду, позивач безпідставно стверджує про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору у цій справі, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Таким чином, позивач звертаючись з позовом в інтересах малолітньої дитини, діє як законний представник малолітнього в розумінні частини 1 статті 56 КАС України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини 1 статті 53 КАС України.

Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Разом з цим, представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до статті 56 КАС України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах малолітньої дитини від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" (особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю).

Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що Закон не відносить малолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах щодо отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, до категорії громадян, які безумовно звільняються від сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верхового Суду від 15.01.2018 у справі №607/1046/17, постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №367/5983/16-ц, ухвалі Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №754/16008/17.

Крім того, наявні в матеріалах справи копії листів від 06.04.2020 №9-запит, 07.04.2020 №0200-0228-8/14987, 10.04.2020 №1432-1480/К-02/8-0200/20 не є доказом відсутності у позивача доходів чи іншої допомоги, а лише засвідчує те, що ні позивач, ні його дружина не отримують пенсію на малолітнього сина.

За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відтак, при визначенні підстав звільнення від сплати судового збору, суд враховує доходи батьків, а не дитини.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на 19 листопада 2020 року вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані, інших заяв (клопотань) на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не надано, ні через канцелярію суду, ні поштовим зв`язком.

Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись ст.ст.169, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року повернути особі, яка її подала.

3. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

4. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.