Рішення

від 01.12.2022 по справі 303/4338/21

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 грудня 2022 року м. Мукачево Справа № 303/4338/21 2/303/1347/21

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

про виділення частки в натурі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про:

- виділення йому в натурі частини магазину-офісу за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 55,10 кв.м. (надалі - Приміщення) та земельної ділянки розміром 0,0056 га, на якій розташовано Приміщення;

- встановлення перегородки в Приміщенні рівно по середині та вертикально на першому та мансардному поверхах за рахунок сторін в рівних частинах;

- припинення його права спільної часткової власності на Ѕ частину Приміщення загальною площею 110,20 кв.м. та земельної ділянки розміром 0,0152 га, кадастровий номер: 2110400000:01:005:0117 (надалі Земельна ділянка).

Позовні вимоги обґрунтовуються поданими суду доказами, які підтверджують заявлені позивачем вимоги щодо підставності виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності.

Від уповноваженого представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому наголошено на необхідності відмови у задоволенні, оскільки поділ на самостійний об`єкти нерухомого майна повинен відповідати чинним будівельним нормами. Також зазначає, що позивач не приймає участі в утриманні спільного майна, не здійснює його поточний та капітальний ремонт. Крім того, відповідач готовий мирно вирішити спір, однак позивач ухиляється від переговорів.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що позовні слід задоволити з огляду на неможливість мирного врегулювання спору у позасудовому порядку та неможливість спільного користування спірним об`єктом нерухомості.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, натомість від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги просить задоволити. Також просить не приймати до уваги висновок експерта від 12.09.2022 №1016/1017 оскільки експертом не розглядалося питання зміни планування приміщення, встановлення перегородок тощо. Разом з тим, позивач просив виділити належну йому частку з встановленням пергородки.

Відповідач та його представник подали до суду заяву про розгяд справи без їх участі, в задоволенні позовних вимог просять відмовити.

На підставі ухвали суду від 12 жовтня 2021 року по справі призначено комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу.

26.09.2022 провадження по справі відновлено.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

1. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичних осіб,прав таінтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається уст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.20Цивільного кодексуУкраїни право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом судового розгляду справи є аналіз спірних правовідносин щодо можливості виділу часток із спільного майна сторін по справі, а також застосування у зв`язку з цим правових механізмів захисту та відновлення порушеного права у контексті із вимогами за предметом позову

2. В контексті хронології існуванням спірних правовідносин суд наводить наступні обставини справи.

Згідно з даними Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.04.2010 №25958279 (а.с. 10) ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить Ѕ частки Приміщення.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.04.2021 №252136353 вбачається, що Приміщення на праві спільної часткової власності належить сторонам по справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Дані Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.04.2021 № НВ-9900069172021 свідчать про те, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0112 га, кадастровий номер 2110400000:01:005:0117, адреса: АДРЕСА_2 .

3. Приймаючи вищевказані фактичні обставини справи та виходить також із того, що згідно з положеннями частини другої ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.

Нормами Цивільного кодексу України встановлено, що майно може належати особам на праві спільної часткової (із визначенням часток у праві власності) або на праві спільної сумісної (без визначення часток) власності; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частини перша, друга, четверта ст. 355, частина перша ст. 356, частина перша ст. 368); право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (частини перша, третя ст. 358); співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша ст. 369).

У відповідності до положень частини першої ст.ст. 319 та ст. 328 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Власність двохчи більшеосіб ізвизначенням частоккожного зних управі власностіє спільноючастковою власністю.

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує:

- множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники);

- єдність об`єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володієне часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Співвласник маєправо навиділ унатурі часткиіз майна,що єу спільнійчастковій власності. У разівиділу співвласникому натурічастки ізспільного майнадля співвласника,який здійснивтакий виділ,право спільноїчасткової власностіна цемайно припиняється.Така особанабуває правовласності навиділене майно,і увипадку,встановленому законом,таке правопідлягає державнійреєстрації (частини перша та третя ст. 364 Цивільного кодексу України).

Фактичний аналіз змісту ст.ст. 183,358,364,379,380,382 Цивільного кодексу Українисвідчить про те, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу ОСОБА_3 в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування Магазином, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу ОСОБА_3 відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо.

Пленум Верховного Суду України в п. 6постанови від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»зазначив, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змістуст. 115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності (п. 7 даної Постанови).

Відповідно до п. 1.2. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 № 55, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 12.09.2014 N 250 поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

З метою визначення технічної можливості виділу позивачу Ѕ частки Приміщення та розподілу Земельної ділянки за клопотанням представника позивача на підставі ухвали суду від 12 жовтня 2021 року призначено комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу.

На виконання вказаної ухвали суду надіслано висновок експерта за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 12.09.2022 №1016/1017 (надалі - Висновок).

Згідно з даними Висновку реальний розподіл будівлі магазину-офісу за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Ѕ та Ѕ ідеальних часток в межах будівлі магазину-офісу (існуючого планування) з влаштуванням повноцінних двох частин будівлі магазину-офісу з ізольованими входами у відповідності до державних будівельних вимог технічно неможливо; з урахуванням розмірів земельної ділянки та її забудови, визначити варіанти поділу земельної ділянки площа якої складає 0,0112 га між двома співвласниками по Ѕ частині не надається можливим.

При цьому, суд не приймає до уваги поданий позивачем висновок щодо технічної можливості поділу нерухомого майна від 14 січня 2021 року №10, оскільки такий є неповним, проведений без дослідження об`єкту виділу та не містить жодного нормативного обґрунтування щодо можливості поділу Магазину з урахуванням будівельних норм.

Крім того, згаданий висновок не відповідає вимогам частини п`ятої статті 106 Цивільного процесуального кодексу України.

У спірній по справі ситуації позивачем заявлена саме вимога щодо виділу в натурі частини Прміещення та Земельної ділянки, з посиланням на необхідність виділу окремих ізольованих приміщень сторонам.

Отже, з`ясування питання щодо технічної можливості виділення часток має безпосереднє значення для правильного вирішення спору.

По відношенню до цього, суд зазначає, що ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Відповідно до частин першої, шостої та сьомої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим кодексом.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимим доказами технічної можливості виділення в натурі йому частини Приміщення загальною площею 55,10кв.м. та Земельної ділянки площею 0,0056 га.

Доводи позивача щодо не дослідження експертом при складанні висновку від 12.09.2022 №1016/1017 можливості поділу спірних об`єктів нерухомості шляхом зміни планування на увагу не заслуговують, оскільки така вимога не заявлена позивачем, а прохальна частина позовної заяви містить тільки вимогу щодо виділення позивачу частки Приміщення та Земельної ділянки та встановлення перегородки рівно по середині приміщення вертикально на першому та мансардному поверхах.

Крім того, питання щодо виділення частини Приміщення та Земельної ділянки зі зміною планування не ставилося перед експертом, і відповідно останнім не досліджувалося.

Разом з тим, експертиза призначена за клопотанням представника позивача та на вирішення експертизи поставлено питання запропоновані позивачем.

На момент ухвалення рішення по справі, позивачем клопотання про призначення додаткової/повторної експертизи не заявлено.

Крім того, в межах розгляду даної справи суд не досліджує питання правомірності набуття сторонами права власності на спірний об`єкт нерухомості, а також питання пол. участь співвласників в утриманні майна, сплаті податків.

Аналізуючи викладене, з урахуванням відсутності даних щодо технічної можливості виділення частки позивача у спірному майні, позов задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 41, 129 Конституції України, ст.ст. 319, 356, 364, 367, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 279, 281, 284 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову - відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішеннясуду набирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

5. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ).

Представник позивача: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ). Представник відповідача: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ).

Суддя В.В. Кость