Ухвала

від 29.11.2022 по справі 461/4616/21

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/4616/21

Провадження № 1-кс/461/5343/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2022 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -

в с т а н о в и в :

адвокат ОСОБА_3 в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання арешту майна (власника майна) ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в межах кримінального провадження №12022140000000310.

В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що ухвалою слідчого судді від 30.06.2021 року в межах кримінального провадження №12020140040001073 від 17.07.2020 року, накладено арешт на нежитлову будівлю (РНОНМ: 2083713446101), площею 68,3 м. кв., за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 . В подальшому, у кримінальному провадженні №12020140040001073 від 17.07.2020 року обвинувальний акт 25.07.2022 року скеровано до суду. Також, з матеріалів вказаного кримінального провадження органом досудового розслідування виділено кримінальне провадження №12022140000000310. У вказаних кримінальних провадженнях жодній особі не повідомлялось про підозру з приводу можливих протиправних дій щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує на те, що ОСОБА_4 не є стороною кримінального провадження, жодних повідомлень від слідчого чи прокурора ОСОБА_4 не отримував, в жодних процесуальних діях участі не брав, йому не відомо про жодні обставини кримінального провадження. Крім того, він є добросовісним набувачем зазначеної будівлі, і як власник нерухомого майна не знав і не міг знати про її можливе незаконне використання. При цьому, звертає увагу на те, що клопотання про накладення арешту на майно було мотивоване тим, що в кримінальне провадження об`єднано матеріали досудового розслідування за фактами звернень громадян щодо незаконного заволодіння належного їм майна, щодо вчинення невідомими особами підроблення документів на право володіння майном, а також щодо незаконного оформлення договорів купівлі-продажу квартир, зокрема приватним нотаріусом ОСОБА_5 за наступними адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 . Тобто, серед вказаних адрес об`єктів нерухомого майна, щодо яких подавалась клопотання про арешт майна, відсутня адреса нежитлових будівель АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_4 на праві приватної власності. Відтак, просить клопотання задоволити та скасувати арешт на вищевказані земельні ділянки.

Представника заявника - захисник ОСОБА_3 подав до суду клопотання, в якому просить розглляд клопотання про скасування арешту майна здійснювати без його участі, клопотання підтримує з підстав, наведених у ньому.

Слідчий та прокурор у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку щодо арештованого майна.

Встановлено, що в провадженні СУ ГУ НП у Львівській області перебували матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140040001073 від 17.07.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.365-2, ч.3 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України.

В межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді від 30.06.2021 року накладено арешт на нежитлову будівлю (РНОНМ: 2083713446101) за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

В подальшому, у кримінальному провадженні №12020140040001073 від 17.07.2020 року обвинувальний акт 25.07.2022 року скеровано до суду.

Також, з матеріалів кримінального провадження №12020140040001073 органом досудового розслідування виділено кримінальне провадження №12022140000000310.

Згідно ч. 1ст. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та\або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскаціі у підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи для забезпечення цивільного позову стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Накладаючи арешт на нежитлову будівлю в межах кримінального провадження №12020140040001073 від 17.07.2020, слідчий судя виходив з того, що вона визнана речовим доказом у кримінальному провадженні.

У відповідності до ч.1ст.174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Щодо помилковості накладення арешту на майно заявника ОСОБА_4 , який не має статусу підозрюваного, і якому не відомо про жодні обставини вказаного кримінального провадження, встановлено обставини, які не досліджувались слідчим суддею при накладенні арешту, зокрема, з приводу правомірності та добросовісності набуття заявником права власності на нерухоме майно.

Так, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1-3986, виданий 12.04.1994, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , придбав громадянин ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , у громадянки ОСОБА_6 , яка була власником на підставі договору купівлі-продажу №69 від 11.11.1993 (видавник: Третя львівська державна нотаріальна контора, нотаріус ОСОБА_7 ).

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_4 є власником нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 .

Право власності на вказану нежитлову будівлю підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер витягу 209595445; реєстраційни номер об`єкта нерухомого майна: 2083713446101.

Означені документи, які підтверджують право власності ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно, є належними, сумнівів у їх достовірності та законності немає; нежитлова будівля на даний час у спорі не перебуває.

Таким чином, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 на законних підставах набув право власності на вищевказане нерухоме майно.

Тобто, під час розгляду клопотання про скасування арешту встановлено, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем нежитлової будівлі; не має жодного відношення до обставин кримінальних правопорушень №12020140040001073 та №12022140000000310; не є підозрюваним у кримінальних проваджденнях і, відповідно, не може нести негативних наслідків за можливі протиправні дії інших осіб.

При цьому, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (справа №925/1351/19), який хоч і викладений у цивільному спорі, однак, надає тлумачення норми права щодо застосування такої у подібних правовідносинах, і в даному випадку, стосується питання захисту права власності добросовісного набувача, в контексті ч.10 ст.170 КПК України.

Частиною 10ст.170КПК України визначено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.1ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли насобі йогосліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя зазначає, що нежитлова будівля є нерухомим майном і орган досудового розслідування має можливість в будь-який час оглянути будівлю, яка зберігає процесуальний статус речового доказу, призначати щодо неї відповідні експертизи, використовувати, як доказ кримінального правопорушення тощо.

Таким чином, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_4 як добросовісного набувача і власника майна.

Статтею 41 Конституції Українивстановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенціїз правлюдини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п. 2, 3 ч.3 ст.132КПК України не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, про який ідеться в клопотанні, або може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається з клопотанням.

Зважаючи на доводи, викладені у клопотанні, керуючись принципами диспозитивності та змагальності сторін, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування такого засобу забезпечення кримінального провадження як арешт майна було помилковим та безпідставним.

На даний час потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у право власності та подальше застосування заходів забезпечення кримінального провадження суперечить вимогам ч.3ст.132 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку про скасування арешту на нежитлову будівлю (РНОНМ:2083713446101) за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 171 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в :

клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 30.06.2021 року, в межах кримінального провадження №12022140000000310, на нежитлову будівлю (РНОНМ: 2083713446101) за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1