Рішення

від 14.11.2022 по справі 465/8099/14-ц

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/8099/14-ц

2/465/43/22

РІШЕННЯ

Іменем України

14.11.2022 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої - судді Марків Ю.С.,

за участі секретаря судового засідання Чапля В.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства "Сонячне" до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" про стягнення суми боргу за надані житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

Львівське комунальне підприємство "Сонячне" звернулось до суду з позовом до відповідачів про стягнення суми боргу за надані житлово-комунальні послуги.

Позов мотивує тим, що на обслуговуванні ЛКП «Сонячне» знаходиться будинок АДРЕСА_1 , споживачами послуг являються мешканці будинку, які здійснюють оплату наданих послуг на рахунок ЛКП «Сонячне». У відповідності до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №365 від 08.06.2007 року «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м.Львові» ЛКП «Сонячне» визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у вищевказаному будинку, яке є покупцем теплової енергії, яка постачається ЛМКП «Львівтеплоенерго». Вказують, що відповідачі не звертались до ЛКП «Сонячне» на предмет ознайомлення із затвердженими тарифами по послузі центрального опалення, претензіями щодо ненадання або ж надання неналежної якості послуг, а отже відповідно не заперечували щодо суми заборгованості за спожиті послуги, від даних послуг не відмовлялись та використовували їх для власних потреб. Заборгованість відповідачів перед ЛКП «Сонячне» за надані послуги з центрального опалення становить 20643,35 грн. Зазначають, що відповідачі здійснили самовільне відключення від мереж централізованого опалення, однак таке відключення повинно відбуватись відповідно до вимог чинного законодавства та бути підтриманим всіма мешканцями будинку та можливе лише для будинку в цілому, відтак здійснене відключення є незаконним.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просять стягнути з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 20643,35 грн. та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з поданим позовом, від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшли заперечення проти позову та відзив на позовну заяву, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Мотивує таке тим, що позивач не довів того, що в квартирі АДРЕСА_2 надавались послуги з теплопостачання. Зазначає, що такі послуги в даній квартирі не надавались з моменту купівлі квартири його матір`ю ОСОБА_5 , оскільки одразу ж після купівлі квартири у 2002 році проводився ремонт квартири, в ході якого було обрізано батареї, стояки заховані у стіні, про що також свідчить згода ЛКП «Сонячне» на від`єднання вищевказаної квартири від послуг з теплопостачання у зв`язку з переходом на альтернативне опалення. Окрім цього, вказує на відсутність договірних відносин з ЛКП «Сонячне» щодо надання таких послуг.

Окрім цього, відповідач ОСОБА_3 просить застосувати строк позовної давності, оскільки позивач влючив суму заборгованості у поданому розрахунку понад такі строки.

Заперечуючи наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи, від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається, що типовий договір неодноразово направлявся ЛКП «Сонячне» на поштову адресу відповідача, однак жодного разу ним не повернуто другий примірник. Окрім цього, зазначає, що Верховним Судом у постанові від 30.10.2013 року зроблено висновок, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, оскільки такі ним фактично отримувались. Також, вказують, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання, відтак, оскільки відповідач не долучив до матеріалів справи документи, які б свідчили про юридично законне відключення від систем центрального опалення квартири АДРЕСА_2 з дотриманням процедури, передбаченої наказом Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», просять позов задоволити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив такий задоволити з підстав, наведених у письмових заявах, поданих до суду. Щодо застосування судом строку позовної давності просив такий поновити у зв`язку зі зверненням до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги, який за заявою відповідачки ОСОБА_5 було скасовано судом.

Представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити. Зазначив, що за адресою, за якою позивач просить стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги з постачання центрального опалення, у 2002 році проводився ремонт та квартира була від`єднана від системи центрального опалення, у зв`язку з чим послуги з теплопостачання не надавались. Окрім цього, вказав, що відповідач ОСОБА_3 не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , відтак у позивача не виникає права на солідарне стягнення заборгованості з зареєстрованих на момент виникнення заборгованості осіб. Покликання представника позивача на поважність пропуску строку позовної давності у зв`язку зі зверненням до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги не заслуговують на увагу, оскільки таке звернення не перериває строку позовної давності, відтак просив застосувати у даній справі строк позовної давності в межах трьох років.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив суду, що у 2002 році його матір`ю відповідачкою по справі ОСОБА_5 було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , після чого було виконано у вказаній квартирі ремонт. Щодо теплопостачання у квартирі пояснив суду, що батареї були демонтовані під час проведення ремонту у квартирі, відтак тепло не постачалось.

Свідок ОСОБА_6 , яка є сусідкою відповідачів, пояснила суду, що ОСОБА_5 у 2002 році придбала квартиру АДРЕСА_2 , після чого у вказаній квартирі проводився ремонт, зокрема проводились роботи з демонтажу теплових батарей.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому у відповідності дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1-4ст. 83 ЦПК Українисторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 365 від 08.06.2007 року «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові», Львівські комунальні підприємства визначено виконавцями житлово-комунальних послуг у м. Львові.

Будинок АДРЕСА_1 перебуває на обслуговуванні ЛКП «Сонячне», що не оспорюється сторонами.

Договором №2785/Ф від 07.08.2002 року, укладеного між Львівським комунальним підприємством «Сонячне» та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», визначено, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» бере на себе зобов`язання постачати ЛКП «Сонячне» теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах, а ЛКП «Сонячне» зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову нергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до довідок з місця проживання про склад сім`ї і прописки №476 від 07.02.2014 року та №2297 від 02.11.2020 року власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_5 відповідно до реєстраційного посвідчення № НОМЕР_1 від 27.11.2002 року.

Згідно з вищевказаними довідками зареєстрованими в квартирі, за якою позивач просить стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги, є четверо осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 22.10.2012 року скасовано судовий наказ від 31.08.2012 року про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за житлово-комунальні послуги на користь Львівського комунального підприємства «Сонячне» в розмірі 16068,51 грн.

З представлених позивачем суду розрахунків заборгованості вбачається, що відповідачі не сплачували вартість житлово-комунальних послуг, що надавались за адресою АДРЕСА_3 , по особовому рахунку НОМЕР_2 , внаслідок чого станом на лютий 2014 року виникла заборгованість за надані послуги з центрального опалення у розмірі 20643,35 грн.

Згідно зст. 13 Конституції Українивласність зобов`язує. Вказана норма кореспондується зістаттею 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.67,68 ЖК Українинаймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами.

При цьому згідно з ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири).

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюютьсяЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 5 частини 1 статті 1 вищевказаного Закону встановлено, що житлово-комунальні послуги- результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а пунктом 6 даної частини статті визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать зокрема комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

При цьому, так само як і виконавець, індивідуальний споживач в силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженихПостановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно дост. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 9 Закону встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Відповідно до ч.3ст.9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Вищевказане спростовує твердження представника відповідача адвоката Єрохіна В.В. щодо неможливості покладення солідарного обов`язку зі сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги відповідачів, які не є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_3 , а лише зареєстровані за вищевказаною адресою.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на корись другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно дост. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як свідчить тлумаченнястатті 526 ЦК Україницивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Отже, відсутність між сторонами договірних відносин не є перешкодою для стягнення з відповідача заборгованості.

Так, відповідно до ч.2ст.205 ЦК Україниправочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю для настання відповідних правових наслідків.

Згідно зіст.204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Водночас, суд вважає підтвердженою ту обставину, що позивач належним чином надавав послуги відповідачам, оскільки відповідно до частин 1 та 4статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Оскільки в матеріалах справи немає доказів того, що сторони складали акти-претензії, суд використовує презумпцію, що позивач належним чином надавав відповідачам житлово-комунальні послуги з центрального опалення.

Нормою ч. 1ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд не бере до уваги покликання відповідачів щодо не надання з моменту купівлі квартири за адресою: АДРЕСА_3 відповідачкою ОСОБА_5 , оскільки одразу ж після купівлі квартири у 2002 році проводився ремонт квартири, в ході якого було демонтовано теплові батареї, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 1 Закону «Про теплопостачання»місцева (розподільча) теплова мережа сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Судом встановлено, що відповідно до листа Львівського комунального підприємства «Сонячне» №190 від 23.06.2003 року, таке не заперечувало щодо відключення батарей центрального опалення у зв`язку з переходом на альтернативне опалення квартири АДРЕСА_2 , при умові виконання технічних умов.

Згідно з листом Львівського комунального підприємства «Сонячне» №28 від 28.04.2015 року, адресованому ОСОБА_3 , при обстеженні квартири АДРЕСА_2 на предмет наявності батарей опалення, було встановлено, що батареї у вказаній квартирі самочинно обрізані, а стояки опалення заховані у стіні.

Згідно діючогонатой період Порядку надання дозволів на влаштування автономних систем теплопостачання та відключення від систем централізованого теплозабезпечення, затвердженого рішенням виконкому ЛМР №294 від 18.09.2002 року,Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затвердженихпостановою КМУ №1497 від 30.12.97р., згідно п.9 якогоу разі відмови споживача від користування послугами зводо-,теплопостачаннята водовідведення він має право розірвати договіртавимагативідключеннявідповіднихмереж.Прицьому,заборгованістьзаотриманіпослугитавитрати,пов`язанізвідключенням, повинні бути відшкодовані споживачем у добровільному або судовому порядку.

Згідно Порядку влаштування автономних систем теплопостачання у житлових будинках та будівлях громадсько-промислового призначення з відключенням їх від систем централізованого теплозабезпечення, затвердженого рішенням ЛМР №224 від 19.03.2004р. визначено процедуру влаштування автономного опалення.

Як вбачається з п.3-9 даного Порядку, для отримання дозволу на влаштування автономної системи теплопостачання у житлових будинках або спорудах громадсько-промислового призначення та відключення їх від систем централізованого теплозабезпечення замовник звертається в управління архітектури і містобудування для отримання попередніх висновків щодо можливості відключення від централізованої системи теплопостачання, які надаються на підставі висновків підприємства, що здійснює теплопостачання цього об`єкта. У випадку отримання замовником негативних висновків теплопостачального підприємства та незгоди з ними, для вирішення спірних питань він може звернутися до узгоджувальної комісії, утвореної розпорядженням міського голови від 24.12.2002р. № 671. У випадку отримання позитивних попередніх висновків з цього питання замовник через спеціалізовану проектну організацію розробляє проектні пропозиції на влаштування автономної системи теплопостачання; у встановленому порядку отримує дозвіл виконавчого комітету на влаштування або спорудження (проектування і будівництво) автономної системи теплопостачання; через спеціалізовану проектну організацію виготовляє проектно-кошторисну документацію на влаштування автономної системи теплопостачання та погоджує її у встановленому порядку; звертається в інспекцію Держархбудконтролю для отримання дозволу на виконання будівельних робіт; здійснює відключення від системи централізованого теплозабезпечення під наглядом теплопостачального підприємства; виконує роботи з влаштування автономної системи теплопостачання. Після завершення робіт автономна система теплопостачання вводиться в експлуатацію на підставі акта державної технічної (приймальної) комісії, який затверджується у встановленому порядку.

Споживачі (мешканці багатоквартирних будинків) не мають права самовільно з порушенням проектних рішень переобладнувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень. Власники, в будинках яких є випадки самовільного відключення окремих квартир, мають право, а в будинках комунальної власності - комунальні підприємства, що обслуговують житло, зобов`язані подати на мешканців, які самовільно відключились від системи централізованого теплозабезпечення, до суду.

В подальшому питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання було врегульовано Правилами надання послуг з централізованого опалення , постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженимипостановою КМУ №630 від 21.07.2005р., якими було передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

На виконання п.25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630наказом №4 від 22.11.2005р. Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Українизатверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмовіспоживачіввідцентралізованого теплопостачання, яким визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП.

Згідно п.1.2 Порядку для реалізації права споживачів на відмову відотримання послугЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючуміжвідомчу комісіюдля розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП.

Як зазначено у п.2.2, комісіярозглядаєнаданідокументилише за наявності затвердженоїорганоммісцевогосамоврядуваннявустановленомупорядкуоптимізованоїсхемиперспективногорозвиткусистем теплопостачаннянаселеногопунктутаувідповідностідо неї. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.

Згідно з пунктом 22 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві є відгалуження від стояків у межах квартири.

Факт підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири, що й не заперечується стороною відповідачів, свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином, ЛКП «Сонячне» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання, згідно з вимогами, вказаними вище.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачі відключили квартиру від мереж централізованого опалення з порушенням встановленого порядку, а тому це не звільняє їх від обов`язку оплати за послуги з теплопостачання.

Таким чином, між позивачем та відповідачами фактично склалися правовідносини з надання комунальних послуг і оплати за них. Доказів того, що позивач неналежним чином чи не в повному обсязі надає відповідачам послуги з центрального опалення відповідачами суду не надано, з матеріалів справи вбачається, що вони від таких послуг не відмовлялися та використовували для власних потреб, тим самим визнавали наявність правовідносин з ЛКП «Сонячне».

Також вирішуючи питання про підставність позовних вимог, суд враховує те, що відповідно до положеньст. 256 ЦК Україниправо особи на звернення до суду за захистом свого цивільного права або інтересу може бути реалізоване протягом визначеного законом строку (в межах позовної давності).

Відповідно до ч. 3ст. 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому відповідно ч. 4 такої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, водночас ч. 5 даної статті передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, представником відповідачів усно в судовому засіданні заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності. Оцінюючи доводи сторін слід зазначити наступне.

Статтею 257 ЦК Українивизначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1ст. 258 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому згідно з ч. 4ст. 267 ЦПК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Водночас відповідно до ч. 5 даної статті Кодексу якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Зокрема, як вже зазначалось вище, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, що виникла станом на лютий 2014 року, а позов поданий до суду у грудні 2014 року.

Позивач звертає увагу на те, що ними подавалась заява про видачу судового наказу про стягнення з відповідача ОСОБА_5 заборгованості за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 , однак такий за заявою відповідача було скасовано.

Так, як вже зазначалось, з долученої до матеріалів справи копії ухвали Франківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2012 року у справі №1326/8797/2012 вбачається, що такою було скасовано судовий наказ, виданий за заявою ЛКП «Сонячне» про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 16068,51 грн., а також судових витрат у розмірі 107,30 грн.

Згідно з ч.ч. 2, 3ст. 264 ЦК Українипозовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. При цьому відповідно до частини першоїстатті 160 ЦПК Українита пункту 3 частини першоїстатті 161 ЦПК Українисудовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 7 липня 2020 року у справі №712/8916/17-ц (провадження № 14-448цс19) дійшла до висновку, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другоюстатті 264 ЦК Україниз метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другоїстатті 264 ЦК Українипереривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 640/2704/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак з врахуванням наведеного вище вбачається, що звернення позивача ЛМКП «Львівтеплоенерго» з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості не є підставою для поновлення строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, з врахуванням наведеного вище, судом не можуть братись до уваги здійснені позивачем нарахування вартості наданих відповідачам послуг поза межами строків позовної давності, а саме до грудня 2011 року.

Окрім цього, відповідно до довідок з місця проживання про склад сім`ї і прописки №476 від 07.02.2014 року та №2297 від 02.11.2020 року відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 з 02.10.2012 року.

Відповідно дост.541 ЦК Українисолідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. У разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч.1ст. 543 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач заявив про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 , а такі зареєстровані за вказною адресою з 02.10.2012 року, відтак і повинні нести відповідальність за зобов`язаннями лише з цього періоду.

Дослідивши надані позивачем розрахунки заборгованості відповідачів за житлово-комунальні послуги з центрального опалення, враховуючи можливість стягнення такої лише в межах строків позовної давності, суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає заборгованість в розмірі 4376,56 грн. (20643.35 грн. (загальний розмір заборгованості, заявлений позивачем) 16266.79 грн. (розмір заборгованості станом на жовтень 2012 року).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що, оскільки послуги з теплопостачання надавались, відповідачі ними фактично користувалися, то вони підлягають оплаті, а доводи сторони відповідачів з цього приводу є неприйнятними, такими, що не ґрунтуються на законі та не відповідають фактичним обставинам, встановленим у даній справі.

При цьому, суд також звертає увагу на те, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 користувачами житлово-комунальних послуг є п`ятеро осіб (власник ОСОБА_5 та зареєстровані особи ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 ), що підтверджується матерілами справи, відтак саме на таку кількість осіб в силу положеньст. 13 Конституції Українитаст.322ЦК України покладено обов`язок щодо оплати вартості наданих послуг.

Разом з тим, звертаючись до суду та в ході розгляду такої після залучення співвідповідача у справі, позивач пред`явив позовні вимоги до трьох осіб власника квартири за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_5 та двох зареєстрованих осіб за вищевказаною адресою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно дост. 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження залучити до участі у ній співвідповідача. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відтак, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача..

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 08.12.2020 року представником позивача заявлено клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів, покликаючись на те, що станом на момент подання позовної заяви зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були неповнолітніми особами, відтак до них позовні вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги не пред`являлись.

Протокольною ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 08.12.2020 року клопотання представника позивача про залучення до справи співвідповідачів залишено без розгляду.

Окрім цього, покликання представника позивача на те, що вищевказані особи, станом на момент подання позову до суду, були неповнолітніми, спростовується матеріалами справи, а саме наданими представником позивача довідками з місця проживання про склад сім`ї і прописки №476 від 07.02.2014 року та №2297 від 02.11.2020 року, відповідно до яких датою народження таких є ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позов поданий до суду 09.12.2014 року, що свідчить про досягнення ними повноліття станом на момент подання до суду позову про стягнення заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, оскільки сплата заборгованості за житлово-комунальні послуги вимагає солідарного виконання зобов`язання, однак з п`яти осіб, які б повинні нести солідарну відповідальність за невиконання зобов`язань зі сплати житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 , однак позивачем пред`явлено позовні вимоги лише до трьох них, відтак розмір заборгованості, яка підлягає до сплати становить 2625,94 грн. (4376,56 грн. / 5 * 3).

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно дост. 10 ЦПК Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші доводи, зазначені сторонами у заявах по суті справи, а також зазначені у поясненнях в судових засіданнях, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 263, 265, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Львівського комунального підприємства "Сонячне" до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" про стягнення суми боргу за надані житлово-комунальні послуги задоволити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Львівського комунального підприємства "Сонячне" 2625 (дві тисячі шістсот двадцять п`ять) гривень 94 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Львівського комунального підприємства "Сонячне" 81 (вісімдесят одну) гривню 20 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Львівського комунального підприємства "Сонячне" 81 (вісімдесят одну) гривню 20 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Львівського комунального підприємства "Сонячне" 81 (вісімдесят одну) гривню 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Львівське комунальне підприємство "Сонячне", код ЄДРПОУ 20806900, адреса: м.Львів, вул.Айвазовського, буд.10.

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго", код ЄДРПОУ 05506460, адреса: м.Львів, вул.Д.Апостола, буд.1.

Повний текст рішення виготовлено 24.11.2022 року.

Суддя Ю.С. Марків