Ухвала

від 15.08.2023 по справі 465/8099/14-ц

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/8099/14-ц

6/465/170/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2023 року м. Львів

Франківський районний суд міста Львова в складі :

головуючого судді - Марків Ю.С.,

з участю секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа від 27.04.2023 року у справі №465/8099/14-ц за позовом Львівського комунального підприємства "Сонячне" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" про стягнення суми боргу за надані житлово-комунальні послуги, таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить визнати виконавчий лист у справі №465/8099/14-ц, виданий Франківським районним судом м. Львова від 27.04.2023 року таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви вказуєте те, що 14.07.2023 року вона отримала постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження про стягнення заборгованості в розмірі 2625,94 грн. та 243,00 грн. судового збору за виконавчим листом №465/8099/14-ц, виданим 27.04.2023 року на користь ЛКП "Сонячне". Вважає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, оскільки він виданий на підставі рішення, яке не набрало законної сили, оскільки рішення по справі прийняте 14.11.2022 року, однак не надіслано їй до цього часу всупереч вимогам ст.272 ЦПК України; в судовому засіданні вона присутня не була.

В судове засідання сторони не з`явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином.

Представник приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд заяви без їх участі.

На підставі ч.3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подану заяви та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що в провадженні Франківського районного суду м. Львова перебувала цивільна справа за позовом Львівського комунального підприємства "Сонячне" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" про стягнення суми боргу за надані житлово-комунальні послуги.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 14.11.2022 року позов Львівського комунального підприємства "Сонячне" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" про стягнення суми боргу за надані житлово-комунальні послуги задоволено частково; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Львівського комунального підприємства "Сонячне" 2625 (дві тисячі шістсот двадцять п`ять) гривень 94 коп.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства "Сонячне" 81 (вісімдесят одну) гривню 20 коп. судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства "Сонячне" 81 (вісімдесят одну) гривню 20 коп. судового збору; стягнуто з ОСОБА_3 на користь Львівського комунального підприємства "Сонячне" 81 (вісімдесят одну) гривню 20 коп. судового збору.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 14.11.2022 року набрало законної сили 26.12.2022 року.

На виконання вищезазначеного рішення суду Франківським районним судом м. Львова 27.04.2023 року було видано виконавчі листи №465/8099/14-ц.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення "або з інших причин" стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

У пілотному рішенні у справі "Бурдов проти Росії" від 7 травня 2002 року Європейський суд, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухваленого будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду" .

У справі "Soering vs UK" [5] Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.

Як вбачається з матеріалів справи, судом, на виконання вимог ст.272 ЦПК України, скеровувалось рішення Франківського районного суду м.Львова від 14.11.2022 року, в тому числі і відповідачці ОСОБА_1 на зареєстроване місце її проживання - АДРЕСА_1 листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7905705731606, який повернувся на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Відповідно до частини 4 статті 12 Цивільно процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю фізичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (далі Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих правил (пункт 94 правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на фізичну особу.

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач була належним чином повідомленою судом про прийняття рішення у справі. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, на яку покликається відповідач при зверненні до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В той же час, відповідач не була позбавлена можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з рішенням Франківського районного суду м.Львова від 14.11.2022 року.

Враховуючи вказане, судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення позивача про прийняття рішення у даній справі.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відтак, зважаючи на те, що підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню ОСОБА_1 зазначає саме не скерування їй рішення Франківського районного суду м.Львова від 14.11.2022 року, що спростовується матеріалами справи, оскільки таке відповідачці судом скеровано на адресу зареєстрованого її місця проживання, а докази цього містяться в матеріалах справи, інших підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню ОСОБА_1 не зазначає та суом такі не встановлені, суд прийшов до висновку про те, що у задоволені заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню слід відмовити.

Керуючись ст. ст.432 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа від 27.04.2023 року у справі №465/8099/14-ц за позовом Львівського комунального підприємства "Сонячне" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" про стягнення суми боргу за надані житлово-комунальні послуги, таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали виготовлено 21.08.2023 року.

Суддя Марків Ю.С.