Ухвала

від 01.12.2022 по справі 953/5991/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/5991/22 (1-кс/953/4407/22) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/703/22 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: тримання під вартою

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 03листопада 2022р. про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 6 ст. 1111КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою постановлено клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати відноснопідозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 30.12.2022р. включно, без визначення застави.

Зобов`язатистаршого слідчого слідчого управління Головного управління національної поліції в Харківській області майора поліції ОСОБА_8 негайно повідомити близького родича ОСОБА_6 про застосування запобіжного у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчим суддею зазначив, що

вважає встановленими існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України та недоведеними ризики , передбачені п.п. 2, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Таким чином слідчий суддя дійшов висновків, що про необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Крім того, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України, є злочином в сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчинений в умовах воєнного стану, що на думку слідчого судді є підставами для застосування запобіжного заходу, без визначення застави.

В апеляційній скарзі захисник підозрюваної ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обрати стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що висновки суду про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України є необґрунтованими, оскільки підозрювана ОСОБА_6 повністю визнала свою провину, пояснила що вчинила дане кримінальне правопорушення у зв`язку із загрозою застосування насильства як стосовно неї так і членів її родини.

Відтак, підозрювана ОСОБА_6 не має наміру ані переховуватись від органів слідства та суду, а ні впливати на свідків.

Названі обставини у сукупності із наявністю в підозрюваної міцних соціальних зв`язків та постійного місця проживання свідчать про необґрунтованість прийнятого слідчим суддею рішення.

Враховуючи стислі строки регламентовані ч. 2 ст.422КПК України судова колегія вважає можливим розглянути апеляцію по суті без учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце проведення апеляційного розгляду, так як в силу вимог ч. 4 ст.405КПК України дані обставини не є перепоною для апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про продовження строку тримання під вартою відповідає вимогам п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст. 196 КПК України.

Так з матеріалів провадження вбачається, що СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022220000000597 від 07.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 111-1КК України.

01 листопада 2022 року ОСОБА_6 затримана в порядку ст. 208 КПК України.

01 листопада 2022 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, ч. 6 ст. 111-1КК України.

Так, згідно пред`явленої підозри, 25 лютого 2022 року у результаті ведення агресивної війни з боку Російської Федерації проти України, збройними формуваннями РФ окуповано с. Великий Бурлук Харківської області з встановленням контролю над життєдіяльністю вказаного населеного пункту.

П`ятигорна ОСОБА_9 , після початку збройної агресії РФ проти України, будучи громадянкою України, народженою в України, але водночас прихильницею так званого «русского мира» та підтримуючи ідеологічну основу мілітаризованої політики здійснюваної РФ щодо України, діючи всупереч інтересам Національної безпеки України та її народу, умисно зайняла активну позицію щодо підтримки правомірності збройної агресії РФ проти України, та вчинила дії, спрямовані на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань.

Так, 05.09.2022, у денний час, ОСОБА_6 , знаходячись на території тимчасового окупованого російськими військами селища Великий Бурлук Харківської області, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, діючи сумісно із російськими журналістами та активістами засобу масової інформації «Первый канал», надала інтерв`ю для розповсюдження серед російського та українського населення, в ході якого поширила неправдиву інформацію, щодо позитивних настроїв народу України до окупаційної влади, підтримки населенням України окупаційних дій російської влади на території України, прославляння і виправдовування дій представників окупаційних сил РФ та представників підконтрольних РФ самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, тим самим проводячи пропаганду, спрямовану на виправдування та схвалення збройної агресії РФ проти України, здійснюючи при цьому психологічний вплив та формуючи серед населення неправдиве усвідомлювання воєнних дій Росії на території України та їх наслідків.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 6 ст. 111-1 КК України, тобто в активній участі у інформаційній діяльності у співпраці з державою агресором, спрямованої на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради.

Обґрунтованість підозри підтверджують наступнідокази:

протокол допиту свідка ОСОБА_10 , яка пояснила, що ОСОБА_6 підтримувала дії окупаційних сил держави-агресора РФ та співпрацювала з ними, добровільно займаючи посаду бухгалтера у незаконних органах влади, створених на окупованій території;

протокол допиту свідка ОСОБА_11 , який надав аналогічні пояснення;

протокол зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме виявленим та вилученим відеозаписом за участю ОСОБА_6 ;

протокол оглядом приміщення службового кабінету Управління освіти, культури та спорту Великобурлуцкої селищної ради, в ході якого виявлено та вилучено документацію, щодо діяльності мешканців селища Великий Бурлук, в тому числі ОСОБА_6 , у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, «управлении образования, культури и спорта военно-гражданской администриции Купянского района Харьковской области».

З урахуванням названих обставин, колегія суддів не погоджується із доводамисторони захистущодо повної відсутностіризиків, взагалі.

Так санкція ч. 6 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Таким чином злочин, який інкримінується підозрюваному є особливо тяжким та має підвищену суспільну небезпеку.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення усукупності зіншими обставинамизбільшує ризиквтечі настільки,що йогонеможливо відвернути,не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Також, як вбачається з оскаржуваної ухвали слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Так, при розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що підозрювана ОСОБА_6 є уродженкою селища Миронівське міста Дебальцеве Донецької області, громадянка України, раніше не судима, зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .

В той же час враховуючи існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, наявність яких не спростовано стороною захисту ,а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй в разі визнання винною у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, враховуючи ,що дії ОСОБА_6 за вчинення яких повідомлено підозру, носять характер особливо тяжкогокримінального правопорушення, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

Даних які б вказували на неможливість підозрюваної за станом здоров`я перебувати в умовах СІЗО станом як на час розгляду клопотання так і під час апеляційного розгляду не надано.

Правильними є і висновки суду про наявності обґрунтованої підозри, оскільки у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

За таких обставин, ухвала слідчого судді винесена обґрунтовано, належним чином мотивована, відповідає вимогам КПК України, а тому підстав для її скасування або зміни з підстав зазначених в апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 406, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2022 р. про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 6 ст. 1111КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді