Постанова

від 23.11.2022 по справі 754/11830/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 754/11830/19

провадження № 61-19053св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес Автотрейд», ОСОБА_3 , регіональний сервісний центр Міністерства Внутрішніх Справ України в Дніпропетровській області, приватне підприємство «ОСОБА_7» в особі ОСОБА_15,

треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника

ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року у складі колегії суддів:

Кулікової С. В., Желепи О. В., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Автотрейд» (далі - ТОВ «Прогрес Автотрейд»), ОСОБА_3 , регіонального сервісного центру МВС України в Дніпропетровській області, приватного підприємства «ОСОБА_7» в особі ОСОБА_7 , треті особи:

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування державної реєстрації права власності на автомобіль, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Позов мотивовано тим, що позивач не набув права власності на автомобіль «Toyota Highlander» на транзитних номерах на підставі довідки-рахунку

від 29 серпня 2013 року від ОСОБА_2 , та відповідно у заяві про постановку на облік автомобіля стоїть не його підпис, він не набув 09 квітня 2014 року права власності на автомобіль «Toyota Highlander».

Згідно експертизи № 19-1948 від 03 червня 2019 року в кримінальному провадженні № 12017160470001707 від 26 квітня 2017 року, підпис від імені ОСОБА_1 на довідці-рахунку ААВ № 504441 від 29 серпня 2013 року в графі «Зазначений транспортний засіб (складову частину, що має ідентифікаційні номери) одержав», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Підписи від імені ОСОБА_1 в заяві від 09 квітня 2014 року № 38073116 (в графах «Зміст перевірив(ла) ОСОБА_1 » та колонках «Здав», «Отримав»), виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Посилаючись на викладені обставини справи, ОСОБА_1 просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_1 від

09 квітня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 , який було оформлено на підставі довідки-рахунку ААВ № 504441 від 29 серпня 2013 року ТОВ «Прогрес Автотрейд» від попереднього власника ОСОБА_2 ;

- зобов`язати регіональний сервісний центр МВС України в Дніпропетровській області скасувати державну реєстрацію транспортного засобу «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер

НОМЕР_2 , Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 09 квітня 2014 року, на ім`я ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_1 , від 15 травня 2014 року, за яким

ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_3 придбав та поставив на облік на своє ім`я даний автомобіль, отримавши Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 15 травня 2014 року та номерний знак НОМЕР_5 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації транспортного засобу «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 09 квітня 2014 року, на ім`я ОСОБА_1 , оскільки позивачем не доведено та не представлено належних, достовірних та достатніх доказів укладення договору купівлі-продажу.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від

13 березня 2020 року відмовлено у стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат, пов`язаних з професійною правничою (правовою) допомогою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 задоволено частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 березня

2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_1 , укладений 09 квітня

2014 року за довідкою-рахунком № НОМЕР_6 від 29 серпня 2013 року, виданої ТОВ «Прогрес Автотрейд».

Зобов`язано регіональний сервісний центр МВС України в Дніпропетровській області скасувати державну реєстрацію транспортного засобу «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від

09 квітня 2014 року, на ім`я ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_1 , від 15 травня 2014 року між

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за довідкою-рахунком № НОМЕР_7 , виданої

ПП « ОСОБА_7 ».

Стягнуто з ОСОБА_2 , ТОВ «Прогрес Автотрейд», ОСОБА_3 , регіонального сервісного центру МВС України в Дніпропетровській області, ПП «ОСОБА_7» в особі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі по 1 152,60 грн з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ТОВ «Прогрес Автотрейд», ОСОБА_3 , регіонального сервісного центру МВС України в Дніпропетровській області, ПП «ОСОБА_7» в особі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу по 3 700,00 грн з кожного.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що підпис на довідці-рахунку ААВ № 504441 від 29 серпня 2013 року ТОВ «Прогрес Автотрейд» та в заяві № 38073116 від 09 квітня 2014 року вчинений не

ОСОБА_1 , тобто була відсутня його волі на вчинення таких правочинів, а тому наявні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу «Toyota Highlander», 2011 року випуску, кузов

№ НОМЕР_1 , який оформлено на підставі довідки-рахунку ААВ

№ 504441 від 29 серпня 2013 року ТОВ «Прогрес Автотрейд» та зобов`язання регіональний сервісний центр МВС України в Дніпропетровській області скасувати державну реєстрацію транспортного засобу «Toyota Highlander», 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , здійснену 09 квітня

2014 року за заявою № 38073116 від 09 квітня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 .

Оскільки позивач не набував права власності на автомобіль «Toyota Highlander», 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , то подальший правочин щодо відчуження автомобіля ОСОБА_3 також виходив поза межі волі ОСОБА_1 , та відповідно до статті 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року та залишити в силі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд фактично за формальними ознаками визнав недійсними спірні правочини. Апеляційний суд безпідставно не застосував строки позовної давності. Заявник вказує про не застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16, постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

Доводи інших учасників справи

У січні 2021 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_8 -

ОСОБА_9 надійшов відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року залишити без змін.

22 листопада 2022 року представник ОСОБА_8 -

ОСОБА_9 подав до Верховного Суду додаткові пояснення по справі.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Деснянського районного суду міста Києва.

Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від

18 листопада 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

26 січня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 754/11830/19 за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 , ТОВ «Прогрес Автотрейд», ОСОБА_3 , Регіонального сервісного центру МВС України в Дніпропетровській області,

ПП «ОСОБА_7» в особі ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , про скасування державної реєстрації права власності на автомобіль, визнання недійсним договору купівлі-продажу, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 рокудо закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи

№ 227/3760/19-ц (провадження 14-79цс21) за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11 , третя особа - ОСОБА_12 , про визнання договору оренди недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_10 на постанову Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 708/291/18 за позовом 754/11830/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Прогрес Автотрейд», ОСОБА_3 , Регіонального сервісного центру МВС України в Дніпропетровській області, ПП «ОСОБА_7» в особі ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , про скасування державної реєстрації права власності на автомобіль, визнання недійсним договору купівлі-продажу, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргумент, наведені у додаткових поясненнях, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Фактичні обставини справи

Автомобіль «Toyota Highlander», реєстраційний номер НОМЕР_8 , чорного кольору, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 від 25 жовтня 2011 року був зареєстрований за громадянином ОСОБА_2 . Реєстрація відбувалась у ВРЕР ДАІ з обслуговування міста Бориспіль та Бориспільського району при УДАІ ГУМВС України в Київській області на підставі Довідки-рахунка КІМ № 971140 від

24 жовтня 2011 року.

16 травня 2013 року автомобіль «Toyota Highlander», реєстраційний номер

НОМЕР_8 під керуванням водія ОСОБА_13 був учасником дорожньо-транспортної пригоди.

13 серпня 2013 року автомобіль «Toyota Highlander», реєстраційний номер

НОМЕР_8 , чорного кольору, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 знято з обліку для реалізації. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 від 25 жовтня 2011 року обрізано, виданий знак для разових поїздок 10ВЕ8728 дійсний 60 діб.

29 серпня 2013 року ТОВ «Прогрес Автотрейд» видано ОСОБА_1 довідка-рахунок серії НОМЕР_6 , про те, що йому продано і видано автомобіль «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 вартістю 170 000,00 грн. Реєстраційний номер № НОМЕР_10 , транзитний № тч НОМЕР_12.

09 квітня 2014 року в Дніпропетровському ВРЕР-1 здійснено вторинну реєстрацію автомобіля «Toyota Highlander», придбаного в торговельній організації із видачею номерних знаків НОМЕР_2 та свідоцтва про реєстрацію на громадянина ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку серії НОМЕР_6 від 29 серпня 2013 року, виданої ТОВ «Прогрес Автотрейд».

Згідно довіреності від 12 квітня 2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., зареєстрованої в реєстрі за № 1192, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_5 розпоряджатися (в тому числі вчиняти правочини щодо експлуатації, страхування, здавання в оренду, а також продажу, за ціну та на умовах йому відомих) при умові сплати всіх передбачених чинним законодавством України податків, належним на підставі: Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_11 , виданого та зареєстрованого Центром ДАІ 1201 ГУМВС України в Дніпропетровській області, 09 квітня 2014 року, автомобілем марки «Toyota Highlander»,

2011 року випуску, шасі (номер кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

15 травня 2014 року в Дніпропетровському ВРЕР-1 проведено зняття з обліку транспортного засобу «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_1 для реалізації, на підставі довіреності ВТТ № 973452 від 12 квітня 2014 року, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським К. А.

15 травня 2014 року в Дніпропетровському ВРЕР-1 здійснено вторинну реєстрацію автомобіля «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_1 , придбаного в торговельній організації із видачею номерних знаків НОМЕР_5 та свідоцтва про реєстрацію на ім`я громадянина ОСОБА_3 на підставі Довідки-рахунку серії НОМЕР_7 від 15 травня 2014 року, виданої ПП « ОСОБА_7 ».

08 червня 2017 року в ТСЦ 5142 РСЦ в Одеській області проведено зняття з обліку автомобіля «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_1 , у зв`язку зі скасуванням реєстрації вказаного транспортного засобу, на підставі висновку РСЦ МВС в Одеській області № 31/15-2715 від 02 червня 2017 року.

В Одеській прокуратурі № 2 здійснюється досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160470001707 від

26 квітня 2017 року, за частиною четвертою статті 190 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою) та статтею 290 КК України (знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу).

Згідно висновку експерта № 18-1948 від 03 червня 2019 року судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017160470001707 відомості про яке

26 квітня 2017 року внесено до ЄРДР, підпис від імені ОСОБА_1 на довідці-рахунку ААВ № 504441 від 29 серпня 2013 року (в графі «Зазначений транспортний засіб (складову частину, що має ідентифікаційні номери) одержав», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підписи від імені ОСОБА_1 в заяві № 38073116 від 09 квітня 2014 року (в графах «Зміст перевірив(ла) ОСОБА_1 та колонках «Здав» «Отримав») виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою; Підпис від ОСОБА_1 та рукописний текст в довіреності ВТТ 973452 від 12 квітня 2014 року в графі «Підпис» виконані самим ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин.

Так, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістом статей 76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Разом з тим, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_1 від 09 квітня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 , який було оформлено на підставі довідки-рахунку

ААВ № 504441 від 29 серпня 2013 року ТОВ «Прогрес Автотрейд» від попереднього власника ОСОБА_2 , мотивуючи їх тим, що підпис від його імені в довідці-рахунку ААВ № 504441 від 29 серпня 2013 року (в графі «Зазначений транспортний засіб (складову частину, що має ідентифікаційні номери) одержав», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис в заяві від 09 квітня 2014 року № 38073116 (в графах «Зміст перевірив(ла) ОСОБА_1 » та колонках «Здав», «Отримав»), виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, що встановлено у висновку експерта від 03 червня 2019 року № 18-1948 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017160470001707.

За встановленими у справі обставинами, оспорюваний вказаний договір ОСОБА_1 не підписував та, відповідно, волевиявлення щодо правочину не було, істотних умов цих договорів не погоджував.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Також позов не може містити вимогу, у якій йдеться про предмет спору, що відсутній (не існує); реституція ж як спосіб захисту, застосовується для повернення виконаного за правочином, а не в тому разі, коли жодного виконання не відбувалося (саме це і стверджується позивачем і достеменно встановлено судом).

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові

від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження

№ 14-79цс21).

У справі, що переглядається, судами встановлено, що згідно висновку експерта № 18-1948 від 03 червня 2019 року судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017160470001707 відомості про яке 26 квітня 2017 року внесено до ЄРДР, підпис від імені ОСОБА_1 на довідці-рахунку

ААВ № 504441 від 29 серпня 2013 року (в графі «Зазначений транспортний засіб (складову частину, що має ідентифікаційні номери) одержав», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підписи від імені ОСОБА_1 в заяві

№ 38073116 від 09 квітня 2014 року (в графах «Зміст перевірив(ла)

ОСОБА_1 та колонках «Здав» «Отримав») виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою; Підпис від ОСОБА_1 та рукописний текст в довіреності ВТТ 973452 від 12 квітня 2014 року в графі «Підпис» виконані самим

ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від якого не відступила у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19ц (провадження

№ 14-79цс21), зробила висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Таким чином, Верховний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 09 квітня 2014 року задоволенню не підлягають, з підстав зазначених у цій постанові.

Крім того, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, також просив зобов`язати регіональний сервісний центр МВС України в Дніпропетровській області скасувати державну реєстрацію транспортного засобу «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер

НОМЕР_2 , Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 09 квітня 2014 року, на ім`я ОСОБА_1 .

З даного приводу суд зазначає, що підстави для скасування державної реєстрації транспортного засобу «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 09 квітня 2014 року, за ОСОБА_1 немає, оскільки така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від

09 квітня 2014 року, а тому також не підлягають задоволенню.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду, також просив визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_1 , від 15 травня 2014 року, за яким ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_3 придбав та поставив на облік на своє ім`я даний автомобіль, отримавши Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 15 травня 2014 року та номерний знак НОМЕР_5 .

З матеріалів справи вбачається, що вказаний спірний договір купівлі-продажу від 15 травня 2014 року укладений ОСОБА_5 , який діяв від імені

ОСОБА_1 на підставі довіреності від 20 квітня 2014 року.

Доказів того, що довіреність від 20 квітня 2014 року в установленому законом порядку визнана недійсною, матеріали справи не містять.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від

11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

Підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 15 травня

2014 року відсутні.

ОСОБА_1 не набув права власності на автомобіль «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_1 , оскільки договір купівлі-продажу

від 09 квітня 2014 року, який оформлено на підставі довідки-рахунку

ААВ № 504441 від 29 серпня 2013 року є неукладеним правочином, так як волевиявлення позивача щодо правочину не було, істотних умов він не погоджував.

Проте, за відсутності набуття у власність автомобіля «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_1 , вимога ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15 травня 2014 року є неефективним способом захисту прав позивача.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 15 травня 2014 року також задоволенню не підлягають, з підстав зазначених у цій постанові.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови, що не вплинуло на правильність вирішення спору по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до вимог статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, судове рішення апеляційного суду відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, змінивши його мотивувальну частину, шляхом викладення її в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_3 , скасування постанови Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року із залишенням в силі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року, змінивши його мотивувальну частину, що не вплинуло на обсяг вирішених позовних вимог судом першої інстанції, судові витрати в розмірі 4 610,40 грн, які понесені ОСОБА_3 за подання касаційної скарги, слід стягнути з

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_14 .

Керуючись статтями 141, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року скасувати, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року залишити в силі, змінивши його мотивувальну частину, виклавши її в редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4 610,40 грн судових витрат, понесених у зв?язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун