Ухвала

від 28.11.2022 по справі 521/13024/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

28 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 521/13024/19

провадження № 61-252ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,

Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 ,

в інтересах якого діє адвокат Возіян Андрій Андрійович, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у справі за заявами ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Автолюбитель», третя особа - Одеська міська рада, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» (далі - ГО «ООО ВСА») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Автолюбитель» (далі - ПП «Автолюбитель»), третя особа - Одеська міська рада, в якому просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05 лютого 2007 року, укладений між ПП «Автолюбитель» та ОСОБА_2 щодо продажу нежитлового приміщення - виставочно-демонстраційного автосалону, загальною площею 18,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М. О. (далі - приватний нотаріус Одеського МНО) за реєстраційним номером 477;

- визнати недійсними договір купівлі-продажу від 05 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо продажу нежитлового приміщення - виставочно-демонстраційного автосалону, загальною площею 18,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО Тиквенко М. О. за реєстраційним номером 845;

- скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення - виставочно-демонстраційний автосалон, загальною площею 18,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

Малиновський районний суд міста Одеси своїм рішенням від 28 травня

2020 року позов ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» залишив без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ГО «ООО ВСА» оскаржила його в апеляційному порядку.

Одеський апеляційний суд своєю постановою від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу ГО «ООО ВСА» задовольнив.

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 28 травня 2020 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ГО «ООО ВСА» задовольнив.

Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 05 лютого 2007 року, укладений між ПП «Автолюбитель» та ОСОБА_2 щодо продажу нежитлового приміщення - виставочно-демонстраційного автосалону, загальною площею 18,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО Тиквенко М. О. за реєстраційним номером 477.

Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 05 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо продажу нежитлового приміщення - виставочно-демонстраційного автосалону, загальною площею 18,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО Тиквенко М. О. за реєстраційним номером 845.

Скасував рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення - виставочно-демонстраційний автосалон, загальною площею 18,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з постановою Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку.

Верховний Суд своєю постановою від 16 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року залишив без змін.

16 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду

з заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного суду

від 02 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами на підставі

пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Заява мотивована тим, що в провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду перебуває апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року у справі

№ 9/430-05-11867 за позовом ГО «ООО ВСА» до Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (далі - КП «Одеське МБТІ та РОН») про визнання права власності та зобов`язання його зареєструвати. В рамках цієї справи на підставі ухвали вказаного суду від 29 листопада 2019 року проведена судова будівельно-технічна експертиза.

Посилаючись на те, що:

- згідно з висновком експерта від 30 вересня 2021 року № 19-8619-8621 виставочно-демонстраційний автосалон за адресою: АДРЕСА_1 не відноситься до складу нежитлових будівель автостоянки НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 ,

та розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137300:68:002:0028, що належить ОСОБА_1 ;

- зазначена обставина не була відома заявнику під час розгляду справи

№ 521/13024/19;

- ухвалюючи постанову від 02 лютого 2021 року про задоволення позову

ГО «ООО ВСА» у справі № 521/13024/19 апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що виставочно-демонстраційний автосалон є будівлею, що входить до складу автостоянки НОМЕР_1, та помилково визначив наявність порушеного права позивача, який звернувся про визнання договорів купівлі-продажу від 05 лютого та від 05 березня 2007 року недійсними,

ОСОБА_1 просив суд задовольнити заяву про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами.

21 грудня 2021 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до апеляційного суду

з заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного суду

від 02 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами на підставі

пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Заява мотивована тим, що Південно-західний апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 23 листопада 2021 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року у справі

№ 9/430-05-11867 за позовом ГО «ООО ВСА» до КП «Одеське МБТІ та РОН» про визнання права власності та зобов`язання його зареєструвати.

Посилаючись на те, що зазначеним судовим рішенням встановлено факт,

а саме, що висновок експерта від 30 вересня 2021 року № 19-8619-8621

є належним, допустимим і достовірним доказом у даній справі, яким встановлено, що приміщення виставочно-демонстраційного автосалону, що належить ОСОБА_1 , і будівлі автостоянки НОМЕР_1 є різними об`єктами нерухомості та не накладаються один на одного, ОСОБА_1 просив суд задовольнити заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами.

20 січня 2022 року ОСОБА_1 втретє звернувся до апеляційного суду

з заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного суду

від 02 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами

на підставі пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України.

Заява мотивована тим, що Південно-західний апеляційний господарський суд своєю постановою від 21 грудня 2021 року за апеляційною скаргою Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів»

(далі - ГО «ВСА») скасував рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року у справі № 9/430-05-11867 та відмовив повністю у позові ГО «ООО ВСА» до КП «ОМБТІ та РОН» про визнання права власності та зобов`язання його зареєструвати.

Посилаючись на те, що скасовано рішення суду, яке стало підставою для ухвалення постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, ОСОБА_1 просив суд задовольнити заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами.

04 липня 2022 року ОСОБА_1 вчетверте звернувся до апеляційного суду з заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного суду

від 02 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами на підставі

пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Заява мотивована тим, що П`ятий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 09 березня 2022 року у справі № 2а-2193/09/1570 за апеляційною скаргою ГО «ВСА» скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року. Закрив провадження у справі за адміністративним позовом ГО «ООО ВСА» до Головного управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що:

- зазначеною постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду

від 09 березня 2022 року встановлено, що реєстрація нового статуту

ГО «ООО ВСА», яка була однією з підстав видачі їй свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення автостоянки НОМЕР_1, порушує корпоративні права ГО «ВСА» і такий статут не міг бути зареєстрований без погодження з ГО «ВСА»;

- вказана нова реєстрація статуту здійснювалася виключно на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого

2009 року, яке скасовано, а тому зазначене вище свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення не може вважатися належним правовстановлюючим документом та не породжує жодних прав

для ГО «ООО ВСА»;

- ГО «ООО ВСА» не набула у встановленому законом порядку право власності на нежитлові приміщення автостоянки НОМЕР_1 та не може звертатися до суду за захистом свого права,

ОСОБА_1 просив суд задовольнити заяву про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами.

12 серпня 2022 року ОСОБА_1 вп`яте звернувся до апеляційного суду

з заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного суду

від 02 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами на підставі

пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Заява мотивована тим, що Господарський суд Одеської області своїм рішенням від 29 червня 2022 року частково задовольнив позов ГО «ВСА» до

ГО «Одеська обласна організація автомобілістів» про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом від 26 вересня 2008 року, про визнання недійсним статуту в редакції від 2008 року, затвердженого протоколом від 26 вересня 2008 року та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнав недійсним та скасував рішення XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформлене протоколом від 26 вересня 2008 року про внесення змін до статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (далі - ООО ВСА).

Визнав недійсним статут ГО «ООО ВСА» в редакції від 2008 року, що була затверджена протоколом XV (позачергової) конференції ООО ВСА

від 26 вересня 2008 року.

Посилаючись на те, що:

- свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення автостоянки

від 23 квітня 2009 року НОМЕР_1 видано на підставі статуту ГО «ООО ВСА» та протоколу XV (позачергової) конференції ООО ВСА 26 вересня 2008 року, які на даний час визнані недійсними;

- в силу наведеного зазначене свідоцтво про право власності є також недійсним, не породжує для ГО «ООО ВСА» жодних прав і обов`язків та свідчить про відсутність порушеного права у зазначеної громадської організації, за захистом якого вона звернулася у справі № 521/13024/19,

ОСОБА_1 просив суд задовольнити заяву про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами.

У всіх наведених вище заявах, поданих до суду у строки, встановлені законом, ОСОБА_1 просив суд скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, апеляційну скаргу ГО «ООО ВСА» Демчука Я. В. залишити без задоволення, а рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 28 травня 2020 року залишити без змін.

Одеський апеляційний суду своєю ухвалою від 30 серпня 2022 року

у задоволенні заяв ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами відмовив.

Постанову Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у справі

за позовом ГО «ООО ВСА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ПП «Автолюбитель», третя особа: Одеська міська рада, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію, залишив в силі.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що, оскаржуючи окремі документи, що покладені в основу судового рішення, що були предметом дослідження при постановленні судового рішення від 02 лютого 2021 року, заявник намагався створити ілюзорність сприйняття нововиявлених обставин шляхом отримання нових судових рішень, з новими доказами для перегляду остаточного рішення суду з метою одержання бажаного результату. Тому експертні висновки, отримані після прийняття судового рішення, які є новими доказами, скасування окремо взятих документів за спливом тривалого часу, не підривають саму суть судового рішення. Дотримуючи принцип res judicata, тобто остаточності судового рішення, суд не вбачає особливих та непереборних обставин для відходу від цього принципу та вважає, що заявник не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Отже, правових підстав для задоволення заяв ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами немає.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2022 року, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Возіян А. А., просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Верховний Суд своєю ухвалою від 02 листопада 2022 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

Копія ухвали суду касаційної інстанції від 02 листопада 2022 року направлена на адресу заявника ОСОБА_1 та його представника - адвоката Возіяна А. А. (місто Одеса, вулиця Фонтанська дорога, 16/6, 65049), яка зазначена в касаційній скарзі, як адреса для поштової кореспонденції.

У листопаді 2022 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду

від 02 листопада 2022 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Возіян А. А., надійшла заява на усунення недоліків, до якої долучений документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону.

Отже, недоліки касаційної скарги, визначені ухвалою Верховного Суду

від 02 листопада 2022 року, усунуті.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду Одеської області від 29 червня 2022 року у справі № 916/2415/21 та факти, які ним встановлені, є нововиявленими обставинами у рамках справи

№ 521/13024/19. Тому ухвала Одеського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтями 4, 5 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з частиною п`ятою статті 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, на які посилалась особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в скарзі або які могли бути встановлені при з`ясуванні судом обставин у справі.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним,

і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від: 02 вересня 2021 року у справі № 320/8219/15-ц (провадження № 61-14068ск21),

14 вересня 2021 року у справі № 200/15603/15-ц (провадження

№ 61-14168ск21), 14 лютого 2022 року у справі № 500/3720/14 (провадження № 61-19398ск21), 19 вересня 2022 року у справі № 753/11845/18 (провадження № 61-8764ск22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) зазначила, що нововиявлені обставини треба підтверджувати фактичними даними (доказами),

що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Верховний Суд в ухвалі від 17 вересня 2021 року у справі № 370/1333/19 (провадження № 61-14603зно21) вказав, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який,

inter alia, вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України»).

Згідно з практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те,

що цей доказ є вирішальним (рішення «Праведная проти росії»,

від 18 листопада 2004 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Перегляд судового рішення на підставі пункту 1 частини другої

статті 423 ЦПК України

Обґрунтовуючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 16 листопада 2021 року на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України заявник посилався на те, що істотною обставиною перегляду постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року є висновок судової будівельно-технічної експертизи від 30 вересня

2021 року № 19-8619-8621, проведеної в рамках господарської справи

№ 9/430-05-11867 за позовом ГО «ООО ВСА» до КП «Одеське МБТІ та РОН» про визнання права власності та зобов`язання його зареєструвати.

Зокрема, експерт дійшов висновку про те, що виставочно-демонстраційний автосалон за адресою: АДРЕСА_1

не відноситься до складу нежитлових будівель автостоянки НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137300:68:002:0028, що належить ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),

що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими

і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Наданий до матеріалів заяви висновок експерта Одеського

науково-дослідного інституту судових експертиз Степанкевича С. С.

від 30 вересня 2021 року № 19-8619-8621, складений за результатами судової будівельно-технічної експертизи, проведеної в рамках господарської справи, після набрання чинності постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, який заявник вважає нововиявленою обставиною, за своєю правовою природою є доказом та не може вважатися нововиявленою обставиною в розумінні пункту 1

частини другої статті 423 ЦПК України.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що при розгляді справи

№ 521/13024/19 відповідач ОСОБА_1 не був обмежений у процесуальних правах та у повній мірі користувався ними, зокрема, подавав апеляційну та касаційну скарги; він не був обмежений у виборі представника та у своєчасному наданні необхідних доказів по справі.

Наведене свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 мав можливість надавати докази протягом розгляду справи, зокрема, звертатись до суду за отриманням висновку експертизи або з клопотанням про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 9/430-05-11867, що розглядалася в порядку господарського судочинства, чого останнім зроблено не було.

Водночас, враховуючи те, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами, то відсутні й правові підстави однозначно стверджувати про те, що його наявність під час розгляду справи № 521/13024/19, забезпечила б ухвалення Одеським апеляційним судом іншого рішення.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 21 грудня 2021 року на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України заявник посилався на те, що істотною обставиною перегляду постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року є ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду

від 23 листопада 2021 року про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року у справі № 9/430-05-11867 за позовом ГО «ООО ВСА» до КП «Одеського МБТІ та РОН» про визнання права власності та зобов`язання його зареєструвати.

Зокрема, заявник вказував, що зазначеною ухвалою встановлено факт,

що висновок експерта від 30 вересня 2021 року № 19-8619-8621 є належним, допустимим і достовірним доказом у даній справі, яким встановлено,

що приміщення виставочно-демонстраційного автосалону за адресою:

АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , та будівлі автостоянки АДРЕСА_2 , є різними об`єктами нерухомості та не накладаються один на одного.

Апеляційний суд встановив, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року у справі № 9/430-05-11867 суд закрив на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний господарський суд виходив з того, що оскаржуваним рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалися з огляду на те, що він не є власником виставочно-демонстраційного автосалону на підставі договору купівлі-продажу від 05 березня 2007 року № 845, укладеного між

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що право власності на нього не набув за договором, що є недійсним за судовим рішенням, яке є чинним.

Встановивши, що оскаржуваним рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалися, апеляційний господарський суд одночасно надав оцінку наявним у справі доказам, зокрема,

щодо належності, допустимості та достовірності висновку експерта

від 30 вересня 2021 року № 19-8619-8621.

Одеський апеляційний суд зазначив, що висновок експерта від 30 вересня 2021 року № 19-8619-8621 є новим доказом, а не нововиявленою обставиною, тому встановлені в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2021 року обставини, на які посилається заявник, не можуть вважатися нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 04 липня 2022 року на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України заявник посилався на те, що істотною обставиною перегляду постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року є постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2022 року у справі № 2а-2193/09/1570, якою скасована постанова Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року та закрито провадження у справі за адміністративним позовом ГО «ООО ВСА» до Головного управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії.

На думку заявника судовим рішенням від 09 березня 2022 року:

- встановлено, що реєстрація нового статуту ГО «ООО ВСА», що в свою чергу було з однією з підстав видачі їй свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення автостоянки НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , серії САС № 634016 від 23 квітня 2009 року, порушила корпоративні права ГО «ВСА», і такий статут не міг бути зареєстрований без погодження з ГО «ВСА»;

- вказана нова реєстрація статуту здійснювалася виключно на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого

2009 року, яке скасовано, а тому зазначене вище свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення не може вважатися належним правовстановлюючим документом та не породжує жодних прав для

ГО «ООО ВСА»;

- ГО «ООО ВСА» не набула у встановленому законом порядку право власності на нежитлові приміщення автостоянки НОМЕР_1 за адресою:

АДРЕСА_1 та не може звертатися до суду за захистом свого права.

Наведені в обґрунтування зазначеної заяви від 04 липня 2022 року доводи не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з огляду на таке.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Право власності є непорушним.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Для скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу, на підставі якого було видано вказане свідоцтво.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від: 27 червня 2018 року № 925/797/17; 05 лютого 2020 року № 904/750/19; 06 травня

2020 року у справі № 120/4617/18-а; 27 травня 2020 року № 442/2771/17;

16 вересня 2020 року № 278/657/18.

Звертаючись до суду з позовом, ГО «ООО ВСА», як на підставу свого порушеного права, зазначала, зокрема, що їй на праві приватної власності належать нежитлові приміщення автостоянки НОМЕР_1, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд встановив, що Господарський суд Одеської області своїм рішенням від 12 січня 2006 року у справі № 9/430-05-11867 задовольнив позов ООО ВСА до КП «Одеської МБТІ та РОН» про визнання права власності та зобов`язання його зареєструвати.

Визнав право власності ООО ВСА, крім іншого, на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , автостоянку № НОМЕР_1 , загальною площею 888,2 кв. м (приміщення літ. «А», «а», «А`», «а`»

(I-II поверхи) - 417,70 кв. м, літ. «Б» (склад) - 15,3 кв. м, літ. «В» (склад) -

26,6 кв. м, літ. «Г» (електромайстерня) - 52,3 кв. м, літ. «Д» (склад) -

243 кв. м, літ. «Е» (підсобне) - 9,5 кв. м, літ. «Ж» (кладова) - 6,3 кв. м,

літ. «З» (гараж) - 16,7 кв. м, літ. «И» (гараж) - 16,7 кв. м, літ. «К» (гараж) - 17,00 кв. м, літ. «Л» (гараж) - 16,7 кв. м, літ. «М» (гараж) - 16,7 кв. м, літ. «Н» (гараж) - 16,7 кв. м, літ. «О» (гараж) - 17,0 кв. м), згідно з технічним паспортом від 11 квітня 2003 року.

Зобов`язав КП «Одеського МБТІ та РОН» зареєструвати, крім іншого, право власності ООО ВСА на вказані вище нежитлові приміщення.

25 січня 2006 року ООО ВСА на підставі вказаного рішення суду зареєструвала своє право власності на вказані нежитлові приміщення, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Апеляційний суд також установив, що Одеський окружний адміністративний суд своєю постановою від 25 лютого 2009 року задовольнив позов

ООО ВСА до Головного управління юстиції в Одеській області про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії.

Скасував наказ Головного управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України від 20 жовтня 2008 року № 561-о/д.

Зобов`язав Головне управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України зареєструвати нову редакцію статуту ГО «ООО ВСА», затверджену постановою 15-ї позачергової конференції ООО ВСА

від 26 вересня 2008 року.

Наказом В. о. начальника Головного управління юстиції в Одеській області від 27 березня 2009 року № 174-о/д зареєстровані зміни до статуту ГО «ООО ВСА», внесено відповідні зміни до Реєстру об`єднань громадян та здійснена заміна свідоцтва, про факт реєстрації змін до статуту повідомлено керівника ГО «ООО ВСА».

23 квітня 2009 року ГО «ООО ВСА» (колишня назва ООО ВСА) отримала свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення автостоянки НОМЕР_1.

У свідоцтві зазначено, що об`єкт в цілому складається з будівель:

літ. «А», «Ш» загальною площею 424,9 кв. м, основною площею 307,1 кв. м, складів літ. «Б», «В», «Д», електромайстерні літ. «Г», підсобного літ. «Е», кладової літ. «Ж», гаражів літ. «З», «И», «К», «Л», «М», «Н», «О», навісів літ. «П», «Р», «С», «Т», «У», «Ф», відображених у технічному паспорті від 16 квітня

2009 року.

Вказане свідоцтво видане на підставі статуту ГО «ООО ВСА», зареєстрованого Головним управлінням юстиції в Одеській області

від 27 березня 2009 року № 174-о/д, протоколу XV (позачергової) конференції ООО ВСА від 26 вересня 2008 року.

П`ятий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 09 березня 2022 року у справі № 2а-2193/09/1570 за апеляційною скаргою ГО «ВСА» скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду

від 25 лютого 2009 року.

Провадження у справі за адміністративним позовом ГО «ООО ВСА» до Головного управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії закрив з підстав, що спір у даній справі не належить до юрисдикції адміністративних судів.

З огляду на те, що рішення господарського суду Одеської області

від 12 січня 2006 року у справі № 9/430-05-11867 дотепер є чинним та не скасовано, відсутні правові підстави вважати, що наведене вище свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане громадській організації

23 квітня 2009 року, є неналежним правовстановлюючим документом та не породжує жодних прав для ГО «ООО ВСА».

Виходячи з наведеного, сам по собі факт скасування у 2022 році рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року, яким скасовано наказ Головного управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України від 20 жовтня 2008 року № 561-о/д та зобов`язано зазначений орган зареєструвати нову редакцію статуту ГО «ООО ВСА», затверджену постановою 15-ї позачергової конференції ООО ВСА

від 26 вересня 2008 року, та закриття провадження у справі

№ 2а-2193/09/1570, висновок апеляційного суду про те, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно є чинним, не спростовує.

За таких обставин, скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року, на підставі якого була зареєстрована нова редакція статуту ГО «ООО ВСА», та закриття провадження у справі за позовом ООО ВСА до Головного управління юстиції в Одеській області про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії не є нововиявленою обставиною в розумінні пункту 1 частини першої

статті 423 ЦПК України.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 12 серпня 2022 року на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України заявник посилався на те, що істотною обставиною перегляду постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року є рішення Господарського суду Одеської області від 29 червня 2022 року про часткове задоволення позову ГО «ВСА» до ГО «Одеська обласна організація автомобілістів» про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом від 26 вересня 2008 року, про визнання недійсним статуту в редакції від 2008 року, затвердженого протоколом від 26 вересня 2008 року та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано недійсним та скасовано рішення XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформлене протоколом

від 26 вересня 2008 року про внесення змін до статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів. Визнано недійсним статут ГО «ООО ВСА», в редакції від 2008 року, що була затверджена протоколом XV (позачергової) конференції ООО ВСА від 26 вересня 2008 року.

Посилаючись на те, що свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення автостоянки НОМЕР_1 видано позивачу на підставі документів, які визнані недійсними, а тому зазначене свідоцтво є також недійсним і не породжує для ГО «ООО ВСА» жодних прав та обов`язків, отже, свідчить про відсутність порушеного права у зазначеної громадської організації, за захистом якого вона звернулася у справі № 521/13024/19.

Наведені в обґрунтування зазначеної заяви від 12 серпня 2022 року доводи не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з огляду на таке.

Апеляційний суд установив, що рішенням Господарського суду Одеської області від 29 червня 2022 року суд позов ГО «ВСА» до ГО «Одеська обласна організація автомобілістів» про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним статуту та зобов`язання вчинити певні дії задовольнив частково.

Визнав недійсним та скасував рішення XV (позачергової) конференції

ООО ВСА, оформлене протоколом від 26 вересня 2008 року про внесення змін до статуту ООО ВСА.

Визнав недійсним статут ГО «ООО ВСА», в редакції від 2008 року, що була затверджена протоколом XV (позачергової) конференції ООО ВСА

від 26 вересня 2008 року.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

У даній справі статут і протокол є похідними від рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року у справі № 9/430-05-11867, оскільки видані замість нього, про що зазначено у самому свідоцтві.

Тому, навіть у разі набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області від 29 червня 2022 року, сам по собі факт скасування чи визнання недійсними статуту і протоколу не тягне за собою визнання недійсним свідоцтва про право власності ГО «ООО ВСА» на нежитлові приміщення автостоянки НОМЕР_1, оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року є чинним дотепер.

Отже, на даний час вказане рішення суду не набрало законної сили, а тому посилання на висновки рішення Господарського суду Одеської області

від 29 червня 2022 року не є нововиявленою обставиною в розумінні

пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Верховний Суд звертає увагу, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, не погодившись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21 грудня

2021 року, ГО «ООО ВСА» оскаржила її в касаційному порядку.

Верховний Суд своєю постановою від 12 липня 2022 року касаційну скаргу ГО «ООО ВСА» задовольнив частково.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 21 грудня 2021 у справі № 9/430-05-11867 скасував з передачею справи до цього ж апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГО «ВСА» на рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року.

Південно-західний апеляційний господарський суд своєю ухвалою

від 01 вересня 2022 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГО «ВСА» на рішення Господарського суду Одеської області

від 12 січня 2006 року у справі № 9/430-05-11867 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України. Справу № 9/430-05-11867 повернув до Господарського суду Одеської області.

Отже, рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року на сьогодні є чинним.

Перегляд судового рішення на підставі пункту 3 частини другої

статті 423 ЦПК України

Обґрунтовуючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 20 січня 2022 року на підставі пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України заявник посилався на те, що істотною обставиною перегляду постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року є те, що Південно-західний апеляційний господарський суд своєю постановою від 21 грудня 2021 року за апеляційною скаргою ГО «ВСА» скасував рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня

2006 року у справі № 9/430-05-11867 та відмовив повністю у позові

ГО «ООО ВСА» до КП «ОМБТІ та РОН» про визнання права власності та зобов`язання його зареєструвати.Отже, скасовано рішення суду, яке стало підставою для ухвалення постанови Одеського апеляційного суду

від 02 лютого 2021 року.

Наведені в обґрунтування зазначеної заяви від 12 серпня 2022 року доводи не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 21 грудня 2021 року, якою скасовано судове рішення, яке стало підставою для ухвалення постанови Одеського апеляційного суду, що підлягає перегляду, у свою чергу, скасована постановою Верховного Суду від 12 липня 2022 року.

Таким чином, відсутні правові підстави про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі пункту 3 частини другої

статті 423 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні заяв ОСОБА_1 про перегляд судового рішення, апеляційний суд виходив з того, що нововиявлені обставини - це особливі обставини, що підтверджені доказами, які існували під час постановлення судового рішення та можуть призвести до іншого результату і раніше не були об`єктивно доступні.

Разом з тим, особа, яка бажає скасувати судове рішення, має довести, що не мала можливості надати такі докази до закінчення судового розгляду, що мають значення для виправлення істотних недоліків, а нові обставини

є обставини, що виникли або змінились після постановлення судового рішення, а тому не можуть бути враховані судом при його прийнятті.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відмінність нововиявлених обставин від нових, зокрема, нововиявлені обставини на момент розгляду справи існують; нові обставини - не існують; нововиявлені обставини входять до предмету доказування; нові - не входять, оскільки не існують і не можуть бути відомі учасникам процесу і суду.

Істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду у даній цивільній справі, у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.

Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи на думку колегії суддів не є нововиявленими обставинами, а тому

і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав.

Враховуючи вищевказані обставини, апеляційний суд вірно виходив із того, що наведені заявником підстави не є нововиявленими у розумінні

статті 423 ЦПК України, оскільки при належному виконанні своїх процесуальних обов`язків у змагальному процесі могли бути встановлені при розгляді справи, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини п`ятої, шостої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Доводи касаційної скарги про те, що рішення Господарського суду Одеської області від 29 червня 2022 року у справі № 916/2415/21 та факти, які ним встановлені, є нововиявленими обставинами у рамках справи

№ 521/13024/19, колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.

Апеляційний суд установив, що на даний час вказане рішення суду

не набрало законної сили, а тому посилання на висновки рішення Господарського суду Одеської області від 29 червня 2022 року

не є нововиявленою обставиною в розумінні пункту 1 частини другої

статті 423 ЦПК України.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статті 423, 429 ЦПК України) є очевидним,

а касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Возіян А. А., на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 серпня

2022 року - необґрунтованою.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Возіян Андрій Андрійович, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у справі за заявами ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Автолюбитель», третя особа - Одеська міська рада, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк