Ухвала

від 19.12.2022 по справі 521/13024/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

19 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 521/13024/19

провадження № 61-252св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватне підприємство «Автолюбитель»,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Одеська міська рада, особа, яка не брала участі у справі та звернулася з касаційною скаргою, - Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів»,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» на постанову Одеського апеляційного суду

від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я.,

Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» (далі - ГО «ООО ВСА») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Автолюбитель» (далі - ПП «Автолюбитель»), третя особа - Одеська міська рада, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що ГО «ООО ВСА» на праві власності належать нежитлові приміщення автостоянки НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Автостоянка розміщена на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Одеси

і здійснюється розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7887 га в оренду.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 березня

2007 року, укладеного між ним і ОСОБА_2 , належить нежитлове приміщення - виставочно-демонстраційний автосалон площею 18,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . До 05 березня 2007 року виставочно-демонстраційний автосалон належав на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05 лютого

2007 року № 477, укладеного між ОСОБА_2 і ПП «Автолюбитель», яке, у свою чергу, набуло право власності на виставочно-демонстраційний автосалон на підставі рішення Господарського суду Одеської області

від 12 січня 2006 року у справі № 9/429-05-11866, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року, які постановою Вищого господарського суду України

від 03 серпня 2006 року скасовані, а справу направлено на новий розгляд. При новому розгляді Господарський суд Одеської області своєю ухвалою від 22 листопада 2006 року позов ПП «Автолюбитель» залишив без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача.

Отже, на час укладення договору купівлі-продажу від 05 лютого 2007 року

у ПП «Автолюбитель» не було права власності на цей

виставочно-демонстраційний автосалон, оскільки це приміщення було придбане на підставі правочинів, що підлягають визнанню недійсними, як такі, що вчинені на підставі скасованого судового акта.

Також ГО «ООО ВСА» послалась на те, що має місце накладання меж земельних ділянок на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . На площині накладання цих ділянок розташована будівля, яка нібито є будівлею ОСОБА_1 - так званий виставочно-демонстраційний автосалон, оскільки немає будь-яких інших об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці на АДРЕСА_2 . Однак ця будівля належить саме позивачу. Його право власності на будівлю, яка розташована на АДРЕСА_1 та зображена на схематичному плані

під літ. «Б», порушене, оскільки ОСОБА_1 незаконно привласнив цю будівлю шляхом укладення низки правочинів, які підлягають визнанню недійсними. Про існування оскаржуваних договорів стало відомо лише в травні 2019 року, після отримання відзиву на апеляційну скаргу в межах судової справи № 1519/2-4697/11, тому вважає, що строки на звернення до суду з цим позовом не пропущені.

Посилаючись на вищевказане, ГО «ООО ВСА» просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05 лютого 2007 року, укладений між ПП «Автолюбитель» і ОСОБА_2 , щодо продажу нежитлового приміщення - виставочно-демонстраційного автосалону загальною площею 18,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М. О. за реєстраційним номером 477;

- визнати недійсними договір купівлі-продажу від 05 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , щодо продажу нежитлового приміщення - виставочно-демонстраційного автосалону, загальною площею 18,5 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М. О. за реєстраційним номером 845;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення - виставочно-демонстраційний автосалон загальною площею 18,5 кв. м.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Малиновський районний суд міста Одеси своїм рішенням від 28 травня

2020 року позов ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» залишив без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право власності відповідачів на спірний автосалон виникло на законних підставах, зазначивши, що право власності ОСОБА_1 на виставочно-демонстраційний автосалон та на земельну ділянку площею 0,0904 га не скасоване та не визнане неправомірним, тому його право власності на зазначені об`єкти є правомірним. При цьому зазначив, що позивач, який не був стороною договору купівлі-продажу від 05 березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , може ставити питання про витребування майна із чужого незаконного володіння за наявності доказів того, що громадська організація є власником автосалону. Також суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, а позивач не надав доказів того, що автосалон фактично належить йому. Визнання за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною договорів, оспорюваних правочинів недійсними не є належним засобом захисту порушеного права, оскільки у такому випадку законом передбачено пред`явлення віндикаційного позову з відповідними правовими наслідками. При цьому суд вказав на неможливість застосування позовної давності через недоведеність позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 28 травня 2020 року, ГО «ООО ВСА» оскаржила його в апеляційному порядку.

Одеський апеляційний суд своєю постановою від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу ГО «ООО ВСА» задовольнив. Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 28 травня 2020 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ГО «ООО ВСА» задовольнив.

Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 05 лютого 2007 року, укладений між ПП «Автолюбитель» та ОСОБА_2 щодо продажу нежитлового приміщення - виставочно-демонстраційного автосалону, загальною площею 18,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М. О. за реєстраційним номером 477.

Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 05 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо продажу нежитлового приміщення - виставочно-демонстраційного автосалону, загальною площею 18,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М. О. за реєстраційним номером 845.

Скасував рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення - виставочно-демонстраційний автосалон, загальною площею 18,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року у справі № 9/429-05-11867, на підставі якого за ПП «Автолюбитель» визнано право власності на виставочно-демонстраційний автосалон, за адресою: АДРЕСА_2 , скасовано постановою Вищого господарського суду України від 03 серпня 2006 року. Отже, на час укладання

ПП «Автолюбитель» договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 право власності підприємства на виставочно-демонстраційний автосалон було скасовано. Тобто судове рішення у справі № 9/429-05-11867 не створило жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, адже в подальшому було скасовано. Таким чином, за спірним договором купівлі-продажу

від 05 лютого 2007 року виставочно-демонстраційний автосалон був відчужений особою, яка не була її власником, а тому є підстави для визнання цього договору недійсним.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи технічні паспорти, висновки експертів, судові рішення в інших справах між сторонами, апеляційний суд дійшов висновку, що будівля під літ. «Б», яка належить позивачу, і є адміністративною будівлею під літ. «А», що за документами належить ОСОБА_1 , який цей факт підтвердив. При цьому суд встановив, що накладання меж земельних ділянок підтверджується висновком

земельно-технічної експертизи від 26 травня 2019 року № 902/2019 та визнається сторонами у справі. В результаті накладання земельних ділянок склад під літ. «Б», який належить позивачу, розташований на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 , і, відповідно, відбулось накладання нежитлових приміщень, зокрема приміщення під літ. «Б», що є складом громадської організації, і є приміщенням під літ. «А», яке є адміністративною будівлею ОСОБА_1 та входить до складу виставочно-демонстраційного автосалону.

Крім того апеляційний суд не погодився з висновком місцевого суду про те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права і йому слід звертатись з віндикаційним позовом, оскільки позивач є власником складу під літ. «Б», який фактично і фізично знаходиться у нього в користуванні. Разом з тим, позивач ніколи не був та не є власником виставочно-демонстраційного автосалону, що складається з адміністративної будівлі літ. «А», приміщення охорони літ. «Б», огорожі

№ 1-3 та мостіння 1, тому він позбавлений права звернення з віндікаційним позовом, який може пред`являти тільки власник.

Задоволення позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу автосалону від 05 лютого 2007 року та від 05 березня 2007 року недійсними є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки призведе до відновлення його порушеного права. Скасування рішення про державну реєстрацію є похідними вимогами від основної вимоги про визнання правочинів недійсними, тому відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час розгляду справи в апеляційному суді) підлягає задоволенню вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення - виставочно-демонстраційний автосалон, загальною площею 18,5 кв. м.

Також апеляційний суд вважав недобросовісним набуття ОСОБА_2

і ОСОБА_1 права власності на автосалон, оскільки станом на час укладення договорів купівлі-продажу вже існувало судове рішення, яким скасовано право власності приватного підприємства на виставочно-демонстраційний автосалон. Не зважаючи на те, що скасовані судові рішення не породжують правових наслідків, оскільки спір не знайшов остаточного вирішення, ПП «Автолюбитель», проявивши свавілля, відчужило спірний автосалон ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором від 05 лютого 2007 року, а через місяць - 05 березня 2007 року ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором продав цей автосалон ОСОБА_1 . Продовжуючи недобросовісно користуватись цивільними правами з метою отримання права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , 23 вересня

2007 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_3 у простій письмовій формі договір купівлі-продажу житлової будівлі площею 18,5 кв. м (який насправді за документами значиться як автосалон) та земельної ділянки площею 904 кв. м. Згодом ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу житлової будівлі та земельної ділянки дійсним, визнання права власності на них (справа

№ 2-6411/2008) та як співвідповідачів зазначив лише орган реєстрації та орган земельних ресурсів, не визначивши коло належних відповідачів, з чим погодився суд. Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про визнання позову. Рішенням від 18 листопада

2008 року визнано дійсним договір купівлі-продажу від 23 вересня

2007 року та право власності ОСОБА_3 на житлову будівлю та земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). 13 січня 2010 року ОСОБА_3 , отримавши державний акт на зазначену земельну ділянку, відчужив її ОСОБА_1 . Таким чином, використовуючи судову процедуру, ОСОБА_1 отримав бажане судове рішення, яке стало підставою для реєстрації за ним права власності на земельну ділянку, що має інше цільове призначення.

У подальшому, а саме 14 січня 2011 року, тобто більш ніж через 2 роки зазначене судове рішення скасоване в апеляційному порядку з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_3 , яке в період його дії спричинило негативні правові наслідки. З урахуванням викладеного поведінка

ОСОБА_1 викликає обґрунтований сумнів у добросовісності його дій і не узгоджується з принципами добросовісності, визначеними національним законом.

Крім того, позивач довів факти, через які він не знав та не міг довідатися про порушення свого цивільного права з моменту укладення оскаржуваних правочинів. В свою чергу, відповідачі не довели обізнаності позивача про існування оспорюваних правочинів з моменту їх укладення. У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що позивач позовну давність не пропустив.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку.

Верховний Суд своєю постановою від 16 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.Постанову Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року залишив без змін.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що

ПП «Автолюбитель» є особою, яка не мала права відчужувати виставочно-демонстраційний автосалон площею 18,5 кв. м, право власності на який вона набуто на підставі рішення Господарського суду Одеської області

від 12 січня 2006 року у справі № 9/429-05-11866, яке в подальшому скасоване, а позов залишено без розгляду, то укладені договори купівлі продажу зазначеного нерухомого майна між ПП «Автолюбитель»

і ОСОБА_2 від 05 лютого 2007 року та між ОСОБА_2

і ОСОБА_1 від 05 березня 2007 року не відповідають вимогам частини першої статті 203, статті 658 ЦК України. Тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про визнання цих договорів недійсними на підставі частини першої статті 215 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року, Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (далі - ГО «ВСА») особа, яка не брала участі у справі, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме вказує на пункт 8 частини першої

статті 411 ЦПК України - суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що одне з приміщень автостоянки НОМЕР_1, а саме - склад під літерою «Б», є предметом спору у даній справі та належить ГО «ВСА», а її місцевий осередок ГО «ООО ВСА» користується вказаною автостоянкою на праві оперативного управління. Отже, апеляційний суд порушив норми процесуального права, не встановивши склад учасників справи, що призвело до незалучення ГО «ВСА» до участі у справі, та порушення прав останньої.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що рішенням Одеського міського виконавчого комітету від 18 грудня 1969 року № 799 Одеському виробничому міжобласному об`єднанню «Укрглававтотехобслуговування» відведена земельна ділянка площею 14 871 кв. м (за планом відводу) на АДРЕСА_3 ) для будівництва автостоянки на 300 машиномісць. Згодом автостоянка була передана в користування обласному товариству «Автолюбитель Української РСР».

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 21 червня

1979 року № 470 Одеському обласному товариству «Автомотолюбитель Української РСР» відведена земельна ділянка площею 0,663 га - для облаштування платних автостоянок відкритого збереження автотранспорту.

Рішенням міського виконавчого комітету від 17 липня 1980 року № 503 замінено відкрите збереження автотранспорту на збереження в

збірно-розбірних металевих гаражах.

Станом на 01 січня 1991 року за Одеським обласним товариством «Автолюбитель Української РСР» обліковувалося в користуванні земельна ділянка площею 1,7914 га - автостоянка НОМЕР_1 (вулиця Іцхака Рабіна).

26 листопада 1992 року Міністерство юстиції України здійснило перереєстрацію Спілки автомобілістів України (свідоцтво № 331), Українська республіканська спілка автомобілістів була перейменована

у Всеукраїнську спілку автомобілістів (далі - ВСА).

З 01 січня 1994 року ця земельна ділянка була в користуванні ООО ВСА

і використовувалася для експлуатації та обслуговування автостоянки.

Рішенням Одеської міської ради від 31 жовтня 2000 року № 1848-ХХІІІ «Про затвердження технічної документації з інвентаризації та проекту відведення земельних ділянок, про видачу документів, що посвідчують право користування та надання ООО ВСА земельної ділянки загальною площею 1,8214 га за адресою: АДРЕСА_1 , - для експлуатації та обслуговування автостоянки НОМЕР_1 та для будівництва і експлуатації автомийки», затверджено технічну документацію з інвентаризації та проєкту відведення земельної ділянки; змінено умови землекористування ООО ВСА земельною ділянкою площею 0,0276 га, за адресою: АДРЕСА_1 (на території автостоянки НОМЕР_1) у зв`язку з будівництвом на частині раніше наданої для організації автостоянки земельної ділянки автомийки; видано ООО ВСА договір про право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою (у тому числі на умовах оренди) загальною площею 1,7914 га, терміном до 10 років, але не пізніше початку реконструкції району; із земель міста надано земельну ділянку загальною площею 0,03 га, за адресою: АДРЕСА_1 ,

у тимчасове користування, на умовах оренди, але не пізніше початку реконструкції району; затверджено договір про тимчасове користування землею (у тому числі на умовах оренди) між Одеською міською радою

і ООО ВСА; зобов`язано ООО ВСА замовити в управлінні земельних ресурсів оформлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками відповідно до пунктів 3, 4 цього рішення, виконувати вимоги

та умови щодо землекористування, дотримуватися положень

статей 40, 115 ЗК України; управлінню земельних ресурсів видати ООО ВСА документи, що посвідчують право користування земельними ділянками відповідно до пунктів 3, 4 цього рішення та внести відповідні зміни до земельно-облікової документації.

На замовлення ООО ВСА земельно-кадастрове бюро виготовило технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки ООО ВСА (автостоянка

НОМЕР_1 і автомийка) та проєкт відведення земельних ділянок ООО ВСА для будівництва, експлуатації та обслуговування автомийки; для будівництва та комплексного благоустрою прилеглої території за адресою: АДРЕСА_1 (біля території автостоянки НОМЕР_1).

28 липня 2005 року проведено державну реєстрацію ГО «ООО ВСА».

Згідно з пунктом 1.1 Статуту громадської організації рішення про ліквідацію однієї організації та створення нової не приймались, змінювались назви, які належать одній і тій самій організації, зареєстрованій на АДРЕСА_1 .

Отже, ГО «ООО ВСА» фактично функціонує тривалий час, і спочатку мала назву Одеське обласне товариство «Автомотолюбитель Української РСР», яка неодноразово змінювалась.

Господарський суд Одеської області своїм рішенням від 12 січня 2006 року

у справі № 9/430-05-11867 визнав право власності ООО ВСА, зокрема, на нежитлові приміщення, розташовані на АДРЕСА_1 , - автостоянку НОМЕР_1, загальною площею 888,2 кв. м (приміщення літ. «А, «а», «А'», «а'» (I-II поверхи) - 417,70 кв. м, літ. «Б» (склад) - 15,3 кв. м,

літ. «В» (склад) - 26,6 кв. м, літ. «Г» (електромайстерня) - 52,3 кв. м,

літ. «Д» (склад) - 243 кв. м, літ. «Е» (підсобне) - 9,5 кв. м, літ. «Ж» (кладова) - 6,3 кв. м, літ. «З» (гараж) - 16,7 кв. м, літ. «И» (гараж) - 16,7 кв. м,

літ. «К» (гараж) - 17,00 кв. м, літ. «Л» (гараж) - 16,7 кв. м, літ. «М» (гараж) - 16,7 кв. м, літ. «Н» (гараж) - 16,7 кв. м, літ. «О» (гараж) - 17,0 кв. м), згідно з технічним паспортом від 11 квітня 2003 року.

Водночас рішенням Господарського суду Одеської області від 12 січня

2006 року в іншій справі № 9/429-05-11866, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року, визнано право власності ПП «Автолюбитель», серед іншого, на виставочно-демонстраційний автосалон, за адресою:

АДРЕСА_2 .

25 січня 2006 року ООО ВСА зареєструвала своє право власності на нежитлові приміщення, про що свідчить витяг про реєстрацією права власності на нерухоме майно.

ПП «Автолюбитель» також зареєструвало своє право власності в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», про що свідчить запис в книзі № 49

неж-93, № запису 5664, реєстраційний номер 13647837.

Вищий господарський суд України свою постановою від 03 серпня 2006 року скасував рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня

2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 23 травня 2006 року, на підставі яких за ПП «Автолюбитель» визнано право власності, серед іншого, на виставочно-демонстраційний автосалон, за адресою: АДРЕСА_2 . Справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Господарський суд Одеської області своєю ухвалою від 22 листопада 2006 року позов залишив без розгляду

у зв`язку з повторною неявкою позивача.

ПП «Автолюбитель» про скасування права власності на виставочно-демонстраційний автосалон було обізнано, про що свідчить присутність представника підприємства у судовому засіданні 30 жовтня 2006 року

під час нового розгляду справи № 9/429-05-11866 в суді першої інстанції,

що видно з ухвали Господарського суду Одеської області від 22 листопада 2006 року.

05 лютого 2007 року ПП «Автолюбитель» в особі директора Іванова Ю. О., будучи обізнаним про скасування права власності на автосалон, за договором купівлі-продажу відчужило ОСОБА_2

виставочно-демонстраційний автосалон за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 18,5 кв. м, який складається з адміністративної будівлі під літ. «А», загальною площею 14,7 кв. м; приміщення охорони під літ. «Б», загальною площею 4,5 кв. м; огорожі

№ 1-3; мостіння 1.

05 березня 2007 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу відчужив зазначений виставочно-демонстраційний автосалон ОСОБА_1

15 березня 2007 року ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

23 вересня 2007 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у простій письмовій формі був укладений договір, за яким відчужено житлову будівлю, загальною площею 18,5 кв. м та земельну ділянку, площею 904 кв. м за адресою:

АДРЕСА_2 .

24 червня 2008 року Виконавчий комітет Одеської міської ради рекомендував Одеській міській раді дати згоду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,09 га, за адресою: АДРЕСА_2 , для експлуатації відкритого

виставочно-демонстраційного автосалону.

Одеська міська рада своїм рішенням від 10 липня 2008 року № 3203-V відмовила фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельною ділянки.

Київський районний суд міста Одеси своїм рішенням від 18 листопада

2008 року у справі № 2-6411/2008 визнав дійсним договір купівлі-продажу житлової будівлі загальною площею 18,5 кв. м та земельної ділянки площею 904 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ; визнав за ОСОБА_3 право власності на зазначені житлову будівлю та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; зобов`язав Одеську регіональну філію

ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати належним чином державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 ; зобов`язав Одеське міське управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах підписати державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3

23 квітня 2009 року ГО «ООО ВСА» отримала свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення автостоянки НОМЕР_1.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГО «ООО ВСА» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення та скасування державної реєстрації від 23 квітня 2009 року (справа

№ 521/12882/19). Малиновський районний суд міста Одеси своєю ухвалою від 09 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2020 року, провадження у справі

№ 521/12882/19 зупинив до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

02 жовтня 2009 року ОСОБА_3 отримав державний акт

серії ЯИ № 180917 на право власності на земельну ділянку площею 0,0904 га, розташовану на АДРЕСА_2 .

13 січня 2010 року ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу продав, а ОСОБА_1 придбав зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 5110137300:68:002:0028.

08 червня 2011 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 338978.

У подальшому ГО «ООО ВСА» звернулась з позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держкадастру в Одеській області, ОСОБА_3 , третя особа - Одеська міська рада, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акта на право власності на земельну ділянку недійсними (справа № 521/12750/19). Малиновський районний суд міста Одеси своїм рішенням від 27 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовив. Це рішення суду оскаржено ГО «ООО ВСА» в апеляційному порядку, справа на час розгляду цієї справи не розглянута.

Апеляційний суд Одеської області своїм рішенням від 14 січня 2011 року скасував рішення Київського районного суду міста Одеси від 18 листопада 2008 року у справі № 2-6411/2008, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовив. При цьому суд встановив, що договір купівлі-продажу нерухомості від 23 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_3

і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у простій письмовій формі, є нікчемним. Крім того, ОСОБА_1 не був власником спірної земельної ділянки, яка знаходилась в комунальній власності Одеської міської ради, тому суд не мав правових підстав визнавати право власності за ОСОБА_3

07 квітня 2011 року заступник прокурора міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до Управління Держкомзему у місті Одесі, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки площею 0,0904 га, кадастровий номер 5110137300:68:002:0028, за адресою:

АДРЕСА_2 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації права власності вказаної земельної ділянки (справа

№ 1519/2-4697/11).

Малиновський районний суд міста Одеси своїм заочним рішенням

від 22 листопада 2011 року у справі № 1519/2-4697/11 позов заступника прокурора задовольнив. Витребував від ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради земельну ділянку, площею 0,0904 га, кадастровий номер 5110137300:68:002:0028, за адресою:

АДРЕСА_2 , скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку. Зазначене рішення набрало законної сили

03 грудня 2011 року.

05 жовтня 2012 року суд видав Одеській міській раді виконавчий лист

№ 1519/2-4697/11 на примусове виконання судового рішення.

21 січня 2013 року Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - Перший Малиновський ВДВС Одеського МУЮ) своєю постановою закінчив виконавче провадження з примусового виконання рішення суду

від 22 листопада 2011 року у зв`язку з тим, що земельну ділянку, площею 0,0904 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110137300:68:002:0028, витребував від ОСОБА_1 та передав представнику Одеської міської ради, про що складений акт державного виконавця від 16 січня 2012 року.

23 травня 2013 року після примусового виконання заочного судового рішення від 22 листопада 2011 року у справі № 1519/2-4697/11

ОСОБА_1 подав до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області заяву про державну реєстрацію права власності земельної ділянки площею 0,0904 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110137300:68:002:0028, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 січня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 . Право власності на цю земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_1 , про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 травня 2013 року, індексний номер 4074507.

Рішенням Одеської міської ради від 10 вересня 2015 року № 7078-VІ

ГО «ООО ВСА» надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1,7887 га за адресою: АДРЕСА_1 , в оренду для експлуатації і обслуговування нежитлових будівель та споруд автостоянки НОМЕР_1.

ОСОБА_1 оскаржив зазначене рішення органу місцевого самоврядування (справа № 521/7697/19).

У межах справи № 521/7697/19 судовий експерт ОСОБА_4 провів земельно-технічну експертизу, за результатами якої складено висновок від 26 травня 2019 року № 902/2019, згідно з яким має місце накладання земельних ділянок, загальною площею 0,0904 га за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки площею 1,7887 га за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа накладання становить

0,0904 га.

Малиновський районний суд міста Одеси своїм рішенням від 06 березня 2020 року задовольнив позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа - ГО «ООО ВСА», та скасував рішення Одеської міської ради

від 10 вересня 2015 року № 7078-VІ. Одеський апеляційний суд своєю постановою від 21 жовтня 2020 року зазначене судове рішення скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову

ОСОБА_1

22 березня 2017 року земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 22 листопада 2011 року у справі № 1519/2-4697/11, зареєстрована за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, номер запису про право власності 19877748, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04 квітня 2018 року.

Малиновський районний суд міста Одеси своєю ухвалою від 09 жовтня

2018 року у справі № 1519/2-4697/11 за заявою ОСОБА_1 скасував заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси

від 22 листопада 2011 року та призначив справу до судового розгляду.

17 грудня 2018 року, під час нового розгляду справи № 1519/2-4697/11, прокуратура Одеської області звернулась до суду із заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради про зміну предмета і підстав позову, у якій просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради грошові кошти в розмірі 331 253 грн, що дорівнює вартості земельної ділянки площею 0,0904 га, кадастровий номер: 5110137300:68:002:0028, мотивуючи тим, що на цій земельній ділянці знаходиться

виставочно-демонстраційний салон, загальною площею 18,5 кв. м, який належить ОСОБА_1 , тому повернути вказану земельну ділянку в натурі до комунальної власності Одеської міської ради неможливо, у зв`язку з чим відшкодуванню підлягає вартість земельної ділянки в розмірі 331 253 грн.

Малиновський районний суд міста Одеси своїм рішенням від 17 січня

2019 року у справі № 1519/2-4697/11, яке набрало законної сили, позов прокуратури Одеської області задовольнив у повному обсязі. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради грошові кошти в розмірі 331 253 грн, що дорівнює вартості земельної ділянки площею 0,0904 га, кадастровий номер 5110137300:68:002:0028, за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 виконав зазначене судове рішення від 17 січня 2019 року,

що підтверджується фінансово-платіжними квитанціями від 06 березня

2019 року № 20 на суму 32 253 грн та від 06 березня 2019 року

№ 0.0.1287855700.1 на суму 299 000 грн.

04 червня 2019 року право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1

20 серпня 2019 року за заявою ГО «ООО ВСА» складений висновок судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи № 34/2019, за результатами якої, зокрема, встановлено, що на момент огляду в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:68:002:0028 на АДРЕСА_2 , немає виставочно-демонстраційного автосалону, загальною площею 18,5 кв. м, який зазначений в договорі купівлі-продажу від 05 березня 2007 року. Крім іншого, експерт встановив, що об`ємно-планувальні показники та характеристики складу літ. «Б», що належить ГО «ООО ВСА», який на момент огляду розташований в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:68:002:0028, відповідають об`ємно-планувальним показникам та характеристиці складу літ. «Б», що визначені в технічному паспорті на нежитлові приміщення автостоянки НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 станом

на 24 квітня 2009 року.

Одеський апеляційний суд своєю постановою від 22 січня 2020 року рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 17 січня 2019 року

у справі № 1519/2-4697/11 скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову прокурора про стягнення грошової вартості земельної ділянки відмовив. При цьому суд встановив недобросовісну поведінку ОСОБА_1 і зловживання своїми правами, що виразилось у поданні ним до реєстраційної служби заяви про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку після примусового виконання судового рішення у справі № 1519/2-4697/11; відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду та його скасування; належність виключної правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (зокрема земельної ділянки) належить Одеській міській раді; неправомірність зміни заступником прокурора і предмета, і підстави позову, що є недопустимим; відсутність згоди Одеської міської ради на отримання грошової компенсації.

Під час розроблення громадською організацією проекту землеустрою з`ясувалося, що частина земельної ділянки, яка перебувала у її користуванні, перебуває у власності іншої особи - ОСОБА_1 . Так, у листі відділу у місті Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

від 10 липня 2017 року № 34-15-0.240-2036/112-17 зазначено, що земельна ділянка площею 1,7887 га за адресою: АДРЕСА_1 , відводиться частково за рахунок земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 5110137300:68:002:0028, і частково за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:68:002:0037, яка належить на праві власності на підставі державного акта серії ЯЛ №338978 від 08 червня

2011 року ОСОБА_1 , відповідно включення земельної ділянки до проєкту землеустрою можливе лише після припинення права власності чи користування нею фізичними або юридичними особами.

Крім того, в межах кримінального провадження 19 червня 2020 року проведено судову земельно-технічну та оціночно-земельну експертизу

№ 20-948-951 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5110137300:68:002:0028, та будівель, споруд, що на ній розміщені, згідно з якою зазначена в технічному паспорті від 12 жовтня 2007 року адміністративна будівля літ. «А» за своїм положенням стосовно меж зазначеної земельної ділянки відповідає матеріалам технічної інвентаризації. Приміщення охорони літ. «Б» на земельній ділянці на час обстеження не існує. Огорожа № 1-3 та мостіння І також не збереглись. Існує порушення меж (або накладання) земельної ділянки.

На час проведення експертизи із зазначених у договорах купівлі-продажу від 2007 року об`єктів наявна лише будівля літ. «А», яка, за твердженням заявника, і є складом громадської організації під літ. «Б».

Звертаючись із цим позовом 06 серпня 2019 року, ГО «ООО ВСА» зазначила, що про існування оспорюваних договорів купівлі-продажу від 05 лютого 2007 року та від 05 березня 2007 року їй стало відомо лише у травні

2019 року, після отримання відзиву на апеляційну скаргу в межах судової справи № 1519/2-4697/11.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Чинний ЦПК України містить декілька норм, що регулюють участь в касаційному перегляді осіб, які не брали участі у справі.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Право на оскарження судових рішень учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, передбачено частиною першою

статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права касаційного оскарження судового рішення, є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Звертаючись з касаційною скаргою, ГО «ВСА», особа, яка не брала участі у справі, ознайомившись з судовими рішеннями у справі № 9/430-05-11867 посилається на те, що у справі, що переглядається, вирішувалися питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків саме ГО «ВСА», яка є єдиним реальним власником автостоянки НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проте, ГО «ВСА» залучена до участі у справі не була.

Разом з тим, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, Господарський суд Одеської області своїм рішенням

від 12 січня 2006 року у справі № 9/430-05-11867 задовольнив позов

ООО ВСА до КП «Одеської МБТІ та РОН» про визнання права власності та зобов`язання його зареєструвати.

Визнав право власності ООО ВСА, крім іншого, на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , автостоянку № НОМЕР_1 , загальною площею 888,2 кв. м (приміщення літ. «А», «а», «А'», «а'»

(I-II поверхи) - 417,70 кв. м, літ. «Б» (склад) - 15,3 кв. м, літ. «В» (склад) -

26,6 кв. м, літ. «Г» (електромайстерня) - 52,3 кв. м, літ. «Д» (склад) -

243 кв. м, літ. «Е» (підсобне) - 9,5 кв. м, літ. «Ж» (кладова) - 6,3 кв. м,

літ. «З» (гараж) - 16,7 кв. м, літ. «И» (гараж) - 16,7 кв. м, літ. «К» (гараж) - 17,00 кв. м, літ. «Л» (гараж) - 16,7 кв. м, літ. «М» (гараж) - 16,7 кв. м, літ. «Н» (гараж) - 16,7 кв. м, літ. «О» (гараж) - 17,0 кв. м), згідно з технічним паспортом від 11 квітня 2003 року.

Зобов`язав КП «Одеського МБТІ та РОН» зареєструвати, крім іншого, право власності ООО ВСА на вказані вище нежитлові приміщення.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Одеської області

від 12 січня 2006 року, ГО «ВСА» оскаржила його в апеляційному порядку.

Південно-західний апеляційний суд своєю постановою від 21 грудня

2021 року апеляційну скаргу ГО «ВСА» задовольнив. Рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ООО ВСА відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат (https://reestr.court.gov.ua/Review/102295436).

Не погодившись з постановою Південно-західного апеляційного суду

від 21 грудня 2021 року, ГО «ООО ВСА» оскаржила її в касаційному порядку.

Верховний Суд своєю постановою від 12 липня 2022 року касаційну скаргу ГО «ООО ВСА» задовольнив частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21 грудня 2021 скасував з передачею справи до цього ж апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГО «ВСА» на рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року (https://reestr.court.gov.ua/Review/105347552).

Південно-західний апеляційний суд своєю ухвалою від 01 вересня 2022 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГО «ВСА»

на рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року

у справі № 9/430-05-11867. Справу №9/430-05-11867 повернув

до Господарського суду Одеської області (https://reestr.court.gov.ua/Review/106074543).

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи, що предметом розгляду в межах справи № 9/430-05-11867 є спір між ГО «ОООА» та

КП «Одеське МБТІ» щодо не видачі відповідачу ГО «ОООА» свідоцтва про право власності на нерухоме майно згідно переліку, ГО «ВСА» не є учасником у справі № 9/430-05-11867, а місцевий господарський суд, ані в мотивувальній, ані в резолютивній частині цього рішення не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки ГО «ВСА», і жоден висновок суду першої інстанції не створює будь-яких прав або обов`язків для скаржника. Таким чином, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГО «ВСА» на рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня

2006 року у справі № 9/430-05-11867 підлягає закриттю.

Отже, рішення Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року на сьогодні є чинним.

В ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження

№ 14-726цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції. Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Аналіз оскаржуваної постанови апеляційного суду, матеріалів справи та судових рішень у справі № 9/430-05-11867 свідчить, що судом апеляційної інстанції вирішувалось питання про права та обов`язки ОСОБА_1 . Апеляційний суд не формував суджень про права та обов`язки ГО «ВСА» та не змінював прав та обов`язків ГО «ВСА», які визначені рішенням Господарського суду Одеської області від 12 січня 2006 року.

Верховний Суд наголошує на тому, що судове рішення, оскаржене не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах

від: 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, 03 червня 2019 року

у справі № 910/6767/17, 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14,

05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, в ухвалах Верховного Суду від: 21 квітня 2021 року у справі № 592/2651/20 (провадження № 61-15461св20), 07 квітня 2021 року у справі № 362/445/15-ц (провадження № 61-5св19).

У постанові від 01 червня 2022 року у справі № 757/25820/20-ц(провадження № 61-20411св21) Верховний Суд виклав висновок про те, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд касаційної інстанції лише в межах відкритого касаційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судами попередніх інстанцій питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій. При цьому, якщо обставини про вирішення судами першої та апеляційної інстанцій питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, касаційне провадження підлягає закриттю.

Натомість у разі якщо касаційний суд встановить, що оскаржуване судове рішення не порушує прав та інтересів особи, яка не брала участі у справі та звернулася з касаційною скаргою, касаційне провадження підлягає закриттю.

Доводи касаційної скарги про те, що ГО «ООО ВСА» є місцевим осередком ГО «ВСА», колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказане жодним чином не може впливати на права чи обов`язки заявника, а тому не є доказом наявності порушених прав власності на майно.

Отже, жодних питань про права та обов`язки заявника апеляційним судом не вирішувалось, мотивувальна та резолютивна частини постанови суду апеляційної інстанції не містять висновків та вказівок суду про права, інтереси та (або) обов`язки заявника.

Враховуючи те, що постановою Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року не вирішено питання про права та обов`язки ГО «ВСА», особи,

яка не брала участі у справі, касаційне провадження за касаційною скаргою ГО «ВСА» підлягає закриттю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи наведене, оскільки після відкриття касаційного провадження встановлено, що оскарженим судовим рішенням суду апеляційної інстанції питання про права та обов`язки ГО «ВСА» не порушуються, наявні підстави для закриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 260, пунктом 3 частини першої статті 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі № 521/13024/19 за позовом Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Автолюбитель», третя особа - Одеська міська рада, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, за касаційною скаргою Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» на постанову Одеського апеляційного суду

від 02 лютого 2021 року закрити, з підстав передбачених пунктом 3

частини першої статті 396 ЦПК України.

Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк