Рішення

від 02.12.2022 по справі 160/17902/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2022 року Справа № 160/17902/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняДивнич Д.І. за участі: представника позивача представника відповідачів Назаров Асіф, Мамедов Г.Т. Куцугуб О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Комунальне підприємство "Щасливе життя" про визнання протиправним та скасування індивідуального акта

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду у якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 16.11.2022 року, просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення б/н від 29.10.2022 року Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Чечелівський відділ у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області повторно розглянути питання відносно оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані наступним:

позивач громадянин республіки Азербайджан прибув до України 29 червня 2022 року;

30.08.2022 року позивач уклав шлюб в Україні з громадянкою України;

після укладення шлюбу позивач звернувся до органів міграційної служби для оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання, не порушуючи строку законного перебування на території України;

14.10.2022 року позивач отримав рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській від 08.09.2022 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, яке обгрунтовано лише посиланням на під.3 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018 року;

рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 08.09.2022 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання не містть жодних конкретних підстав (фактичних обставин) відмови;

позивач дізнався, що працівники КП «Щасливе місто» припустилися помилки під час надання даних відповідачу;

29.10.2022 року позивач для з`ясування підстав відмови в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання звернувся до відповідача за роз`ясненнями;

відповідач склав відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 203 КУпАП та виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.;

також відповідач виніс рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

позивач від шлюбу з громадянкою України має дитину-інваліда, яка потребує постійного догляду та лікування.

Ухвалою суду від 21.11.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи; залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ГУ ДМС України в Дніпропетровській області.

Відповідач - ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки рішення про про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України через те, що дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію, а саме: документ, який дає підстави позивачу на звернення за оформленням посвідки на тимчасове проживання - свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , не відповідає інформації зазначеної у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян про шлюб позивача з громадянкою України. Згідно інформації зазначеної у Повному витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00036709710 від 02.09.2022 року, сформованого на ім`я позивача, актовий запис про шлюб між позивачем та ОСОБА_3 зареєстровано 30.08.2022 року під номером актового запису 83. Однак на копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 зазначено інший номер актового запису про шлюб між позивачем та ОСОБА_3 , а саме: 896. Зазначена розбіжність свідчить про невідповідність наданого позивачем свідоцтва про шлюб при оформлені заяви-анкети щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання з інформацією, яка міститься у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян про шлюб особи, тобто інформація (документ), який надано позивачем не підтвердився даними отриманими з Реєстру.

Відповідач - Чечелівський відділ у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято через те, що позивач порушує правовий режим перебування на території України; позивач мешкає на території України без реєстрації місця проживання; ухиляється від виїзду з території України; позивач не має посвідки на тимчасове проживання в Україні; стосовно позивача винесено постанову ро накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. за порушення вимог ч.1 ст. 203 КУпАП.

Третя особа надала суду письмові пояснення, у яких зазначає, що позивач жодних претензій до третьої особи з приводу укладення шлюбу не заявляв, реєстрація шлюбу проведена у строк, визначений заявники. Позивач не надав доказів того, що саме третя особа допустила помилку.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідачі у судовому засіданні заперечували проти позову.

Третя особа, яка не заявляє самотійних вимог на предмет спору, про час та місце розгляду справи повідомлена засобами електронного зв`язку, у судове засідання не з`явилась, однак подала клопотання про розгляд справи без її участі;

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Щодо підсудності справи Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Позивач у позовній заяві об`єднав позовні вимоги, одна з яких підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду, а друга - окружному адміністративному суду.

Згідно вимог ч.3 ст. 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

За вказаних обставин дана справа підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач є громадянином республіки Азербайджан.

Позивач 29.06.2022 року в`їхав на території України, що підтверджується штампом прикордонної служби у паспорті позивача, копія якого міститься у матеріалах справи.

30.08.2022 року позивач уклав шлюб з громадянкою України, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб від 30.08.2022 року серія НОМЕР_1 , яка міститься у матеріалах справи.

Після укладення шлюбу позивач звернувся до органів міграційної служби для оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання, що підтверджується копією заяви-анкети позивача від 31.08.2022 року № 100177315 та доданими до неї документами, що містяться у матеріалах справи.

Рішенням ГУ ДМС України у Дніпропетровській області від 08.09.2022 року номер 12031300015685 відмовлено позивачу в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

Рішення обгрунтовано посиланням на під. 3 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018 року.

Рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 08.09.2022 року номер 12031300015685 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання не містть жодних конкретних підстав (фактичних обставин) відмови.

Позивач ознайомлений з вказаним вище рішенням 14.10.2022 року, що підтверджується підписом позивача на копії зазначеного вище рішення ГУ ДМС України у Дніпропетовській області.

Чечелівський відділ у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області склав відносно позивача постанову про про накладення адміністративного стягнення вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. за порушення вимог ч.1 ст. 203 КУпАП, оскільки позивач без законних підстав мешкає на території України.

Чечелівський відділ у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області також прийняв відносно позивача рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 29.10.2022 року.

Вказане рішення обгрунтовано тим, що позивач мешкає на території України без реєстрації, позивач не має законних підстав для перебування на території України згідно вимог ч.15 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; позивача пртягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч.1 ст. 203 КУпАП.

Стосовно позовної вимоги - зобов`язати Чечелівський відділ у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області повторно розглянути питання відносно оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд зазначає наступне.

Вказана позовна вимога може бути розглянута судом лише після надання правової оцінки рішенню ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 08.09.2022 року номер 12031300015685, яким відмовлено позивачу в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

Позивач у позовній заяві не просить суд надати оцінку рішенню ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 08.09.2022 року номер 12031300015685, однак із змісту позовної заяви та пояснень позивача, які були надані у судовому засіданні, судом встановлено, що позивач не погоджується з даним рішенням.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що позивач не є громадянином України, а є іноземцем, який знаходиться на території України, приймаючи до уваги те, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень є необхідним надати правову оцінку рішенню ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 08.09.2022 року номер 12031300015685, то суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та надати правову оцінку рішенню ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 08.09.2022 року номер 12031300015685.

Рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 08.09.2022 року номер 12031300015685 обгрунтовано посиланням на вимоги під.3 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018 року.

Рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 08.09.2022 року номер 12031300015685 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання не містить жодних конкретних підстав (фактичних обставин) відмови.

Згідно вимог під. 3 п. 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018 року, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.

Судом на підставі письмових пояснень ГУ ДМС України в Дніпропетровській області встановлено, що документ, який дає підстави позивачу на звернення за оформленням посвідки на тимчасове проживання, а саме: свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , не відповідає інформації зазначеної у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян про шлюб позивача з громадянкою України.

Згідно інформації зазначеної у Повному витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00036709710 від 02.09.2022 року, актовий запис про шлюб між позивачем та ОСОБА_3 зареєстровано 30.08.2022 року під номером актового запису 83.

Однак на копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 зазначено інший номер актового запису про шлюб між позивачем та ОСОБА_3 , а саме: 896.

Зазначена розбіжність свідчить про невідповідність наданого позивачем свідоцтва про шлюб при оформлені заяви-анкети щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання з інформацією, яка міститься у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян про шлюб особи, тобто інформація (документ), який надано позивачем не підтвердився даними отриманими з Реєстру.

Судом на підставі витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, сформованого станом на 29.11.2022 року за № 00037651927, встановлено, що актовий запис про шлюб між позивачем та ОСОБА_3 зареєстровано 30.08.2022 року під номером актового запису 896.

Таким чином, судом під час розгляду справи встановлено, що інформація у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб позивача з ОСОБА_3 , а саме: номер актового запису, певний період часу не відповідав дійсності, тобто був невірний.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 30.08.2022 року позивач уклав шлюб з громадянкою України, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб від 30.08.2022 року серія НОМЕР_1 , яка міститься у матеріалах справи.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Поняття принципу «належного врядування» розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04).

Згідно позиції Європейського Суду з прав людини, яка вкладена у пунктах 70 та 71 рішення від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04): «Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

За вказаних обставин суд зазначає, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи те, що рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 08.09.2022 року номер 12031300015685 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання прийнято на підставі невірної (недостовірної) інформації, отриманої з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб позивача з ОСОБА_3 , яка в подальшому була виправлена органами державної влади, то рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 08.09.2022 року номер 12031300015685 не відповідає принципу «належного врядування», а тому не може вважатися правомірним, оскільки останнє засноване на недостовірній інформації, яка отримана з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб позивача з ОСОБА_3 .

За вказаних обставин, суд вважає, що рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 08.09.2022 року номер 12031300015685 є протиправним та підлягає скасуванню.

Належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних праовідносинах є саме зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області повторно розглянути питання стосовно оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заяви-анкети позивача від 31.08.2022 року № 100177315 та доданими до неї документами, оскільки саме ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, а не Чечелівський відділ у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, приймав рішення від 08.09.2022 року номер 12031300015685.

Щодо позовної вимоги - визнати протиправним та скасувати рішення б/н від 29.10.2022 року Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд зазначає наступне.

Згдно вимог пункту 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Оскільки суд визнав протиправним та скасував рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 08.09.2022 року номер 12031300015685 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, то останнє не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття рішення.

Суд зазначає, що прийняття рішення б/н від 29.10.2022 року Чечелівським відділом у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без розгляду ГУ ДМС України в Дніпропетровській області у встановленому порядку документів позивача на отримання посвідки на тимчасове проживання на території України та без наявності рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, тобто без підтвердження або спростування у встановленому порядку права позивача на перебування на території України, є передчасним та таким, що прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За вказаних обставин дана позовна вимога підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного суд доводить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на відповідачів.

Згідно вимог ч.5 ст.288 КАС України за подання до адміністративного суду позовних заяв та апеляційних скарг у справах, визначених цією статтею, судовий збір не сплачується.

Позивач під час подання позовної заяви сплатив судових збір у розмірі 1984,80 грн.

Однак з урахуванням вимог ч.5 ст. 288 КАС України позивач повинен був сплатити судовий збір лише у розмірі 992,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області на користь позивача сплачену суму судового збору у розмірі 496,20 грн.

Також суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України сплачу суму судовогозбору у розмірі 992,40 грн., оскільки він сплачений у більшому розміру ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код відсутній) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, 7, код ЄДРПОУ 37806243), Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Робоча, 22-А, код ЄДРПОУ 37806243), третя особа, яка не заявляє самосстійних вимог на предмет спору, Комунальне підприємство «Щасливе місто» (61057, м. Харків, вул. Римарська, 28, код ЄДРПОУ 39402458) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 08.09.2022 року номер 12031300015685 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути питання стосовно оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заяви-анкети ОСОБА_2 від 31.08.2022 року № 100177315 та доданими до неї документами.

Визнати протиправним та скасувати рішення б/н від 29.10.2022 року Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 496,20 грн.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачену суму судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у розмірі 992,40 грн.

Апеляційна скарга на судове рішення в адміністративних справах, визначених статтею 288 КАС України, може бути подана в десятиденний строк з дня його проголошення.

В іншій частині судове рішення може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 02 грудня 2022 року.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя С.В. Златін

Рішення не набрало законної сили

Суддя С.В. Златін