Рішення

від 02.12.2022 по справі 819/949/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/949/18

02 грудня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОК КАФЕ" до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування припису та постанов про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2022 року з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду до Тернопільського окружного адміністративного суду, на новий розгляд, надійшла справа №819/949/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОК КАФЕ» (далі позивач, Товариство) до Управління Держпраці у Тернопільській області (далі відповідач), у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати: припис Управління Держпраці у Тернопільській області ТР553/40/АВ/П від 07.05.2018 (далі Припис), постанову Управління Держпраці у Тернопільській області №ТР553/40/АВ/ІП-ФС від 18.05.2018 та постанову Управління Держпраці у Тернопільській області №553/40/АВ/ТД-ФС від 18.05.2018.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних позивач покликався на те, що жодних передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність цивільно-правових договорів позивача з громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перевіркою не встановлено, а відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем з виконавцями робіт цивільно-правових договорів недійсними або визнавати їх трудовими, чи на власний розсуд тлумачити їх умови.

Відповідач у заявах по суті покликався на те, що аналізом цивільно - правових угод установлено, що їх предметом є трудова функція, яка передбачає виконання робіт за професіями та посадами (бармен, офіціант, мийник посуду) визначеними Єдиним тарифно-кваліфікаційним довідником і професій, зокрема надання всіх видів послуг у сфері громадського харчування, обслуговування клієнтів закладу. Поміж цим, відповідач наголошував на тому, що в додатках до укладених договорів немає чіткого визначення завдань щодо об`єму (кількості) виконання роботи. Всупереч наведеному, позивач, визначав завдання із застосуванням загальних формулювань, таких, як «сервірування столів», «миття посуду», «обслуговування бенкетів», «подача страв». Укладені договори не містять дати виконання.

Разом з тим, позивачем у поіменованих угодах не зазначалось: (1) конкретний об`єкт (адресу об`єкта), де виконавець здійснюватиме (виконуватиме) роботу, (2) кількісні і якісні показники (об`єм роботи, строки виконання) після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним і його дія припиняється.

В акті здачі - прийняття робіт (наданих послуг) у ОСОБА_1 від 31 березня 2018 року №2018/1/ф відсутній показник кінцевого результату виконаної роботи (наданої послуги). Інших актів здачі - прийняття робіт (наданих послуг) матеріали справи не містять.

Із вище зазначеними особами (виконавцями), поряд з іншими працівниками, проведено розрахунок у сумі по 1500 грн, кожному окремо (аванс) згідно із відомістю на виплату готівки від 18.04.2018 № ВЗП-000031 та розрахунково-платіжною відомістю за березень 2018 року №НЗП-000005, без сплати ЄСВ ( ОСОБА_1 ), що свідчить про виконання вимог статті 115 Кодексу законів про працю України.

Відтак, на думку відповідача, якщо робота виконувана особою на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи має виконуватись на умовах трудового договору.

Викладене, на думку відповідача, свідчить про те, що в спірних правовідносинах між сторонами в дійсності превалювали трудові відносини.

Процесуальні дії (рішення) у справі, заяви (клопотання) сторін.

Справа розглядалась судами неодноразово.

29 травня 2018 року позивач звернувся з даним позовом до Тернопільського окружного адміністративного суду.

18 вересня 2019 року Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково.

Припис Управління Держпраці у Тернопільській області про усунення виявлених порушень ТР553/40/АВ/П від 07.05.2018 визнано протиправним та скасовано в частині усунення порушень, викладених у пункті №2 даного Припису. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Управління Держпраці у Тернопільській області про усунення виявлених порушень ТР553/40/АВ/П від 07.05.2018 у частині усунення порушень, викладених у пункті №1 цього припису.

Визнав протиправною та скасував постанову Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР553/40/АВ/ТД-ФС від 18.05.2018.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР553/40/АВ/ІП-ФС від 18.05.2018 відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив із того, що жодних передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність цивільно-правових договорів позивача з громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перевіркою не встановлено, а відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем з виконавцями робіт цивільно-правових договорів недійсними або визнавати їх трудовими чи на власний розсуд тлумачити їх умовами. На основі наведеного, суд дійшов висновку, що постанову №ТР553/40/АВ/ТД-ФС від 18.05.2018, а також пункт 2 Припису про усунення виявлених порушень ТР553/40/АВ/П слід скасувати.

Водночас, суд визнав постанову №ТР553/40/АВ/ІП-Ф від 18.05.2018 та пункт 1 припису про усунення виявлених порушень ТР553/40/АВ/П такими, що відповідають чинному законодавству України з огляду на те, що впродовж січня-березня 2018 року у наданих під час інспекційного відвідування табелях обліку робочого часу, час роботи працівників не співпадає із погодженим режимом роботи позивача.

15 січня 2020 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, без змін.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №819/949/18 (№ К/9901/4993/19) Касаційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області задовольнити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.08.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 скасувати, а справу №819/949/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, приймаючи постанову про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд окреслив коло питань, яке повинно з`ясовуватись під час нового розгляду справи в суді першої інстанції, вказавши наступне.

Суди встановивши зі змісту цивільно-правових договорів, що виконавці надають певні послуги за винагороду, де оплачується не процес праці, а матеріальний результат після закінчення роботи за актом виконаних робіт чи наданих послуг, суди попередніх інстанцій не звернули увагу та не надали оцінку положенням додатків №1 до цивільно-правових договорів, а саме завданням на їх виконання, не досліджено їх формулювання, чіткість зазначення кінцевого результату із його кількісно-якісним вираженням, наявність/відсутність застереження щодо обсягу та змісту послуг та систематичність їх надання.

При встановленні факту укладення між позивачем та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 цивільно-правових договорів, судами першої та апеляційної інстанцій у повній мірі не з`ясовано, чи є вказані вище договори такими, які врегульовуються положеннями ЦК України, або укладені для приховування трудових відносин, тобто суди не дослідили, чи відповідали зазначені правочини реальним правовідносинам між позивачем та іншими сторонами цих договорів.

Крім того, суди належним чином не перевірили фактичні дані щодо того, чи дійсно робота, яка виконувалась ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , була самостійною; чи не надавалася вона в процесі виконання певної трудової функції, чи встановлювався фіксований розмір вартості послуг, які повинні були бути надані виконавцями; чи були визначені обмеження щодо їх обсягу та змісту, чи надання таких послуг було систематичним та чи враховувались їх якість, кількість та кінцевий результат.

01 листопада 2022 року справа №819/949/18 надійшла до Тернопільського окружного адміністративного суду. Здійснено автоматизований розподіл справи. Визначено головуючого суддю Баб`юка П.М.

03 листопада 2022 року постановлено ухвалу про прийняття до провадження справи №819/949/18. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

11 листопада 2022 року позивачем подано пояснення щодо підтримання заявлених у справі позовних вимог.

21 листопада 2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Обставини встановлені судом з посилання на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Управлінням Держпраці у Тернопільській області, у відповідності до наказу Управління Держпраці у Тернопільській області №229 від 16.04.2018 та направлення на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування), у період з 17.04.2018 по 23.04.2018 проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю та загальнообов`язкового державного соціального страхування Товариства з обмеженою відповідальністю Рок Кафе.

Підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення ОСОБА_7 до Управління Держпраці у Тернопільській області на предмет виявлення неоформлених трудових відносин, тривалості робочого часу найманих працівників, ведення обліку виконаної роботи та заробітної плати, гарантії в оплаті праці, оплати праці за фактично виконану роботу , розміру оплати праці, умов оплати праці, індексації заробітної плати, строків виплати заробітної плати, форми виплати заробітної плати, розрахунків з працівниками при звільненні, порядку розрахунку середньої заробітної плати.

Крім того, інспектором праці відповідача складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ТР553/40/НД/АВ від 18.04.2018 у зв`язку із відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування).

За результатами проведеної позапланової перевірки посадовими особами Управління Держпраці у Тернопільської області складено акт №ТР553/40/АВ від 27.04.2018 інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю.

Вказаним актом встановлено правопорушення, передбачені:

- частиною 2 статті 30 Закону України Про оплату праці № 108/95-ВР від 24.03.1995 (далі Закон №108), а саме директором ТОВ Рок кафе не забезпечено достовірний облік виконуваної роботи; (режим роботи ТОВ Рок Кафе встановлено з 09:00 до 02:00 год. без обідньої перерв і на вихідних). Впродовж січня березня 2018 року, у наданих під час інспекційного відвідування табелях обліку робочого часу, час роботи працівників не співпадає із зазначеним вище режимом роботи ТОВ Рок кафе, погодженим управлінням торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Тернопільської міської ради, а саме: згідно табелів обліку робочого часу, робочий день працівників (з тривалістю робочого тижня 40 годин) становить 8 годин, а згідно режиму роботи закладу 17 годин в день;

- частиною 3 статті 24 КЗпП України, а саме, директором товариства укладено цивільно-правові договори з громадянами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 (як вбачається зі змісту цивільно-правових угод, їх предметом є трудова функція, що передбачає виконання робіт за професіями та посадами (бармен, офіціант, мийник посуду) визначеними Єдиним тарифно-кваліфікаційним довідником і професій, в договорах не визначено строки оплати єдиного соціального внеску та сплати ПДФО, в договорах не зазначено суб`єктний склад (адресу об`єкта), де виконавець буде здійснювати (виконувану) роботу, не зазначено кількісні і якісні показники (об`єм роботи, строки виконання і т.п.), після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним і його дія припиняється, у акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.03.2018 №2018/1/ф відсутній показник кінцевого результату виконаної роботи (наданої послуги), що суперечить вимогам глави 61 Цивільного кодексу України щодо укладання договору підряду, цивільно-правові угоди укладені на визначений термін.

Щодо порушення частини 3 статі 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідачем зроблено висновок що трудові договори із зазначеними громадянами не укладалися і повідомлення до Державної фіскальної служби України не подавалось.

Позивачем подано заперечення до акту перевірки від 1481/01-07/18 від 04.05.2018, однак відповідачем у листі №1406/01-05-4.3/18 від 07.05.2018 позивача повідомлено про те, що в ході проведення інспекційного відвідування, в акті інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ТР553/40/АВ від 27.04.2018 викладено детальний опис виявлених порушень.

Відповідачем винесено припис ТР553/40/АВ/П про усунення виявлених порушень та зобов`язання письмово повідомити Управління Держпраці у Тернопільській області до 27.05.2018. Позивачем подано відповідь на припис про усунення виявлених правопорушень ТР553/40/АВ/П від 07.05.2018.

Також, відповідачем надіслано на адресу позивача повідомлення про розгляд справи №1427/01-05-12.2/18 від 08.05.2018, у відповідності до якого ТОВ Рок Кафе повідомлено про те, що розгляд справи буде здійснюватися 18.05.2018 о 10:30 в приміщенні Управління Держпраці в Тернопільській області.

В результаті, Управлінням Держпраці у Тернопільській області винесено постанови:

- №ТР553/40/АВ/ІП-ФС від 18.05.2018 про накладення на позивача штрафу у розмірі 3 723,00 грн за порушення частини 2 статті 30 Закону №108.

- ТР553/40/АВ/ТД-ФС від 18.05.2018 про накладення штрафу 558 450,00 грн за порушення частини 3 статті 24 КЗпП України.

Обидві постанови підписано із застереженням про її прийняття без участі представника товариства, згідно повідомлення про розгляд справи в призначений час і місце представник не прибув, клопотання про перенесення розгляду справи не надходило.

Уважаючи дії та прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Зміст спірних правовідносин.

Між сторонами виникли спірні правовідносини, які стосується диференціації трудових та цивільно-правових відносин під час укладення договорів (угод).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України, визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України, визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України, передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Стаття 628 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Стаття 901 Цивільний кодекс України, визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно із приписами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 904 Цивільного кодексу України, визначає, що за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у випадках, коли неможливість виконати договір про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника або внаслідок непереборної сили.

Приписами статті 905 Цивільного кодексу України, унормовано, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Стаття 907 Цивільного кодексу України, визначає, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Мотивована оцінка аргументів учасників щодо наявності (відсутності) підстав для задоволення позову.

Позивач вважає, що між Товариством та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 виникли цивільно-правові відносини, що регулюються положеннями глави 63 «Послуги. Загальні положення» Книги V Цивільного кодексу України.

Натомість, відповідач вбачає, що цивільно-правові договори про надання послуг, укладались Товариством з метою приховання тих відносин, які насправді виникли між сторонами або, для приховання іншого договору, який сторони насправді уклали. На думку відповідача, правовідносини, які насправді виникли між сторонами, підпадають під охорону норм Кодексу законів про працю України, а укладені угоди, є трудовими договорами.

Отож, визначальним для цієї справи, є питання про те, які відносини та за яких обставин можна назвати трудовими, а які цивільно-правовими.

В обґрунтування своїх вимог, позивач покликається на цивільно-правові угоди, які приєднанні до матеріалів справи, в якості письмових доказів.

За правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд надав оцінку таким засобам доказування та вбачає із них наступне.

Директором Товариства ОСОБА_8 укладено наступні цивільно-правові договори:

(1) цивільно-правовий договір з 01.03.2018 №2018/1 про надання послуг, який укладений з ОСОБА_1 (далі договір №2018/1);

(2) цивільно-правовий договір від 01.04.2018 №2018/2 про надання послуг, який укладений ОСОБА_2 (далі договір №2018/2);

(3) цивільно-правовий договір від 01.04.2018 №2018/3 про надання послуг, який укладений з ОСОБА_3 (далі договір №2018/3);

(4) цивільно-правовий договір від 01.04.2018 №2018/4 про надання послуг, який укладений з ОСОБА_4 (далі договір №2018/4);

(5) цивільно-правовий договір від 01.04.2022 №2018/5 про надання послуг, який укладений із ОСОБА_6 (далі договір №2018/5).

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.4 розділу І «ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ» договорів №№ 2018/1, 2018/2, 2018/3, 2018/4, 2018/5, виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги в обсязі і на умовах, передбачених пунктом 1.2 Договору (тобто кожного із указаних договорів), а замовник зобов`язується приймати та оплачувати надані послуги. Виконавець зобов`язується надавати послуги за завданням замовника пов`язані зі всіма видами надання послуг у сфері громадського харчування, а саме: обслуговування клієнтів закладу (подача, приготування напоїв та страв, сервірування столів, миття посуду), конкретизація якої оформляється в додатку №1 до договору (кожного із поіменованих договорів), який є його невід`ємною частиною і який підтверджує факт передачі послуг за договором виконавцем замовнику.

По факту виконання робіт сторонами укладатиметься акт приймання-здачі робіт (додаток №2) до договору (кожного із наведених договорів) згідно із додатком №1, який і слугуватиме підставою до оплати виконавцеві за надані ним послуги замовнику. Акт приймання-здачі наданих послуг підписується сторонами після надання послуг та є невід`ємною частиною договору (кожного із договорів).

Згідно із пунктів 2.1 2.4 розділу ІІ «ПРАВА ТА ОБОВ`ЯЗКИ СТОРІН» договорів №№ 2018/1, 2018/2, 2018/3, 2018/4, 2018/5, виконавець зобов`язаний виконувати свої з приводу надання послуг в сфері громадського харчування (подача та приготування напоїв та страв, сервірування столів, миття посуду), передбачений в додатку №1 до договору (кожного із указаних договорів); забезпечувати якість надання послуг відповідно до вимог, які узгоджені замовником з виконавцем згідно з вимогами, яким такі послуги звичайно повинні відповідати (пункт 2.1).

В свою чергу, замовник зобов`язаний надати виконавцеві все необхідне для виконання покладених на виконавця обов`язків; прийняти виконану роботу виконану відповідно до договору, і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умову договору або інших недоліків негайно заявити про них виконавцю; сприяти виконавцеві у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку встановленому цим договором (кожним із названих договорів) (пункт 2.3).

Замовник має право відмовитись від прийняття результатів робіт, якщо ці роботи не відповідають умова договору і вимагати від виконавця відшкодування збитків якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем взятих на себе обов`язків за цим договором, здійснювати перевірку діяльності виконавця, пов`язану з виконанням умов цього договору і у випадку неналежного виконання відмовитись від договору з подальшою компенсацією у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору (пункт 2.4).

За змістом пунктів 3.1-3.2 розділу ІІІ «ВАРТІСТЬ ТА УМОВИ ОПЛАТИ НАДАНИХ ПОСЛУГ» договорів №№ 2018/1, 2018/2, 2018/3, 2018/4, 2018/5, вартість виконання робіт, визначається згідно із додатком №1 до договору (кожного із названих договорів), який є невід`ємною його частиною. Здача робіт виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом прийому-здачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом двох робочих днів після фактичного завершення робіт.

Розділом IV «СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ», передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, а саме 3 (три) місяці (пункт 4.1).

Додатки до цивільно-правових угод №№ 2018/1, 2018/2, 2018/3, 2018/4, 2018/5 дають підстави встановити наступне:

1. Додатком 1 до договору №2018/1 «Завдання на виконання послуг за цивільно-правовим договором №2018/1», передбачалось, що ОСОБА_1 на виконання умов договору замовником, визначено наступне завдання: сервірування столів, миття посуду, обслуговування банкетів, подача страв;

2. Додатком 1 до договору №2018/2 «Завдання на виконання послуг за цивільно-правовим договором №2018/2», передбачалось, що ОСОБА_2 на виконання умов договору замовником, визначено наступне завдання: обслуговування гостей, подача страв та напоїв;

3. Додаток 3 до договору №2018/3 «Завдання на виконання послуг за цивільно-правовим договором №2018/3», передбачалось, що ОСОБА_3 на виконання умов договору замовником, визначено наступне завдання: подача страв та напоїв, обслуговування гостей;

4. Додатком 1 до договору №2018/4 «Завдання на виконання послуг за цивільно-правовим договором №2018/4», передбачалось, що ОСОБА_4 на виконання умов договору замовником, визначено наступне завдання: подача та приготування барної продукції;

5. Додатком 1 до договору №2018/5 «Завдання на виконання послуг за цивільно-правовим договором №2018/5», передбачалось, що ОСОБА_6 на виконання умов договору замовнику, визначено наступне завдання: прибирання закладу, миття посуду.

За результатами виконання завдань, які визначені додатком 1 до договорів №№ 2018/1, 2018/2, 2018/3, 2018/4, 2018/5, складено акті здачі-прийняття робіт:

1) від 30.04.2018 №2018/1/ш, зміст якого свідчить про проведення ОСОБА_6 наступних робіт на виконання умов договору: миття залу та кухонного інвентарю, на загальну вартість 3 200 (три тисячі двісті) грн;

2) від 30.04.2018 №2018/2/ф, зміст якого дає підстави стверджувати, що ОСОБА_1 на виконання умов договору робіт проведено наступні роботи: сервірування столів, обслуговування банкетів, вартість яких складає 3 5000 (три тисячі) грн;

3) від 31.03.2018 №2018/1/с, який свідчить про те, що ОСОБА_3 на виконання умов договору здійснено: сервірування столів, обслуговування банкетів, на загальну вартість 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн;

4) від 30.04.2018 №2018/1/т, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 на виконання умов договору здійснено: приготування заготовок французького шоколадного торта, ягідного меренга, персикового компоте, тарталеток з фруктами на банкети, на загальну вартість 5 000 (п`ять тисяч) грн;

5) від 30.04.2018 №2018/1/в, який вказує на те, що ОСОБА_4 на виконання умов договору здійснено: приготування заготовок барної продукції для коктейлів на банкет, на загальну вартість 3 720 (три тисячі сімсот двадцять) грн.

Верховний Суд в пункті 41 постанови від 05 жовтня 2022 року у справі №819/949/18 виснував, що «Встановивши зі змісту цивільно-правових договорів, що виконавці надають певні послуги за винагороду, де оплачується не процес праці, а матеріальний результат після закінчення роботи за актом виконаних робіт чи наданих послуг, суди попередніх інстанцій не звернули увагу та не надали оцінку положенням додатків №1 до цивільно-правових договорів, а саме завданням на їх виконання, не досліджено їх формулювання, чіткість зазначення кінцевого результату із його кількісно-якісним вираженням, наявність/відсутність застереження щодо обсягу та змісту послуг та систематичність їх надання».

З приводу вказаного, суд зазначає наступне.

Оцінюючи відмінність цивільно-правових та трудових відносин, Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року в справі №520/401/19 виснував наступне:

«З аналізу чинного законодавства видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327;

обов`язок роботодавця надати робоче місце;

дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Отже, однією із основних ознак, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За такого правового регулювання Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а».

Оцінюючи додатки 1 до договорів №№ 2018/1, 2018/2, 2018/3, 2018/4, 2018/5 зазначає наступне.

Завдання не містять чіткого формулювання, а складається із загального переліку обов`язків, які не піддаються ідентифікації. Зокрема, позивач визначаючи завдання послуговується формулюваннями «обслуговування гостей», «миття посуди», «подача та приготування барної продукції», «прибирання закладу», «миття залу», «миття кухонного інвентарю», «сервірування столів», «обслуговування банкетів», «подача страв» тощо. Таке формулювання не дає можливість ідентифікувати матеріальний результат, який повинен досягнути виконавець договору.

Суд роз`яснює, що вказуючи про «сервірування столів» (як і називаючи інші завдання), позивач не називає їх кількісних та/або якісних характеристик.

Формулювання запропоноване позивачем притаманне вимогам посадових інструкцій, позаяк визначає процес трудової діяльності офіціантів.

До прикладу, зазначення форми сервірування столів (аксесуарів, що повинні використовуватись під час сервірування), кількості столів, які повинні бути засервіровані, систематичності проведення сервірування столів (якщо, під час проведення банкетів, то в які дні), вартості сервірування одного стола тощо, надавало можливість достовірно ідентифікувати матеріальний результат, який повинен досягнути виконавець за договором, порядок його досягнення та обчислити його вартість (ціну договору).

Такий підхід стосується й інших завдань. Так, приготування барної продукції, є одним із посадових обов`язків бармена за трудовим договором, власне, приготування барної продукції певної кількості, відповідного виду, у відповідний день (протягом певного періоду/протягом проведення банкету) із визначенням особливостей її подання та вартості за одиницю приготовленої і поданої продукції, є свідчення цивільно-правових відносин.

Цивільним правовідносинам притаманна деталізація умов виконання, що підпорядковано одній меті ідентифікації та обчисленні результату, якого зобов`язаний досягнути виконавець, з метою його споживання (або споживання корисного ефекту від діяльності послугонадавача). На стадії укладення договору, визначення його істотних умов, обидві сторони достовірно знають про, що вони домовляються. Замовник розуміє, що він хоче отримати від послугонадавача (виконавця), а виконавець знає, якого результату він повинен досягнути.

Предметом цивільно-правового договору є уречевлений результат від корисної діяльності виконавця та/або корисний ефект від діяльності виконавця, який споживається замовником в процесі його надання. Водночас, предметом трудового договору, є виключно процес праці (приготування барної продукції, є виключно умовою трудового договору. Водночас, приготування барної продукції визначеної кількості та певного виду, є свідченням визначення матеріалізованого результату. Приготування барної продукції протягом визначеного дня (протягом банкету), визнаним спеціалістом у даній сфері (барменом/баристою), є свідченням про споживання замовником корисного ефекту від наданої послуги якості (ексклюзивності) приготовленої продукції визнаним спеціалістом).

Все викладене поширюється на всі інші завдання. Суд не вбачає підстав для деталізації кожного завдання окремо, при цьому узагальнивши викладене, зазначає наступне.

Укладені договори №№ 2018/1, 2018/2, 2018/3, 2018/4, 2018/5 разом із додатком 1 до них та актами приймання-здачі робіт не давали можливість ідентифікувати кінцевий результат на досягнення якого спрямована діяльність виконавця, його якісні, кількісні характеристики, порядок та умови надання послуг, систематичність надання послуг, порядок визначення ціни (яка одиниця береться за розрахунок ціни договору).

Указані договори разом із оголошеними додатками містять загальні умови виконання договору, регулюють загальний процес діяльності виконавця за договором. Не містять інформації про порядок визначення ціни договору, натомість вказують, що оплата здійснюється за процес діяльності виконавця (за факт самого приготування барно продукції, а не її кількість, якість, види тощо).

В договорі вказується про обов`язок замовника прийняти роботу, а разі виявлення допущених порушень (відступів) від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них виконавцю. Проте, умови договору не дають можливість визначити, які недоліки можуть бути допущені в ході виконання його умов. Зокрема, із завдання сформульованого загальною фразою «обслуговування банкетів» (як інших завдань) без його якісних, кількісних характеристик, систематичності та особливостей виконання не можливо ідентифікувати, що вважатиметься неповним виконанням умов договору. За умовами такого договору, лише факт «не обслуговування банкету» вважатиметься не виконанням умов договору.

Умовами договорів, визначено, що замовник має право відмовитись від прийняття результатів виконання робіт, якщо ці роботи не відповідають умовам договору і вимагати від виконавця відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем взятих на себе зобов`язань. Однак, умови договору не визначають, що є результатом виконання робіт, а тим більше умов, які дають можливість визначити, коли виконання вважається неповним, неналежним або ж навпаки повним та належним.

Також, умовами договорів, визначено, що замовник має право здійснювати перевірку діяльності виконавця, пов`язану із виконанням умов даного договору і у випадку не належного виконання відмовитись від договору з подальшою компенсацією у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору.

Проте, з огляду на вказані вище умови (відсутність необхідних умов договору), замовник здійснює перевірку ходу виконання умов договору, що є притаманним трудовим відносинам а не цивільно-правовим.

Крім того, договором передбачено, що замовник зобов`язаний надати виконавцеві все необхідне для виконання покладених на виконавця умов договору. Водночас, умови договору, не визначають, чим саме забезпечував замовник виконавців (кожного окремо). Вказана умова договору самостійно не може свідчити про наявність трудових правовідносин, проте разом з іншими обставини, може вказувати на те, що між сторонами склались трудові відносини. Зокрема, Цивільний кодекс України надає можливість виконавцеві виконати умови договору, як своїми засобами (матеріалами), так і засобами (матеріалами) замовника. В кожному з випадків, про це обов`язково зазначається в договорі тому, що вартість матеріалів (засобів), які використовують замовником входять в ціну договору або компенсуються замовником. Формулювання «всім необхідним», є абстрактним поняттям, яке не дає можливість встановити обов`язок замовника перед виконавцем у цивільно-правових відносинах, однак дає можливість стверджувати, що замовник організовував процес виконання роботи за умовами договору його виконавцем.

Суд враховує наявність в ТОВ «РОК КАФЕ» станом на час перевірки штатного розпису, із наступними посадами: офіціант (ДК 003:2010 5122), бармен (ДК 003:2010 5123), кухар (ДК 003:2010 5122), кухонний робітник (ДК 003:2010 9132), мийник посуду (ДК 003:2010 9132).

Названі посади відповідають посадам, визначеним Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327.

Отже, з наведеного висновується, що вказаним договірним правовідносинам притаманні наступні ознаки:

1. Завдання на виконання умов договору виконувалось відповідно до вказівок та під контролем замовника;

2. Виконання умов договору передбачало інтеграцію виконавця в структуру Товариства замовника;

3. Завдання за умовами договору виконувалось виключно в інтересах замовника;

4. Задання виконувалось особисто. Умовами договору не передбачено можливості доручення виконання завдання іншій особі;

5. Виконання умов договору, передбачало надання всього необхідного (матеріалів, засобів тощо) стороною, яка є замовником;

6. Умови договору не давали можливість, визначити кінцевий результат, якого повинен досягнути виконавець та його якісні і кількісні характеристики;

7. Умови договору не давали можливість ідентифікувати цивільно-правову відповідальність виконавця за досягнутий результат. Відповідальність виконавця за умовами договору, визначено, як відповідальність за процес виконання роботи.

8. Завдання, які визначались та виконувались відповідно до умов договору за своїм змістом відповідали фунціям посад, що наявні в штаному розписі Товариства: офіціант (ДК 003:2010 5122), бармен (ДК 003:2010 5123), кухар (ДК 003:2010 5122), кухонний робітник (ДК 003:2010 9132), мийник посуду (ДК 003:2010 9132), які узгоджуються з Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327.

Верховний Суд в постанові від 21.09.2022 у справі №520/401/19, виснував, що "юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо.

Отже, правовідносини, які виникають між сторонами цивільно-правових договорів не повинні носити ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, оскільки надання трудовим договорам форми цивільно-правових договорів шляхом їх укладення, перешкоджає реалізації працівниками права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України".

Наведене свідчить про виникнення трудових правовідносин, які насправді повинні регулюватись нормами Кодексу законів про працю України. Для приховання трудових правовідносин, на настання яких була спрямована воля та волевиявлення сторін договору, останні уклали цивільно-правові угоди, які аналізовані судом вище.

З огляду на викладене, суд погоджується із доводами відповідача про наявність в діях позивача порушень вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України.

За приписами частини першої статті 30 Закону України «Про оплату праці», роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Як вбачається із погодження №657 від 03.08.2017 виданого Управлінням торгівлі, побуту та захисту прав споживачів, відповідачу погоджено режим роботи щоденно з 09:00 год до 22:00 год. без обідньої перерви та без вихідних.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 22.11.2017 №823 «Про встановлення режиму роботи закладам торгівлі, побуту та ресторанного господарства», погоджено нічний режим роботи до 02:00 год. кафе «Ле РОК крафт паб» за адресою: м. Тернопіль, вул. О.Кульчицької, 2а терміном на один рік.

Таким чином, станом на січень березень 2018 року, режим роботи відповідача був установлений з 09:00 год. до 02:00 щоденно, без обідньої перерви та вихідних.

Суд звертає увагу на те, що режим роботи відповідача встановлювався саме двома рішеннями уповноваженим органів. Так, в силу приписів рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 05.11.2014 №1086 «Про Порядок встановлення нічого режиму роботи закладам торгівлі, побуту, ресторанного господарства та закладам дозвілля», виконавчий комітет погоджував нічний графік роботи закладів ресторанного господарства. Вказане рішення виконавчого комітету не містить винятків та застережень. Тому, доводи позивача про те, що кафе не працювало протягом січня березня 2022 року до 02:00 год., є безпідставними.

Вивченням та дослідженням письмових доказів, які містять дані про обставини обліку робочого часу позивача (табелів обліку робочого часу), встановлено, що у наданих під час інспекційного відвідування табелях обліку робочого часу, час роботи працівників не співпадає із режимом роботи ТОВ «Рок кафе» з 09:00 год. до 02:00 год., який погоджений у встановленому порядку. Як вбачається із табелів обліку робочого часу, робочий день працівників (з тривалістю робочого тижня 40 год.) становить 8 годин, а згідно режиму роботи закладу 17 годин в день.

З огляду на це, суд вбачає в діях позивача порушення приписів частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці», що одночасно свідчить про вірність доводів відповідача.

Підсумовуючи, суд вказує, що припис Управління Держпраці у Тернопільській області про усунення виявлених порушень від 07 травня 2018 року №ТР 553/40/АВ/П, постанова Управління Держпраці у Тернопільській області від 18 травня 2018 року №ТР553/40/АВ/ІП-ФС про накладення штрафу в розмірі 3 723 (три тисячі сімсот двадцять три) грн та постанова Управління Держпраці у Тернопільській області від 18 травня 2018 року №ТР553/40/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 558 450 (п`ятсот п`ятдесят вісім тисяч чотириста п`ятдесят) грн, відповідають критеріям, які передбачені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5, 12, 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РОК КАФЕ» до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування припису та постанов про накладення штрафу, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "РОК КАФЕ" (місцезнаходження: вул. О. Кульчицької, 2А,м. Тернопіль,46001, код ЄДРПОУ 41167922);

відповідач:

- Управління Держпраці у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Шпитальна, 7,м. Тернопіль,46006, код ЄДРПОУ 39777822);

Головуючий суддяБаб`юк П.М.