Постанова

від 21.02.2023 по справі 819/949/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 819/949/18 пров. № А/857/110/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РОК КАФЕ» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року (головуючий суддя Баб`юк П.М., м.Тернопіль) у справі № 819/949/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОК КАФЕ» до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування припису та постанов про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

29.05.2018 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування припису та постанов про накладення штрафу.

Позов обґрунтовує тим, що жодних передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність цивільно-правових договорів позивача з громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перевіркою не встановлено, а відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем з виконавцями робіт цивільно-правових договорів недійсними або визнавати їх трудовими, чи на власний розсуд тлумачити їх умови.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що ст. 627 ЦК України запроваджена свобода договору, у відповідності до якого сторони, зокрема, є вільними у визначенні умов договору. Вказує, що відсутність у договорах певних умов, які на думку суду першої інстанції мали би бути визначені або конкретизовані, а їх відсутність свідчить про укладення трудового, а не цивільно-правового договору, є втручанням суду у згаданий принцип. Сторони договору чітко розуміли зміст, якість та обсяг послуг, що мали надаватись і з цього приводу у сторін не виникало будь-яких непорозумінь, які виникли у суду. Звертає увагу, що договори про надання послуг укладались з фізичними особами, які не є суб`єктами підприємницької діяльності, а тому очевидно, що відповідні договори передбачали умову надання послуги фізичною особою особисто, що передбачено положеннями ст. 902 ЦК України. Зазначає, що за спірними договорами існувала домовленість саме про надання певного обсягу послуг, а не виконання роботи (праці) певний час, виконавці не зараховувались до штату працівників, не підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку, не вносився запис до їх трудових книжок про прийняття на роботу, не видавався розпорядчий документ про зарахування їх до кола працівників.

У відповідності до частини першоїстатті 311 Кодексу адміністративного судочинства України(КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Відповідачем у відповідності до наказу Управління Держпраці у Тернопільській області №229 від 16.04.2018 та направлення на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування), у період з 17.04.2018 по 23.04.2018 проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю та загальнообов`язкового державного соціального страхування Товариства з обмеженою відповідальністю Рок Кафе.

Підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення ОСОБА_6 до Управління Держпраці у Тернопільській області на предмет виявлення неоформлених трудових відносин, тривалості робочого часу найманих працівників, ведення обліку виконаної роботи та заробітної плати, гарантії в оплаті праці, оплати праці за фактично виконану роботу , розміру оплати праці, умов оплати праці, індексації заробітної плати, строків виплати заробітної плати, форми виплати заробітної плати, розрахунків з працівниками при звільненні, порядку розрахунку середньої заробітної плати.

Крім того, інспектором праці відповідача складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ТР553/40/НД/АВ від 18.04.2018 у зв`язку із відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування).

За результатами проведеної позапланової перевірки посадовими особами Управління Держпраці у Тернопільської області складено акт №ТР553/40/АВ від 27.04.2018 інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю.

Вказаним актом встановлено правопорушення, передбачені: частиною 2 статті 30 Закону України Про оплату праці № 108/95-ВР від 24.03.1995 (Закон №108), а саме директором ТОВ Рок кафе не забезпечено достовірний облік виконуваної роботи; (режим роботи ТОВ Рок Кафе встановлено з 09:00 до 02:00 год. без обідньої перерв і на вихідних). Впродовж січня березня 2018 року, у наданих під час інспекційного відвідування табелях обліку робочого часу, час роботи працівників не співпадає із зазначеним вище режимом роботи ТОВ Рок кафе, погодженим управлінням торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Тернопільської міської ради, а саме: згідно табелів обліку робочого часу, робочий день працівників (з тривалістю робочого тижня 40 годин) становить 8 годин, а згідно режиму роботи закладу 17 годин в день; частиною 3 статті 24 КЗпП України, а саме, директором товариства укладено цивільно-правові договори з громадянами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 (як вбачається зі змісту цивільно-правових угод, їх предметом є трудова функція, що передбачає виконання робіт за професіями та посадами (бармен, офіціант, мийник посуду) визначеними Єдиним тарифно-кваліфікаційним довідником і професій, в договорах не визначено строки оплати єдиного соціального внеску та сплати ПДФО, в договорах не зазначено суб`єктний склад (адресу об`єкта), де виконавець буде здійснювати (виконувану) роботу, не зазначено кількісні і якісні показники (об`єм роботи, строки виконання і т.п.), після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним і його дія припиняється, у акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.03.2018 №2018/1/ф відсутній показник кінцевого результату виконаної роботи (наданої послуги), що суперечить вимогам глави 61 Цивільного кодексу України щодо укладання договору підряду, цивільно-правові угоди укладені на визначений термін.

Щодо порушення частини 3 статі 24 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), відповідачем зроблено висновок що трудові договори із зазначеними громадянами не укладалися і повідомлення до Державної фіскальної служби України не подавалось.

Позивачем подано заперечення до акту перевірки від 1481/01-07/18 від 04.05.2018, однак відповідачем у листі №1406/01-05-4.3/18 від 07.05.2018 позивача повідомлено про те, що в ході проведення інспекційного відвідування, в акті інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ТР553/40/АВ від 27.04.2018 викладено детальний опис виявлених порушень.

Відповідачем винесено припис ТР553/40/АВ/П про усунення виявлених порушень та зобов`язання письмово повідомити Управління Держпраці у Тернопільській області до 27.05.2018. Позивачем подано відповідь на припис про усунення виявлених правопорушень ТР553/40/АВ/П від 07.05.2018.

Також, відповідачем надіслано на адресу позивача повідомлення про розгляд справи №1427/01-05-12.2/18 від 08.05.2018, у відповідності до якого ТОВ Рок Кафе повідомлено про те, що розгляд справи буде здійснюватися 18.05.2018 о 10:30 в приміщенні Управління Держпраці в Тернопільській області.

В результаті, Управлінням Держпраці у Тернопільській області винесено постанови: №ТР553/40/АВ/ІП-ФС від 18.05.2018 про накладення на позивача штрафу у розмірі 3 723,00 грн за порушення частини 2 статті 30 Закону №108; ТР553/40/АВ/ТД-ФС від 18.05.2018 про накладення штрафу 558 450,00 грн за порушення частини 3 статті 24 КЗпП України.

Обидві постанови підписано із застереженням про її прийняття без участі представника товариства, згідно повідомлення про розгляд справи в призначений час і місце представник не прибув, клопотання про перенесення розгляду справи не надходило.

Вважаючи дії та прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.

18 вересня 2019 року Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково. Припис Управління Держпраці у Тернопільській області про усунення виявлених порушень ТР553/40/АВ/П від 07.05.2018 визнано протиправним та скасовано в частині усунення порушень, викладених у пункті №2 даного Припису. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Управління Держпраці у Тернопільській області про усунення виявлених порушень ТР553/40/АВ/П від 07.05.2018 у частині усунення порушень, викладених у пункті №1 цього припису. Визнав протиправною та скасував постанову Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР553/40/АВ/ТД-ФС від 18.05.2018. У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР553/40/АВ/ІП-ФС від 18.05.2018 відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив із того, що жодних передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність цивільно-правових договорів позивача з громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перевіркою не встановлено, а відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем з виконавцями робіт цивільно-правових договорів недійсними або визнавати їх трудовими чи на власний розсуд тлумачити їх умовами. На основі наведеного, суд дійшов висновку, що постанову №ТР553/40/АВ/ТД-ФС від 18.05.2018, а також пункт 2 Припису про усунення виявлених порушень ТР553/40/АВ/П слід скасувати.

Водночас, суд визнав постанову №ТР553/40/АВ/ІП-Ф від 18.05.2018 та пункт 1 припису про усунення виявлених порушень ТР553/40/АВ/П такими, що відповідають чинному законодавству України з огляду на те, що впродовж січня-березня 2018 року у наданих під час інспекційного відвідування табелях обліку робочого часу, час роботи працівників не співпадає із погодженим режимом роботи позивача.

15 січня 2020 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, без змін.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №819/949/18 (№ К/9901/4993/19) Касаційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області задоволено частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.08.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 скасовано, а справу №819/949/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України, передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно із статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 904 Цивільного кодексу України визначає, що за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у випадках, коли неможливість виконати договір про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника або внаслідок непереборної сили.

Відповідно до статті 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з статтею 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Стаття 907 Цивільного кодексу України визначає, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Директором Товариства Винником М.М. укладено наступні цивільно-правові договори: (1) цивільно-правовий договір з 01.03.2018 №2018/1 про надання послуг, який укладений з ОСОБА_1 (договір №2018/1); (2) цивільно-правовий договір від 01.04.2018 №2018/2 про надання послуг, який укладений ОСОБА_2 (договір №2018/2); (3) цивільно-правовий договір від 01.04.2018 №2018/3 про надання послуг, який укладений з ОСОБА_3 (договір №2018/3); (4) цивільно-правовий договір від 01.04.2018 №2018/4 про надання послуг, який укладений з ОСОБА_4 (договір №2018/4); (5) цивільно-правовий договір від 01.04.2022 №2018/5 про надання послуг, який укладений із ОСОБА_7 (договір №2018/5).

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.4 розділу І «ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ» договорів №№ 2018/1, 2018/2, 2018/3, 2018/4, 2018/5, виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги в обсязі і на умовах, передбачених пунктом 1.2 Договору (тобто кожного із указаних договорів), а замовник зобов`язується приймати та оплачувати надані послуги. Виконавець зобов`язується надавати послуги за завданням замовника пов`язані зі всіма видами надання послуг у сфері громадського харчування, а саме: обслуговування клієнтів закладу (подача, приготування напоїв та страв, сервірування столів, миття посуду), конкретизація якої оформляється в додатку №1 до договору (кожного із поіменованих договорів), який є його невід`ємною частиною і який підтверджує факт передачі послуг за договором виконавцем замовнику.

По факту виконання робіт сторонами укладатиметься акт приймання-здачі робіт (додаток №2) до договору (кожного із наведених договорів) згідно із додатком №1, який і слугуватиме підставою до оплати виконавцеві за надані ним послуги замовнику. Акт приймання-здачі наданих послуг підписується сторонами після надання послуг та є невід`ємною частиною договору (кожного із договорів).

Згідно із пунктів 2.1 2.4 розділу ІІ «ПРАВА ТА ОБОВ`ЯЗКИ СТОРІН» договорів №№ 2018/1, 2018/2, 2018/3, 2018/4, 2018/5, виконавець зобов`язаний виконувати свої з приводу надання послуг в сфері громадського харчування (подача та приготування напоїв та страв, сервірування столів, миття посуду), передбачений в додатку №1 до договору (кожного із указаних договорів); забезпечувати якість надання послуг відповідно до вимог, які узгоджені замовником з виконавцем згідно з вимогами, яким такі послуги звичайно повинні відповідати (пункт 2.1).

В свою чергу, замовник зобов`язаний надати виконавцеві все необхідне для виконання покладених на виконавця обов`язків; прийняти виконану роботу виконану відповідно до договору, і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умову договору або інших недоліків негайно заявити про них виконавцю; сприяти виконавцеві у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку встановленому цим договором (кожним із названих договорів) (пункт 2.3).

Замовник має право відмовитись від прийняття результатів робіт, якщо ці роботи не відповідають умова договору і вимагати від виконавця відшкодування збитків якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем взятих на себе обов`язків за цим договором, здійснювати перевірку діяльності виконавця, пов`язану з виконанням умов цього договору і у випадку неналежного виконання відмовитись від договору з подальшою компенсацією у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору (пункт 2.4).

За змістом пунктів 3.1-3.2 розділу ІІІ «ВАРТІСТЬ ТА УМОВИ ОПЛАТИ НАДАНИХ ПОСЛУГ» договорів №№ 2018/1, 2018/2, 2018/3, 2018/4, 2018/5, вартість виконання робіт, визначається згідно із додатком №1 до договору (кожного із названих договорів), який є невід`ємною його частиною. Здача робіт виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом прийому-здачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом двох робочих днів після фактичного завершення робіт.

Розділом IV «СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ», передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, а саме 3 (три) місяці (пункт 4.1).

Додатки до цивільно-правових угод №№ 2018/1, 2018/2, 2018/3, 2018/4, 2018/5 дають підстави встановити наступне: 1. Додатком 1 до договору №2018/1 «Завдання на виконання послуг за цивільно-правовим договором №2018/1», передбачалось, що ОСОБА_1 на виконання умов договору замовником, визначено наступне завдання: сервірування столів, миття посуду, обслуговування банкетів, подача страв; 2. Додатком 1 до договору №2018/2 «Завдання на виконання послуг за цивільно-правовим договором №2018/2», передбачалось, що ОСОБА_2 на виконання умов договору замовником, визначено наступне завдання: обслуговування гостей, подача страв та напоїв; 3. Додаток 3 до договору №2018/3 «Завдання на виконання послуг за цивільно-правовим договором №2018/3», передбачалось, що ОСОБА_3 на виконання умов договору замовником, визначено наступне завдання: подача страв та напоїв, обслуговування гостей; 4. Додатком 1 до договору №2018/4 «Завдання на виконання послуг за цивільно-правовим договором №2018/4», передбачалось, що ОСОБА_4 на виконання умов договору замовником, визначено наступне завдання: подача та приготування барної продукції; 5. Додатком 1 до договору №2018/5 «Завдання на виконання послуг за цивільно-правовим договором №2018/5», передбачалось, що ОСОБА_7 на виконання умов договору замовнику, визначено наступне завдання: прибирання закладу, миття посуду.

За результатами виконання завдань, які визначені додатком 1 до договорів №№ 2018/1, 2018/2, 2018/3, 2018/4, 2018/5, складено акті здачі-прийняття робіт: 1) від 30.04.2018 №2018/1/ш, зміст якого свідчить про проведення ОСОБА_7 наступних робіт на виконання умов договору: миття залу та кухонного інвентарю, на загальну вартість 3200 (три тисячі двісті) грн; 2) від 30.04.2018 №2018/2/ф, зміст якого дає підстави стверджувати, що ОСОБА_1 на виконання умов договору робіт проведено наступні роботи: сервірування столів, обслуговування банкетів, вартість яких складає 3500 (три тисячі) грн; 3) від 31.03.2018 №2018/1/с, який свідчить про те, що ОСОБА_3 на виконання умов договору здійснено: сервірування столів, обслуговування банкетів, на загальну вартість 3500 (три тисячі п`ятсот) грн; 4) від 30.04.2018 №2018/1/т, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 на виконання умов договору здійснено: приготування заготовок французького шоколадного торта, ягідного меренга, персикового компоте, тарталеток з фруктами на банкети, на загальну вартість 5000 (п`ять тисяч) грн; 5) від 30.04.2018 №2018/1/в, який вказує на те, що ОСОБА_4 на виконання умов договору здійснено: приготування заготовок барної продукції для коктейлів на банкет, на загальну вартість 3720 (три тисячі сімсот двадцять) грн.

Колегія суддів зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва. Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Отже, однією із основних ознак, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а».

Колегія суддів зазначає, що укладені договори №№ 2018/1, 2018/2, 2018/3, 2018/4, 2018/5 разом із додатком 1 до них та актами приймання-здачі робіт не давали можливість ідентифікувати кінцевий результат на досягнення якого спрямована діяльність виконавця, його якісні, кількісні характеристики, порядок та умови надання послуг, систематичність надання послуг, порядок визначення ціни (яка одиниця береться за розрахунок ціни договору). Указані договори разом із оголошеними додатками містять загальні умови виконання договору, регулюють загальний процес діяльності виконавця за договором, але не містять інформації про порядок визначення ціни договору, натомість вказують, що оплата здійснюється за процес діяльності виконавця (за факт самого приготування барно продукції, а не її кількість, якість, види тощо). В договорі вказується про обов`язок замовника прийняти роботу, а разі виявлення допущених порушень (відступів) від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них виконавцю. Проте, умови договору не дають можливість визначити, які недоліки можуть бути допущені в ході виконання його умов. Зокрема, із завдання сформульованого загальною фразою «обслуговування банкетів» (як інших завдань) без його якісних, кількісних характеристик, систематичності та особливостей виконання не можливо ідентифікувати, що вважатиметься неповним виконанням умов договору. За умовами такого договору лише факт «не обслуговування банкету» вважатиметься не виконанням умов договору.

Крім того, умовами договорів визначено, що замовник має право відмовитись від прийняття результатів виконання робіт, якщо ці роботи не відповідають умовам договору і вимагати від виконавця відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем взятих на себе зобов`язань. Однак, умови договору не визначають, що є результатом виконання робіт, а тим більше умов, які дають можливість визначити, коли виконання вважається неповним, неналежним або ж навпаки повним та належним. Також, умовами договорів, визначено, що замовник має право здійснювати перевірку діяльності виконавця, пов`язану із виконанням умов даного договору і у випадку не належного виконання відмовитись від договору з подальшою компенсацією у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору. Проте, з огляду на вказані вище умови (відсутність необхідних умов договору), замовник здійснює перевірку ходу виконання умов договору, що є притаманним трудовим відносинам а не цивільно-правовим.

Разом з тим, договором передбачено, що замовник зобов`язаний надати виконавцеві все необхідне для виконання покладених на виконавця умов договору. Водночас, умови договору, не визначають, чим саме забезпечував замовник виконавців (кожного окремо). Вказана умова договору самостійно не може свідчити про наявність трудових правовідносин, проте разом з іншими обставини, може вказувати на те, що між сторонами склались трудові відносини. Зокрема, Цивільний кодекс України надає можливість виконавцеві виконати умови договору, як своїми засобами (матеріалами), так і засобами (матеріалами) замовника. В кожному з випадків, про це обов`язково зазначається в договорі тому, що вартість матеріалів (засобів), які використовують замовником входять в ціну договору або компенсуються замовником. Формулювання «всім необхідним», є абстрактним поняттям, яке не дає можливість встановити обов`язок замовника перед виконавцем у цивільно-правових відносинах, однак дає можливість стверджувати, що замовник організовував процес виконання роботи за умовами договору його виконавцем.

Апеляційний суд вказує на наявність в ТОВ «РОК КАФЕ» станом на час перевірки штатного розпису, із наступними посадами: офіціант (ДК 003:2010 5122), бармен (ДК 003:2010 5123), кухар (ДК 003:2010 5122), кухонний робітник (ДК 003:2010 9132), мийник посуду (ДК 003:2010 9132).

Названі посади відповідають посадам, визначеним Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327.

Отже, з наведеного вбачається, що вказаним договірним правовідносинам притаманні наступні ознаки: 1. Завдання на виконання умов договору виконувалось відповідно до вказівок та під контролем замовника; 2. Виконання умов договору передбачало інтеграцію виконавця в структуру Товариства замовника; 3. Завдання за умовами договору виконувалось виключно в інтересах замовника; 4. Задання виконувалось особисто. Умовами договору не передбачено можливості доручення виконання завдання іншій особі; 5. Виконання умов договору, передбачало надання всього необхідного (матеріалів, засобів тощо) стороною, яка є замовником; 6. Умови договору не давали можливість, визначити кінцевий результат, якого повинен досягнути виконавець та його якісні і кількісні характеристики; 7. Умови договору не давали можливість ідентифікувати цивільно-правову відповідальність виконавця за досягнутий результат. Відповідальність виконавця за умовами договору, визначено, як відповідальність за процес виконання роботи; 8. Завдання, які визначались та виконувались відповідно до умов договору за своїм змістом відповідали фунціям посад, що наявні в штаному розписі Товариства: офіціант (ДК 003:2010 5122), бармен (ДК 003:2010 5123), кухар (ДК 003:2010 5122), кухонний робітник (ДК 003:2010 9132), мийник посуду (ДК 003:2010 9132), які узгоджуються з Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327.

Колегія суддів зазначає, що юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо. Отже, правовідносини, які виникають між сторонами цивільно-правових договорів не повинні носити ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, оскільки надання трудовим договорам форми цивільно-правових договорів шляхом їх укладення, перешкоджає реалізації працівниками права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність в діях позивача порушень вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про оплату праці», роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Як вбачається із погодження №657 від 03.08.2017 виданого Управлінням торгівлі, побуту та захисту прав споживачів, відповідачу погоджено режим роботи щоденно з 09:00 год до 22:00 год. без обідньої перерви та без вихідних. Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 22.11.2017 №823 «Про встановлення режиму роботи закладам торгівлі, побуту та ресторанного господарства», погоджено нічний режим роботи до 02:00 год. кафе «Ле РОК крафт паб» за адресою: м. Тернопіль, вул. О.Кульчицької, 2а терміном на один рік. Таким чином, станом на січень березень 2018 року, режим роботи відповідача був установлений з 09:00 год. до 02:00 щоденно, без обідньої перерви та вихідних.

Дослідивши табелі обліку робочого часу, апеляційний суд звертає увагу, що у наданих під час інспекційного відвідування табелях обліку робочого часу, час роботи працівників не співпадає із режимом роботи ТОВ «Рок кафе» з 09:00 год. до 02:00 год., який погоджений у встановленому порядку. Як вбачається із табелів обліку робочого часу, робочий день працівників (з тривалістю робочого тижня 40 год.) становить 8 годин, а згідно режиму роботи закладу 17 годин в день.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апелянтом належними доказами не доведено обґрунтованість вимог апеляційної скарги, а тому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що припис Управління Держпраці у Тернопільській області про усунення виявлених порушень від 07 травня 2018 року №ТР 553/40/АВ/П, постанова Управління Держпраці у Тернопільській області від 18 травня 2018 року №ТР553/40/АВ/ІП-ФС про накладення штрафу в розмірі 3723 (три тисячі сімсот двадцять три) грн та постанова Управління Держпраці у Тернопільській області від 18 травня 2018 року №ТР553/40/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 558 450 (п`ятсот п`ятдесят вісім тисяч чотириста п`ятдесят) грн, відповідають критеріям, які передбачені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РОК КАФЕ» залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року у справі № 819/949/18 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний