ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
03 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 160/16529/21Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2022 (суддя Ніколайчук С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області третя соба:Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
в с т а н о в и В:
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління ДПС України у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Дніпровська міська рада, у якій позивач з урахуванням уточнень просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення форми Ф від 12.04.2019 року: №82093-5353-0464/1 за 2017 рік на суму 163 078, 15 грн., за 2018 рік на суму 200 608,61 грн. та №82093-5353-0464 за 2019 рік на суму 244 617,54 грн., прийняті головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658), по земельному податку фізичних осіб, код класифікації доходів бюджету 18010700, стосовно платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2022 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у розрахунку земельного податку за 2017-2019 роки контролюючий орган безпідставно визначив площу земельної ділянки у розмірі 2162 кв.м., а фактично під придбаними позивачем у власність будівлями з урахуванням земельної ділянки для їх обслуговування площа земельної ділянки складає 675,6 кв.м.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини по справі, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджено, 19 серпня 2003 року між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та відкритим акціонерним товариством Електропівденмонтаж-3 (Орендатор) укладено договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на умовах цього договору земельну ділянку площею 2,2533 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для фактичного розміщення виробничої бази, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 1210100000:09:089:0009 згідно з планом земельної ділянки, що додається.
Підставою для передачі земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 09.04.2003 року №126/8.
Земельна ділянка передається до 09.04.2018 року.
11 травня 2006 року та 23 грудня 2008 року укладено додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки від 19.08.2018 року.
25 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством Електропівденмонтаж-3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М.
Відповідно до умов договору ВАТ Електропівденмонтаж-3 продало, а ОСОБА_1 купив не житлові будівлі, що складаються: адміністративний корпус літ. Б-2, загальною площею 370,4 кв.м., ганок літ. б, приямки літ. б№, бІ, бі, сходи б4, склад-ангар літ. В-1, загальною площею 351,9 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
12.04.2019 року головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №82093-5353-0464/1, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік на суму 163078,15 грн., за 2018 рік на суму 200608,61 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №82093-5353-0464, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік на суму 244617,54 грн.
У відповідності до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.
Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до п.п. 16.1.4.п. 16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
В силу вимог пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Згідно п.285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 Земельного кодексу України і ст. 377 Цивільного кодексу України.
У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Вказаними нормами встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК).
Таким чином, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 08.06.2016 (справа №21-804а16) та постанові від 12.09.2017 (справа №21-3078а16), Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 (справа №819/1365/17), від 18.04.2019 (справа №807/292/18), від 02.07.2019 (справа №819/1365/17).
Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - адміністративний корпус літ. Б-2, загальною площею 370,4 кв.м., ганок літ. б, приямки літ. б№, бІ, бі, сходи б4, склад-ангар літ. В-1, загальною площею 351,9 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , таким чином позивач є суб`єктом, з якого справляється плата за землю у вигляді земельного податку за земельну ділянку , на якій знаходиться придбане ним майно, тому він повинен був сплачувати плату за землю у відповідності до ПК України.
Таким чином, позивач є землекористувачем і є належним платником податку за землю, на якій розташоване придбане ним майно.
Щодо нормативної грошової оцінки землі, суд зазначає наступне.
Згідно Закону України «Про оцінку земель» Підставою для проведення нормативної грошової оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (рішенням Дніпропетровської міськради від 15.07.2015 р. № 4/65 введено в дію з 01.01.2016 нормативну грошову оцінку, яка діяла протягом 2016- 2020 років включно).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка за станом на 1 січня поточного року (абз. 1 п. 289.2 ст. 289).
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Установити, що індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель ( К і ) визначається за формулою: Кі І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.01.2020 року у справі № 804/886/18 зазначено, що податкове повідомлення-рішення було прийняте відповідачем на підставі листа Держгеокадастру. що не відповідає встановленій законом формі (витяг або довідка), колегія суддів зазначає, що чинним законодавством, зокрема пунктом 286.1 статті 286 11К України, не встановлено певну форму, із якій Держгеокадастр повинен надати інформацію на запит контролюючого органу. Разом з тим. надання такої інформації у формі листа, у разі якщо остання відповідає відомостям ДЗК. не може бути безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.
Щодо посилань позивача, що контролючим органом нараховано позивачу земельний податок з фізичних осіб за 2017, 2018, 2019 роки у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях за відсутності відомостей з Державного земельного кадастру України, необхідних для обчислення і справляння плати за землю за звітні періоди 2017, 2018, 2019 років, суд зазначає наступне.
Чинним законодавством, зокрема, пунктом 286.1 статті 286 ПК України не встановлено певну форму, в якій Держгеокадастр повинен надати інформацію на запит контролюючого органу. Разом з тим, надання такої інформації у формі листа, у разі якщо остання відповідає відомостям ДЗК, не може бути безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.
В ході розгляду даної справи встановлено, що станом на дату надання листа на запит відповідача вказані у ньому відомості відповідали даним ДЗК, тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.
Таким чином, у зв`язку з придбанням у власність позивачем нерухомого майна, до нього перейшов встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.
Відтак, позивач є землекористувачем і є належним платником податку за землю.
Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни або скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2022
- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддяЛ.А. Божко
суддяО.М. Лукманова
суддяЮ. В. Дурасова
Суд | Третій апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.11.2022 |
Оприлюднено | 06.12.2022 |
Номер документу | 107655509 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них |
Адміністративне
Третій апеляційний адміністративний суд
Божко Л.А.
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Ніколайчук Світлана Василівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Ніколайчук Світлана Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні