Рішення

від 28.11.2022 по справі 947/16290/21

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/16290/21

Провадження № 2/947/1064/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2022 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

за участі:

- представника позивача ОСОБА_1 ,

- представників відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фонтан-16»

до ОСОБА_2 ,

державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг»

Мельник Тетяни Іванівни,

про скасування рішення державного реєстратора

та державної реєстрації права,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ФОНТАН-16» 27.05.2021 року звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 , державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни про скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни за №46508242 від 17.04.2019 року, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення №23, 24, загальною площею 184,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності фізичної особи ОСОБА_2 на нежитлові приміщення №23, 24, загальною площею 184,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фонтан-16» було створено 12.10.2011року, код ЄДРПОУ 37873503.

22 вересня 2016 року рішенням загальних зборів співвласників (протокол № 3 від 22 вересня 2016 року) було затверджено нову редакцію Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фонтан-16», справжність підпису Голови правління ОСОБА_4 було засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В. 25 листопада 2016 року.

Згідно п. 1 вказаного Статуту, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фонтан-16» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно п. 2.1. даного Статуту, метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством, цим Статутом.

Пунктом 2.3 Статуту визначено, що завданням та предметом діяльності Об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання будинку, належних до нього будівель і споруд та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю Об`єднання;

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Відповідно до інформації з ЄДРЮОФОП та ГФ, з 09 липня 2016 року обов`язки Голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фонтан-16» виконує ОСОБА_4 .

У 2020 року ОСББ «Фонтан-16» стало відомо, що на підставі рішення державного реєстратора комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни № 46508242 від 17.04.2019 року за фізичною особою ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення № 23, 24 , загальною площею 184,3 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1 . При цьому, в якості підстави для державної реєстрації зазначені наступні документи: договір № 92 (К) від 18.11.2008 р., акт приймання-передачі від 28.06.2009 р., довідка ТОВ «Істок-2001» б/н та дати.

Представник позивача вважає зазначене рішення державного реєстратора комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки як стверджує представник вищевказані «нежитлові приміщення № 23, 24» , загальною площею 184,3 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1 , насправді є допоміжними підвальними приміщеннями, в яких знаходяться комунікації та обладнання, що забезпечують потреби усього житлового будинку, та які є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку.

Зазначене підтверджується технічним паспортом на громадський будинок по АДРЕСА_1 від 21 жовтня 2008 року, в якому чітко вказано призначення приміщень на підвальному поверсі, а саме - підвали.

Представник позивача з посиланням на ст. 382 ЦК України, правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 06.08.2019 року по справі №914/843/17, КГС у постанові від 16 грудня 2020 року по справі № 914/554/19, рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 N 4-рп/2004, зазначає, що підвали є видом допоміжного приміщення, а до нежитлових відносяться ті приміщення, що які з самого початку будувалися не як допоміжні, а як такі, що мають інше призначення.

Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української PCP) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Виходячи з наведеного законодавства, представник вказує, що допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.

Приймаючи вищевикладене, представник вважає, що внаслідок проведення спірної реєстраційної дії було порушено речові права співвласників такого нерухомого майна, а саме власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за зазначеною адресою, у зв`язку із чим їх право спільної власності на таке нерухоме майно підлягає захисту у судовому порядку, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 08.06.2021 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

19.10.2021 року представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 надала до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи за вх. №56493 та письмові пояснення в порядку ст. 43 ЦПК України за вх. №56445, які в підготовчому судовому засіданні 07.12.2021 року просила суд долучити до матеріалів справи, а також заявила клопотання про поновлення пропущеного строку пред`явлення вказаних документів, з посиланням на те, що пропустила відповідний процесуальний строк для пред`явлення вказаних документів з дня ознайомлення з матеріалами справи, з поважних причин, а саме через захворювання корона вірусною інфекцією COVID-19.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 07.12.2021 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку для подання доказів в рамках цивільної справи №947/16290/21 відмовлено. Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про залучення доказів від 19.10.2021 року за вх. №56493 залишено без розгляду. Докази подані представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 до клопотанняпро залученнядоказів від19.10.2021року завх.№56493 до розгляду в рамках цивільної справи №947/16290/21, вирішено судом не приймати під час розгляду справи.

Також вказаною ухвалою суду, у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву, оформленого у виді письмових пояснень в порядку ст 43 ЦПК України, від 19.10.2021 року за вх. №56445 відмовлено. Відзив представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 на позовну заяву, оформлений у виді письмових пояснень в порядку ст 43 ЦПК України, від 19.10.2021 року за вх. №56445 в рамках цивільної справи №947/16290/21 залишено без розгляду.

Крім того, 08.11.2021 року до суду на електронну скриньку надійшло клопотання від представника позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фонтан-16» про витребування доказів.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, 07.12.2021 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу про залишення клопотання без задоволення.

14.12.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 який було скеровано засобами поштового зв`язку 13.12.2021 року, в якому представник просить суд поновити їй строк на вчинення процесуальної дії, з посиланням на те, що строк на подання відзиву нею було пропущено з поважних причин, а саме з підстав перебування у період з 01.10.2021 року по 28.10.2021 року на лікуванні, у зв`язку з захворюванням на COVID-19.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 17.01.2022 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про поновлення пропущеного процесуального строку відмлено. Відзив представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 від 14.12.2021 року за вх. №69399 в рамках цивільної справи №947/16290/21 залишено без розгляду.

17.01.2022 року судом без видалення до нарадчої кімнати ухвалено закрити стадію підготовчого провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні призначеному на 28.11.2022 року представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, з підстав його необґрунтованості та безпідставності.

Відповідач - державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фонтан-16» про скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації, не підлягаючи задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.11.2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Істок-2001» було укладено договір №92 (К) про дольову участь у будівництві, за умовами якого сторони домовились про дольову участь пайовика у будівництві нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 . Після завершення будівництва об`єкту та своєчасного виконання пайовиком пунктів 4, 5, 6 договору, замовник зобов`язаний в 15-денний термін передати пайовику за актом частину об`єкта, в натурі двох нежитлових приміщень: №23, площею 81,6 кв.м., та №24, площею 102,7 кв.м., підвалу будинку.

28.06.2009 року між ТОВ «Істок-2001» та ОСОБА_2 було складено акт прийому-передачі нежитлового приміщення до договору №92 (К) від 18.11.2008 року про дольову участь у будівництві, за умовами якого пайовик ОСОБА_2 прийняв в натурі два нежитлових приміщення: №23, площею 81,6 кв.м., та №24, площею 102,7 кв.м., підвалу, за адресою: АДРЕСА_1 . Сторонами акту засвідчено, що вартість паю за договором №92 (К) від 18.11.2008 року про дольову участь у будівництві, внесена повністю. Договір №92 (К) від 18.11.2008 року про дольову участь у будівництві, вважається виконаним в повному обсязі. Пайовик претензій до замовника не має.

За наслідком викладеного, ТОВ «ІСТОК-2001» було видано довідку №б/н на підтвердження того, що ОСОБА_2 є єдиним пайовиком цільового об`єкту будівництва, за яким здійснюється державна реєстрація права власності, а саме на нежитлове приміщення №23 підвалу, площею 81,6 кв.м., та нежитлове приміщення №24 підвалу, площею 102,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вищевказаних документів та технічного паспорту на вищевказані нежитлові приміщення, виготовленого 12.11.2018 року ФОП ОСОБА_5 , 12.04.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Т.І. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46508242 від 17.04.2019 року 10:43:17, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення №23, 24, загальною площею 184,3 кв.м., з яких: приміщення 23, загальною площею 81,6 кв.м.; приміщення №24, загальною площею 102,7 кв.м.; розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 23, АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна за №218734380 від 03.08.2020 року.

Вищевказані обставини під час розгляду справи не спростовувались сторонами по справі та не оспорювались.

Також судом встановлено, що 12.10.2011 року зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фонтан-16», код ЄДРПОУ 37873503.

22 вересня 2016 року рішенням загальних зборів співвласників (протокол № 3 від 22 вересня 2016 року) було затверджено нову редакцію Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фонтан-16», справжність підпису Голови правління ОСОБА_4 було засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В. 25 листопада 2016 року.

Згідно п. 1 вказаного Статуту, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фонтан-16» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно п. 2.1. даного Статуту, метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством, цим Статутом.

Пунктом 2.3 Статуту визначено, що завданням та предметом діяльності Об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання будинку, належних до нього будівель і споруд та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю Об`єднання.

Відповідачем ОСОБА_2 під час розгляду справи не спростовувалось, що обслуговування і утримання будинку АДРЕСА_1 здійснюється Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Фонтан-16».

Щодо вимоги позивача про скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації, суд зазначає наступне.

Статтею 328ЦК Українипередбачено,що правовласності набуваєтьсяна підставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною 4 статті 334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Державний реєстратор, приватний нотаріус, як суб`єкт державної реєстрації, реалізуючи свої функції, керується Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Внесення відомостей до Державного реєстру прав, згідно з п.4 ч.1 ст. 3 Закону, здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

У відповідності до ч.3 ст.10 вказаного Закону, у редакції станом на час винесення спірного рішення, державний реєстратор зокрема:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбаченихЗаконом України"Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону у вищевказаній редакції передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, тапорядок державної реєстрації праввизначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об`єкта нерухомого майна.

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав на такі об`єкти.

При цьому одна заява подається лише у разі, якщо речові права на житловий будинок, будівлю, споруду та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструються за однією особою.

Заява про державну реєстрацію прав може бути відкликана до прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в такій реєстрації.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав заявник зобов`язаний повідомити державного реєстратора про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно.

У разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.

Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.

Черговість розгляду заяв щодо одного об`єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.

Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вимоги до оформлення заяв, а також вимоги до оформлення рішеньдержавних реєстраторів, що приймаються за результатом їх розгляду, їх форми затверджуються Міністерством юстиції України.

Відповідно дочастин другоїідесятої статті 18,частини першої статті 20,частин другоїітретьої статті 32,частини третьої статті 34Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Кабінетом Міністрів України 25.12.2015 року було ухвалено постанову за № 1127, якою затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, редакцію якої також було змінено постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553), відповідно до якого визначено умови, підстави та процедуру проведення відповідно доЗакону УкраїниПро державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

У відповідності до пунктів 40, 41 вказаного Порядку, у редакції станом на час проведення спірної державної реєстрації, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбаченихстаттею 27Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком.

Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Приймаючи вищевказані положення законодавства, судом встановлено що вищезазначені документи, які надані стороною позивача та зазначені у Державному реєстрі прав в графі переліку документів, які слугували підставою для спірної реєстрації прав та їх обтяжень стосовно спірного об`єкту нерухомості, відповідають переліку документів визначених вищевказаним Порядком.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідноз ч.1 ст. 2 ЦПК України,завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч. 1-4ст. 12 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Згідно зч.1 ст. 76 ЦПК України,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приймаючи вищевказані положення законодавства, суд вважає, що позивачем ОСББ «Фонтан-16» в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не доведено належними доказами в чому полягає протиправність винесеного державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Т.Ю. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №46508242 від 17.04.2019 року та не відповідність цього рішення вимогам законодавства.

Одночасно суд звертає увагу, що стороною позивача під час розгляду справи у визначеному вимогами ЦПК України порядку і строки не заявлялось клопотання про витребування доказів, зокрема матеріалів реєстраційної справи стосовно спірного об`єкту нерухомості, за наслідком чого суд позбавлений перевірити зміст поданих державному реєстратору документів, крім тих, які надані представником позивача до позову та містяться в переліку документів, які слугували підставою для винесення оспорюваного рішення.

За наслідком чого, суд вважає, що у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у проведенні вищевказаної державної реєстрації, а винесене рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни за №46508242 від 17.04.2019 року, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення №23, 24, загальною площею 184,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є законним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Стосовно доводів позивача, що ОСОБА_2 набуто у власність нежитлові приміщення, які насправді відносяться до допоміжних приміщень житлового будинку та мають перебувати на праві спільної сумісної власності у співвласників багатоквартирного будинку, суд зазначає наступне.

Законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Згіднозі ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

З наведених норм вбачається, що у житлових будинках можуть бути і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення.

Тобто в різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, у зв`язку з чим в результаті приватизації квартир їх мешканцями право власності останніх на такі приміщення не виникає.

Ч. 4ст. 4 ЖК УРСРвизначено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

З наданих представником позивача: технічного паспорту на нежитлові приміщення АДРЕСА_3 , виготовленого 12.11.2018 року ФОП ОСОБА_5 , та технічного паспорту на громадський будинок, виготовленого 21.10.2008 року КП «ОМБТІ та РОН», вбачається, що нежитлові приміщення №23, 24, в будинку АДРЕСА_1 , відокремлені від місць загального користування, та мають окремий вхід.

Зазначенітехнічні паспортине містятьжодної інформаціїстосовно того,що нерухомемайно набутовідповідачем ОСОБА_2 у власність, мають жодні ознаки допоміжного приміщення.

Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що спірні нежитлові приміщення є допоміжними, представником позивача в порушення ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано суду, як і не заявлялось відповідних клопотань про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Також представником позивача не надано до суду жодних доказів на підтвердження викладених посилань стосовно того, що через належні ОСОБА_2 на праві власності нежитлові приміщення проходять та розташовані комунікації та обладнання, що забезпечують потребу співвласників багатоквартирного будинку, а відтак створюють будь-які перешкоди співвласникам будинку у користуванні і експлуатації ним, та містять ознаки допоміжного приміщення.

Крім того, суд зазначає, що як вже було встановлено, ОСОБА_2 набув у власність спірні нежитлові приміщення АДРЕСА_4 , на підставі договору про пайову участь (інвестиційним договором), за наслідком чого з моменту державної реєстрації прав на них, відповідач набув у власність вказане новостворене нерухоме майно на законних підставах.

Частиною 1ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність»встановлено, що суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України (ч. 5 ст. 7 Закону).

Відповідно до ч. 3ст. 7 ЗУ «Про інвестиційну діяльність», за рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Відповідно до ч. 5ст. 7 ЗУ «Про інвестиційну діяльність»,інвестор має право володіти, користуватись і розпоряджатись об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавства України.

Пунктом 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженогопостановою КМУ №461 від 13.04.2011визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Відповідно до ч. 1ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1,ч. 2ст. 319 ЦК України).

У силу ч. 2ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачем оспорювався правочин та документи на підставі яких було введено житловий будинок до експлуатації та на підставі яких ОСОБА_2 набуто у власність спірне нерухоме майно, до суду не надано.

Також, позивач посилався, як на підставу позову, на рішення Конституційного суду N4-рп/2004 від 02.03.2004 року, яке визначає, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків.

Однак з такими висновками позивача неможливо погодитись з огляду на наступне.

В аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»( 2482-12 ) треба розуміти так:

Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Тобто, аспектом конституційного звернення було клопотанням дати офіційне тлумачення положень статей1,10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та з`ясувати правовий режим майна в житлових будинках, які перебували у комунальній власності та квартири у якому приватизовані. В аспекті рішення Конституційного суду визначено, що допоміжні приміщення відповідно до пункту 2 статті 10 Закону Про приватизацію державного житлового фонду, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартир.

Таким чином, правовідносини, які розглядав Конституційний Суд не є тотожними правовідносинам в цьому судовому спорі оскільки ОСОБА_2 набув право власності на нежитлові приміщення у новоствореному об`єкті нерухомості, якій побудовано приватним забудовником, та не перебував у комунальній власності, як існуючий об`єкт нерухомості.

Одночасно, судом враховується, що статтею 328 ЦК Українивизначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Устатті 41 Конституції Українизакріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Таким чином, власник не зобов`язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно, а позивачем в цій справі не спростовано жодними належними і допустимими доказами правомірність такого набуття.

Розглядаючи зазначений спір, судом приймається, що у відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно достатті 89ЦПК України,суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Приймаючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, здійснюючи розгляд справи межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, про необґрунтованість і безпідставність заявлених позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фонтан-16» до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації, за наслідком чого у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо вимоги позивача до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни, суд зазначає наступне.

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

В даному випадку державний реєстратор, до якогопозивач пред`явив позов, не є належним співвідповідачем у цій справі.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

На підставі викладеного, вимоги позивача до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни, також не підлягають задоволенню.

Приймаючи відмову у задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем у відповідності до положень ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст.1,2,4,10,13,76-84,89,141,263-266,268,273, 352,354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Фонтан-16»(місцезнаходження:65049,м.Одеса,вул.Фонтанська дорога,16/8)до ОСОБА_2 (місцепроживання: АДРЕСА_5 ),державного реєстратораКомунального підприємства«Агенція реєстраційнихпослуг» МельникТетяни Іванівни(місцепроживання:65059,м.Одеса,просп.Адміральський,33А,офіс 502)про скасуваннярішення державногореєстратора тадержавної реєстрації відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 05.12.2022 року.

Головуючий Калініченко Л. В.