Постанова

від 16.11.2022 по справі 921/811/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2022 р. м. Львів Справа №921/811/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівВ.М. Гриців

О.В.Зварич

секретар судового засіданняЗалуцький Д.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:

· ОСОБА_1 , б/н від 19.05.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/1107/22 від 23.05.2022)

· ОСОБА_2 , б/н від 23.05.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/1189/22, 01-05/1198/22 від 02.06.2022)

на додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03 травня 2022 року (суддя Гевко В.Л., повний текст ухвали складено 09.05.2022, м. Тернопіль)

у справі №921/811/21

за позовом ОСОБА_2 , м. Тернопіль

до відповідача 1 ОСОБА_1 , с. Олишківці, Збаразький район, Тернопільська область

до відповідача 2 ОСОБА_3 , с. Олишківці, Збаразький район, Тернопільська область

до відповідача 3 ОСОБА_4 , с, Жуличі, Золочівського району, Львівської області

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю Агродружба, с. Олишківці, Збаразький район, Тернопільська область

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір Іван Теодорович, м. Тернопіль

про визнання недійсним договору дарування та акту приймання-передачі частки в статутному капіталі; протоколу загальних зборів учасників та скасування державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

за участю представників учасників процесу:

від позивача (в режимі відеоконференції): Тришак О.Г. адвокат;

від відповідача 1: не з`явились;

від відповідача 2: не з`явились;

від відповідача 3: не з`явились;

треті особи: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/811/21 за позовом ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДРУЖБА» (код ЄДРПОУ 35068785) від 11 січня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДРУЖБА» (код ЄДРПОУ 35068785) від 11 січня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДРУЖБА» (код ЄДРПОУ 35068785), оформлених протоколом №1/2021 від 12 січня 2021 року ; скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пов`язану зі зміною складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДРУЖБА» (код ЄДРПОУ 35068785) від 30.12.2020 року за номером 1006421070013000510; скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пов`язану зі зміною складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДРУЖБА» (код ЄДРПОУ 35068785) від 12.01.2021 року за номером 1006421070014000510; скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пов`язану зі зміною відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) та зміна місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДРУЖБА» (код ЄДРПОУ 35068785) від 14.01.2021 року за номером 1006421070015000510; скасування державної реєстрації переходу юридичної особи на діяльність на підставі власного установчого документа або модельного статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДРУЖБА» (код ЄДРПОУ 35068785) від 14.01.2021 року, за номером 1006421810016000510.

28.03.2022 в канцелярію місцевого суду через систему електронний суд від позивача надійшла заява , б/н від 28.03.2022 про залишення позову без розгляду в порядку п.5 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29 березня 2022 року у справі №921/811/21 задоволено заяву ОСОБА_2 , б/н від 28.03.2022 (вх. №1962 від 28.03.2022) про залишення позову без розгляду; позовну заяву ОСОБА_2 у справі №921/811/21 залишено без розгляду, згідно п.5 ч.1 ст. 226 ГПК України; скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалами суду від 15.12.2021 та 30.12.2021.

04.04.2022 в канцелярію суду від представника відповідача 1 поступила заява про ухвалення додаткового рішення, згідно якого просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 29625,00 грн. В обґрунтування даного відповідачем 1 долучено до заяви: копію договору про надання правничої допомоги від 28.12.2021 №196/21; копію протоколу узгодження гонорару від 28.12.2021; копію акту приймання-передачі послуг від 04.02.2022 №4/22-4; копію акту приймання-передачі послуг від 29.03.2022 №18/22-4;копію квитанції №0.0.2413061978.1 від 12.01.2022; копію квитанції №МР_АВ1809800А_23362662 від 16.02.2022; копію квитанції №0.0.2460496492.1 від 16.02.2022; копію квитанції №ПН30181С1 від 16.02.2022; копію квитанції №ПН2716625 від 16.02.2022; копію квитанції №0.0.2501555545.1 від 30.03.2022; детальний опис робіт (наданих послуг); документи, що підтверджують надсилання (надання) копії заяви з додатками іншим учасникам справи (Т-2, а.с.188-215).

Додатковою ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03 травня 2022 року у справі №921/811/21 заяву б/н від 01.04.2022 (вх. №2052 від 04.04.2022) представника відповідача 1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №921/811/21 задоволено частково; судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 14 985,00 грн. покладено на позивача ОСОБА_2 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14 985,00 грн. витрат на правничу допомогу; в решті заявлених витрат на правничу допомогу відмовлено.

Дана додаткова ухвала мотивована тим, що відповідачем надано належні та достатні докази понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 14985,00 грн. , а решту суми суд повважав неспівмірною із складністю справи та обсягом потраченого часу адвокатом, а тому посилаючись на положення ст. 126 та ст. 129 ГПК України прийшов до переконання про законність та обґрунтованість стягнення із позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 14985,00 грн.

Відповідач - 1 ОСОБА_1 (скаржник 1) та позивач - ОСОБА_2 (скаржник 2) не погодившись з винесеною додатковою ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.05.2022 у справі №921/811/21 кожен зокрема подали апеляційній скарги на таку.

Відповідач - 1 ОСОБА_1 (скаржник 1) в апеляційній скарзі вказує, що ухвала Господарського суду Тернопільської області від 03.05.2022 прийнята з порушенням норм процесуального права та є такою, що не відповідає висновкам Верховного Суду (зокрема, тим на які вказано заявником у заяві про ухвалення додаткового рішення) та суперечить принципам диспозитивності, змагальності, правової визначеності (як елементу принципу верховенства права).

Скаржник1 в апеляційній скарзі вказує, що на його думку зі змісту ч.5 ст. 126 ГПК України випливає, що такі не можуть бути зменшеними за ініціативою суду; зменшення таких може ініціюватись виключно іншою стороною у справі та у відповідному клопотанні.

Оскільки матеріали справи, як вказує скаржник 1, не містять заяви про зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом даної справи.

Відповідно до цього, просить скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03 травня 2022 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким повністю задоволити заяву представника ОСОБА_1 адвоката Каблака Ю.І.П. про ухвалення додаткового рішення, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 29 625,00 грн. Крім цього, просить апеляційну скаргу на додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.05.2022 у справі №921/811/21 без участі ОСОБА_1 та його представника адвоката Каблака Ю.-І.П.

Позивач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказує, що ухвала Господарського суду Тернопільської області від 05.05.2022 в даній справі прийнята з порушенням норм процесуального права та без врахування судової практики в подібних правовідносинах.

Скаржник 2 вказує, що оскільки дана справа не розглядалася по суті заявлених вимог, тобто , судом не було ухвалено відповідного рішення , то вважає, що суд першої інстанції невірно застосував до питання розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу ст.. ст.. 126 , 129 ГПК України , оскільки повинен був виходити лише з положень ч.5 ст. 130 ГПК України.

При цьому , скаржник 2 вказує, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат , пов`язаних з розглядом справи, лише внаслідок необґрунтованих дій позивача. Матеріали справи, на думку скаржника 2, не містять належних та допустимих доказів, того, що позивач звертаючись до суду із позовною заявою в грудні 2021 року і в процесі розгляду справи до залишення позову без розгляду, діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами чи чинив перешкоди суду чи іншим учасникам справи в реалізації їхніх прав.

Отже, вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не досліджувалось, чи діяв позивач недобросовісно під час розгляду справи , та в чому такі дії були виражені , що вважає порушенням вимог ч.5 ст. 130 ГПК України.

Відповідно до цього, скаржник 2 просить, скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.05.2022 в даній справі та прийняти нове рішення , яким в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката абака Ю.І.-П про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 29 625,00 грн. відмовити повністю.

Представник відповідача 1 адвоката Каблак Ю.І.-П. у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Фактичність і неминучість заявлених та відшкодованих витрат згідно оскаржуваного рішення вважає, що підтверджується матеріалами справи (відзивом на позовну заяву , протоколами судових засідань та ухвалами суду, доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу , що надані разом із заявою представника відповідача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат ), адже дії позивача по даній справі змушують відповідача вчиняти відповідні дії, зокрема , з подання заперечень щодо аргументів позивача (в тому числі подання відзиву на позовну заяву) , участі у судових засіданнях по вказаній справі тощо. Також посилається на практику Верховного Суду , зокрема постанову від 03.12.2021 у справі №927/237/20, де з аналізу такої випливає, що у разі закриття провадження або залишення позову без розгляду застосовуються положення ст.. ст.. 126, 129 ГПК України та витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з позивача (у випадку залишення позову без розгляду), що свідчить про необґрунтованість твердження скаржника про помилковість застосування судом ст.. ст.. 126, 129 ГПК України. Вважає дії позивача з подання необґрунтованого позову є умисними , що підтверджується недобросовісністю позивача. Окрім цього вказує, що дії позивача з подання позову були зумовлені бажанням ускладнити діяльність ТОВ «Агродружба», оскільки позивачем неодноразово по вказаній справі подавались заяви про вжиття заходів забезпечення позову, що не стосуються предмету спору (корпоративних прав у ТОВ «Агродружба») , а полягають у забороні вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо майна та майнових прав ТОВ «Агродружба». Відповідно до цього просить , у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 на додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.05.2022 в даній справі відмовити.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , б/н від 19.05.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/1107/22 від 23.05.2022) на додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.05.2022 у справі №921/811/21; витребувано матеріали справи №921/811/21 в Господарського суду Тернопільської області.

14.06.2022 в канцелярію апеляційного господарського суду поступили матеріали справи №921/811/21.

Відтак ухвалою суду від 16.06.2022 призначено розгляд справи №921/811/21 в судове засідання на 06.07.2022 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Зварич О.В.) поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження додаткової ухвали Господарського суду Тернопільської області від 03.05.2022 у справі №921/811/21 та відкрито апеляційне провадження за такою. Зупинено дію додаткової ухвали Господарського суду Тернопільської області від 03.05.2022 у даній справі до вирішення справи Західним апеляційним господарським судом. Призначено розгляд даної апеляційної скарги в судове засідання на 06.07.2022 об 11 год. 35 хв.

29.06.2022 в канцелярію апеляційного суду поступила ухвала Верховного Суду від 30.05.2022 в даній справі, згідно якої Верховний Суд витребовує з Господарського суду Тернопільської області та/або Західного апеляційного господарського суду матеріали справи №921/811/21 для розгляду касаційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 в даній справі.

06.07.2022 Західним апеляційним господарського суду від 06.07.2022 за участю представника позивача в режимі відеоконференції винесено ухвалу, якою апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.05.2022 у справі №921/811/21 об`єднано в одне апеляційне провадження. Зупинено апеляційне провадження по розгляду даних апеляційних скарг на додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.05.2022 у справі №921/811/21. Матеріали справи №921/811/21 надіслано Верховному Суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.09.2022 касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18 квітня 2022и року у справі №921/811/21 без змін.

03.10.2022 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №921/811/21 .

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 поновлено апеляційне провадження по розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.05.2022 у справі №921/811/21. Призначено справу №921/811/21 в судове засідання на 02.11.2022 .

Ухвалою суду від 02.11.2022, з підстав наведених в такій, розгляд справи відкладено в судове засідання на 16.11.2022 о 12 год. 00 хв.

14.11.2022 в канцелярію суду від представника скаржника Пірога І.М. поступила заява про розгляд справи за відсутності представника.

В судове засідання 16.11.2022 з`явився представник позивача (скаржник 2), який підтримав доводи свої апеляційної скарги, з мотивів наведених в такій.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційними скаргами, відзивом, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність додаткової ухвали Господарського суду Тернопільської області від 03.05.2022 у справі №921/811/21 нормам чинного процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

У відповідності до вимог ч.3,5 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат , пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Як зазначено вище, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29 березня 2022 року у справі №921/811/21 задоволено заяву ОСОБА_2 , б/н від 28.03.2022 (вх. №1962 від 28.03.2022) про залишення позову без розгляду; позовну заяву ОСОБА_2 у справі №921/811/21 залишено без розгляду, згідно п.5 ч.1 ст. 226 ГПК України; скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалами суду від 15.12.2021 та 30.12.2021.

Відповідач 1, звернувся до місцевого господарського суду із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу на правничу в сумі 29 625, 00 грн., в обґрунтування яких долучено: копію договору про надання правничої допомоги від 28.12.2021 №196/21; копію протоколу узгодження гонорару від 28.12.2021; копію акту приймання-передачі послуг від 04.02.2022 №4/22-4; копію акту приймання-передачі послуг від 29.03.2022 №18/22-4; копію квитанції №0.0.2413061978.1 від 12.01.2022 на суму 15 000,00 грн; копію квитанції МР_АВ18079800А_23362662 від 16.02.2022 на суму 4 999,00 грн; копію квитанції №0.0.2460496492.1 від 16.02.2022 на суму 4 999,99 грн; копію квитанції №ПН30181С1 від 16.02.2022 на суму 4999,00 грн ; копію квитанції №ПН2716625 від 16.02.2022 на суму 4 999,00 грн ; копію квитанції №0.0.2501555545.1 від 30.03.2022 на суму 40 000,00 грн.

З даних квитанцій вбачається, що ОСОБА_1 оплачено Адвокатському об`єднанню "Юридична фірма "Марусяк і Партнери", згідно договору №196/21 від 28 грудня 2022 року гонорар за послуги професійної правничої допомоги на загальну суму 74 995,99 грн.

Також, на виконання ч.3 ст.126 ГПК України заявником надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами Адвокатського об`єднання "Юридична фірма "Марусяк і Партнери", пов`язаних із розглядом справи №921/811/21. Заявник зазначає, що за надані послуги клієнт у відповідності до умов договору про надання правничої допомоги від 28.12.2021 №196/21 та протоколу узгодження гонорару від 28.12.2021, що є додатком до договору, зобов`язаний сплатити адвокатському об`єднанню гонорар, що визначається із обсягу затраченого часу і оцінюється вартістю 1 500,00 грн за одну годину роботи.

Таким чином, представник відповідача-1 визначив, що у вказаній справі судові витрати позивача на правничу допомогу склали 29 625,00 грн., які є співмірними із складністю справи та наданими послугами адвоката.

Суд апеляційної інстанції враховує те, що Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро, як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Відтак, з урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З врахуванням наведеного та обставин справи, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що витрати на правову допомогу підлягають задоволенню в сумі 14985,00 грн. з огляду на їх реальність, співмірність та обґрунтованість, з огляду на наступне.

У детальному описі робіт (наданих послуг) відповідачем-1 і його адвокатом окремо передбачено оплату, як витрати на "консультацію з питань корпоративного права, що стосується спору, щодо прав власності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на частки у статутному капіталі ТОВ "Агродружба", в тому числі судової справи №921/811/21" (1,5 год. = 2 250,00 грн) , "юридичний аналіз позовної заяви ОСОБА_2 розробка стратегії захисту інтересів клієнта. Юридичний аналіз актуальної судової практики з питань, пов`язаних із визнанням недійсними рішень загальних зборів та скасування реєстраційних дій" (3 год. = 4500,00 грн.) та внесений у детальний опис "складення та наручне відправлення відзиву на позовну заяву" (9,25 год. = 13 875,00 грн.), що єяк вірно зазначено місцевим господарським судом, складовою одного і того ж ознайомлення із позовними вимогами у даній справі та складання відзиву на позовну заяву, що вже включає розробку стратегії захисту інтересів клієнта відповідача-1.

Слід зазначити, що як вірно відмічено місцевим господарським судом, складання відзиву на позовну заяву в справі №921/811/21 (9,25 год. = 13 875,00 грн) дублюється з витратами по наданню юридичного аналізу документам, поданих позивачем, бо зазначені документи позивача і є частиною матеріалів справи суду № 921/811/21.

А відтак, з врахуванням наведеного вірним є висновок місцевого господарського суду про те, що вказані витрати на правову допомогу є реальними, а тому, в частині стягнення витрат у розмірі 6 750 грн 00 коп. ((1,5 год. = 2 250,00 грн) + (3 год. = 4 500,00 грн)), відповідачу відмовляє.

До детального опису робіт відповідачем-1 також внесено "складання та надіслання клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 01.02.2022 по справі №921/811/21 в Господарському суді Тернопільської області, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а також моніторинг задоволення даного клопотання" (1,5 год. = 2250,00 грн), а також складання та надіслання клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 17.01.2022 по справі №921/811/21(1 год.=1 500,00 грн). Дані суми є обґрунтовано заявленими.

Однак, як вірно відмічено судом першої інстанції про критичність обрахунку суми за надані адвокатські послуги, зокрема, в частині складення та надіслання клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 01.03.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а також моніторинг задоволення даного клопотання", за яке, як зазначено у акті приймання передачі наданих послуг адвокатом нараховано 2 250,00 грн (1,5 год. х 1500 грн).

З огляду на те, що складність повторного виготовлення зазначеного клопотання, яке є типовим, потребує стільки реального часу, як визначено представником відповідача-1, а тому правомірно суд першої інстанції задовольняє витрати в цій частині вимог в сумі 375,00 грн, як за витрачений час для підготовки та подання клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 01.03.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а також моніторинг задоволення даного клопотання.

Також, представником відповідача-1 заявлено до стягнення із позивача судові витрати за участь у судових засіданнях, які відбулись 01.02.2022 (0,75 год.=1125,00 грн) та 29.03.2022 (1 год.=1500,00 грн), всього у розмірі 2 625,00 грн.

Слід зазначити, що присутність адвоката відповідача-1 Каблака Юрія-Івана Петровича у судових засіданнях: 01.02.20222 та 29.03.2022 зафіксовано у протоколах зазначених судових засідань. Однак, разом з тим, фактична тривалість зазначених судових засідань складала 01.02.2022 - 13 хв. та 29.03.2022 - 31 хв.,отже вартість участі представника у зазначених судових засіданнях становить 330 грн. та 780 грн відповідно.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок , що до задоволення підлягає заявлена вимога про стягнення 1110 грн 00 коп. (330 грн + 780 грн) вартості послуг адвоката за участь у судових засіданнях в режимі відеоконференцзв`язку, як така, що є правомірно заявленою та обрахованою із урахуванням того, що загальна тривалість судових засідань, в яких брав участь адвокат відповідача-1 Каблак Ю.-І. П., згідно інформації, зафіксованої у протоколах судових засідань 01.02.2022 та 29.03.2022, становить не 2,25 год., а 0 год. 44 хв.

Отже, вірним є висновок місцевого господарського суду про те, що обґрунтованими у даній справі є витрати ОСОБА_2 у розмірі 14 985 грн 00 коп., які є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

В частині заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 640,00 грн, судом першої інстанції правомірно відмовлено. Даного не спростовано представником Пірога І.М. в апеляційній скарзі, а відтак апеляційна скарга останнього не підлягає задоволенню.

Щодо вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 , то суд апеляційної вказує, що така побудована на тому, що приписи ст. 129 ГПК України на відміну ст. 130 ГПК України встановлюють випадки, коли витрати , пов`язані з розглядом справи, у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу, розподіляються між сторонами, внаслідок розгляду справи по суті та ухвалення відповідного рішення. Натомість ст. 130 ГПК України передбачено можливість розподілу судових витрат у випадку , зокрема , залишення позову без розгляду. Помилковість застосування судом першої інстанції ст. ст. 126, 129 ГПК України.

Зазначає скаржник , що у разі залишення позову без розгляду, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише внаслідок необґрунтованих дій позивача. Відтак звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач звертаючись до суду із позовною заявою в грудні 2021 року і в процесі розгляду справи до залишення позову без розгляду, діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами чи чинив перешкоди суду чи іншим учасникам справи в реалізації їхніх прав.

Щодо даного, то судова колегія вказує, що із висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 03.12.2021 у справі №927/237/20, вбачається у разі закриття провадження або залишення позову без розгляду застосовуються положення ст. ст. 126, 129 ГПК України та витрати на професійну правничу діяльність підлягають стягненню з позивача ( у випадку залишення позову без розгляду).

Також судова колегія апеляційного суду зазначає, що з метою розподілу витрат, у разі залишення позову без розгляду, не підлягають встановленню обставини, не добросовісності дій учасника справи, а підлягають встановленню обставини саме необґрунтованості дій учасника справи. При цьому, слід зазначити, що не добросовісність та не обґрунтованість не є тотожними поняттями.

У даній справі, як вбачається з обставин справи дії позивача (зокрема подання позовної заяви ) є необґрунтованими, оскільки заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволення, адже є неналежними, неефективними способами захисту. Дії позивача (подання позовної заяви по даній справі) не призвели б до відповідних наслідків у вигляді захисту, поновлення будь-яких прав.

Необгрунтованість позовної заяви підтверджується, зокрема й тим, що позивачем подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду по вказаній справі, на підставі якої і залишено позов без розгляду, з огляду на необхідність обрання позивачем більш ефективного способу захисту. Дане свідчить про недобросовісність дій позивача.

В зв`язку з наведеним апеляційна скарга ОСОБА_2 також не підлягає задоволенню , в зв`язку з наведеним вище.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Тернопільської області ухвалив додаткову ухвалу від 03.05.2022 року у справі №921/811/21, з додержанням норм процесуального права та матеріалів справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, додаткова ухвала Господарського суд Тернопільської області від 03 травня 2022 року у справі №921/811/21 належить залишити без змін, апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 271, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційні скарги ОСОБА_1 , б/н від 19.05.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/1107/22 від 23.05.2022) та ОСОБА_2 , б/н від 23.05.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/1189/22, 01-05/1198/22 від 02.06.2022) залишити без задоволення.

2.Додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03 травня 2022 року у справі №921/811/21 - залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

4.Матеріали справи №921/811/21 повернути Господарському суду Тернопільської області.

Повний текст постанови складено та підписано 02.12.2022.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М. Гриців

СуддяО.В. Зварич