Ухвала

від 01.12.2022 по справі 263/7339/16

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №263/7339/16

Провадження № 2-в/201/24/2022

УХВАЛА

01 грудня 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Галко С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засідання у залі суду в м. Дніпрі матеріали цивільної справи 263/7339/16, що надійшли з Верховного Суду для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області № 263/7339/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс» «Спартак» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Отель «Спартак», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТОРГ-КОМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ТОВ «Фрегат СВ», ОСОБА_4 , ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ», приватний нотаріус Бедненко Сергій Валерійович, приватний нотаріус Подолян Ольга Олександрівна , арбітражний керуючий Лисиченко Яна Володимирівна, реєстраційна служба юридичного департаменту Маріупольської міської ради про визнання недійсним свідоцтва та витребування нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2022 року до суду надійшли вказані матеріали.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 листопада 2022 року визначено головуючого суддю Демидову С.О.

Ухвалою суду від 07 листопада 2022 року провадження у вказаній справі відкрито, постановлено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Запропоновано учасникам судового процесу подати усі наявні у них документи і матеріали що стосуються втраченого судового провадження .

08 листопада 2022 року представником ТОВ «Фрегат СВ» Завгороднім О.С. надано копію матеріалів цивільної справи № 263/7339/16 в 8 томах.

23 листопада 2022 року представником відповідача ОСОБА_5 також надано копію матеріалів цивільної справи № 263/7339/16.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, від представника ОСОБА_1 ОСОБА_6 та представника ТОВ «Фрегат СВ» - Завгороднього О.С. надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, інші представники в судове засідання не з`явилися, заяв клопотань суду не надавали.

На підставі положень ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши вказані по справі матеріали, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням судового рішення або в якій провадження закрите, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 490 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальна підсудність судових справ Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області визначена за Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська.

Зважаючи на вказаний припис, дана справа підсудна Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська.

Згідно з ч.1 ст.494 ЦПК України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого провадження або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Відповідно до ч.2 ст.494 ЦПК України в ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувались судом і які процесуальні дії вчинялись з втраченого провадження.

Відповідно до положень ч.ч. 1-2ст.3ЗаконуУкраїн ивід 22 грудня 2005 року №3262-IV«Про доступ досудових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень - автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Процедуру формування та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень визначає «Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25травня 2006року №740 (в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року № 1007).

Згідно з абз. 4 п.3 цього Порядку, електронна копія судового рішення - складений в суді у вигляді електронних даних ідентичний судовому рішенню за документарною інформацією та реквізитами електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом особи, що підписала зазначене рішення, який може бути перетворений електронними засобами у візуальну форму.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень наявне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 жовтня 2018 року по справі 263/7339/16 та постанова Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року по справі № 263/7339/16.

Відтак повний зміст рішення та постанови суду по справі може бути встановлений судом.

Отже, вивчивши отримані судом матеріали, проаналізувавши їх у сукупності, суд доходить висновку про достатність зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження в частині наданих копій матеріалів цивільної справи № 263/7339/16.

Зважаючи на те, що відновлення втраченого судового провадження по справі № 263/7339/16 необхідно для здійснення касаційного перегляду постанови Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року та беручи до уваги все вищевикладене, суд вважає, що йому надано достатньо матеріалів для відновлення втраченого судового провадження в частині наданих копій матеріалів цивільної справи № 263/7339/16.

Керуючись ст. ст. 491-494 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відновити втрачене судове провадження у цивільній справі№ 263/7339/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс» «Спартак» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Отель «Спартак» , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТОРГ-КОМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ТОВ «Фрегат СВ» , ОСОБА_4 , ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ», приватний нотаріус Бедненко Сергій Валерійович, приватний нотаріус Подолян Ольга Олександрівна , арбітражний керуючий Лисиченко Яна Володимирівна, реєстраційна служба юридичного департаменту Маріупольської міської ради про визнання недійсним свідоцтва та витребування нерухомого майна у об`ємі наступних документів:

Том 1 на 148 аркушах

Том 2 на 161 аркушах

Том3 на 285 аркушах

Том 4 на 177 аркушах

Том 5 на 256 аркушах

Том 6 на 44 аркушах

Том 7 на 277 аркушах

Том 8 на 309 аркушах

Том 9 на 80 аркушах

Вважати встановленим зміст відновленого рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2018 року по справі № 263/7339/16 в такій редакції:

Справа №263/7339/16-ц

Провадження 2/263/18/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді Кір`якової Н.П., при секретарі Соколовій О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Маріуполі позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Спартак» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Отель «Спартак», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТОРГ-КОМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Фрегат С.В., ОСОБА_4 , ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ», приватний нотаріус Бедненко Сергій Валерійович, приватний нотаріус Подолян Ольга Олександрівна, арбітражний керуючий Лисиченко Яна Володимирівна, реєстраційна служба юридичного департаменту Маріупольської міської ради про витребування нерухомого майна, про визнання свідоцтва про право придбання нерухомого майна на аукціоні та витребування нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Спартак» (далі ТОВ ГК Спартак) звернувся до відповідачів ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Отель Спартак / далі ТОВ Отель Спартак/, товариства з обмеженою відповідальністю ДОНТОРГ-КОМ / далі ТОВ ДОНТОРГ-КОМ, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з позовом, який неодноразового уточнювався, та в якому остаточно просив визнати недійсним свідоцтво від 28.01.2015р., реєстровий номер №329, видане приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Бедненком С.В., про придбання ОСОБА_1 на аукціоні 18.06.2014р. нежитлової будівлі готелю /комплексу/ загальною площею 4443,7 кв. м, розташованого в АДРЕСА_1 , з тих підстав, що фактично аукціон є таким, що не відбувся, оскільки продавець - товариство з обмеженою відповідальністю АВТОТРАЙФ - ЛАЙТ набув право власності на спірне майно без законних підстав, а від імені продавця під час проведення аукціону діяла арбітражний керуючий ОСОБА_7 , яка не мала повноважень на продаж спірного майна. Також позивач вказав, що ні акт про передання права власності на нерухоме майно, ні протокол аукціону від 18.06.2014р., на підставі яких видане вищевказане свідоцтво, не містять адреси, переліку майна, яке продане ОСОБА_1 на аукціоні. Натомість у цих документах вказана лише площа проданого майна - 4443,7 кв.м. Вказав, що після аукціону між продавцем і покупцем не було укладено нотаріально посвідченого договіру купівлі- продажу спірного майна, але всупереч цьому 28.01.2015р. нотаріус Бедненко С.В. видав ОСОБА_1 свідоцтво про придбання ОСОБА_1 на даному аукціоні нежитлової будівлі готелю /комплексу/ загальною площею 4443,7 кв. м, розташованого в АДРЕСА_1 , яке складається з готелю літ. А-4, підвалу літ. А-4/п, основної будівлі літ. А-5, підвалу літ. п А/5п, ганку літ. а -7, приямку літ. а8-а13, підвалу літ. А 3/п , прибудови літ. А 2-1, підвалу літ. А 2/п, прибудови літ. А3-1, прибудови літ. Р1-1, щитової літ. Р-1, гаражу літ. Н-1. Також вказав, що всупереч вимогам закону гроші за продане на аукціоні майно не були перераховані покупцем на спецрахунок продавця, докази про передачу готівкових коштів за продане на аукціоні майно відсутні, що також свідчить про те, що аукціон фактично не відбувся. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що спірне майно вибуло з його володіння поза його волевиявленням. Тому просив витребувати вказане майно на його користь.

Також просив витребувати на його користь від ОСОБА_1 нерухоме майно готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що складається з цокольного поверху літ. А4/п та прибудови літ. А4-2, загальною площею 752, 7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , ТОВ «ДОНТОРГ-КОМ», ОСОБА_3 та ТОВ «Отель «Спартак», оскільки ці приміщення на користь вказаних осіб не відчужувалися, тому вони володіють ними незаконно.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з вищевказаних підстав та додатково пояснив, що спірне майно належало позивачеві на підставі рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2008р., яким визнано право власності позивача на нерухоме майно готелю площею 4443,7 кв. м, та рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25.06.2009р., яким визнано право власності позивача на нерухоме майно готелю площею 752,7 кв.м. 30.09.2009р. позивач зареєстрував своє право власності на нерухоме майно готелю загальною площею 5 196, 4 кв. м.(4443,7+752,7) у Державному реєстрі прав власності.

Також вказав, що рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» від 25.03.2013р. було задоволено позов ТОВ «Фрегат СВ» до позивача про звернення стягнення на нерухоме майно готелю та визнання дійсним договору іпотеки від 06.03.2013, що укладений в простій письмовій формі.

При цьому представник позивача посилався на те, що позивач договори позики та іпотеки на спірне майно з ТОВ «Фрегат СВ» не укладав, а третейський суд при Асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» незаконно розглянув справу та прийняв рішення щодо нерухомого майна готелю. Вважає, що незаконне рішення третейського суду при Асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» щодо спірного майна не може бути підставою виникнення права власності у ТОВ «Фрегат СВ» на нерухоме майно готелю.

Також пояснив, що ТОВ «Фрегат СВ» не набуло права власності на нерухоме майно готелю і на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/3896/13-а, яка не є правовстановлюючим документом. Тому Реєстраційна служба Маріупольського міського управління юстиції незаконно зареєструвала за ТОВ «Фрегат СВ» право власності на нерухоме майно готелю площею 4443,7 кв.м на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/3896/13-а. Звернув увагу суду на те, що вищевказана постанова Донецького окружного адміністративного суду скасована постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2013р.

Вказав, що ТОВ «Фрегат СВ» не набуло права власності на нерухоме майно готелю тому не мало права відчужувати вказане майно іншим особам, які також не набули права власності на нерухоме майно готелю, та не мали права його відчужувати.

Тому вважає, що договір купівлі-продажу ТОВ «Фрегат СВ» нерухомого майна готелю ОСОБА_4 від 05.06.2013р., незаконно посвідчений приватним нотаріусом Бедненко С.В., який всупереч закону, що діяв на той час, не перевірив законність виникнення права власності у ТОВ «Фрегат СВ» на нерухоме майно готелю.

Пояснив, що 10.06.2013р. ОСОБА_4 , який не набув права власності, незаконно продав спірне майно ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ» за 490 766,76 грн., що втричі менше, ніж ціна купівлі ним вказаного майна.

Окрім того вказав, що 12.06.2013р. позивач звернувся з позовом до Жовтневого районного суду м. Маріуполя у справі № 263/6129/13-ц з позовом про визнання права власності на нерухоме майно готелю та визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Фрегат СВ» та ОСОБА_4 , та просив суд витребувати спірне майно з незаконного володіння ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ».

Але, незважаючи на те, що у задоволенні вказаного позову позивачу було відмовлено вважає, що правові висновки суду у справі № 263/6129/13-ц не обов`язкові для суду в даній справі. Позивач вважає, що звернувся у справі № 263/6129/13-ц з неналежним позовом, який не був направлений на захист його законних інтересів. На думку позивача йому слід було звернутися з позовом про не визнання договорів недійсними, а з позовом про витребування нерухомого майна від відповідача в порядку ст. 388 ЦК України.

Пояснив, що 19.09.2013р. позивач у господарській справі № 905/6673/13 звернувся з позовом до ТОВ «Фрегат СВ» про визнання недійсним договору позики, що був предметом розгляду постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правозахист підприємств та громадян України», провадження по якій на даний час зупинене.

Вказав, що з метою ускладнення повернення спірного майна законному власнику вказане майно неодноразово перепродували його один одному, приймали заходи до банкрутства як юридичних осіб, що приймали участь в цих перепродажах, так і самого позивача.

Вважає, що документи, які стали підставою для банкрутства цих осіб, підроблені. В усіх випадках підставою для порушення справ про банкрутство стали рішення третейського суду при Асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» про стягнення фізичними особами заборгованості у сумі 450 000 грн. та виконавчі документи, які виконавчими службами не видавалися.

Зауважив, що ОСОБА_1 не набув право власності на нерухоме майно готелю площею 4 443,7 кв. м в порядку виконання судового рішення в справі про банкрутство ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ»№ 905/34/14, а свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, що 28.01.2015р. видане приватним нотаріусом Бедненко С.В., є недійсним.

При цьому представник позивача пояснив, що ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ» не набуло права власності на нерухоме майно готелю, оскільки вказане майно йому продане ОСОБА_4 , який також не був власником цього майна та не міг його продавати, а ОСОБА_7 відповідно до ухвалигосподарського суду Донецької областівід 06.05.2014р. призначена лише розпорядником майна, який не мав повноважень продавати спірне майно.

Також враховуючи, що гроші за спірне майно не були перераховані на спеціальний рахунок продавця, після аукціону не було укладено та не посвідчено нотаріусом договір купівлі-продажу спірного майна, представник позивача вважає аукціон таким, що не відбувся. Тому просив витребувати спірне майно на його користь.

Позивач також пояснив, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про реєстрацію права власності на спірне майно лише 28.01.2015р., тобто через 8 місяців після проведення аукціону.

Враховуючи, що з 07.06.2013р. спірним майном на підставі безоплатних договорів оренди користується та отримує вигоду ТОВ «ДОНТОРГ-КОМ» представник позивача вказав, що ОСОБА_4 , ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ» та ОСОБА_1 були лише формальними його власниками. Тому просив позов задовольнити та витребувати спірне майно у відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Представники відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги не визнали та пояснили, що право власності ОСОБА_4 на спірне майно було зареєстроване у встановленому законом порядку, підтверджене рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11.10.2013р. та ухвалою апеляційного суду Донецької області від 14.01.2014р., якими встановлено законність набуття права власності на спірне майно ОСОБА_4 , ТОВ «Фрегат СВ», ТОВ «АЗОВТРАЙФ ЛАЙТ» та відсутність правових підстав для визнання договорів купівлі - продажу вказаного майна недійсними.

Також вказали, що відповідач ОСОБА_1 володіє спірним майном на законних підставах, оскільки придбав його на аукціоні, грошові кошти за придбане майно сплатив повністю готівкою, оскільки не було банківського рахунку, на який можливо було би перерахувати кошти, про що вказано в протоколі аукціону. Аукціон у встановленому законом порядку таким, що не відбувся не визнаний, тому підстави для витребування у нього спірного майна відсутні. Також пояснили, що прибудова літ.А4-2 площею 752,7 кв.м входить до єдиного готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з усіма надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11.10.2013р., який також встановив законність відчуження усіх будівель готельного комплексу загального площею 5194,4 кв.м на користь ОСОБА_4 , ТОВ «Фрегат СВ», ТОВ «АВТОТРАЙФ- ЛАЙФ». Тому у задоволенні позову просили відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що проти позову не заперечує. Вказав, що з 17.06.2013р. орендує нерухоме майно в прибудові до готелю площею 40 кв. м на підставі договору оренди з ТОВ «ДОНТОРГ-КОМ». На якій підставі ТОВ «ДОНТОРГ-КОМ» користується нерухомим майном готелю йому невідомо. Грошові кошти відповідно до договору оренди сплачує ТОВ «ДОНТОРГ-КОМ».

Відповідачі ОСОБА_1 , ТОВ «ДОНТОРГ - КОМ», ОСОБА_2 , 3-ті особи: приватні нотаріуси Бедненко С. В., ОСОБА_8 в судове засідання не з*явилися, направили заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, 3-ті особи: ТОВ «Фрегат С.В.», ОСОБА_4 , ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ», арбітражний керуючий Лисиченко Я. В., ТОВ «Отель « Спартак» в судове засідання також не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, тому справу розглянуто без їхньої участі. Представник відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в судовому засіданні пояснив, що право власності на спірне майно було зареєстроване за ТОВ « Фрегат СВ» на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. Дана реєстрація на даний час ніким не скасована.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що працює в КП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації», в матеріалах БТІ за позивачем було зареєстровано право власності на всі будівлі готельного комплексу площею 5194, 4 кв. м на підставі судових рішень, що відображено в технічному паспорті від 22.05.09р., відомості про видачу технічного паспорту 27.12.12р. на будівлі площею 4443,7 кв.м в матеріалах БТІ відсутні. Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що технічний паспорт від 22.05.2009р. був виготовлений на замовлення позивача на усі будівлі комплексу готелю загальною площею 5196,4 кв.м, технічний паспорт на спірне майно в 2012р. позивач не замовляв. Також вказав, що в 2013р. готельний комплекс був захоплений невідомими особами.

Допитавши сторони та їх представників, 3-х осіб, свідків, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази та обставини, що мають юридичне значення для вирішення спору, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 26.12.2008р. за позивачем визнано право власності на нерухоме майно готелю площею 4443,7 кв. м, рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25.06.2009р. за позивачем визнано право власності на нерухоме майно готелю площею 752,7 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1 .

На підставі вказаних рішень 30.09.2009р. позивач зареєстрував своє право власності на нерухоме майно готелю загальною площею 5 196, 4 кв. м.(4443,7+752,7) у Державному реєстрі прав власності.

06.03.2013р. між ТОВ «Фрегат СВ» та ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» був укладений договір позики грошових коштів №1/06/03, згідно з умовами якого ТОВ «Фрегат СВ» передало у власність ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» грошові кошти у розмірі 500000 грн., а останній зобов`язався повернути отримані кошти у строк до 22.03.2013 р. У зв`язку з невиконанням ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» вимог договору позики від 06.03.2013р. ТОВ «Фрегат СВ» звернулося до Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» із позовом до ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» про звернення стягнення за договором позики та про визнання договору іпотеки дійсним.

Рішенням Донецького обласного постійно діючого третейського суду від 25.03.2013 р. у справі №3-17/2013 позовні вимоги ТОВ «Фрегат СВ» задоволено у повному обсязі, договір іпотеки від 06.03.2013р. визнано дійсним та звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором позики на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно з усіма надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2013р. (т.1, а.с.72-74).

5.06.2013р. між ТОВ «Фрегат СВ» та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі - продажу вищевказаного нерухомого майна, на підставі якого Донецький окружний адміністративний суд постановою від 8.04.2013р. зобов`язав Реєстраційну службу Маріупольського міського управління юстиції Донецької області зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно, розташоване в АДРЕСА_1 / т.1, а.с. 68 70/.

11.06.2013р. між ОСОБА_4 та ТОВ « АВТОТТРАЙФ -ЛАЙТ» був укладений договір купівлі - продажу спірного майна /т.1. а.с.37/.

12.06.2013р. позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя з позовом до ОСОБА_4 , ТОВ «Фрегат СВ», ТОВ «АВТОТРАЙФ -ЛАЙТ» про визнання вищевказаних договорів недійсними з тих підстав, що право власності на спірне майно зареєстроване на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду, яким право власності на спірне майно не визнавалося, та на підставі того, що площа спірного майна в договорі купівлі продажу була вказана 4443,7 кв. м, без урахування того, що в результаті проведеної позивачем реконструкції площа готельного комплексу становила 5196,4 кв. м. При цьому позов було заявлено про витребування усієї площі готельного комплексу.

Постановою апеляційного адміністративного суду Донецької області від 30.08.2013р. постанова Донецького окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. була скасована з тих підстав, що окружний адміністративний суд не витребував справу з третейського суду, до компетенції якого не входило вирішення питання щодо визнання права власності на нерухоме майно, не перевірив чи видавалися на виконання рішення третейського суду виконавчі документи, під час видачі яких відповідним судом повинна була перевірятися законність рішення третейського суду.

Але рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11.10.2013р. у задоволенні позовних вимог позивача до ОСОБА_4 , ТОВ «Фрегат СВ», ТОВ « АВТОТТРАЙФ -ЛАЙТ» про визнання вищевказаних договорів купівлі продажу недійсними, визнання права власності на спірне майно площею 5196,4 кв. м та витребування спірного майна у відповідачів відмовлено. / справа № 263/6129/13ц, а.с. 134- 137/.

При цьому вищевказаним рішенням встановлено, що ТОВ «Фрегат СВ» законно набуло право власності на нежитлову будівлю (комплекс), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , державна реєстрація набуття права власності 01.06.2013 р. відбулася, про що свідчать дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстровані в реєстрі за №1149309, що давало ТОВ «Фрегат СВ», ОСОБА_4 та «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ» право на укладання договорів купівлі-продажу спірного майна. Доказів на підтвердження того, що зазначена реєстрація права власності визнана недійсною у встановленому законом порядку чи скасована, суду не надано. Також у даному рішенні вказано, що доказів на спростування боргу або його повернення суду не надано.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 14.01.2014р. апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11.10.2013р. залишено без змін /справа № 263/6129/13ц, а.с.183-186/.

Відповідно до вимог ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11.10.2013р. обставини щодо законного набуття права власності на спірне майно ТОВ «Фрегат СВ» та законне право на укладання вказаного договору купівлі - продажу спірного майна ОСОБА_4 мають преюдиціальне значення і доказуванню не підлягають.

Оскільки вищевказане рішення на даний час не скасоване і є чинним суд не може встановити з цього питання інші обставини.

18.06.2014р. Донецькою товарною біржою були проведені торги, за результатами яких ОСОБА_1 придбав право власності на спірне майно у ТОВ «АЗОВТРАЙФ-ЛАЙТ» за 1 789 276,65грв., у зв`язку з банкрутством останнього. При цьому в протоколї торгів вказано, що у зв`язку з відсутністю в боржниках банківського рахунку розрахунок здійснюється готівкою, а в акті про передання права власності на нерухоме майно вказано, що сторони претензій одна до одної не мають.

28.01.2015р. на підставі даного протоколу торгів та акту про передання права власності приватним нотаріусом Бедненком С.В. на ім`я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на спірне майно, що раніше належало ТОВ «АВТОТРАЙФ -ЛАЙТ» /т.1, а.с.41-44/.

Відповідно до вимог ст.388 ЦК Україниякщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.Тобто витребувати від добросовісного набувача майно з підстав, передбачених ст.388 ЦК України, має право лише власник майна і лише у випадку відчуження майна особою, яка не мала права його відчужувати.

Оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11.10.2013р. встановлено обставини щодо законного набуття права власності на спірне майно ТОВ «Фрегат СВ» та його законне право на укладання договору купівлі - продажу спірного майна з ОСОБА_4 , останній мав право на укладання договору купівлі- продажу спірного майна з ТОВ «АВТОТРАЙФ -ЛАЙТ», а ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ», ставши власником спірного майна, теж мало право на його продаж. Тому спірне майно не може бути витребуване у відповідачів на підставі ст.388 ЦК України, що передбачає витребування майна, відчуженого особою, яка не мала права на його відчуження.

Відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», аукціон визнається таким, що не відбувся, у разі:

1. Відсутності учасників або наявності на торгах лише одного учасника;

коли жоден з учасників не запропонував ціну, вищу за стартову (початкову вартість);

несплати в установлений строк переможцем належної суми за придбане майно.

Рішення про визнання аукціону таким, що не відбувся, приймається організатором у триденний строк після виникнення підстави для такого визнання.

2. Результати аукціону анулюються організатором у п`ятиденний строк з моменту його проведення у разі відмови переможця від укладення договору купівлі-продажу чи підписання протоколу із зазначенням результатів аукціону.

Рішення про анулювання результатів аукціону може бути оскаржено до господарського суду.

3. Результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Судом встановлено, що торги з продажу спірного майна у встановленому законом порядку такими, що не відбулися або недійсними не визнані, тому відсутні законні підстави для визнання вищевказаного свідоцтва про право власності на спірне майно недійсним та витребування з цих підстав спірного майна у відповідачів.

При цьому суд не бере до уваги посилання позивача про відсутність у ОСОБА_7 повноважень на продаж спірного майна на аукціоні, відсутність нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу проданого на торгах спірного майна та відсутність доказів про сплату грошових коштів за продане майно, оскільки відповідно до вищевказаного рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 11.10.2013р. ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ» було власником спірного майна на день його продажу на торгах і як власник вказаного майна жодних вимог до суду щодо недійсності торгів не заявляв.

Позивач не є суб`єктом правовідносин, що склалися під час набуття права власності ОСОБА_1 . Права позивача на спірне майно припинилися під час переходу права власності до ТОВ «Фрегат СВ» і більше не поновлювалися, що також встановлено рішенням у справі № 263/6129/13-ц.

Вимоги позивача щодо витребування нерухомого майна готелю площею 752,7 кв.м також задоволенню не підлягають, оскільки по цивільній справі №263/6129/13ц позивач вже заявляв позов про визнання за ним права власності на весь комплекс нежилих приміщень загальною площею 5196, 4 кв.м, але рішенням Жовтневого районного суду від 11.10.2013р. у задоволенні вказаного позову відмовлено у повному обсязі.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про витребування спірних приміщень у орендарів ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , оскільки судом встановлено законність права власності ОСОБА_1 на спірним майном, що відповідно до вимог ст.317 ЦК України встановлює право власника на розпорядження належним йому майном.

За таких обставин вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 81,82,263,265 ЦПК України, ст.ст.317, 388 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Спартак» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Отель «Спартак», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТОРГ-КОМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Фрегат С.В., ОСОБА_4 , ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ», приватний нотаріус Бедненко Сергій Валерійович, приватний нотаріус Подолян Ольга Олександрівна, арбітражний керуючий Лисиченко Яна Володимирівна, реєстраційна служба юридичного департаменту Маріупольської міської ради про визнання свідоцтва про право придбання нерухомого майна на аукціоні, реєстровий номер 329, виданого 28.01.2015 приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Бедненком С.В. ОСОБА_1 на нежитлові будівлі загальною площею 4443,7 кв.м, розташовані в АДРЕСА_1 , та у витребуванні від ОСОБА_1 на користь ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» вищевказаного нерухомого майна відмовити.

Відмовити ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» у задоволенні позову про витребування від ОСОБА_1 на користь ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» нерухомого майна загальною площею 752, 7 кв.м, розташованого в АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом 30 днів після отримання його повного тексту.

Повний текст рішення виготовлений 12 жовтня 2018 року.

СуддяН.П.Кір`якова

Вважати встановленим зміст відновленої постанови Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року по справі № 263/7339/16 в такій редакції:

22-ц/804/2397/21

263/7339/16-ц

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„09 грудня 2021 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 263/7339/16-ц

Номер провадження 22-ц/804/2397/21

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Баркова В.М., Пономарьової О.М.

за участю секретаря: Вороніної М.М.,

учасники справи :

позивач ТОВ «Готельний комплекс «Спартак»,

відповідачі ОСОБА_1 , ТОВ «Отель «Спартак», ТОВ «ДОНТОРГ-КОМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи ТОВ «Фрегат СВ», ОСОБА_4 , ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ», приватний нотаріус Бедненко С.В., приватний нотаріус Подолян О.О., арбітражний керуючий Лисиченко Я.В., реєстраційна служба юридичного департаменту Маріупольської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Спартак» на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2018 року головуючого судді Кір`якової Н.П. зі складанням повного тексту судового рішення 12 жовтня 2018 року по цивільній справі про визнання недійсним свідоцтва та витребування нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Спартак» (далі ТОВ «ГК «Спартак») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Отель «Спартак» (далі ТОВ «Отель «Спартак»), товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТОРГ-КОМ» (далі ТОВ «ДОНТОРГ-КОМ»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,треті особи,які не заявляють самостійних вимог щдо предмета спору : товариство з обмеженою відповідальністю «Фрегат СВ» (далі ТОВ « Фрегат СВ»), ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю »АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ» (далі ТОВ « АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ»), приватний нотаріус Бедненко С.В.,приватний нотаріус Подолян О.О.,арбітражний керуючий Лисиченко Я.В.,реєстраційна служба юридичного департаменту Маріупольської міської ради , про визнання недійсним свідоцтва та витребування нерухомого майна.

Позов обґрунтований тим, що згідно зі свідоцтвом від 28 січня 2015 року, реєстровий номер 329, виданим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Бедненком С. В., ОСОБА_1 18 червня 2014 року придбав на аукціоні нежитлову будівлю готелю (комплексу) загальною площею 4 443,7 кв. м, розташованого в АДРЕСА_1 .

Аукціон є таким, що не відбувся, оскільки продавець ТОВ «АВТОТРАЙФ ЛАЙТ» набуло право власності на спірне майно без законних підстав, а від імені продавця під час проведення аукціону діяла арбітражний керуючий ОСОБА_7 , яка не мала повноважень на продаж спірного майна. Акт про передання права власності на нерухоме майно та протокол аукціону від 18 червня 2014 року не містили інформації щодо майна , яке продане ОСОБА_1 . Після аукціону між продавцем і покупцем не було укладено нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірного майна. Проте , 28 січня 2015 року приватний нотаріус Бедненко С.В. видав ОСОБА_1 свідоцтво про придбання ним на аукціоні нежитлової будівлі готелю (комплексу) загальною площею 4443,7 кв.м, розташованого в АДРЕСА_1 , яке складається з готелю літ. А-4, підвалу літ. А-4/п, основної будівлі літ. А-5, підвалу літ. А/5п, ганку літ. а -7, приямку літ. а8-а13, підвалу літ. А 3/п , прибудови літ. А 2-1, підвалу літ. А 2/п, прибудови літ. А3-1, прибудови літ. Р1-1, щитової літ. Р-1, гаражу літ. Н-1.

Крім того, всупереч вимогам закону гроші за продане на аукціоні майно не були перераховані покупцем на спецрахунок продавця, докази про передачу готівкових коштів за продане на аукціоні майно відсутні, що також свідчить про те, що аукціон фактично не відбувся. Отже,спірне майно вибуло з володіння ТОВ « Готельний комплекс «Спартак» поза його волевиявленням.

З урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, видане 28 січня 2015 року, реєстраційний номер 329, приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Бедненком С. В. на підставі ст. 75 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та на підставі акту про передання права власності на нерухоме майно від 18 червня 2014 року і протоколу про проведення аукціону, складеного Донецькою товарною біржею, від 18 червня 2014 року, ОСОБА_1 , нежитлової будівлі: готель літ. А-4, підвал літ. А-4/п, основна будівля літ. А-5, підвал літ. А/5п, ганок літ. а-7, приямки літ. а8-а13, підвал літ. А 3/п, прибудова літ. А 2-1, підвал літ. А 2/п, прибудова літ. А3-1, прибудова літ. Р1-1, щитова літ. Р-1, гараж літ. Н-1, загальною площею 4443,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - витребувати на користь ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» нерухоме майно готелю «Спартак»: прибудову літ. А2-1, прибудову літ. А2/п, прибудову літ. А3-1, підвал А3/п, холодильну камеру літ. Р-1, приміщення для генератора літ. Р1-1, гараж літ. Н-1, сходи літ. а 17, готель літ. А-4. підвал літ А/п, готель літ А-5, площадку літ. А7, підвал літ. А/п, приямки літ. а8-а13, а всього загальною площею 4443,7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від ОСОБА_1 ,ТОВ «ДОНТОРГ-КОМ», ОСОБА_2 та ТОВ «Отель «Спартак»; -витребувати на користь ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» нерухоме майно готелю «Спартак»: цокольний поверх літ. А4/п та прибудову літ. А4-2 площею 752,7 кв.м з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , ТОВ «ДОНТОРГ-КОМ», ОСОБА_3 та ТОВ «Отель «Спартак», оскільки ці приміщення на користь вказаних осіб не відчужувалися, тому вони володіють ними незаконно.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

В обґрунтування доводів скарги, зокрема, зазначено, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції залишив без уваги позовні вимоги про витребування нерухомого майна готелю площею 4443,7 кв.м., так як встановив лише подання позову про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на аукціоні та про витребування нерухомого майна готелю з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , ТОВ «ДОНТОРГ-КОМ», ОСОБА_3 та ТОВ «Отель «Спартак». З резолютивної частини рішення також неможливо з`ясувати чи розглянув суд позовні вимоги в частині витребування нерухомого майна готелю площею 4443,7 кв. м.

Також в апеляційній скарзі зазначено, що позивач надав суду численні докази, які суд першої інстанції в порушення закону не аргументовано залишив поза увагою.

В даній справі позивач звертається з позовом про витребування нерухомого майна готелю площею 4447,7 кв.м. від відповідача ОСОБА_1 та інших осіб, яким нерухоме майно було надано в оренду, на підставі ст. 388 ЦК України, а також щодо витребування нерухомого майна готелю площею 752,7 кв.м., яке відповідач ОСОБА_1 набув без законних підстав, а також від інших осіб, на підставі ст. 387 ЦК України.

Позивач зазначив, що він вже вдруге звертається до суду із позовом про відновлення порушеного права власності на нерухоме майно, однак у даній справі позивач посилається на нові обставини не лише щодо реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «Фрегат СВ», щодо дійсного набувача нерухомого майна готелю, а також щодо підстав набуття права власності відповідачем ОСОБА_1 .

Позивач довів, що всі набувачі нерухомого майна готелю не були добросовісними набувачами, власниками були номінально, оскільки не володіли та не користувалися нерухомим майном готелю.

Ці обставини доводять, що дана справа стосується спору не лише між іншими сторонами та про інший предмет, ніж у первісній справі № 263/6129/13-ц, але із інших підстав.

В даній справі позивач, виходячи з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9, посилається на те, що він, як власник нерухомого майна готелю, на підставі приписів ст. 387 та ст. 388 ЦК України подав віндикаційний позов про витребування нерухомого майна готелю від відповідача ОСОБА_1 .

Для витребування майна готелю від відповідача ОСОБА_1 позивач не подає позови про визнання першого та наступних правочинів (договорів) щодо відчуження нерухомого майна готелю третім особам недійсними.

Суд першої інстанції не в повному обсязі встановив обставини набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно, а також не дослідив складові нерухомого майна готелю.

Позивач довів, що позбавлений права володіння нерухомим майном готелю не з його волі, а внаслідок спланованих дій організованої групи. Проте, всі набувачі нерухомого майна готелю, починаючи з червня 2013 року до цього часу, безоплатно передавали нерухоме майно готелю відповідачу ТОВ «ДОНТОРГ-КОМ», який до моменту винесення рішення судом першої інстанції використовував нерухоме майно готелю у власних інтересах. Однак, суд першої інстанції залишив без уваги ці аргументи позивача.

Суд встановив, що позивач 06 березня 2013 року уклав з ТОВ «Фрегат СВ» договори позики грошових коштів та іпотеки нерухомого майна готелю. Внаслідок невиконання позивачем грошових зобов`язань 25 березня 2013 року третейський суд звернув на користь ТОВ «Фрегат СВ» стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно готелю з усіма надвірними будівлями і спорудами.

Позивач навів докази, що ТОВ «Фрегат СВ» не набув право власності, тому не міг відчужувати нерухоме майно готелю. Проте, суд не взяв до уваги надані докази.

Суд першої інстанції послався на ч.4 ст. 82 ЦПК України, але не прийняв до уваги приписи ч.7 та ч.8 ст. 82 ЦПК України.

Позивач зазначає, що висновок Жовтневого районного суду в рішенні від 11 жовтня 2013 року в справі № 263/6129/13-ц в частині законного набуття права власності на нерухоме майно готелю ТОВ «Фрегат СВ», його права на укладання договору купівлі-продажу з ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ», яке, ставши власником нерухомого майна, теж мало право на його продаж, є не обставинами , а правовою оцінкою фактів, яка не є обов`язковою для суду першої інстанції.

Таким чином, правові висновки суду першої інстанції в даній справі щодо обов`язковості рішення Жовтневого районного суду в справі № 263/6129/13-ц в частині законного набуття права власності на нерухоме майно готелю ТОВ «Фрегат СВ», його права на укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна готелю з ОСОБА_4 , а також право ОСОБА_4 на укладання договору купівлі-продажу з ТОВ «АВТОТРАЙФ -ЛАЙТ», яке, ставши власником нерухомого майна, теж мало право на його продаж, суперечить приписам ч.7 ст. 82 ЦПК України.

Інших аргументів в цій частині суд першої інстанції не навів, доказам позивача щодо того, що ТОВ «Фрегат СВ» не набуло права власності на нерухоме майно готелю та відсутності у нього права на укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна готелю з ОСОБА_4 , суд першої інстанції оцінки не надав.

З огляду на вищевказане, набуття ТОВ «Фрегат СВ» права власності на нерухоме майно готелю, його право на укладення договору купівлі-продажу із ОСОБА_4 , право ОСОБА_4 на укладення договору купівлі-продажу з ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ» підлягають доказуванню в загальному порядку.

Проте , суд першої інстанції та відповідач ОСОБА_1 відмовились від дослідження цих фактів, посилаючись на рішення суду у справі № 263/6129/13-ц, яким, за висновком суду, ці обставини встановлені та не підлягають доказуванню.

Також , суд першої інстанції не прийняв до уваги приписи ч.8 ст. 82 ЦПК України та не досліджував обставини, встановлені рішенням третейського суду, які підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом, а також безпідставно посилався на його обов`язковість. Зокрема, суд першої інстанції посилається на те, що третейський суд визнав дійсним договір іпотеки нерухомого майна від 06 березня 2013 року та звернув стягнення на нерухоме майно готелю. Проте, адміністративні суди в загальному порядку при розгляді справи № 805/3896/13-а не досліджували та не доводили обставини щодо укладання позивачем з ТОВ «Фрегат СВ» договорів позики та іпотеки, а тому не могли встановити ці обставини.

Рішення третейського суду про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно готелю з усіма надвірними будівлями спорудами не є рішенням суду щодо права власності на це майно, яке може бути підставою для реєстрації переходу права власності від позивача до ТОВ «ТОВ Фрегат СВ». Тому , ТОВ «Фрегат СВ» для реєстрації права власності надало постанову окружного адміністративного суду у справі № 805/3896/13-а, яка була скасована судом апеляційної інстанції.

Наведені обставини спростовують посилання суду на рішення третейського суду від 25 березня 2013 року як підставу виникнення у ТОВ «Фрегат СВ» права власності на нерухоме майно.

Позивач посилався на те, що договір іпотеки між ним та ТОВ «Фрегат СВ» не укладався та не створював прав та обов`язків для сторін.

Тому, на думку позивача, факти укладення договорів позики та іпотеки повинні встановлюватися у цій справі.

Також, в матеріалах даної справи та в матеріалах справи № 263/6129/13-ц взагалі відсутнє рішення третейського суду, а також докази, на які він посилався.

Суд першої інстанції також не надав оцінки аргументам, які навів позивач щодо нікчемності рішення третейського суду та договору іпотеки.

Також, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що ним доведено, що рішення третейського суду не є рішенням суду згідно з частиною 5 статті 124 Конституції України, проте ці аргументи не враховано судом першої інстанції.

З огляду на те, що ОСОБА_4 не набув право власності на нерухоме майно готелю, він не міг його продати, а тому і ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ», яке придбало нерухоме майно у особи, яка не мала права його продавати, також не набуло права власності на нерухоме майно готелю, і, відповідно, також не мало право на його відчуження.

Саме тому, нерухоме майно готелю площею 4443,7 кв.м. може бути витребуване на підставі ст. 388 ЦК України, що передбачає витребування майна, відчуженого особою, яка не мала права його відчужувати.

Також, позивач зазначає, що ним доведено, що ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ» не є власником нерухомого майна готелю та у нього відсутнє право продажу цього майна, продаж нерухомого майна готелю ОСОБА_7 , що не була уповноважена господарським судом на продаж майна боржника в справі про банкрутство № 905/834/14, придбання нерухомого майна готелю без укладання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, аукціон з продажу нерухомого майна готелю від 18 червня 2014 року , проведений у м.Донецьку, є недійсним, а відповідач ОСОБА_1 не набув права власності на нерухоме майно готелю. ОСОБА_1 також не є добросовісним набувачем спірного майна.

Саме тому позивач, який втратив нерухоме майно готелю внаслідок зловмисних дій інших осіб, не з його волі, має право на підставі ч.3 ст.388 ЦК України, витребувати нерухоме майно готелю у відповідача ОСОБА_1 у всіх випадках.

Щодо вимог в частині позову про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні від 28 січня 2015 року позивач, посилаючись на приписи ст.ст. 387, 388 ЦК України, зазначив, наступне. Зокрема вказав, що для витребування майна готелю від відповідача ОСОБА_1 позивач не повинен подавати позови про визнання правочинів про відчуження нерухомого майна третім особам недійсними, але повинен довести, що особи, які відчужували нерухоме майно готелю, не мали права його відчужувати, а тому укладали незаконні правочини. Позивач вказує, що ним доведено, що нотаріус Бедненко С.В. не врахував, що відповідач ОСОБА_1 придбав спірне нерухоме майно в особи, яка не мала права його продавати. Зокрема, справа йде не лише про відсутність права продавати нерухоме майно готелю розпорядником ОСОБА_7 , але й про відсутність права власності на нерухоме майно готелю у ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ». Позивач також наводить і інші докази щодо незаконного набуття відповідачем ОСОБА_1 права на нерухоме майно готелю внаслідок відсутності судового рішення про продаж майна боржника та незаконного продажу під час справи про банкрутство, зокрема, без нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, безоплатного набуття права власності на нерухоме майно готелю та інші.

З огляду на наведені докази позивач спростовує твердження суду першої інстанції про те, що суд не бере до уваги посилання позивача на відсутність у ОСОБА_7 повноважень на продаж нерухомого майна готелю, відсутність нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна готелю на аукціоні, відсутність доказів сплати грошових коштів на аукціоні, оскільки відповідно до рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя у справі № 263/6129/13-ц ТОВ «АВТОТРАЙФ ЛАЙТ» як законний власник нерухомого майна готелю, жодних вимог щодо недійсності аукціону не заявляв.

З наведених підстав позивачем також спростовується посилання суду першої інстанції на те, що позивач не є суб`єктом правовідносин, що склалися під час набуття права власності відповідачем ОСОБА_1 , оскільки права позивача припинилися під час переходу права власності до ТОВ «Фрегат СВ», що встановлено рішенням у справі № 263/6129/13-ц.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо витребування нерухомого майна готелю площею 752,7 кв.м. задоволенню не підлягають, оскільки по цивільній справі № 263/6129/13-ц позивач вже заявляв позов про визнання за ним права власності на весь комплекс нежилих приміщень загальною площею 5196,4 кв.м., але рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 11 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, позивач зазначає, що вказані висновки спростовуються тим, що в даній справі він звертається до суду до іншої особи, з інших підстав та з іншими вимогами ніж у справі № 263/6129/13-ц.

В даній справі позивач довів, що на законних підставах набув право власності на нерухоме майно готелю: цокольний поверх літ. А4/п та прибудову літ. А4-2, площею 752,7 кв.м.

Але всі незаконні набувачі нерухомого майна готелю ніколи не набували права на нерухоме майно готелю, а саме на цокольний поверх літ. А4/п та прибудову літ. А4-2, площею 752,7 кв.м.

Позивач довів, що ТОВ «Фрегат СВ» не реєструвало за собою право власності на вищевказане нерухоме майно готелю площею 752,7 кв.м., відповідно продало нерухоме майно готелю ОСОБА_4 лише площею 4443,7 кв.м. ОСОБА_4 також продав ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ» нерухоме майно площею лише у 4443,7 кв.м. Відповідач ОСОБА_1 також придбав спірне майно лише площею 4443,7 кв.м. Посилання представників відповідача ОСОБА_1 про те, що відповідач ОСОБА_1 мав намір набути все нерухоме майно готелю, а тому прибудова площею 752,7 кв.м. також належить йому на законних підставах спростовується матеріалами справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_12 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. Вважає апеляційну скаргу ТОВ «ГК «Спартак» необґрунтованою, а рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2018 року законним та обґрунтованим з огляду на наступне.

Позивач в апеляційній сказі зазначає, що рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2013 року по справі № 263/6129/13-ц не є обов`язковим, оскільки суд першої інстанції посилався начебто не на обставини справи, які встановлені рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2013 року по справі № 263/6129/13-ц, а на правові висновки.

Із вказаним твердженням позивача сторона відповідача не погоджується, оскільки суд першої інстанції у даній справі посилався на те, що у рішенні Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2013 року по справі № 263/6129/13-ц встановлено, що ТОВ «Фрегат СВ» законно набуло право власності на нежитлову будівлю (комплекс), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та на думку відповідача ОСОБА_1 та його представника, це не є правовим висновком суду, а є саме встановленою судом обставиною справи. Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2013 року по справі № 263/6129/13-ц є чинним. Тому, вважають твердження позивача щодо необов`язковості рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 11 жовтня 2013 року по справі № 263/6129/13-ц надуманим та необґрунтованим.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що набуття нерухомого майна готелю відповідачем ОСОБА_1 було незаконним, а свідоцтво про придбання на аукціоні нежитлової будівлі недійсним. З цими твердженнями відповідач ОСОБА_1 та його представник не погоджуються, оскільки процедуру аукціону з продажу спірного майна у встановленому законом порядку такими, що не відбулися або недійсними не визнано, результати аукціону, відображені у протоколі аукціону № 12/5 від 18 червня 2014 року та акті про передання права власності на нерухоме майно від 18 червня 2014 року, є законними, тому відсутні законні підстави для визнання вищевказаного свідоцтва про право власності на спірне майно недійсним та витребування з цих підстав спірного майна у відповідачів.

Вже протягом п`яти років спірним майновим комплексом у відповідності до переходу права власності на підставі цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна на його відчуження, здійснюють управління добросовісні набувачі вказаного майна. Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10 червня 2013 року № 3281, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Подолян О.О., договір купівлі-продажу № 2073 від 05 червня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Бедненком С.В., не було оскаржено або визнано незаконними, вони є чинними та законними. І рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2013 року по цивільній справі № 263/6129/13-ц судом було встановлено, що правові підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу укладених щодо спірного майнового комплексу, відсутні.

Крім того, процедуру проведення аукціону та результати аукціону щодо переходу права власності на майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскаржено не було.Тому, є незрозумілим, з яких підстав позивач звернувся з даним позовом до ОСОБА_1 . Висновки, зазначені позивачем у позовній заяві та поясненнях є надуманими та не підтвердженими ні одним документом чи належним доказом.

Щодо того, що у протоколі аукціону № 12/5 від 18 червня 2014 року та в акті про надання права власності на нерухоме майно від 18 червня 2014 року не зазначено вулицю, на якій розташоване нерухоме майно, то треба зазначити, що мала місце описка, про що в ході судового розгляду даної справи було надано пояснення приватним нотаріусом Бедненко С.В.

Також, представник відповідача зазначив, що ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» не є суб`єктом правовідносин, що склалися під час набуття права власності ОСОБА_1 на вказаний майновий комплекс. Права позивача не порушені, а тому підстав для пред`явлення позову ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» до ОСОБА_1 немає.

Постановою Донецького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Биліни Т. І., Мальцевої Є. Є., Мироненко І. П. апеляційну скаргу ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» було залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки ,що містяться в постанові суду касаційної інстанції ,є обов*язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи через автоматизовану систему КП «Д-3» від 30 вересня 2021 року справу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Зайцева С.А., судді Барков В.М., Пономарьова О.М.

У судовому засіданні апеляційного суду,проведеному в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення EasyCon , представники позивача ТОВ « Готельний комплекс « Спартак» адвокати Пухальська І.С., Тетарчук І.В. підтримали доводи апеляційної скарги.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ботман О.О. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення,рішення суду першої інстанції залишити без змін .

У судове засідання апеляційного суду відповідачі ОСОБА_1 , ТОВ « Отель Спартак»,ТОВ « ДОНТОРГ-КОМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи ТОВ « Фрегат СВ», ОСОБА_4 ,ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ» ,приватний нотаріус Бедненко С.В.,приватний нотаріус Подолян О.О.,арбітражний керуючий Лисиченко Я.В.,представник реєстраційної служби юридичного департаменту Маріупольської міської ради не з*явилися , належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання телефонограм, зареєстрованих в журналі телефонограм № НОМЕР_1 за №№ НОМЕР_2 (т.9.а.с.23-27),шляхом отримання судових повісток, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (т.9.а.с.46,47). Від приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Бедненко С.В. надходили заяви про можливість розгляду справи без його участі (т.8 а.с.130,216,т.9.а.с.61). Вся поштова кореспонденція ,яка направлялася учасникам розгляду справи ОСОБА_1 , ТОВ « Отель Спартак»,ТОВ « ДОНТОРГ-КОМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ « Фрегат СВ» , ОСОБА_4 ,ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ» ,приватному нотаріусу Подолян О.О.,арбітражному керуючому Лисиченко Я.В.,поверталась до суду з відміткою на довідці про причини повернення за закінченням терміну зберігання та за відсутністю адресата за вказаною адресою. Також, для належного повідомлення учасників справи на веб-порталі судової влади України на офіційному сайті Донецького апеляційного суду розміщувалися судом оголошення про виклик до суду із зазначенням дати,часу і місця розгляду справи (т.9 а.с.28-31). Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату,час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року , ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнова проти України).

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про день та час розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права. Між тим, з урахуванням належного повідомлення всіх учасників справи про дату, час і місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції не вбачає перешкод для розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» та представника відповідача Горбенка М.М., дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 жовтня 2013 року обставини щодо законного набуття права власності на спірне майно ТОВ «Фрегат СВ» та законне право на укладання вказаного договору купівлі - продажу спірного майна ОСОБА_4 мають преюдиціальне значення і доказуванню не підлягають. Оскільки вказане рішення на даний час не скасоване і є чинним суд не може встановити з цього питання інші обставини. Оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 жовтня 2013 року встановлено обставини щодо законного набуття права власності на спірне майно ТОВ «Фрегат СВ» та його законне право на укладання договору купівлі - продажу спірного майна з ОСОБА_4 , останній мав право на укладання договору купівлі- продажу спірного майна з ТОВ «АВТОТРАЙФ -ЛАЙТ», а ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ», ставши власником спірного майна, теж мало право на його продаж.Тому,спірне майно не може бути витребуване у відповідачів на підставі ст.388 ЦК України, що передбачає витребування майна, відчуженого особою, яка не мала права на його відчуження.

Судом встановлено, що торги з продажу спірного майна у встановленому законом порядку такими, що не відбулися або недійсними не визнані, тому відсутні законні підстави для визнання вищевказаного свідоцтва про право власності на спірне майно недійсним та витребування з цих підстав спірного майна у відповідачів. При цьому, суд відхилив посилання позивача про відсутність у ОСОБА_7 повноважень на продаж спірного майна на аукціоні, відсутність нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу проданого на торгах спірного майна та відсутність доказів про сплату грошових коштів за продане майно, оскільки відповідно до вищевказаного рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 11 жовтня 2013 року ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ» було власником спірного майна на день його продажу на торгах, і як власник вказаного майна жодних вимог до суду щодо недійсності торгів не заявляв. Позивач не є суб`єктом правовідносин, що склалися під час набуття права власності ОСОБА_1 . Права позивача на спірне майно припинилися під час переходу права власності до ТОВ «Фрегат СВ» і більше не поновлювалися, що також встановлено рішенням у справі № 263/6129/13-ц.

Вимоги позивача щодо витребування нерухомого майна готелю площею 752,7 кв.м також задоволенню не підлягають, оскільки по цивільній справі № 263/6129/13 ц позивач вже заявляв позов про визнання за ним права власності на весь комплекс нежилих приміщень загальною площею 5 196, 4 кв.м, але рішенням Жовтневого районного суду від 11 жовтня 2013 року у задоволенні вказаного позову відмовлено у повному обсязі.

Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача про витребування спірних приміщень у орендарів , оскільки судом встановлено законність права власності ОСОБА_1 на спірне майно, що відповідно до вимог ст.317 ЦК України, встановлює право власника на розпорядження належним йому майном.

Проте погодитись з вказаним висновком суду неможливо,виходячи з наступного.

Згідно з п.2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи,встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції .

Згідно з рішенням Господарського суду Донецької області від 26 грудня 2008 року за ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» визнано право власності на нерухоме майно готелю площею 4443,7 кв. м.Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25 червня 2009 року за позивачем ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» визнано право власності на нерухоме майно готелю площею 752,7 кв. м, розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі цих рішень 30 вересня 2009 року позивач зареєстрував право власності на нерухоме майно готелю загальною площею 5 196,4 кв. м (4 443,7 кв.м.+752,7кв.м.) у Державному реєстрі прав власності (т.1 а.с.208).

06 березня 2013 року між ТОВ «Фрегат СВ» та ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» укладений договір позики коштів № 1/06/03, згідно з яким ТОВ «Фрегат СВ» передало у власність ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» кошти у розмірі 500 000 грн, а останній зобов`язався повернути отримані кошти у строк до 22 березня 2013 року. У зв`язку з невиконанням ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» умов договору позики від 06 березня 2013 року ТОВ «Фрегат СВ» звернулося до Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» із позовом до ТОВ « Готельний комплекс «Спартак» про звернення стягнення за договором позики та про визнання договору іпотеки дійсним.

Рішенням Донецького обласного постійно діючого третейського суду суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» від 25 березня 2013 року у справі № 3-17/2013 позовні вимоги ТОВ «Фрегат СВ» задоволено у повному обсязі. Договір іпотеки від 06 березня 2013року визнано дійсним та звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором позики на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно з усіма надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року.

На підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року, 01 червня 2013 року ТОВ «Фрегат СВ» зареєструвало за собою право власності на спірне майно. Постанова набрала законної сили 26 квітня 2013 року (т. 1 а. с. 68-71,т.8 а.с.148 ).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року скасована з тих підстав, що окружний адміністративний суд не витребував справу з третейського суду, до компетенції якого не входило вирішення питання щодо нерухомого майна, не перевірено, чи видавалися на виконання рішення третейського суду виконавчі документи.Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року залишена без змін (т.1 а.с.72-74,75-78)

05 червня 2013 року між ТОВ «Фрегат СВ» та ОСОБА_4 укладений договір купівлі - продажу спірного майна (т. 1 а. с. 36).

11 червня 2013 року між ОСОБА_4 та ТОВ «АВТОТРАЙФ - ЛАЙТ» укладений договір купівлі - продажу спірного майна (т. 1. а. с. 37).

12 червня 2013 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя з позовом до ОСОБА_4 , ТОВ «Фрегат СВ», ТОВ «АВТОТРАЙФ - ЛАЙТ» про визнання договорів купівлі-продажу недійсними з тих підстав, що право власності на спірне майно зареєстроване на підставі пізніше скасованої постанови Донецького окружного адміністративного суду. Крім того, були заявлені вимоги про витребування усієї площі готельного комплексу в розмірі 5 196,4 кв. м.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 жовтня 2013 року у задоволенні позову до ОСОБА_4 , ТОВ «Фрегат СВ», ТОВ «АВТОТРАЙФ - ЛАЙТ» про визнання вищевказаних договорів купівлі - продажу недійсними, визнання права власності на спірне майно площею 5 196,4 кв. м та витребування спірного майна у відповідачів відмовлено (справа № 263/6129/13ц).

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 14 січня 2014 року апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 жовтня 2013 року залишено без змін (справа № 263/6129/13ц).

08 червня 2014 року Донецькою товарною біржою проведені торги, за результатами яких ОСОБА_1 придбав спірне майно у ТОВ «АВТОТРАЙФ -ЛАЙТ» за 1 789 276,65 грн у зв`язку з банкрутством останнього.У протоколі торгів вказано, що у зв`язку з відсутністю в боржника банківського рахунку розрахунок здійснюється готівкою, а в акті про передання права власності на нерухоме майно - сторони претензій одна до одної не мають.

28 січня 2015 року на підставі протоколу торгів та акта про передання права власності приватним нотаріусом Бедненком С.В. на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на спірне майно, що раніше належало ТОВ «АВТОТРАЙФ -ЛАЙТ».

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об*єктів нерухомого майна щодо об*єкта нерухомого майна вбачається,що за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності : 1/1 , опис : загальна площа кв.м. 4443,7, комплекс за адресою: АДРЕСА_1 ,комплекс (готель) ,відомості про складові частини об*єкта нерухомого майна : готель літ. А-4, підвал літ. А-4/п, основна будівля літ. А-5, підвал літ. А/5п, ганок літ. а-7, приямки літ. а8-а13, підвал літ. А 3/п, прибудова літ. А 2-1, підвал літ. А 2/п, прибудова літ. А3-1, прибудова літ. Р1-1, щитова літ. Р-1, гараж літ. Н-1 ( т.1 а.с.41-44, т.8.а.с.146-147).

З досліджених матеріалів справи вбачається,що за захистом своїх прав на нерухоме майно позивач ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» звертався до Донецького апеляційного адміністративного суду в справі № 805/3896/13- а та Жовтневого районного суду в справі № 263/6129/13-ц.

06 червня 2013 року позивач звернувся з заявою до Маріупольського МУ ГУМУС України про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що намагались заволодіти нерухомим майном готелю. На підставі заяви ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» 06 червня 2013 року відкрито досудове провадження № 1201305077000 2107 (т.1. а.с.35, 82).У притягненні до кримінальної відповідальності осіб, винних в заволодінні нерухомим майном готелю, відмовлено постановою СВ Жовтневого РВ Маріупольського МУ ГУМВС України від 29 жовтня 2013 року,оскільки нерухоме майно перейшло від ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» до ТОВ «Фрегат СВ» та інших набувачів на підставі цивільно-правових договорів (т.1. а.с. 65-67).

Також, у вересні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області у справі № 905/6673/13 з позовом до ТОВ «Фрегат СВ» про визнання недійсним договору позики, на який посилався третейський суд.

Господарський суд Донецької області у справі № 905/6673/13 протягом 6 місяців намагався отримати документи від третейського суду, проте третейський суд, який системно отримував ухвали суду, нехтував ними.

04 лютого 2014 року господарський суд Донецької області у справі № 905/6673/13 виніс окрему ухвалу щодо третейського суду, в якій зауважив, що невиконання цієї ухвали утворює склад злочину, передбачений ст. 382 КК України (т.1. а.с. 80-81).

11 березня 2014 року господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі № 905/6673/13, а матеріали справи направив до прокуратури Донецької області.

Господарська справа № 905/6673/13 втрачена під час відомих подій в м. Донецьку. Ці обставини підтверджуються рішеннями у справі № 263/6129/13-ц, ухвалами суду у справі № 905/6673/13 та відповіддю прокуратури Донецької області від 30 жовтня 2015 року № 05/2-410 вих-15 (т.1.а.с.82).

Вбачається,що ТОВ « Готельний комплекс «Спартак» зверталося до суду з позовом в даній справі у червні 2016 року про витребування нерухомого майна готелю площею 4447, 7 кв.м від відповідача ОСОБА_1 та інших осіб, яким нерухоме майно було надано в оренду, на підставі ст. 388 ЦК України, а також щодо витребування нерухомого майна готелю площею 752,7 кв.м, яке відповідач ОСОБА_1 набув без законних підстав, а також від інших осіб, на підставі ст. 387 ЦК України.

Також, в даній справі позивач посилається на нові обставини не лише щодо реєстрації права власності за ТОВ «Фрегат СВ», щодо дійсного набувача нерухомого майна готелю, а також щодо подій, які відбулися після судового рішення у справі № 263/6129/13-ц, зокрема, щодо підстав набуття права власності відповідачем ОСОБА_1 .

Позивач доводить, що всі набувачі нерухомого майна готелю не були добросовісними набувачами, не ставилися до нерухомого майна готелю як до свого, а власниками були лише номінально, так як не володіли та не користувалися нерухомим майном готелю.Всі ці особи знали, що нерухоме майно вибуло від позивача не з його волі та в незаконний спосіб, а тому передавали його іншим особам після набуття права на нерухоме майно лише з однією метою, ускладнити або зробити неможливим повернення нерухомого майна готелю позивачу.Ці обставини доводять, що дана справа стосується спору не лише між іншими сторонами та про інший предмет, ніж у справі № 263/6129/13-ц, але і з інших підстав.

В даній справі позивач посилається на те, що він, як власник нерухомого майна готелю, на підставі приписів ст.ст. 387 , 388 ЦК України подав віндикаційний позов про витребування нерухомого майна готелю від відповідача ОСОБА_1 .

Для витребування нерухомого майна готелю від відповідача ОСОБА_1 позивач не подає позови про визнання першого та наступних правочинів (договорів) щодо відчуження нерухомого майна готелю третім особам недійсними.

Позивач доводить, що перший та наступні правочини щодо відчуження нерухомого майна є недійсними, так як особи, які відчужували нерухоме майно готелю, не мали права його відчужувати, а тому позивач має підстави для звернення з позовом про витребування нерухомого майна готелю від відповідача ОСОБА_1 .

Також позивач доводить, що рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а тому скасування попередніх реєстрацій не потребує.

Мотиви та джерела права,з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться усі випадки, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).

Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010, провадження № 14-308цс18, зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що створює, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, провадження № 12-158гс19 та від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, провадження № 12-140гс19, задоволення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою, сьомою, восьмою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Апеляційним судом встановлено ,що відповідно до відомостей Єдиного реєстру громадських формувань місцезнаходження Донецького обласного постійного діючого третейського суду при асоціації « Правозахист підприємств та громадян України», зареєстрованого 15 грудня 2006 року ,є пр.25-річчя РСЧА,1 «В»,офіс 602,м.Донецьк,Донецька область,83000.

Згідно інформації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), отриманої судом апеляційної інстанції 23 листопада 2021 року за № 12796/21 ,документів про зміну відомостей ,в тому числі зміну місцезнаходження зазначеного постійно діючого третейського суду ,до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) не надходило (т.8 .а.с.214).

Постійно діючий третейський суд при Донецькій торгово-промисловій палаті повідомив про неможливість виконання ухвали суду від 12 жовтня 2021 року ,виходячи з того,що у Постійно діючого третейського суду при Донецькій торгово-промисловій палаті відсутні будь-які взаємозв*язки з діяльністю такого третейського суду,як Донецький обласний постійно діючий третейський суд при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України «. Наразі ,за адресою Донецька область,місто Краматорськ,вул.Ярослава Мудрого,буд.48-А,діє тільки Постійно діючий третейський суд при Донецькій торгово-промисловій палаті та за зазначеною адресою відсутній такий третейський суд , як Донецький обласний постійно діючий третейський суд при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України «.Ці два третейській суди не пов*язані між собою жодним чином.Ряд слідчих дій в межах кримінальних проваджень,які направлені на виявлення у володінні Постійно діючого третейського суду при Донецькій торгово-промисловій палаті документів щодо третейських справ,які розглядає Донецький обласний постійно діючий третейський суд при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України « свідить ,що дійсно останній працює й на сьогодні,однак не змінив свою реєстрацію з міста Донецька,непоодинокі випадки,коли в його рішеннях зазначається адреса Постійно діючого третейського суду при Донецькій торгово-промисловій палаті,що є неправомірним та не відповідає дійсності (т.8.а.с.220).

На виконання ухвали Донецького апеляційного суду № 263/7339/16-ц від 02 грудня 2021 року ,щодо витребування копій документів з матеріалів кримінального провадження ,внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000001112 від 17 червня 2020 року,попередня кваліфікація ч.4 ст.190,ч.4 ст.358 КК України,слідчим управлінням ГУНП в Донецькій області ,направлено копію рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України « від 25 березня 2013 року у справі № 3-17/2013 за позовом ТОВ «Фрегат» до ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» про звернення та стягнення за договором іпотеки. Звернуто увагу суду на те,що в матеріалах кримінального провадження відсутні документи стосовно договорів позики та іпотеки від 06 березня 2013 року ,укладених між ТОВ « Фрегат СВ» та ТОВ « Готельний комплекс «Спартак» на спірне майно та його вибуття з володіння ТОВ « Готельний комплекс «Спартак» (т.9.а.с.32-35,38-41,42-44).

У рішенні Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 жовтня 2013 року у справі № 263/6129/13ц зазначено, що доказів на підтвердження того, що рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» від 25 березня 2013 року у справі № 3-17/2013, яким визнано дійсним договір іпотеки від 06 березня 2013 року та звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 06 березня 2013 року, скасоване та є судове рішення, яким встановлено його неправомірність, суду не надано, крім того, законність чи незаконність судового акта у будь-якому разі повинна бути встановлена у належному процесуальному порядку.

Встановивши обставини на підставі рішення третейського суду, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що згідно з частиною восьмою статті 82 ЦПК України, статті 38 Закону України «Про третейські суди», обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають обов`язковому доказуванню при розгляді цивільної справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.

Щодо перевірки обставин набуття права власності на нерухоме майно готелю ТОВ «Фрегат СВ» та його вибуття від ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» слід зазначити наступне .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог,суд першої інстанції посилався на те,що укладання позивачем договору позики та іпотеки підтверджуються постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року по справі № 805/3896/13-а за апеляційною скаргою ТОВ « Готельний комплекс «Спартак» на постанову Донецького окружного суду від 08 квітня 2012 року у справі за позовом ТОВ «Фрегат СВ» до реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про зобов*язання вчинити певні дії (т.1.а.с.72-74). Аналогічні аргументи в цій частині наведені і в рішенні Жовтневого районного суду у справі № 263/6129/13-ц за позовом ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» до ОСОБА_4 , ТОВ «Фрегат СВ», ТОВ « АВТОТРАЙФ -ЛАЙТ» про визнання договорів купівлі продажу недійсними, визнання права власності на спірне майно площею 5196,4 кв. м та витребування спірного майна у відповідачів .

Проте ,з досліджених доказів вбачається ,що адміністративні суди в загальному порядку при розгляді справи № 805/3896/13-а не досліджували та не доводили обставини щодо укладання ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» та ТОВ «Фрегат СВ» договорів позики та іпотеки, а тому не могли встановити ці обставини. Предметом дослідження у цій справі були інші обставини, зокрема, щодо реєстрації права власності за ТОВ «Фрегат СВ».

Крім того, Донецький окружний адміністративний суд не встановлював фактів укладання позивачем та ТОВ «Фрегат СВ» договорів позики та іпотеки, а послався на ці обставини, як на такі, що наводив в позовній заяві ТОВ «Фрегат СВ».

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 30 серпня 2013 року по справі № 805/3896/13-а , також не досліджував та не встановлював факт укладання позивачем та ТОВ «Фрегат СВ» договорів позики та іпотеки, а лише посилався на обставини, як і окружний адміністративний суд, якими ТОВ «Фрегат СВ» обґрунтовувало свої вимоги (т.1. а.с.72-74).

Також, судом першої інстанції в даній справі встановлено, що постановою апеляційного адміністративного суду у справі № 805/3896/13-а від 30 серпня 2013 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року була скасована з тих підстав, що окружний адміністративний суд не витребував справу з третейського суду, до компетенції якого не входило вирішення питання щодо визнання права власності на нерухоме майно, не перевірив, чи видавалися на виконання рішення третейського суду виконавчі документи, під час видачі яких відповідним судом повинна була перевірятися законність рішення третейського суду.

Обставини, встановлені рішенням третейського суду, не доказувались в загальному порядку при розгляді справи апеляційним адміністративним судом у справі № 805/3896/13-а. Суд зосередився на порушенні підвідомчості спору третейським судом та зауважив, що відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо нерухомого майна.

Вищий адміністративний суд України ,ухвалою від 13 лютого 2014 року , відмовив в задоволенні касаційної скарги ТОВ «Фрегат» у справі № 805/3896/13-а та дійшов до висновку, що рішення третейського суду від 25 березня 2013 року прийнято з порушенням підвідомчості, оскільки стосується нерухомого майна, і не підлягає виконанню (т.1, а.с.75-78).

Таким чином, посилання суду першої інстанції на те, що укладання договору іпотеки та позики позивачем та ТОВ «Фрегат СВ» підтверджуються постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року , спростовується дослідженими доказами .

Крім того , договір позики та іпотеки від 06 березня 2013 року не мали і не могли мати правових наслідків, як і саме рішення третейського суду, і не вплинули на набуття права власності на нерухоме майно готелю ТОВ «Фрегат СВ».

Суд першої інстанції помилково посилався на правові наслідки рішення третейського суду про визнання договору іпотеки дійсним та звернення стягнення на нерухоме майно готелю, яке є підставою для переходу права власності на нерухоме майно готелю від позивача до ТОВ «Фрегат СВ».

Як встановлено, ТОВ « Готельний комплекс « Спартак» посилався на те, що не укладав договорів з ТОВ «Фрегат СВ», а також навів докази того, що ТОВ «Фрегат СВ» із статутним капіталом лише 1 000 грн. не могло вже в день реєстрації безготівково надати позику в сумі 500 000 грн. Як юридична особа, позивач не міг отримати позику готівкою, а ТОВ «Фрегат СВ» ніколи не надавало доказів, як в справі № 263/6129/13-ц, так і в даній справі, про безготівковий переказ коштів на рахунки позивача. Отже, договір позики, який є реальним правочином відповідно до приписів ст. 1046 ЦК України, ніколи не укладався.

Докази укладання договору позики відсутні. Протилежного відповідачем, третіми особами у справі на стороні відповідача не доведено , а тому суд першої інстанції безпідставно посилається на факт укладання договору позики позивачем та ТОВ «Фрегат СВ».

З відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об*єктів нерухомого майна, вбачається існування заборони відчуження нерухомого майна готелю,що була зареєстрована приватним нотаріусом 28 серпня 2004 року за № 1263058, підстави обтяження: договір іпотеки,2691,19 серпня 2004 року,приватний нотаріус Танаджи Г.Г.,об*єкт обтяження :нежиле приміщення,адреса : АДРЕСА_1 ,номер РПВН: 1861381, власник ТОВ « ГК »Спартак» ,код : 03342921, м.Маріуполь, вул.Харлампіївська,буд.13,заявник : ЗАТ «АК Промівнестбанк» Жовтневе відділення МФ (т.8 а.с.156) . Така заборона перешкоджала передачі нерухомого майна готелю в іпотеку іншим особам, що унеможливлювало передачу майна в іпотеку ТОВ «Фрегат СВ» у березні 2013 року .

Відповідно до приписів ст. 577 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про іпотеку» договір іпотеки підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Визнання договору дійсним пов`язане з недодержанням вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору та регламентується ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Також, ст. 590 ЦК України та ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду.

Проте, третейський суд не міг визнати договір іпотеки дійсним та звернути стягнення на нерухоме майно готелю з огляду на те,що відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо нерухомого майна.

Також, відповідно до п. 13 постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210, 640 ЦК України пов`язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Таким чином, договір іпотеки не міг бути визнаним дійсним не лише з причин заборони передачі нерухомого майна без дозволу іншого іпотекодержателя, але й внаслідок відсутності у третейського суду компетенції щодо розгляду справи відносно нерухомого майна та неможливості застосування приписів ст. 220 ЦК України.

Наведений аналіз, доводить, що договір іпотеки між позивачем та ТОВ «Фрегат СВ» не укладався та не створював прав та обов`язків для сторін.

Внаслідок приписів п. 6 ст. 7 Закону України «Про третейські суди» третейський суд не міг винести рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке б могло бути підставою для реєстрації права власності відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, відсутній договір і судове рішення, яке б могло стати підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно готелю за ТОВ «Фрегат СВ».

Рішення третейського суду не є обов`язковим до виконання на всій території України, згідно з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України, та не може бути підставою для переходу права власності на нерухоме майно готелю від позивача до ТОВ «Фрегат СВ».

Рішенням Конституційного Суду України в справі № 1-3/2008 від 10 січня 2008 року встановлено, що третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є обов`язковим до виконання на всій території України, а самі вони не входять до системи судів загальної державної юрисдикції.

Відповідно до висновку Конституційного Суду України, третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (ст. 125 Конституції України), третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін.

Таким чином, рішення третейського суду від 26 березня 2013 року щодо дійсності договору іпотеки та звернення стягнення на нерухоме майно є рішенням, що прийняте некомпетентним органом, яке не має ніяких правових наслідків, у тому числі не підлягає державній реєстрації, а тому не є правовстановлюючим документом щодо переходу права власності на нерухоме майно від позивача ТОВ « Готельний комплекс «Спартак» до ТОВ «Фрегат СВ».

Твердження суду про те,що позивач ТОВ « Готельний комплекс» Спартак» не оскаржував рішення третейського суду від 25 березня 2013 року не є слушним, оскільки його не оскарження позивачем не впливає на з*ясування обставин цієї справи,так як встановлені рішенням третейського суду обставини не мають преюдиційного значення (частина 8 статті 82 ЦПК України).

Дійшовши висновку про те, що право власності на нерухоме майно готелю ТОВ «Фрегат СВ» зареєстроване на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року (т.1, а. с. 68 - 71), суд не перевірив доводи позивача про скасування цього рішення, отже, не набуття цим товариством права власності на майно, яке просить витребувати позивач.

Доводи апеляційної скарги у вказаній частині є прийнятними та заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Частина 4 ст. 334 ЦК України передбачає, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації відповідно до закону.

Скасовуючи постанову Донецького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року по даній справі , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 червня 2021 року ,зазначив ,що слід встановити , чи набуло ТОВ «Фрегат СВ» право власності на нерухоме майно готелю на підставах, що не заборонені законом, та чи було таке право зареєстровано відповідно до закону.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов до висновку , що договір іпотеки нерухомого майна готелю є неукладеним та не має правових наслідків, рішення третейського суду, яким звернуто стягнення на нерухоме майно готелю на підставі договору іпотеки, з наведених причин також не має правових наслідків, не підлягає державній реєстрації та не може бути підставою набуття права власності. Рішення третейського суду від 25 березня 2013 року щодо звернення стягнення на нерухоме майно готелю, як підстава виникнення права власності ТОВ «Фрегат СВ» на нерухоме майно, як і договір іпотеки, не реєструвалось як підстава реєстрації права власності на нерухоме майно готелю.

Тому, посилання суду першої інстанції на висновки Жовтневого районного суду у справі № 263/6129/13-ц щодо наслідків рішення третейського суду не мають правового значення.

Крім того, не може бути підставою набуття права власності і постанова Донецького окружного адміністративного суду в справі № 805/3 896/13-а від 08 квітня 2013 року .

Постанова окружного адміністративного суду в справі № 805/3896/13-а від 08 квітня 2013 року не визнавала права власності за ТОВ «Фрегат СВ» на нерухоме майно готелю та стосувалась іншого питання. Також , зазначена постанова окружного адміністративного суду в справі № 805/3896/13-а була скасована 30 серпня 2013 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду .

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для реєстрації права власності є рішення суду про визнання права власності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у разі скасування прав та документів, на підставі яких відбулась реєстрація, до державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття права власності ТОВ «Фрегат СВ» на нерухоме майно готелю на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду в справі № 805/3896/13-а не було.

З огляду на приписи закону реєстрація права власності ТОВ «Фрегат СВ» на нерухоме майно готелю на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду в справі № 805/3896/13-а від 08 квітня 2013 року внаслідок скасування цього рішення не потребує судового рішення щодо скасування реєстрації.

Таким чином, реєстрація права власності на нерухоме майно готелю 01 червня 2013 року за ТОВ «Фрегат СВ» на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду в справі № 805/3896/13-а не має правових наслідків.

Отже, ТОВ «Фрегат СВ» не набуло права власності на нерухоме майно внаслідок відсутності обставин (документів), з якими закон пов`язує перехід права власності на нерухоме майно готелю, та які були зареєстровані відповідно до приписів закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Також ч. 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Перелічені письмові докази свідчать , що ТОВ «Фрегат СВ» не набуло право власності на нерухоме майно готелю, а тому воно позбавлено права здійснювати повноваження власника : володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном, зокрема, продавати нерухоме майно готелю ОСОБА_4 .

Наведені докази спростовують висновки суду першої інстанції щодо законного набуття права власності ТОВ «Фрегат СВ» на нерухоме майно готелю та його законного права на укладання договору купівлі-продажу з ОСОБА_4 .

07 червня 2013 року ОСОБА_4 надав в оренду нерухоме майно готелю площею 4443, 7 кв.м., що набув відповідно до договору з ТОВ «Фрегат СВ», строком на один рік ТОВ «ДОНТОРГ-КОМ». В цей же день ТОВ «ДОНТОРГ-КОМ» уклало з ККП «Маріупольтепломережа» договір на постачання теплової енергії готелю «Спартак», який діяв до 03 липня 2017 року .

10 червня 2013 року ОСОБА_4 продав нерухоме майно готелю у складі, що набув у ТОВ «Фрегат СВ», загальною площею 4443, 7 кв.м., ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ» за 490 766,76 грн (т.1.а.с.37).

Внаслідок того, що ТОВ «Фрегат СВ» не набуло право власності на нерухоме майно готелю, воно не могло його продавати іншим особам, зокрема, ОСОБА_4 . Саме тому ОСОБА_4 , який набув нерухоме майно у особи, що не мала права його продавати, також не набув права власності на нерухоме майно готелю та не міг продавати його іншим особам.

Наведені докази спростовують висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 на законних підставах набув право власності на нерухоме майно готелю і мав законне право продати його ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ».

З огляду на те, що ОСОБА_4 не набув право власності на нерухоме майно готелю, він не міг його продавати, а тому ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ», яке набуло нерухоме майно у особи, що не мала права його продавати, також не набуло права власності на нерухоме майно готелю.

З досліджених матеріалів справи вбачається ,що справа про банкрутство ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ» № 905/834/14 порушена ухвалою господарського суду Донецької області від 12 березня 2014 року (т.1.а.с.188-191) .

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12 березня 2014 року у справі № 905/834/14 заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмета застави (т.3.а.с.1-2 ).

06 травня 2014 року господарським судом Донецької області в справі № 905/834/14 винесена ухвала про призначення розпорядником майна боржника ОСОБА_7 (.т.1. а.с.220-223,т.2.а.с.15-18).

Зі змісту ухвали господарського суду Донецької області в справі № 905/834/14 від 16 червня 2014 року про відкладення розгляду справи вбачається, що в судове засідання не з*явились розпорядник майна,кредитор та боржник,не надано суду клопотання щодо подальшої процедури в справі. Наступний розгляд справи призначено на 08 липня 2014 року.Зобов*язано комітет кредиторів надати клопотання щодо подальшої процедури у справі (санація,ліквідація,укладення мирової угоди) (т.1.а.с.198-199) .

Відповідно до листа господарського суду Донецької області від 20 липня 2016 року з 15 липня 2014 року господарський суд призупинив свою роботу.Справа про банкрутство ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ» № 905/834/14 вважається втраченою. Станом на 20 липня 2016 року заява про відновлення справи не надходила (т.1.а.с.284).

Отже,наведене свідчить про те,що ліквідаційна процедура не відкрита ,а ліквідатор не був призначений.

Законом України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом « встановлено ,що продаж майна боржника здійснюється під час ліквідації або санації боржника.

Статтею 37 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом « визначено,що під ліквідацією розуміється припинення діяльності боржника,визнаного господарським судом банкрутом,з метою задоволення вимог кредиторів шляхом продажу майна боржника.

Проте,як встановлено ,боржник не визнаний банкрутом,ліквідація боржника у справі № 905/834/14 не почата,комітет кредиторів зобов*язаний лише надати суду клопотання щодо подальшої процедури у справі (санація,ліквідація,укладання мирової угоди ) 08 липня 2014 року.

Отже , 08 липня 2014 року процедура ліквідації боржника у справі № 905/834/14 введена не була,що виключає продаж майна боржника.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 посилається на те,що 18 червня 2014 року в м.Донецьку він набув нерухоме майно готелю на аукціоні у справі № 905 /834/14 : готель літ. А-4, підвал літ. А-4/п, основна будівля літ. А-5, підвал літ. А/5п, ганок літ. а-7, приямки літ. а8-а13, підвал літ. А 3/п, прибудова літ. А 2-1, підвал літ. А 2/п, прибудова літ. А3-1, прибудова літ. Р1-1, щитова літ. Р-1, гараж літ. Н-1, загальною площею 4443,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Всі документи,що стосуються продажу майна боржника на аукціоні,містять відомості про те,що боржник є банкрутом і відносно нього введена ліквідаційна процедура.

Документи аукціону : договір про організацію аукціону,оголошення про проведення аукціону,акт про передання права власності на нерухоме майно та протокол аукціону від 18 червня 2014 року та інші документи свідчать про те,що продаж майна боржника здійснював арбітражний керуючий ліквідатор Лисиченко Я.В.,яка діє на підставі ухвали господарського суду Донецької області в справі № 905/834/14 від 06 травня 2014 року .

Проте,ухвала суду в справі № 905/834/14 від 06 травня 2014 року ,на яку посилаються документи аукціону,свідчать про призначення ОСОБА_7 лише розпорядником майна боржника,а не ліквідатором.

Частиною 1 ст.22 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом « дано визначення розпорядження майна.Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за майном боржника з метою забезпечення збереження майнових активів боржника,визначення наступної процедури (санація,мирової угоди чи ліквідації).

Згідно ч.4 ст.22 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом « повноваження розпорядника майна припиняються з дня припинення справи про банкрутство,затвердження мирової угоди,призначення керуючого санацією або ліквідатора .

Отже , з 06 травня 2014 року по 08 липня 2014 року у справі № 905/834/14 ОСОБА_7 була розпорядником майна,який не наділений правом продавати майно боржника .

При порушенні справи № 905/834/14 судом накладено заборона відчуження майна боржника,а тому лише після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повинна була знята заборона відчуження майна боржника (ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом «).

З огляду на те, що судом накладена заборона відчуження майна боржника, боржник знаходився на стадії розпорядження майном, відносно нього ліквідаційна або інша процедура введена не була, а сам боржник не визнаний банкрутом, не було підстав для продажу його майна в справі про банкрутство № 905/834/14.

Після введення процедури ліквідації боржник позбавлений права розпоряджатися своїм майном. Право на продаж майна боржника в справі про банкрутство має лише ліквідатор.

Висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ» могло саме продавати належне йому майно на аукціоні під час справи про банкрутство, є помилковим.

Таким чином, внаслідок того, що господарським судом не введена процедура банкрутства або санації боржника, не призначені особи, які б могли б здійснювати продаж майна боржника (ліквідатор, управляючий санацією), відсутні правові підстави для продажу майна боржника в справі про банкрутство № 905/834/14.

Саме тому, всі документи щодо продажу майна боржника на аукціоні в справі № 905/834/14: договір про організацію та проведення аукціону, оголошення про проведення аукціону, акт про передання права власності на нерухоме майно та протокол аукціону від 18 червня 2014 року , а також інші документи, містять недостовірні дані про те, що боржник є банкрутом, ОСОБА_7 відповідно до ухвали суду від 06 травня 2014 року є ліквідатором боржника, а нерухоме майно готелю було продане 18 червня 2014 року на аукціоні.

Підставою для реєстрації права власності на майно придбане на аукціоні було виключно свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні , яке 28 січня 2015 року ,реєстраційний номер 329, видавалось приватним нотаріусом на підставі ст.75 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , що також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 282765255 від 03 листопада 2021 року (т.8.а.с.139-141 ), де в графі підстава для державної реєстрації значиться саме оскаржуване свідоцтво.

Тобто, Закон в даному випадку визначив спеціальний порядок реєстрації , де підставою є не договір купівлі-продажу, а саме свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні.

Ефективність обраного позивачем способу захисту в частині визнання незаконним і скасування свідоцтва має оцінити суд, перевіривши, зокрема, чи є необхідним для відновлення права власності позивача визнання незаконним і скасування свідоцтва.

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові .

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд констатує, що в даному випадку оскаржується не нотаріальна дія, а свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, і скасування даного документу призведе до реального відновлення права власності позивача,а тому позовні вимоги позивача в частині визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні, виданого 28 січня 2015 року ,реєстраційний номер 329 підлягають задоволенню.

Статтею 387 ЦК України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ч. 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як вбачається з матеріалів справи ,отримавши свідоцтво про право власності на нерухоме майно готелю 28 січня 2015 року , ОСОБА_1 передав нерухоме майно готелю ТОВ «ДОНТОРГ-КОМ « ,ТОВ «Отель «Спартак», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі цивільно-правових договорів (т.3.а.с.59-63,106-109,138-141,170-172).З відповіді ККП «Маріупольтепломережа « вбачається укладення 07 червня 2013 року договору № 216 з ТОВ «ДОНТОРГ-КОМ» на відпуск теплової енергії,відповідно до умов даного договору ККП «Маріупольтепломережа» забезпечувало постачання теплової енергії та надання послуг з центрального постачання гарячої води на об*єкт за адресою : АДРЕСА_1 , а саме «Готельний комплекс «Спартак» площею 5026,50.Також, підприємство повідомило,що договір на відпуск теплової енергії та надання послуг з центрального постачання гарячої води для об*єкта за адресою АДРЕСА_1 , з 13 липня 2017 року укладено із іншим споживачем. Також, з 03 липня 2017 року між підприємством та ТОВ « Отель «Спартак» було укладено договір № 216 ,де об*єктом постачання є готель (площею 4273,8 кв.м.) та прибудова (площею 752,7 кв.м.) за адресою АДРЕСА_1 (т.3.а.с.135,136,165-168,169,176-178). Також, вбачається,що з 07 червня 2013 року і ОСОБА_4 укладав договір оренди будівлі (комплексу) з ТОВ «ДОНТОРГ-КОМ» (т.3.а.с.155-159).

Таким чином , враховуючи наведені вище обставини та зроблені на їх підставі висновки ,суд апеляційної інстанції дійшов до висновку ,що спірне приміщення готелю ,що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 вибуло з володіння ТОВ « Готельний комплекс «Спартак» внаслідок дій інших осіб, не з його волі ,а тому відповідачі не можуть вважатися добросовісними набувачами .

Задовольняючи вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи,за якою воно зареєстроване на праві власності,відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власності.

Як вже зазначалось ,власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи,яка є останнім його набувачем,незалежно від того,скільки разів це майно було відчужене до того,як воно потрапило у володіння останнього набувача.Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц .

А тому ,суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те,що спірне приміщення готелю має бути витребувано від відповідачів на користь ТОВ «Готельний комплекс «Спартак».

Враховуючи ухвалення оскаржуваного рішення внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, таке рішення відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову згідно із вищенаведеного мотивування.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до дублювання доводів та аргументів позову, а тому додатково правового аналізу вони не потребують.Доводи відзиву на апеляційну скаргу спростовані по змісту даної постанови і не потребують додаткового їх спростування.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог , судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 ,ТОВ «Отель » Спартак »,ТОВ « ДОНТОРГ-КОМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у зв*язку з розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 98 788 грн (689 грн+10 000 грн + 689 грн+87410 грн = 98 788 грн) ; судові витрати ,понесені у зв*язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 148 182 грн (т.4.а.с.40 ) та за перегляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі 197 576 грн (т.5 а.с.126), а всього 444 546 грн ( 444 546 грн :5=88 909,20 грн) з кожного по 88 909,20 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Спартак» задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2018 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Спартак» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Отель «Спартак», товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТОРГ-КОМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фрегат СВ», ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ», приватний нотаріус Бедненко Сергій Валерійович, приватний нотаріус Подолян Ольга Олександрівна, арбітражний керуючий Лисиченко Яна Володимирівна, реєстраційна служба юридичного департаменту Маріупольської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва та витребування нерухомого майна, - задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, видане 28 січня 2015 року, реєстраційний номер 329, приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Бедненком Сергієм Валерійовичем на підставі ст. 75 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та на підставі акту про передання права власності на нерухоме майно від 18 червня 2014 року і протоколу про проведення аукціону, складеного Донецькою товарною біржею, від 18 червня 2014 року, ОСОБА_1 , нежитлової будівлі: готель літ. А-4, підвал літ. А-4/п, основна будівля літ. А-5, підвал літ. А/5п, ганок літ. а-7, приямки літ. а8-а13, підвал літ. А 3/п, прибудова літ. А 2-1, підвал літ. А 2/п, прибудова літ. А3-1, прибудова літ. Р1-1, щитова літ. Р-1, гараж літ. Н-1, загальною площею 4443,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Спартак» (ЄДРПОУ 03342921, м.Київ, вул. Воздвиженська, 10 Б) нерухоме майно готелю «Спартак»: прибудову літ. А2-1, прибудову літ. А2/п, прибудову літ. А3-1, підвал А3/п, холодильну камеру літ. Р-1, приміщення для генератора літ. Р1-1, гараж літ. Н-1, сходи літ. а 17, готель літ. А-4. підвал літ А/п, готель літ А-5, площадку літ. А7, підвал літ. А/п, приямки літ. а8-а13, а всього загальною площею 4443,7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) ,товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТОРГ-КОМ» (ЄДРПОУ 38587019), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4 ) та товариства з обмеженою відповідальністю «Отель «Спартак» (ЄДРПОУ 41371775).

Витребувати на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Спартак» (ЄДРПОУ 03342921, м. Київ, вул. Воздвиженська, 10 Б) нерухоме майно готелю «Спартак»: цокольний поверх літ. А4/п та прибудову літ. А4-2 площею 752,7 кв.м з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ), товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТОРГ-КОМ» (ЄДРПОУ 38587019), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_5 ) та товариства з обмеженою відповідальністю «Отель «Спартак» (ЄДРПОУ 41371775).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ; товариства з обмеженою відповідальністю «Отель «Спартак», ЄДРПОУ 41371775, яке знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, 13; товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТОРГ-КОМ», ЄДРПОУ 38587019, яке знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, буд. 63, офіс 308; ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , який мешкає за адресою : АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_5 , який мешкає за адресою : АДРЕСА_4 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Спартак» (ЄДРПОУ 03342921, м. Київ, вул. Воздвиженська, 10 Б) понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, у зв`язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанціях з кожного по 88 909 (вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`ять) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений 22 грудня 2021 року .

Судді

Матеріали відновленогопровадження уцивільній справі№ 263/7339/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс» «Спартак» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Отель «Спартак» , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТОРГ-КОМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ТОВ «Фрегат СВ» , ОСОБА_4 , ТОВ «АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ», приватний нотаріус Бедненко Сергій Валерійович, приватний нотаріус Подолян Ольга Олександрівна , арбітражний керуючий Лисиченко Яна Володимирівна, реєстраційна служба юридичного департаменту Маріупольської міської ради про визнання недійсним свідоцтва та витребування нерухомого майна направити до Верховного Суду для продовження розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 01 грудня 2022 року

Суддя С.О. Демидова