Рішення

від 03.11.2022 по справі 346/6124/21

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/6124/21

Провадження № 2/346/439/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого - судді Беркещук Б.Б.,

з участю секретаря Копильців І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийського навчально-виробничого центру творчості учнівської молоді про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення, поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даним позовом мотивуючи тим, що згідно наказу Коломийського навчально-виробничого центру творчості учнівської молоді № 30-к від 01.12.2010 року її призначено на посаду керівника гуртка. Усним повідомленням її попереджено, що з 01.12.2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати, якщо до цієї дати не надасть документ, який підтверджує наявність щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до профілактичних щеплень, затверджених наказом МОЗ від 16 червня 2021 року № 595.

08.11.2021 року вона, позивач, звернулась із заявою до начальника Управління освіти Коломийської міської ради, в якому пояснила причини відмови від вакцинації.

Наказом № 38-к від 23.11.2021 року її відсторонено від роботи з 01.12.2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19, без збереження заробітної плати, на підставіст. 46 КЗпП України,наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153, п.41-6постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236та ч. 2ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Однак, вважає вказаний наказ незаконним, оскільки він суперечитьКонституції України, вимогамКЗпП Українита обмежує її права та свободи, вона відсторонена від роботи при відсутності жодної з підстав, передбаченихст.46 КЗпП України. Фактично до неї, як працівника, застосовано захід примусу за відмову вакцинуватися від хвороби COVID-19, що є неправомірним. Нормами вищевказаного Закону передбачено, що профілактичні щепленні проводяться повнолітнім дієздатним громадянам за їх згодою, а дорожньою картою з впровадження вакцинації від гострої респіраторної хворобиCOVID-19, спричиненоїкоронавірусомSARS-CoV 2, встановлено, що вакцинація від вказаної хвороби в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.

Крім того, зазначає, що відповідно дост. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. В Україні відповідних рішень Президента України і Верховної Ради України, передбачених п.31 ч. 1ст. 85 Конституції Українищодо введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, не ухвалено. Видання Урядом України постанов щодо карантинних обмежень, в тому числі постанови № 1236, є таким способом ухвалення рішення в сфері прав людини, який є несумісним зКонституцією України, оскільки порушує принцип поділу влади, передбачений положеннями ч. 2 ст.6, ст.75, п.3 ч. 1 ст.85, п.1 ч. 1 ст.92 Конституції України.

На підставі наведеного позивач просить визнати незаконним та скасувати вищевказаний наказ про її відсторонення, зобов`язати відповідача поновити її на роботі та стягнути з відповідача на її користь судові витрати, які складаються із 908 грн. сплаченого судового збору.

18.01.2022 року представник відповідача подав до суду відзив на позов, якому зазначив, що наказ про відсторонення від роботи позивача відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для його скасування та поновлення позивача на роботі немає. Відповідач зауважує, що в ч. 1ст. 46 КЗпП Українизаконодавцем визначено невичерпний перелік підстав для відсторонення, оскільки таке допускається і в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідач погоджується, що в ч. 1ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»щеплення від COVID-19 не згадується в переліку щеплень, які є обов`язковими та включаються до календаря щеплень. Однак, щодо інших інфекційних хвороб, то ця стаття законодавчо передбачає обов`язковість щеплення працівників окремих професій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними відповідних інфекційних хвороб. Відповідно донаказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку процесій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»(набрав чинності 08.11.2021 року) обов`язковим профілактичним щепленням проти хворобиCOVID-19, спричиненоїкоронавірусомSARS-CoV-2,підлягають працівники, в тому числі закладів позашкільної освіти. Позивач не надала медичних висновків про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19.

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року, яка зобов`язує керівників відсторонювати від роботи працівників закладів освіти, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень протиCOVID-19, позивача законно відсторонено від роботи. Тому представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити (а.с. 27-31).

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, подала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі.

В зв`язку з неявкою в судове засіданняосіб, які беруть участь в справі, фіксування судового процесу задопомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правиламч.2ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що позивача згідно наказу № 30-к від 01.12.2010 року призначено на посаді керівника гуртка Коломийського навчально-виробничого центру творчості учнівської молоді, що стверджується даними трудової книжки позивача (а.с.16).

Усним повідомленням позивача попереджено, що з 01.12.2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати, якщо до цієї дати не надасть документ, який підтверджує наявність щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до профілактичних щеплень, затверджених наказом МОЗ від 16 червня 2021 року № 595.

Згідно з копією письмової заяви від 08.11.2021 року позивач звернулася до відповідача з проханням допустити її до виконання її обов`язків та пояснила причини відмови від вакцинації (а.с. 18-19).

Наказом № 38-к від 23.11.2021 року позивача відсторонено від роботи з 01.12.2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19, без збереження заробітної плати, на підставіст. 46 КЗпП України,наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153, п.41-6постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236та ч. 2ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Судом також встановлено, що 02.12.2021 року позивача ознайомлено з оспорюваним наказом № 38-к від 23.11.2021 року про її відсторонення без збереження заробітної плати від роботи з 01.12.2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 (а.с.17).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

При цьому передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (ст.12 ЗаконуУкраїни «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України (ст.12 ЗаконуУкраїни «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Наказом Міністерством охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Так на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники:

1) центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів;

2) місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів;

3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Слід зазначити, що державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМ України від 28.12.1992 №731).

Відповідно до п.41-6 постанови КМ України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з наступними змінами, керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України,частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Положеннями статтей 3, 27, 49 Конституції України регламентовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Згідно ч. 2 ст.54 Закону України «Про освіту» встановлено, що педагогічні працівники зобов`язані поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу.

Встановлено, що наказом № 38-к від 23.11.2021 року позивача відсторонено від роботи з 01.12.2021 року у зв`язку з ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, без збереження заробітної плати (а.с. 17).

Наказ винесений на підставі ст.46 КЗпП України, ч. 2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 41-6 постанови КМ України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами, наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

02.12.2021 року позивача ознайомлено з оспорюваним наказом № 38-к від 23.11.2021 року про її відсторонення без збереження заробітної плати від роботи з 01.12.2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 (а.с.17).

Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Звертаючись з даним позовом, позивач не погоджується з вищевказаним наказом відповідача в частині відсторонення її від виконання посадових обов`язків та просить визнати незаконним і скасувати цей наказ з підстав його незаконності та необґрунтованості.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 2-1 КЗпП України проголошено рівність трудових прав громадян України та заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників.

Статтею 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У відповідності до ст.46 КЗпП України, роботодавець може відсторонити працівника від роботи, якщо працівник: з`явився на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмовляється або ухиляється від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. До інших випадків, передбачених законодавством належить, зокрема відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Тобто, так як позивач є керівником гуртка закладу освіти, не пройшла обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, не має протипоказань до вакцинації, керівник відповідача зобов`язаний був, відповідно до діючого законодавства відсторонити позивача від роботи.

Слід зазначити, що тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Відповідно до частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19) зазначено, що «відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення відповідача про відсторонення позивача від роботи є обґрунтованим, містить належні посилання на норми чинного законодавства, що дають підстави для відсторонення позивача від роботи.

Європейський суд дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві та налогошує, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання.

Суд вважає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.

Слід зазначати, що вимога роботодавця про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про абсолютне протипоказання до такої вакцинації, не є втручанням в приватне життя позивача, оскільки така вимога не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у статті 286 ЦК України.

Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи вищевикладені обставини та правові норми, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення його від роботи.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.264, 265, 268, 274, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Коломийського навчально-виробничого центру творчості учнівської молоді про визнання незаконнимта скасуваннянаказу про відсторонення,поновлення нароботі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків відсутній через релігійні переконання.

Коломийський навчально-виробничийцентр творчостіучнівської молоді Управління освіти Коломийської міської ради, місцезнаходження: 78203, м. Коломия, вул. Кобринського, 10 Івано-Франківська обл, код ЄДРПОУ 37077744.

Повний текст рішення складено 09.11.2022 року.

Суддя Беркещук Б. Б.