Постанова

від 24.11.2022 по справі 9/10

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року Справа № 9/10

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Цвіркун О.О.

за участю представників:

апелянта: Гоч Н.М. (самопредставництво),

кредиторів: не з`явились

боржника: не з`явився

розпорядник майна: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Господарського суду Рівненської області, постановлену 17.06.2022 суддею Бережнюк В.В. у м. Рівне у справі № 9/10

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон Клас"

до Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа № 9/10 за заявою ТзОВ "Бастіон Клас" до ДП "Зірненський спиртовий завод" про визнання банкрутом.

Справа перебуває в процедурі розпорядження майном боржника.

31.12.2021 до місцевого господарського суду звернулось ГУ ДПС у Рівненській області із заявою б/н від 30.12.2021 про визнання кредиторських вимог до боржника ДП "Зірненський спиртовий завод" у розмірі 48329125, 68 грн., з яких 31748601, 19 грн. - основний платіж, 16023682, 25 грн. - штрафні санкції, 556842, 24 грн. - пеня.

16.06.2022 від ГУ ДПС у Рівненській області звернулось до суду із уточненою заявою про визнання кредиторських вимог, у якій просило визнати конкурсні кредиторські вимоги до боржника в сумі 25563056, 45 грн., в тому числі основний платіж 9563057, 45 грн., штрафні санкції 10498552 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів, зазначаючи при цьому, що за боржником обліковується заборгованість зі сплати акцизного податку, яка виникла до порушення провадження у справі про банкрутство станом на 09.02.2006.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.06.2022 у справі № 9/10 відмовлено у задоволенні заяви ГУ Державної податкової служби у Рівненській області про визнання кредиторських вимог щодо ДП "Зірненський спиртовий завод" у розмірі 25563056, 45 грн.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, управління звернулося до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву у повному обсязі.

Управління вважає оскаржувану ухвалу такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права із мотивів, викладених у апеляційній скарзі.

Зокрема вказує на помилковість висновків суду першої інстанції, згідно яких заявлена сума кредиторських вимог є поточною заборгованістю, оскільки податкові зобов`язання набули статусу узгодженого після набрання законної сили судовим рішенням у справі про визнання протиправним та скасування ППР лише 25.04.2007 року, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство - 10.02.2006 року.

Від боржника на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі, просив останню задоволити, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.06.2022 у даній справі скасувати.

Інші учасники провадження явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату засідання були належним чином повідомленні судом.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що учасники провадження належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а явка представників обов`язковою не визнавалась, судова колегія дійшла висновку про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на останню, заслухавши представника скаржника у судовому засіданні, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського судів дійшла наступних висновків.

В силу п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

В силу ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 8 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

В силу приписів ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.

Пунктом 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Кодексом України з питань банкрутства без застосування норм цього Кодексу, відтак, з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків до вимог контролюючого органу, які не включені до конкурсних кредиторських вимог у межах справи про банкрутство, застосовується порядок погашення грошових зобов`язань, передбачений ПК України.

Згідно п. 20.1.34 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

В силу п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Згідно ч. 1.1. ст. 1 ПК України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно ст. 41 ПК України, органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб`єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних невиїзних перевірок платників податків відповідно до статті 78 ПК України.

Частиною 14.1.175. ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 101.1. ст. 101 ПК України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Частиною 101.5. ст. 101 ПК України передбачено, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Приписами ст. 46 ПК України встановлено, що на платників податків покладено обов`язок з подання податкових декларацій контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі яких здійснюється нарахування (сплата) податкового зобов`язання. У разі невиконання платником податків обов`язку щодо подання податкової звітності контролюючий орган в силу частини 102.1. статті 102 ПК України, має право провести податкову перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Поряд з цим, при розгляді грошових вимог податкової інспекції до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу.

Відтак, податковим законодавством передбачено спеціальний строк давності для звернення податкової інспекції до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу, який застосовується імперативно, на відміну від визначеної ст. 256 ЦК України позовної давності, наслідки спливу якої застосовуються лише за заявою сторони спору згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України. При цьому, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання господарського зобов`язання не застосовується у правовідносинах щодо сплати податкових зобов`язань, оскільки є загальною нормою відносно спеціальних положень ПК України, що визначають порядок застосування штрафних санкцій до платників податків, які прострочили сплату податкових платежів.

Пунктом 102.1. ст. 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 102.4 ст. 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Якщо протягом зазначеного строку (1095 днів) контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Під час розгляду кредиторських вимог, заявлених до боржника у певній судовій процедурі банкрутства (розпорядження майном, санація, ліквідаційна процедура) господарському суду, слід з`ясувати правову природу таких вимог як конкурсних чи поточних, надати правову оцінку доказам, поданим спірним кредитором на підтвердження його грошових вимог до боржника, перевірити дійсність заявлених вимог та з огляду на встановлене дійти висновку про наявність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.

Незастосування судами при розгляді спірних кредиторських вимог податкової інспекції спеціальних норм податкового законодавства щодо строків давності за вимогами контролюючого органу про стягнення податкового боргу та повноти дослідження обставин справи щодо порядку виникнення та стягнення податкового боргу, є такими помилками, які порушили принцип пропорційності господарського судочинства з метою дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника у справі про банкрутство, яка розглядається, та, як наслідок, не забезпечили справедливого розгляду справи на даному етапі.

Згідно ст. ст. 57, 58 ПК України, грошові зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов`язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідного судового рішення. При цьому, у разі визначення платником податків суми податкового зобов`язання у податковій декларації, податковий борг вважається узгодженим та підлягає оплаті платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи грошові вимоги кредитора до банкрута, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, та податкових декларацій, поданих боржником самостійно, слід перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який ч. 102.4. ст. 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним.

Відтак, ПК України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу ст. 101 ПК України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Виходячи з викладеного, сплив 1095-денного строку стягнення зазначеного боргу, що має наслідком визнання цього боргу безнадійним та списання в обов`язковому порядку та виключає можливість визнання таких вимог у процедурі банкрутства як грошових вимог кредитора.

З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2006 Господарським судом Рівненської області порушено провадження у справі № 9/10 про банкрутство ДП "Зірненський спиртовий завод" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою від 29.11.2006 року у вказаній справі затверджено реєстр вимог кредиторів.

Поряд з цим, 19.06.2007 ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі № 9/10 заяву Березнівського відділення Костопільської МДПІ залишено без розгляду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2007 відмовлено Костопільській МДПІ в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 19.07.2007 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2007 відмовлено Костопільській МДПІ в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.06.2007 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2007 залишено без змін.

07.02.2008 Верховний суд України своєю ухвалою відмовив в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 04.12.2007 у справі № 9/10.

В силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судами встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 у справі № 817/4340/13-а відмовлено ДП "Зірненський спиртовий завод" в задоволенні позову до Костопільської об`єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання погашеним податкового боргу в сумі 40495895, 88 грн.

Житомирським апеляційним адміністративним судом було постановлено ухвалу від 04.03.2014 у справі № 817/4340/13-а, якою апеляційну скаргу ДП "Зірненський спиртовий завод" залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № 817/4340/13 від 06.07.2015 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду було винесено ухвалу від 04.03.2014 залишено без змін.

При цьому, ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду №817/4340/13-а від 04.03.2014 встановлено, що скарження податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом із дотриманням строків, визначених п.п.5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов`язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Згідно з п.1.3 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов`язання. При розгляді даної справи судом встановлено, що податкове зобов`язання позивача на суму 40495895, 88 грн. виникло на підставі податкових повідомлень-рішень № 0000262342/0, № 0000272342/0 та № 0000282342/0 від 24.03.2004. Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ДП "Зірненський спиртовий завод" у судовому порядку. Так, рішенням господарського суду Рівненської області від 18.12.2006, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2007, ДП "Зірненський спиртовий завод" в задоволенні позову про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000262342/0, № 0000272342/0 та № 0000282342/0 від 24.03.2004 - відмовлено повністю. Отже, податкове зобов`язання в розмірі 40495895, 88 грн. набуло статусу узгодженого 25.04.2007, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство. З системного аналізу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-XII від 14.05.1992, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов`язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов`язання, які виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання. З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що податкове зобов`язання ДП "Зірненський спиртовий завод" щодо сплати податкового боргу в сумі 40495895, 88 грн. має статус поточної заборгованості і підлягає до сплати. ДП "Зірненський спиртовий завод" своєчасно в добровільному порядку узгоджене податкове зобов`язання в повному обсязі не сплатив. Окрім того, суд встановив, що постановою господарського суду Рівненської області від 09.08.2007 в справі № 20/249 було задоволено позов Костопільської МДПІ до ДП "Зірненський спиртовий завод" про стягнення податкової заборгованості в сумі 40495895, 88 грн. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2008 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2013 рішення суду першої інстанції залишене без змін. 11.04.2008 Господарським судом Рівненської області в справі № 20/249 видано наказ.

З огляду на викладене, місцевим господарським судом у даній справі вірно зроблено висновок про те, що грошові вимоги до боржника, які заявляє у заяві податковий орган з акцизного податку на спирт (14020100) мають статус поточної заборгованості, так як податкове зобов`язання в розмірі 40495895, 88 грн. набуло статусу узгодженого 25.04.2007, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство, відтак, ГУ ДПІ у Рівненській області заявлені вимоги про визнання кредиторських вимог помилково вважає їх конкурсними.

Поряд з цим, як зазначено вище, управління просило визнати конкурсні кредиторські вимоги до боржника в сумі 25563056, 45 грн., в тому числі основний платіж 9563057, 45 грн., штрафні санкції 10498552 грн.

При цьому, як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, під час обрахунку (додаванні) суми заявлених основного платежу та штрафних санкцій (9563057,45 + 10498552=20061609, 45) загальна сума у підсумку складає 20061609, 45 грн. Тобто є меншою на 5501407,00 грн.

Апелянт в даному випадку просить суд врахувати допущену описку при зазначенні суми штрафних санкцій, яку слід вірно вважати 15999999,00 грн, на підтвердження чого в матеріалах справи знаходиться розрахунок виникнення податкового боргу та дані інтегрованої картки платника податків. Також вказує, що у відкритому судовому засіданні представником заявника були надані пояснення щодо вказаних сум.

Судова колегія враховує, що в даному випадку має місце описка в сумах, однак остання не впливає на результат розгляду кредиторських вимог.

В силу ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Заяви поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов`язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Мораторій на задоволення вимог кредиторів у відповідності до Кодексу України з процедур банкрутства не поширюється на поточну заборгованість. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Зважаючи на той факт, що ГУ ДПС у Рівненській області звернулось до суду з грошовими вимогами до боржника, які вважаються такими, що виникли після порушення провадження у справі, місцевий господарський суд вірно констатував, що така заборгованість є поточною.

Поряд з цим, за приписами законодавства про банкрутство, вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки у межах ліквідаційної процедури.

В силу ст. 58 Кодексу України з процедур банкрутства, у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Згідно статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.

Відтак, вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Судом констатується, що постанова про визнання ДП "Зірненський спиртовий завод" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі № 9/10 місцевим господарським судом не виносилась, відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ГУ ДПС у Рівненській області про визнання кредиторських вимог щодо ДП "Зірненський спиртовий завод" у розмірі 25563056, 45 грн.

Враховуючи усе вищенаведене, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 17.06.2022 у справі № 9/10 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Наведені у апеляційній скарзі управлінням доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому в задоволенні останньої слід відмовити.

В силу ст. 129 ГПК України понесені скаржником судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17 червня 2022 року у справі № 9/10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 9/10 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено "02" грудня 2022 року.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.