Постанова

від 05.12.2022 по справі 480/5020/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2022 р. Справа № 480/5020/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бершова Г.Є.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2021, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, по справі № 480/5020/21

за позовом ОСОБА_1

до Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області , Волошнівської сільської ради Роменського району Сумської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області (далі відповідач), Волошнівської сільської ради в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області щодо не проведення виплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати, яку отримував на виборній посаді Волошнівського сільського голови Роменського району Сумської області на період працевлаштування та зобов`язати Андріяшівську сільську раду Роменського району Сумської області провести нарахування і виплату з відповідного місцевого бюджету ОСОБА_1 середньої заробітної плати, яку отримував на виборній посаді Волошнівського сільського голови Роменського району Сумської області на період працевлаштування з 01.01.2021 до 26.05.2021 включно;

- визнати протиправною бездіяльність Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані відпустки та зобов`язати Андріяшівську сільську раду Роменського району Сумської області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки з розрахунку 735,07 грн. середньої заробітної плати та 397 днів невикористаної відпустки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач працював головою Волошнівської сільської ради з 04.03.1990 по 26.11.2020. У зв`язку з реорганізацією Волошнівської сільської ради шляхом приєднання до Андріяшівської сільської ради позивача було звільнено з посади. Правонаступником Волошнівської сільської ради є Андріяшівська сільська рада починаючи з 26.11.2020 згідно рішення Андріяшівської сільської ради від 26.11.2020 «Про початок реорганізації Волошнівської сільської ради шляхом приєднання до Андріяшівської сільської ради». Рішенням Андріяшівської сільської ради від 10.02.2021 «Про збереження середньої заробітної плати» у зв`язку з закінченням терміну повноважень Волошнівської сільської ради вирішено зберегти за ОСОБА_1 середню заробітну плату на період працевлаштування, але не більше 6 місяців. Однак, відповідач, виплатив позивачу заробітну плату за два місяці листопад та грудень 2020р., а з січня 2021 року такі виплати не здійснив. Тому просить зобов`язати Андріяшівську сільську раду Роменського району Сумської області провести нарахування і виплату з відповідного місцевого бюджету ОСОБА_1 середньої заробітної плати, яку отримував на виборній посаді Волошнівського сільського голови за період з 01.01.2021 по 26.05.2021 включно. Крім того, згідно відомостей невикористаних відпусток, ОСОБА_1 має 397 днів невикористаної відпустки на момент звільнення, що відображено у відповідній відомості. Зазначає, що відповідач відмовляється виплачувати грошову компенсацію за невикористані дні відпустки. Тому просить виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки з розрахунку 735,07 грн середньої заробітної плати та 397 днів невикористаної відпустки.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області, Волошнівської сільської ради Роменського району Сумської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області щодо не проведення виплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати, яку ОСОБА_1 отримував на виборній посаді голови Волошнівської сільської ради Роменського району Сумської області на період працевлаштування, згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" з 01.01.2021 по 26.05.2021 включно.

Зобов`язано Андріяшівську сільську раду Роменського району Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату, яку ОСОБА_1 одержував на виборній посаді голови Волошнівської сільської ради Роменського району Сумської області на період працевлаштування за період з 01.01.2021 по 26.05.2021 включно.

Визнано протиправною бездіяльність Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області щодо не виплати ОСОБА_1 під час звільнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та дні додаткової відпустки за службу в органах місцевого самоврядування.

Зобов`язано Андріяшівську сільську раду Роменського району Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічні відпустки та дні додаткової відпустки за службу в органах місцевого самоврядування.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області судовий збір в сумі 908 грн та 2500 грн витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, Андріяшівська сільська рада Роменського району Сумської області подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінку спірним правовідносинам, вважаючи, що наданий позивачем пакет документів є неповним та не підтверджує його права на отримання спірних виплат. Повідомляє про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні «42021202530000083 за попередньої кваліфікації кримінального проступку за ч. 1 ст. 358 КК України. Також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду із цим позовом.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 04.03.1990 був обраний головою Волошнівської сільської ради згідно рішення Волошнівської сільської ради Роменського району Сумської області від 04.03.1990, про що зазначено у трудовій книжці позивача. В подальшому ОСОБА_1 неодноразово переобирався головою Волошнівської сільської ради, та працював на вказаній посаді по 26.11.2020.

Рішенням І сесії VIII скликання Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області від 26.11.2020 «Про початок реорганізації Волошнівської сільської ради шляхом приєднання до Андріяшівської сільської ради» розпочато процедуру реорганізації юридичної особи Волошнівської сільської ради Роменського району Сумської області. Визначено, що Андріяшівська сільська рада Роменського району Сумської області є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Волошнівської сільської ради Роменського району Сумської області з дня набуття повноважень Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Згідно з рішенням Андріяшівської сільської ради восьмого скликання від 26.11.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади голови Волошнівської сільської ради у зв`язку із закінченням строку повноважень на підставі п. 1 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 5 ст. 41 КЗпП України. 26.11.2020 позивач звернувся до Андріяшівської сільської ради із заявою про збереження середньої заробітної плати протягом шести місяців з дня закінчення повноважень на період працевлаштування, відповідно до статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Відповідно до поданої заяви ОСОБА_1 здійснено виплату середньої заробітної плати листопад та грудень 2020 року за рахунок сільського бюджету Волошнівської сільської ради.

Рішенням 4 сесії VIII скликання Андріяшівської сільської ради від 10.02.2021 «Про збереження середньої заробітної плати» вирішено, зокрема, зберегти за ОСОБА_1 на період працевлаштування, але не більше шести місяців, середню заробітну плату, яку він одержував на виборній посаді в сільській раді у зв`язку з закінченням терміну повноважень голови Волошнівської сільської ради.

Позивач 22.03.2021 подав до Андріяшівської сільської ради заяву, в якій просив виплатити заборговану заробітну плату за січень, лютий 2021 року та забезпечити своєчасну виплату заробітної плати за березень 2021 року.

Листом від 02.04.2021 №285/05-34 Андріяшівська сільська рада повідомила ОСОБА_1 про те, що до його трудової книжки було внесено помилковий запис, який не відповідає дійсності та чинному законодавству, що стало підставою для припинення виплат.

Відповідно до рішення Андріяшівської сільської ради від 27.07.2021 внесені зміни до рішення від 10.02.2021 «Про збереження середньої заробітної плати», згідно яких за ОСОБА_1 не зберігалася заробітна плата на період його працевлаштування.

Крім того, згідно відомості невикористаних відпусток працівниками Волошнівської сільської ради, ОСОБА_1 має 397 днів невикористаної відпустки, у зв`язку з чим звертався до Андріяшівської сільської ради про виплату грошової компенсації за дні невикористаних відпусток.

Проте, відповідач відмовився виплачувати грошову компенсацію за невикористані відпустки, мотивуючи відсутністю первинних документів щодо обліку використання відпусток працівниками Волошнівської сільської ради.

Вважаючи таку бездіяльність Андріяшівської сільської ради щодо проведення відповідних виплат протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на виплату середньої заробітної плати, яку він отримував на виборній посаді на період працевлаштування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані відпустки. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд першої інстанції посилався на те, що розрахунок сум відповідних виплат покладено на відповідача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

Згідно зі ст. 118 Кодексу законів про працю України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі. З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством гарантується право особи на надання, після закінчення її повноважень за виборною посадою, попередньої роботи (посади). Таке право може бути реалізовано за умови наявності попередньої посади, або іншої рівноцінної посади.

Отже, якщо колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, він повинен бути працевлаштований на попередній посаді (роботі). Проте надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, закон гарантує збереження за цим депутатом середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постановах від 07.02.2019 у справі №507/1299/16-а, від 25.10.2019 у справі №345/3102/16-а, від 26.12.2019 у справі №570/3880/16-а. Правові висновки аналогічного змісту наведені у постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №570/3880/16-а, від 09.12.2020 у справі №275/318/16-а.

Матеріали справи свідчать, що позивач звільнений з попередньої роботи КСП «ім. Кірова» за п. 5 ст. 36 КзПП України у зв`язку із обранням головою Волошнівської сільської ради.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач позбавлений можливості працевлаштуватися на підприємстві, в установі чи організації, де він працював до обрання, або ж рівноцінній роботі (посаді), відсутня згода позивача на надання іншої роботи ( посади) на іншому підприємстві, установі, організації.

Слід наголосити, що під неможливістю надання відповідної роботи (посади) необхідно розуміти лише об`єктивну неможливість надати депутату місцевої ради, звільненому з виборної посади, попередньої посади через ліквідацію підприємства, установи, організації, її скорочення тощо.

Згідно з архівною довідкою № 53/04-02 (с) від 30.04.2021, виданою архівним відділом Роменської районної державної адміністрації, ліквідовано було підприємство з якого було у 1990 році звільнено позивача у зв`язку із обранням на виборну посаду.

Таким чином в результаті ліквідації підприємства немає можливості працевлаштувати позивача, де він працював до обрання на виборну посаду.

Вказані відомості про ліквідацію КСП «ім..Кірова» відповідач мав можливість самостійно перевірити на веб-ресурсі Міністерства юстиції України за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що Андріяшівська сільська рада, як правонаступник Волошнівської сільської ради, зобов`язана здійснити виплату позивачу середньої заробітною плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців, тобто з дня припинення повноважень по 26.05.2021 (включно) .

Колегія суддів враховує, що Андріяшівська сільська рада визнала за собою такий обов`язок, ухваливши рішення від 10.02.2021 "Про збереження середньої заробітної плати" та частково здійснивши відповідні виплати позивачу за листопад грудень 2020р.

Подальше ухилення відповідача від здійснення виплат позивачу з 01.01.2021 суперечить вимогам ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», отже є протиправним.

Посилання відповідача на помилкові записи у трудовій книжці ОСОБА_1 не можуть слугувати підставою для відмови у виплаті середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше ніж 26.05.2021.

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивач не має права на пенсійне забезпечення, що також підтверджується довідкою органу пенсійного фонду від 05.07.2021 №208/02.02.-14.

Відтак, позивач має право на гарантовану ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" виплату середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді у раді, на період працевлаштування.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачеві середньої заробітної плати за період з 01.01.2021 (дня припинення виплат) згідно із вимогами ст.33 Закону України "Про статус місцевих рад".

Щодо ухваленого відповідачем рішення Андріяшівської сільської ради від 27.07.2021 про внесення змін у рішення від 10.02.2021 "Про збереження середньої заробітної плати", після відкриття провадження у цій справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що таке рішення не може бути підставою для невиплати заробітної плати позивачу, оскільки воно суперечить вимогам Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та ухвалено поза межами граничного строку (після 26.05.2021) здійснення відповідних виплат.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Андріяшівської сільської ради виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки з розрахунку 735,07 грн середньої заробітної плати та 397 днів невикористаної відпустки, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З огляду на відсутність правового врегулювання питання грошової компенсації за невикористані відпустки положеннями Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» при вирішенні спору щодо стягнення грошової компенсації невикористаної частини відпустки за минулі роки підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України (КЗпП України) та Закону України «Про відпустки».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Аналогічний зміст має і частина перша статті 83 КЗпП України.

Отже, у випадку звільнення посадових осіб органів місцевого самоврядування їм виплачується компенсація за всі невикористані дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що на лежать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Як вбачається з матеріалів справи, сума грошової компенсації ОСОБА_1 не визнається, тобто оспорюється відповідачем. У такому випадку, здійснення розрахунку грошової компенсації за дні невикористаних відпусток є виключною компетенцією роботодавця, у даній справі відповідача Андріяшівської сільської ради.

Тому належним способом захисту позивача є визнання протиправною бездіяльність Андріяшівської сільської ради щодо не виплати грошової компенсації за невикористані відпустки та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток.

Разом із тим, посилання Андріяшівської сільської ради на відсутність первинної документації щодо обліку використання відпусток позивачу не є підставою для невиплати грошової компенсації.

Так, позивачем зазначається, що ним не було використано 112 днів щорічної відпустки, а також 285 днів додаткової відпустки за стаж роботи в органах місцевого самоврядування, що відображено у довідці б/н б/д, яку позивач як сільський голова підписав разом із бухгалтером Волошнівської сільської ради.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача на той факт, що ним, як сільським головою та головним бухгалтером ради було підписано відповідну відомість невикористаних відпусток, яка є беззаперечним доказом кількості наданих та невикористаних днів відпусток, з таких підстав.

Зміст наданої позивачем відомості спростовується матеріалами справи, оскільки суперечить змісту прийнятих Волошнівською сільською радою рішень про надання щорічної відпустки позивачу за період з 2000 по 2020 рік. Так, в довідці б/н б/д зазначено, що позивач не використав щорічну відпустку у 2013 році в кількості 15 днів, натомість матеріалами справи спростовуються такі дані цієї довідки.

Судом першої інстанції було витребувано в архівній установі наявні рішення Волошнівської сільської ради про надання відпустки позивачу. Рішенням Волошнівської сільської ради від 13.06.2013 позивачу надавалася частина невикористаної щорічної відпустки сільському голові за період роботи з 04.03.2012 по 04.03.2013 тривалістю 15 календарних днів з 13 по 29 червня 2013 року із виплатою допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати. При цьому 11.09.2013 сільському голові надавалася частина невикористаної щорічної відпустки сільському голові за період роботи з 04.03.2012 по 04.03.2013 тривалістю 15 календарних днів з 16 по 30 вересня 2013 року. Таким чином позивачем було використано у 2013 році 30 днів щорічної відпустки сільському голові за період роботи з 04.03.2012 по 04.03.2013. Таким чином у 2013 році позивач в повному обсязі використав дні щорічної відпустки сільському голові за період роботи з 04.03.2012 по 04.03.2013.

Разом із тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність твердження відповідача щодо неможливості визначити кількість днів невикористаних щорічних відпусток сільським головою за період з 2000 по 2020 роках, оскільки всі рішення Волошнівської сільської ради про надання таких відпусток позивачу є в наявності в архівній установі, первинні документи обліку робочого часу зобов`язані бути у Волошнівської сільської ради, і в подальшому у правонаступника Андріяшівської сільської ради. Крім того, у особовій справі позивача, яку було надано відповідачем на вимогу суду, відображено також періоди надання відповідних відпусток та підстави їх надання за період з 2000 по 2020 роки (розділ 4 особової картки №1).

Таким чином під час звільнення із позивачем повинно бути проведено повний розрахунок в т.ч. і виплачено відповідну суму компенсації за невикористані дні як щорічної відпустки, так і додаткової відпустки за службу в органах місцевого самоврядування за період роботи на посаді голови Волошнівської сільської ради.

Рішенням Андріяшівської сільської ради від 26.11.2020 «Про порядок виконання бюджетів територіальних громад, що увійшли до Андріяшівської сільської ради (ОТГ)» вирішено, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів Волошнівської сільської ради є новообраний сільський голова Андріяшівської сільської ради, а рішенням Андріяшівської сільської ради від 26.11.2020 «Про початок реорганізації Волошнівської сільської ради шляхом приєднання до Андріяшівської сільської ради» визначено, що Андріяшівська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Волошнівської сільської ради з дня набуття повноважень Андріяшівської сільської ради. Із врахуванням зазначеного саме Андріяшівська сільська рада зобов`язана здійснити відповідні нарахування та виплатити позивачу компенсацію.

Крім того, матеріалами справи не підтверджується та відповідачем не надано суду жодних доказів того, що позивачу надавалася додаткова відпустка за службу в органах місцевого самоврядування за період роботи на посаді голови Волошнівської сільської ради. Таким чином відповідач також зобов`язаний здійснити відповідні нарахування та виплатити позивачу суму відповідної компенсації.

Посилання відповідача на відсутність у нього певних бухгалтерських документів, а також не передання таких документів з Волошнівської сільської ради, не може бути підставою для звільнення Андріяшівської сільської ради від обов`язку нарахувати та виплатити позивачеві суму відповідної компенсації.

Згідно з рішенням Андріяшівської сільської ради від 26.11.2020 головою ліквідаційної комісії є голова Андріяшівської сільської ради, а головний бухгалтер Волошнівської сільської ради ОСОБА_2 є членом ліквідаційної комісії Волошнівської сільської ради, яка несе відповідальність за ведення бухгалтерського обліку Волошнівської сільської ради.

Крім того, слід зазначити, що відповідач, незважаючи на відсутність, як зазначає у відзиві на позов, бухгалтерських документів нарахував та виплатив позивачу суму середньої заробітної плати за листопад грудень 2020 року. Таким чином спростовуються твердження відповідача про неможливість визначити суму середньої заробітної плати позивачу. Відповідні виплати були проведені відповідачем, що не є спірним при розгляді даної справи. Твердження відповідача про зворотне спростовується наданими позивачем випискою з його особистого рахунку за листопад та грудень 2020 року.

Компенсація невикористаної відпустки грошовими коштами проводиться при звільненні працівника за умови, що станом на дату звільнення він не реалізував право на використання такої відпустки. Таким чином, обов`язок по виплаті компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про виплату такої компенсації.

У цьому випадку, суд першої інстанції, встановивши, що позивач має право на компенсацію за невикористані дні відпустки правильно взяв до уваги ту обставину, що відповідач взагалі не нарахував суму компенсації при звільненні із служби.

При цьому нарахування та виплата компенсації невикористаної відпустки нерозривно пов`язано із обізнаністю роботодавця із часом обліку робочого часу, що є дискреційними повноваженнями відповідача, визначення розміру недоотриманих за вказаний строк виплат є виключною компетенцію відповідача, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що суд не повинен та не уповноважений втручатися у дискреційні повноваження щодо виконання відповідачем обов`язку з визначення суми недоотриманих виплат. При цьому наявна відомість відносно ОСОБА_1 , на яку посилається позивач, містить розбіжності із наявними рішеннями ради про кількість надання відпусток та не є первинним документом обліку робочого часу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем не доведено використання позивачем усіх дні щорічної та додаткової відпустки за період роботи на посаді голови Волошнівської сільської ради, а також не надано на вимогу суду першої інстанції жодних доказів на підтвердження того, що з позивачем було проведено відповідні розрахунки грошової компенсації за невикористані відпустки.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Андріяшівської сільської ради щодо не проведення виплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати, яку він отримував на виборній посаді голови Волошнівської сільської ради на період працевлаштування з 01.01.2021 по 26.05.2021 включно; зобов`язання Андріяшівської сільської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 01.01.2021 по 26.05.2021 включно; визнання протиправною бездіяльності Андріяшівської сільської ради щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані відпустки; зобов`язання Андріяшівської сільської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та дні додаткової відпустки за службу в органах місцевого самоврядування.

Посилання відповідача на його звернення до органів Національної поліції України 22.12.2021 та початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021202530000083 від 22.12.2021 із попередньою кваліфікацією кримінального проступку за ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України не має жодного значення при розгляді цієї справи, оскільки таке звернення відбулось після ухвалення судового рішення у цій справі, з нього неможливо встановити суті звернення та осіб, яких воно стосується, а також за вказаним кримінальним провадженням відсутній набравший законної сили вирок суду. Саме по собі звернення до правоохоронних органів та початок досудового розслідування у певному кримінальному провадженні не доводить наявності або відсутності складу злочину у діях особи, відносно якої таке звернення надійшло.

Колегія суддів також вважає безпідставним твердження відповідача про пропуск строку звернення до суду з цим позовом з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (ч.4 ст.122 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов`язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналізуючи зміст ст.122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У зв`язку з тим, що після припинення повноважень голови Волошнівської сільської ради позивач не був працевлаштований на попередній роботі (посаді) чи іншій рівноцінній роботі (посаді), позивач вважає, що відповідач повинен здійснити виплату середньої заробітної плати, передбачену ч.2 ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" термін виплати якої повинно бути здійснено до 26.05.2021 включно.

Як встановлено в ході розгляду цієї справи, повноваження позивача були припинені 26.11.2020, а до суду позивач звернувся засобами поштового зв`язку 08.06.2021.

Колегія суддів враховує, що Андріяшівською сільською радою ухвалено рішення від 10.02.2021 «Про збереження середньої заробітної плати», яким вирішено зберегти середню заробітну плату, але не більше 6 місяців. Зазначене рішення ради було чинним на час звернення позивача до суду. Крім того, відповідні зміни до рішення від 10.02.2021 було прийнято відповідачем вже після відкриття провадження у цій справі, а саме: 27.07.2021.

Також колегія суддів враховує, що позивач звертався до відповідача із відповідним листом від 22.03.2021 з вимогою виплатити заборгованість по заробітній платі за січень-лютий 2021, але листом від 02.04.2021 «Про розгляд звернення» Андріяшівською сільською радою було повідомлено про те, що позивачу помилково здійснено невірні записи до трудової книжки, у зв`язку із чим зазначено про виниклу заборгованість по заробітній платі.

Оскільки середня заробітна плата, передбачена ч.2 ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", виплачується не у день звільнення, а значно пізніше, відсутні підстави пов`язувати строк звернення до суду із цим позовом з датою звільнення позивача.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не було пропущено передбачений ст. 122 КАС України строк звернення до суду з цим позовом.

При цьому, колегія суддів зазначає, що з моменту звільнення позивача (26.11.2020) до дня звернення до суду (08.07.2021) минуло 193 дні (6 місяців 12 днів), а не 9 місяців як вказав представник відповідача у апеляційній скарзі.

Одночасно колегія суддів зазначає, що відповідач у апеляційній скарзі не обґрунтовано жодним чином питання стягнення на користь позивача правничої допомог у розмірі 2500 грн. Отже, з урахуванням приписів ст. 139 КАС України у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 по справі № 480/5020/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді Л.В. Мельнікова І.М. Ральченко