Постанова

від 30.11.2022 по справі 460/1759/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 460/1759/22 пров. № А/857/12260/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

з участю секретаря судового засідання Єршової Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Рівненської окружної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року у справі № 460/1759/22 за адміністративним позовом виконувача обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури до Управління культури і туризму Виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа - Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

суддя в 1-й інстанції Дуляницька С. М.,

час ухвалення рішення 07.04.2022 року,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення 07.04.2022 року,

в с т а н о в и в:

Позивач виконувач обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся в суд з позовом до відповідача Управління культури і туризму Виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа - Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Управління культури та туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо неподання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації з метою внесення об`єкту культурної спадщини національного значення, що знаходиться на території міста Рівне, а саме: гімназії, розташованої по вул.Драгоманова, 19, в місті Рівне, зведеної у 1839 році, охоронний номер 599-Н, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; зобов`язати Управління культури та туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради подати пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації про занесення об`єкту культурної спадщини національного значення, що знаходиться на території міста Рівне, а саме: гімназії, розташованої по вул.Драгоманова, 19, в місті Рівне, зведеної у 1839 році, охоронний номер 599-Н, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що на території міста Рівне знаходиться гімназія, розташована по вул.Драгоманова, 19, зведена у 1839 році, в приміщенні якої з 1975 року функціонує Рівненський обласний краєзнавчий музей. Зазначає, що цей об`єкт культурної спадщини розташований на території міста Рівне з 2000 року і до цього часу Державного реєстру пам`яток України не включено, що може призвести до порушення правового режиму його використання, пошкодження, руйнування чи знищення. Звертає увагу, що подання пропозиції після вжиття заходів представницького характеру окружною прокуратурою не спростовує факту бездіяльності управління культури та туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради протягом тривалого часу подання позову. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що 11 січня 2022 року управлінням культури і туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради з метою пришвидшення вирішення питання щодо занесення об`єкту культурної спадщини національного значення, що знаходиться на території міста Рівне, а саме: гімназії, розташованої по вул.Драгоманова, 19 в місті Рівне, зведеної у 1839 році, охоронний номер 599-Н, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України подано письмову пропозицію управлінню культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації, як органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єкта культурної спадщини національного значення, що знаходиться на території міста Рівне, а саме: гімназії, розташованої по вул. Драгоманова, 19 в місті Рівне, зведеної у 1839 році, охоронний номер 599-Н, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, що підтверджується листом управління культури і туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради №28 від 11 січня 2022 року та відповіддю на такий лист з управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації від 17 січня 2022 року №86/0/22. Вказує, що відповідачем вчинено відповідні дії щодо внесення об`єкту культурної спадщини національного значення, що знаходиться на території міста Рівне, а саме: гімназії, розташованої по вул.Драгоманова, 19, в місті Рівне, зведеної у 1839 році, охоронний номер 599-Н, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача (апелянта) - Шимін Н. М. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі.

Представник відповідача Затинний С. С. у судовому засіданні в режимі відеоконференції не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без участі вказаного представника за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до листа Управління культури та туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради №268 від 02 квітня 2021 року на території міста Рівне знаходиться об`єкт культурної спадщини, що не внесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, який відноситься до пам`яток культури національного значення та взятий раніше на державний облік гімназія, вул.Драгоманова, 19 м.Рівне, 1839 рік, охоронний номер 599-Н (постанова Ради міністрів УРСР від 24.08.1963 № 970).

З метою внесення такого об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, відповідач повинен подати пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня Управлінню культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вже подав до Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації пропозицію про внесення об`єкта культурної спадщини національного значення, що знаходиться на території міста Рівне, а саме: гімназії, розташованої по вул.Драгоманова, 19, в місті Рівне, зведеної у 1839 році, охоронний номер 599-Н, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08 червня 2000 року №1805-III (далі - Закон №1805-III).

За змістом ст.1 Закону №1805-III: об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Ст.3 Закону №1805-III передбачає, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №1805-ІІІ до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: 1) забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; 2) подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; 5) забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; 6) організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини.

Згідно зі ст.13 Закону №1805-ІІІ об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року №452 затверджено Порядок визначення категорій пам`яток.

За змістом п.3 вказаного Порядку об`єкти культурної спадщини, які пропонуються для внесення до Реєстру за категорією національного значення, повинні зберегти свою автентичність (пам`ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні культурні нашарування) та мати одну або більше з таких ознак: мали значний вплив на розвиток культури країни; безпосередньо пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю людей, які зробили значний внесок у розвиток національної культури; репрезентують шедевр творчого генія, є етапними творами видатних архітекторів чи інших митців; є витворами зниклої цивілізації чи мистецького стилю.

Відповідно до п.5 Порядку попередню оцінку відповідності об`єкта культурної спадщини ознакам, визначеним у пунктах 3 і 4 цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури.

Згідно з п.3 розділу Х "Прикінцеві положення" Закону №1805-III об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини затверджено наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за №528/23060.

Зокрема, система обліку об`єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об`єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об`єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам`ятки та вилучення пам`ятки з Реєстру) (пункт 3 Порядку).

Відповідно до п.4 Порядку ініціаторами розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п`ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є: уповноважений орган - за категорією пам`ятки національного значення; уповноважений орган, Українське товариство охорони пам`яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам`ятки місцевого значення.

Уповноважений орган, за визначенням, що міститься в даному Порядку, - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, занесенню об`єкта культурної спадщини місцевого та національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини.

У процесі розгляду питання занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України до повноважень відповідача належить подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня (яким є обласна державна адміністрація) про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Колегія суддів зазначає, що об`єкти культурної спадщини є надбанням українського народу загалом та територіальної громади зокрема, оскільки несуть собою велику цінність для розвитку історичної, етнічної, культурної самобутності держави і саме на органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до Закону №1805-III покладено обов`язок щодо їх охорони та забезпечення їх належного догляду та збереження.

Як вбачається з матеріалів справи, приміщення гімназії (вул.Драгоманова, 19 м.Рівне, 1983 рік, охоронний номер 599-Н) є об`єктом культурної спадщини, який повинен бути внесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, і цей факт сторонами не заперечується.

Зі змісту листа Управління культури і туризму Рівненської міської ради від 11 січня 2022 року №28 вбачається, що відповідач надав Управлінню культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації пропозицію щодо занесення об`єкта культурної спадщини національного значення, що знаходиться на території міста Рівне, а саме: гімназію, розташовану по вул.Драгоманова, 19, в м.Рівне, зведену у 1839 році, охоронний номер 599-Н, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (а.с.75).

Крім того, Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації листом №86/0/22 від 17 січня 2022 року повідомило відповідача про те, що протягом першого півріччя 2020 року Міністерству культури та інформаційної політики України, відповідно до наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року №501, надано наступну інформацію: (що стверджує лист управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації від 29 травня 2020 року №вих.781/01 -06/20), а саме: переліки об`єктів культурної спадщини: історії, монументального мистецтва та археології, (в тому числі, Гімназії 1839, як пам`ятка історії місцевого значення), які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини» та не включених до Державного реєстру пам`яток України станом на день набрання чинності вищезазначеного наказу Міністерства, за формою згідно з додатком даного наказу.

Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України затверджено постановою КМУ від 27 грудня 2001 року №1760 (в редакції постанови КМУ від 14.09.2016 року №626). Цим порядком передбачається наявність облікової документації (паспорт, облікова картка, історична довідка, акт технічного стану).

Як вбачається з матеріалів справи, на замовлення Комунального закладу «Рівненський обласний краєзнавчий музей» Рівненської обласної ради виготовлено акт технічного стану на пам`ятку.

Згідно з проаналізованих вище правових норм та матеріалів справи можна дійти висновку, що при надходженні відповідних матеріалів управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації направить пакет документів до Міністерства культури та інформаційної політики України для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України пам`ятки архітектури національного значення - Гімназії 1839, охоронний №599-Н в м. Рівне по вул. Драгоманова, 19 на виконання вимог наказу та Закону (а.с.76).

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, законом не встановлено вимог до форми подання пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня про внесення об`єкта культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а тому підстави для зобов`язання відповідача для повторного подання пропозицій відсутні.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач вже подав до Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації пропозицію про внесення об`єкта культурної спадщини національного значення, що знаходиться на території міста Рівне, а саме: гімназії, розташованої по вул.Драгоманова, 19, в місті Рівне, зведеної у 1839 році, охоронний номер 599-Н, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а тому відсутні підстави для задоволення позову у вказаний спосіб.

Доводи апелянта про те, що дії щодо подання пропозиції відповідачем були вчинені після того, як органи прокуратури вказали на їхню бездіяльність, тому суд першої інстанції порушив норми процесуального закону, оскільки є підстави для закриття провадження у справі, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ч.8 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення, тобто бездіяльність усунена в ході розгляду справи. Разом з тим, у спірних правовідносинах пропозицію відповідачем до вищестоящого органу подано 11 січня 2022 року, прокурор звернувся в суд з цим позовом 01 лютого 2022 року, що стверджується поштовим штемпелем (а.с.47).

Щодо покликань апелянта на звернення в суд з позовом 31 грудня 2021 року, то колегія суддів зазначає, що цей позов було повернуто прокурору, така ухвала набрала законної сили, і прокурор повторно звернувся в суд з позовом 01 лютого 2022 року після того, як відповідач 11 січня 2022 року подав пропозицію, тому у спірних правовідносинах підстав для закриття провадження немає.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Щодо правильності висновків суду першої інстанції про повноваження прокурора щодо звернення в суд з позовом в інтересах держави, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до адміністративного суду в інтересах держави передбачено статтею 24 Закону України "Про прокуратуру" та статтею 53 КАС України.

Ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.4 ст.53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.53 КАС України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

З аналізу наведеного вище вбачається, що звернення прокурора з цим позовом зумовлено відсутністю органу, уповноваженого на звернення до суду з відповідним позовом до органу місцевого самоврядування, та необхідністю врегулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 295, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Рівненської окружної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року у справі № 460/1759/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 05 грудня 2022 року.