Ухвала

від 01.12.2022 по справі 2-558/2010

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-558/2010

Провадження № 4-с/161/68/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2022 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Гриня О. М.,

за участю секретаря судового засіданняОстимчук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо скасування арешту майна

В С Т А Н О В И В:

13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Редька О. В. звернулася в суд зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо скасування арешту майна.

Скаргу обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області перебував виконавчий лист № 2-558/10, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 06 липня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 253062,22 гривень. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження № 28884708 державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області Солтисюк А. П. постановою від 09 серпня 2011 року наклав арешт на все майно боржника ОСОБА_1 .

Постановою заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі по тексту ухвали Другий ВДВС) Ганя А. Ф. від 21 травня 2020 року виконавчий документ у вищевказаному виконавчому провадженні повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2020 року замінено стягувача у виконавчому листі Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2010 року в справі № 2-558/2010 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , обтяжене арештом на підставі постанови державного виконавця Другого ВДВС Луцького МУЮ Солтисюка А. П. від 09 серпня 2011 року про відкриття виконавчого провадження.

У відповідь на заяву про зняття арешту Другий ВДВС своїм листом від 11 жовтня 2022 року повідомляє про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 .

Вважаючи неправомірною бездіяльність Другого ВДВС, представник скаржника вказує на відсутність підстав для подальшого збереження арешту нерухомого майна ОСОБА_1 . В обґрунтування своєї позиції представник скаржника зазначає, що виконавчий лист Луцького міськрайонного суду Волинської області №2-558 від 06 липня 2011 року повернутий стягувачу, будь-яких інших відкритих виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_1 немає, постанова про стягнення виконавчого збору не виносилась, заборгованість за кредитним договором відсутня, а тому, враховуючи приписи ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні підстави для збереження арешту. Крім того, арешт нерухомого майна створює для скаржника перешкоди у здійсненні прав власника, що зумовлює необхідність звернення до суду з цією скаргою.

На підставі наведеного, враховуючи заяву про уточнення вимог, скаржник просить: 1) визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ганя А. Ф., що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 ; 2) зобов`язати заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ганя А. Ф. зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , який накладений у виконавчому провадженні № 28884708, а саме: реєстраційний номер обтяження 11574063, тип обтяження арешт нерухомого майна, підстава обтяження постанова про відкриття виконавчого провадження від 09 серпня 2011 року головного виконавця ДВ ДВС Луцького МУЮ Солтисюка А. П., об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, обтяжувач Другий ВДВС Луцького МУЮ.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2022 року скаргу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник скаржника адвокат Редько О. В. у судове засідання не з`явився, попередньо подав суду заяву про розгляд справи без його участі, вимоги скарги підтримує в повному обсязі.

Представник оскаржуваної особи Другого ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Стягувач ОСОБА_2 у судове засідання також не з`явилась, заявою від 19 жовтня 2022 року просить розгляд справи здійснювати без її участі та повідомляє, що вона не заперечує щодо задоволення вимог скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд установив, що постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Солтисюка А. П. від 09 серпня 2011 року відкрито виконавче провадження № 28884708 щодо примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області № 2-558 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Дельта банк» 253062,22 гривень. Цією ж постановою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1 (а. с. 6).

Постановою заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі по тексту ухвали Другий ВДВС) Ганя А. Ф. від 21 травня 2020 року виконавчий документ у вищевказаному виконавчому провадженні (ВП №28884708) повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними) (а. с. 7).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2020 року замінено стягувача у виконавчому листі Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2010 року в справі № 2-558/2010 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ОСОБА_2 (а. с. 8-9).

Довідкою від 05 вересня 2020 року новий кредитор ОСОБА_2 підтверджує, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 90/ФКВ-07 від 23 березня 2007 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 , є припиненим у зв`язку з його повним виконанням, внаслідок чого вона не має жодних матеріальних претензій до ОСОБА_1 (а. с. 10).

Суд установив, що майно скаржника ОСОБА_1 перебуває під обтяженням, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Зокрема, за на майно ОСОБА_1 накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 11574063, тип обтяження арешт нерухомого майна, підстава обтяження постанова про відкриття виконавчого провадження від 09 серпня 2011 року головного виконавця ДВ ДВС Луцького МУЮ Солтисюка А. П., об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, обтяжувач Другий ВДВС Луцького МУЮ (а. с. 13).

Відповідно до відомостей, отриманих з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на 13 жовтня 2022 року відкритих виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_1 немає (а. с. 14).

Установлено, що 23 вересня 2022 року представник скаржника адвокат Редько О. В. звернувся до Другого ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) з письмовою заявою про скасування вищевказаного арешту майна ОСОБА_1 (а. с. 11).

Розглянувши заяву представника скаржника, Другий ВДВС надав адвокату РедькуО.В. відповідь про відсутність правових підстав для задоволення його заяви (а. с. 12).

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV в редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Закон України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, 21 травня 2020 року) не встановлювала обов`язку виконавця зняти арешт майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки повернення виконавчого документа стягувачу з вказаної підстави не позбавляло його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави для висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Суд установив, що після повернення стягувачу ПАТ «Дельта Банк» виконавчого листа у виконавчому провадженні № 28884708 щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Дельта банк» 253062,22 гривень вказаний виконавчий документ на виконання органу ДВС більше не надходив. Крім того, особа, яка придбала право вимоги ОСОБА_2 підтвердила повне виконання зобов`язань за кредитним договором та не заперечує щодо зняття арешту із майна боржника ОСОБА_1 .

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 13 липня 2022 року, справа № 2/0301/806/11, провадження № 61-3814св22.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення скарги в повному обсязі.

КеруючисьЗаконом України «Про виконавче провадження», ст. 257, 447,450,451 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задовольнити.

Визнати неправомірноюбездіяльність заступниканачальника Другоговідділу державноївиконавчої службиу містіЛуцьк Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Львів) ГаняАндрія Феодосійовича,що полягаєу незнятті арештуз майнаборжника ОСОБА_1 .

Зобов`язати заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ганя Андрія Феодосійовича зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , який накладений у виконавчому провадженні № 28884708, реквізити обтяження: реєстраційний номер обтяження 11574063, тип обтяження арешт нерухомого майна, підстава обтяження постанова про відкриття виконавчого провадження від 09 серпня 2011 року головного виконавця ДВ ДВС Луцького МУЮ Солтисюка А. П., об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, обтяжувач Другий ВДВС Луцького МУЮ.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 02 грудня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь