Ухвала

від 18.10.2017 по справі 2-558/2010

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

2-558/2010

6/264/137/2017

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя під головуванням судді Литвиненко Н.В., при секретарі Конівченко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі подання державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець Кальміуського ВДВС м.Маріуполя ОСОБА_1 звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України при наявності невиконаних зобов'язань за рішенням суду, вказуючи, що на виконанні в Кальміуському ВДВС знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-558, виданого 29.03.2010 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/3 частини від його доходів на утримання дітей, заборгованість станом на 01.09.2017 року складає 59478,71грн. 12.04.2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Боржник добровільно рішення суду не виконує, на виклики державного виконавця не реагує. Згідно зібраної інформації боржник не працює, відкриті рахунки на її ім'я в установах банків відсутні, пенсію не отримує, транспортні засоби за боржником не зареєстровано, у власності нерухоме майно також відсутнє. При виході за адресою боржника було встановлено, що боржник у 2014 році виїхав на заробітки до Росії. На теперішній час боржником рішення суду не виконано, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду не здійснено. На підставі чого, державний виконавець Кальміуського ВДВС м.Маріуполя просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 до виконання ним зобов'язання за виконавчим документом.

У судове засідання державний виконавець не з'явилася з невідомих суду причин.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що зазначене подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів подання вбачається, що на виконанні у Кальміуському відділі ДВС м.Маріуполя знаходиться провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-558, виданого 29.03.2010 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/3 частини від його доходів на утримання дітей.

12.04.2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно інформаційних довідок з Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України боржник не працює, пенсії не отримує, рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями та джерел отримання доходів не має.

Відповідно до інформації з територіального сервісного центру 1441 Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області за ОСОБА_2 транспортні засоби не зареєстровані.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності боржника відсутнє нерухоме майно.

Згідно ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб.

За змістом ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч. 2 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону України передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, наведених в листі від 01.02.2013 року Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною ініціативою. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених Законом України Про виконавче провадження , зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Як вбачається зі справи, державним виконавцем Кальміуського ВДВС не надано жодних доказів на підтвердження того, що боржник знає про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом про стягнення з нього суми боргу, не надано доказів про те, що боржник отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження, що б свідчило про ухилення ОСОБА_4 від виконання рішення суду.

Крім того, згідно з розділом ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, що набрала чинності з 17 квітня 2012 р. та затверджена наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5, подання повинно містити: а) найменування суду, до якого направляється подання; б) реквізити виконавчого документа, який перебуває на виконанні; в) реквізити виконавчого провадження; г) прізвище, ім'я та по батькові особи (боржника), дату народження (число, місяць, рік); ґ) підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

У поданні зокрема, мають бути визначені заходи (тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого), найменування органів, які мають їх здійснити.

Про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець повідомляє боржника.

У разі відсутності цих даних державний виконавець отримує їх у суді, який ухвалив рішення щодо такого боржника, або у відповідних органах, які здійснюють реєстрацію місця проживання громадян України та іноземців.

Однак, всупереч вищезазначеним вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, відсутнє підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань, а також не зазначено найменування органів, які мають здійснити заходи щодо обмеження боржника у праві виїзду за кордон, не надано навіть акт виходу за адресою боржника, а також документів, що підтверджують доводи державного виконавця.

Керуючись ст. ст. 197, 377-1 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

В поданні державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: ОСОБА_5