Рішення

від 09.12.2021 по справі 294/1560/19

ЧУДНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/294/325/21

справа № 294/1560/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року Чуднівський районний суд Житомирської області

у складі:

головуючого - судді Лесько М.О.

при секретарі Рижук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чуднові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Турчинівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області, Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2019 позивач звернувся до суду з вказаним позовом та ухвалою від 07.11.2019 було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у справі за позовом ОСОБА_1 до Турчинівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області та Чуднівської міської ради Житомирської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має в своїй власності земельну ділянку кадастровий номер №1825888201:03:002:0144, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . По сусідству з його земельною ділянкою проживають сусіди з декількох сторін, а з іншої сторони знаходиться ліцей. Між сусідами протягом всього життя був проїзд до його земельної ділянки, однак в 2016 році сусід ОСОБА_2 загородив даний проїзд. Для відновлення проїзду позивач неодноразово звертався до сільського голови, однак рішенням №164 від 04.07.2017 йому було відмовлено в відновленні проїзду у зв`язку з наданням дозволу на виготовлення технічної документації на землю сусіду ОСОБА_2 згідно рішення №153 від 12.05.2017.

У зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення позивач позбавлений можливості заїзду до своєї земельної ділянки, тобто на даний час його право на володіння та користування порушені.

Крім цього розроблена технічна документація порушує його право на володіння та користування у зв`язку з відведенням частини його ділянки у власність третьої особи.

На неодноразові звернення позивача йому було зазначено, що є інша дорога до його земельної ділянки через ліцей. І це стало підставою для видачі дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою ОСОБА_2 , де знаходилась дорога до земельної ділянки ОСОБА_1 .

Однак, дана дорога проходить через земельну ділянку, яка на приватній власності належить ліцею, про що є відповідна довідка з ліцею про відсутність проїзду, на який посилається відповідач.

Враховуючи всі обставини позивач звернувся з листом до Голови Держгеокадастру у Житомирській області де виклав всі здійснені порушення.

Листом від 07.09.2017 звернення позивача розглянуто та повідомлено, що при прийнятті рішення 21 сесією 7 скликання Турчинської сільської ради від 12.05.2017, при наданні дозволу на розроблення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , було порушено вимоги ст.ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України, та направлено відповідне клопотання до сільської ради для реагування, однак станом на сьогоднішній день жодного реагування не відбулося.

Отже, відповідне рішення відповідача створює позивачу перешкоди для користування його земельною ділянкою та земельною ділянкою загального користування (дорога) за адресою: АДРЕСА_1 , які полягають: в неможливості в`їзду та виїзду транспорту на його земельну ділянку. Фактично відповідач та третя особа на свій власний розсуд змінили функціональне призначення земельної ділянки загального користування, навпроти земельної ділянки позивача, тим самим надавши дозвіл на виготовлення технічної документації відповідач порушив право позивача на власність.

На підставі вищевикладеного позивач просить скасувати рішення №153 від 12.05.2017 та №164 від 04.07.2017 Турчинської сільської ради, яка входить в склад Чуднівської міської об`єднаної територіальної громади та зобов`язати Чуднівську міську об`єднану територіальну громаду в склад якої входить Турчинська сільська рада, повторно розглянути заяву про відновлення проїзду (сервітуту) до земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 .

17.03.2021 ухвалою Чуднівського районного суду Житомирської області було залучено до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позивач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначає про те, що свої вимоги підтримує та просить розглянути справу без його участі та задовольнити його позов.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився, 09.12.2021 подав до суду заяву, в якій зазначає про те, що рішення прийнято у відповідності із діючим законодавством та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, були повідомлені у належний спосіб про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Згідно рішення №44 від 23.02.2016 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) орієнтованою площею 0,32 га, (для обслуговування жилого будинку 0,25га, та 0,07 га для ведення особистого селянського господарства), розташованих в АДРЕСА_2 та ділянки орієнтованою площею 0,27 га (для ведення особистого селянського господарства), розташованої в АДРЕСА_3 з послідуючим затвердженням технічної документації та передачею земельної ділянки у власність.

По сусідству з його земельною ділянкою проживають сусіди з декількох сторін, а з іншої сторони знаходиться ліцей. Між сусідами протягом всього життя був проїзд до його земельної ділянки, однак в 2016 році сусід ОСОБА_2 загородив даний проїзд.

Позивач неодноразово звертався до відповідача - Турчинівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області, однак рішенням № 164 від 04.07.2017 йому було відмовлено в відновленні проїзду у зв`язку з наданням дозволу на виготовлення технічної документації на землю сусіду ОСОБА_2 згідно рішення №153 від 12.05.2017.

01 липня 2019 року звернення позивача було розглянуто комісією з виїздом на місце в складі начальника відділу земельних відносин та екології Чуднівської міської ради Варгалюк Н.А., спеціалістів цього ж відділу Поліщук Г.М., Баца Д.В., в.о. старости Турчинівського старостинського округу Попченко О.В., при участі ОСОБА_1 та участі сусідки ОСОБА_5 .

В ході обстеження суміжних земельних ділянок за адресою АДРЕСА_4 , яка знаходиться у власності позивача по АДРЕСА_1 , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_3 , було встановлено наступне: площа земельної ділянки, яка належить позивачу, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.02.2000 (державний акт про право приватної власності на землю серії ЖТ-06-24-000050) становить 0,2700 га, що відповідає вищевказаному державному акту та підтверджено контрольними обмірами (план кадастрової зйомки від 14.09.2017), зовнішні межі земельної ділянки не порушено, що також підтверджено позивачем усно, у присутності комісії.

Під`їзд до земельної ділянки на даний час існує по ґрунтовому шляху, який межує з земельною ділянкою ОСОБА_1 з південної сторони, що вбачається із державного акта серії ЖТ 06-24- 000050, а також з плану кадастрової зйомки від 14.09.2017.

Рішенням Турчинівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області №153 від 12.05.2017 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» двадцять першої сесії сьомого скликання, надано дозвіл ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_7 , відповідно до свідоцтва на право власності на житло, на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною орієнтованою площею 0.53 га, розташованих в межах АДРЕСА_3 (0,25 га - для обслуговування жилого будинку та 0,08 га - для ведення особистого селянського господарства та в АДРЕСА_5 га - для ведення особистого селянського господарства), з послідуючим затвердженням технічної документації та передачею земельних ділянок у власність.

Рішенням №1844 від 22.10.2020 «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_6 » Чуднівської міської ради Житомирської області, двадцять першої сесії восьмого скликання, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 0,5077 га, в тому числі для обслуговування житлового будинку площею 0.2500 га - ведення особистого селянського господарства площею 0.2577 га, розташованих в АДРЕСА_1 .

Передано у спільну часткову власність в розмірі 1/5 частки кожному: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 18258882171:03:002:0161 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (02.01), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Передано у спільну часткову власність в розмірі 1/5 частки кожному ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 земельні ділянки:

- площею 0.1873 га, кадастровий номер 1825888201:03:002:0159 для ведення особистого селянського господарства (01.03), розташовану за адресою АДРЕСА_1 ;

- площею 0.0704 га, кадастровий номер 1825888201:03:002:0160 для ведення особистого селянського господарства (01.03), розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється таким шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Позивач звернувся до суду із вимогою про визнання незаконним та скасування рішення №153 від 12.05.2017 та №164 від 04.07.2017 Турчинської сільської ради, яка входить в склад Чуднівської міської об`єднаної територіальної громади та зобов`язати Чуднівську міську об`єднану територіальну громаду, в склад якої входить Турчинська сільська рада, повторно розглянути заяву про відновлення проїзду (сервітуту) до земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що на підставі рішень було затверджено технічну документацію та прийнято рішення про передачу у власність земельних ділянок відповідачам. Рішення відповідача про передачу у власність земельних ділянок позивачем не оскаржується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведений той факт, що відповідачами порушене його право щодо володіння та користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування (п "в" ч. 1 ст. 81 ЗК України).

Частиною 1 ст. 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно зі ч. ч. 1, 2, 5 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 7 ст. 55 ЗУ "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року N 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686 (далі - Інструкція N 376).

Згідно з п. 1.3 Інструкції N 376 межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки; виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником; замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). а знищення межових знаків - дії громадян, які призвели до втрати в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, внаслідок чого виникає потреба у проведенні додаткових геодезичних робіт з їх відновлення.

Відповідно до ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи у користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Згідно із п. 2.1 Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.3 вищезгаданої Інструкції для встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) охоплюється комплекс робіт, а саме: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

За 3.12 Інструкції N 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Відповідно до ст. 55 ЗУ "Про землеустрій" межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначаються не відповідно до акта узгодження та визначення меж, а згідно з наявними планово-картографічними матеріалами та матеріалами кадастрової зйомки.

Крім того, ст. 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що його права порушено. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Такий висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №350/67/15-ц, у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №619/800/18.

Судом не встановлено, а позивачем не доведений той факт, що землекористувач ОСОБА_2 здійснив неправомірні дії.

Клопотання про витребування відповідних доказів позивачем заявлено не було.

Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 158 ЗК України).

Згідно з ч. 3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.

У разі існування невирішеного спору щодо межі земельної ділянки він підлягає вирішенню відповідним органом місцевого самоврядування згідно з встановленою у ст. ст. 158-161 ЗК України процедурою.

Згідно ч. 5 ст. 158 ЗК України, у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 8 ЦПК України).

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, затвердженої рішенням №1844 сесії Чуднівської міської ради Житомирської області VII скликання від 22.10.2020.

Відповідно до ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (рішення від 24.06.2003 року, заява N 44277/98, п. 37) зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду при здійсненні будь-якого втручання у право власності особи має забезпечуватися "справедливий баланс" між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи, вимога забезпечення такого балансу знаходить своє відображення у всій структурі статті 1 Першого протоколу, отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" (рішення від 01.06.2006 року, заява N 25921/02, пункти 28, 29).

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в заявлених ним межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, статтями 116, 118, 125 ЗК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Турчинівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області, Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

.

Суддя: М.О. Лесько