Постанова

від 24.01.2023 по справі 294/1560/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №294/1560/19 Головуючий у 1-й інст. Лесько М. О.

Категорія 16 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Талько О.Б.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільну справу№294/1560/19 за позовом ОСОБА_1 до Турчинівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області, Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Лесько М.О. в м. Чуднові,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточненої позовної заяви просив:

- визнати незаконним і скасувати рішення Турчинівської сільської ради, яка входить в склад Чуднівської міської об`єднаної територіальної громади №153 від 12.05.2017 з надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_6 та рішення №164 від 04.07.2017 про затвердження рішення земельної комісії №1 від 03.07.2017 про відмову у задоволенні заяви про відновлення проїзду;

- визнати незаконним та скасувати рішення Чуднівської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки №1844 від 22.10.2020;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0704 га, яка розташована в межах населеного пункту на території Турчинівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1825888201:03:002:0160 шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки;

- зобов`язати Чуднівську міську раду Житомирської області внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування запису щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1825888201:03:002:0160;

- зобов`язати Чуднівську міську об`єднану територіальну громаду в склад якої входить Турчинська сільська рада, повторно розглянути заяву про відновлення проїзду (сервітуту) до земельної ділянки, що належить йому.

В обґрунтування позову зазначає, що він є власником земельної ділянки кадастровий номер 1825888201:03:002:0144, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що по сусідству з його земельною ділянкою проживають сусіди з декількох сторін, а з іншої сторони знаходиться ліцей. Стверджує, що між сусідами протягом всього життя був проїзд до його земельної ділянки, однак в 2016 році сусід ОСОБА_2 загородив даний проїзд. Зазначає, що для відновлення проїзду він неодноразово звертався до сільського голови, однак рішенням №164 від 04.07.2017 йому було відмовлено у відновленні проїзду у зв`язку з наданням дозволу на виготовлення технічної документації на землю сусіду ОСОБА_2 згідно рішення №153 від 12.05.2017.

Стверджує, що у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення він позбавлений можливості заїзду до своєї земельної ділянки, тобто на даний час його право на володіння та користування порушені. Крім цього, зазначає, що розроблена технічна документація порушує його право на володіння та користування у зв`язку з відведенням частини його ділянки у власність третьої особи. Вказує, що на неодноразові його звернення йому було зазначено, що є інша дорога до його земельної ділянки через ліцей, і саме це стало підставою для видачі дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 , де знаходилась дорога до його земельної ділянки. Проте, зазначає, що вказана дорога проходить через земельну ділянку, яка на приватній власності належить ліцею, а відтак відсутній проїзд.

Зазначає, що з приводу даного питанням він також звертався з листом до Голови Держгеокадастру у Житомирській області. Вказує, що листом від 07.09.2017 його звернення було розглянуто та повідомлено, що при прийнятті рішення 21 сесією 7 скликання Турчинської сільської ради від 12.05.2017, при наданні дозволу на розроблення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , було порушено вимоги ст.ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України, та направлено відповідне клопотання до сільської ради для реагування, однак станом на сьогоднішній день жодного реагування не відбулося.

Вважає, що таким чином рішення Турчинської сільської ради №153 від 12.05.2017 та №164 від 04.07.2017 створює йому перешкоди для користування його земельною ділянкою та земельною ділянкою загального користування (дорога) за адресою: АДРЕСА_1 , які полягають: в неможливості в`їзду та виїзду транспорту на його земельну ділянку. Зазначає, що фактично відповідач та третя особа на свій власний розсуд змінили функціональне призначення земельної ділянки загального користування, навпроти його земельної ділянки, тим самим надавши дозвіл на виготовлення технічної документації відповідач порушив його право власності на землю. Враховуючи вищевикладене просить задовольнити його позов в повному обсязі.

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги лист №141 від 27.08.2019 за підписом т.в.о. директора Турчинівського ліцею, де ОСОБА_1 категорично відмовлено у використанні для під`їзду до його земельної ділянки, територію, що перебуває у користуванні ліцею. Зазначає, що на підтвердження тієї обставини, що рішення Турчинівської сільської ради, яка входить в склад Чуднівської міської об`єднаної територіальної громади №153 від 12.05.2017 з надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_6 є незаконним, позивачем надано лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 07.09.2017. Вважає, що суд першої інстанції упереджено надав оцінку лише доказам відповідача і не врахував доказів наданих позивачем. Враховуючи вищевикладене просить рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,27 га. Наведене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №186130139 від 24.10.2019.

Рішенням Турчинівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області №44 від 23.02.2016 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) орієнтованою площею 0,32 га, (для обслуговування жилого будинку 0,25 га, та 0,07 га для ведення особистого селянського господарства), розташованих в АДРЕСА_2 та ділянки орієнтованою площею 0,27 га (для ведення особистого селянського господарства), розташованої в АДРЕСА_1 з послідуючим затвердженням технічної документації та передачею земельної ділянки у власність.

По сусідству з його земельною ділянкою проживають сусіди з декількох сторін, а з іншої сторони знаходиться ліцей. Між сусідами протягом всього життя був проїзд до його земельної ділянки, однак в 2016 році сусід ОСОБА_2 загородив даний проїзд.

Рішенням Турчинівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області №153 від 12.05.2017 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» двадцять першої сесії сьомого скликання, надано дозвіл ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_7 ОСОБА_4 ОСОБА_8 , відповідно до свідоцтва на право власності на житло, на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною орієнтованою площею 0,53 га, розташованих в межах АДРЕСА_3 (0,25 га - для обслуговування жилого будинку та 0,08 га - для ведення особистого селянського господарства та в АДРЕСА_1 0,20 га - для ведення особистого селянського господарства), з послідуючим затвердженням технічної документації та передачею земельних ділянок у власність.

Вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Турчинівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області із заявами про відновлення проїзду (сервітуту) до своєї земельної ділянки, що належить йому на праві приватної власності, однак рішенням №164 від 04.07.2017 йому було відмовлено у відновленні проїзду у зв`язку з наданням дозволу на виготовлення технічної документації на землю сусіду ОСОБА_2 згідно рішення №153 від 12.05.2017.

Зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №В-111813/0-10365/6-17 від 07.09.2017 вбачається, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області встановлено недотримання вимог ст.ст. 1118, 122, 123 Земельного кодексу України при прийнятті рішення 21 сесією 7 скликання Турчинівської сільської ради від 12.05.2017 при наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 .

Зі змісту листа Чуднівської міської ради Чуднівського району Житомирської області №В-172 від 01.07.2019 слідує, що комісією Чуднівської міської ради Чуднівського району в складі начальника відділу земельних відносин та екології Чуднівської міської ради Варгалюк Н.А., спеціалістів цього ж відділу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , в.о. старости Турчинівського старостинського округу Попченко О.В., при участі ОСОБА_1 та участі сусідки ОСОБА_11 було проведено обстеження суміжних земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході обстеження суміжних земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 , яка знаходиться у власності позивача та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_3 , було встановлено наступне: площа земельної ділянки, яка належить позивачу, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.02.2000 (державний акт про право приватної власності на землю серії ЖТ-06-24-000050) становить 0,2700 га, що відповідає вищевказаному державному акту та підтверджено контрольними обмірами (план кадастрової зйомки від 14.09.2017), зовнішні межі земельної ділянки не порушено, що також підтверджено позивачем усно, у присутності комісії.

Під`їзд до земельної ділянки на даний час існує по ґрунтовому шляху, який межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 з південної сторони, що вбачається із державного акта серії ЖТ 06-24-000050, а також з плану кадастрової зйомки від 14.09.2017.

Листом Турчинівського професійного ліцею №141 від 27.08.2019 ОСОБА_1 відмовлено у проїзді до земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 через землекористування Турчинівського професійного ліцею.

Рішенням Чуднівської міської ради Житомирської області №1844 від 22.10.2020 «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_8 , гр. ОСОБА_7 Чуднівської міської ради Житомирської області, двадцять першої сесії восьмого скликання, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 0,5077 га, в тому числі для обслуговування житлового будинку площею 0,2500 га - ведення особистого селянського господарства площею 0,2577 га, розташованих в АДРЕСА_1 .

Передано у спільну часткову власність в розмірі 1/5 частки кожному: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 18258882171:03:002:0161 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (02.01), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Передано у спільну часткову власність в розмірі 1/5 частки кожному ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 земельні ділянки:

- площею 0,1873 га, кадастровий номер 1825888201:03:002:0159 для ведення особистого селянського господарства (01.03), розташовану за адресою АДРЕСА_1 ;

- площею 0,0704 га, кадастровий номер 1825888201:03:002:0160 для ведення особистого селянського господарства (01.03), розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено того факту, що відповідачами порушене його право щодо володіння та користування земельною ділянкою, а також не доведено той факт, що землекористувач ОСОБА_2 здійснив неправомірні дії.

Розглядаючи даний спір колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 41 Конституції України кожному гарантовано право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 316, частина перша статті 317 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна вказати суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо неопосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Відповідно до статті 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших проявів принципу змагальності у цивільному процесі.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №362/3705/20.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом обґрунтовував свої позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень Турчинської сільської ради №153 від 12.05.2017 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельних ділянок в натурі та №164 від 04.07.2017 про відмову у відновленні проїзду, тим що надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), з послідуючим затвердженням технічної документації та передачею земельних ділянок у власність, позбавляє його можливості користуватися своєю земельною ділянкою, до якої був проїзд.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У даній справі предметом доказування є наявність або відсутність встановлення факту порушення оспорюваними рішеннями органу місцевого самоврядування прав ОСОБА_1 .

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №В-111813/0-10365/6-17 від 07.09.2017 з якого вбачається, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області встановлено недотримання вимог ст.ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України при прийнятті рішення 21 сесією 7 скликання Турчинівської сільської ради від 12.05.2017 при наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . Проте, із вказаного листа також вбачається, що Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області Турчинівській сільській раді Чуднівського району було направлено клопотання для реагування та приведення у відповідність до норм земельного законодавства. Відтак, право позивача захищено шляхом зобов`язання Турчинівської сільської ради Чуднівського району привести у відповідність рішення 21 сесією 7 скликання Турчинівської сільської ради від 12.05.2017 до норм земельного законодавства.

ОСОБА_1 також посилається на лист Турчинівського професійного ліцею №141 від 27.08.2019, яким йому відмовлено у проїзді до земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 через землекористування Турчинівського професійного ліцею.

Відтак, стверджує про відсутність проїзду до його земельної ділянки.

Проте, комісією Чуднівської міської ради Чуднівського району Житомирської області в складі начальника відділу земельних відносин та екології Чуднівської міської ради Варгалюк Н.А., спеціалістів цього ж відділу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , в.о. старости Турчинівського старостинського округу Попченко О.В., при участі ОСОБА_1 та участі сусідки ОСОБА_11 проведено огляд суміжних земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 .

В ході обстеження суміжних земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 , яка знаходиться у власності позивача та АДРЕСА_1 , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_3 , було встановлено наступне: площа земельної ділянки, яка належить позивачу, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.02.2000 (державний акт про право приватної власності на землю серії ЖТ-06-24-000050) становить 0,2700 га, що відповідає вищевказаному державному акту та підтверджено контрольними обмірами (план кадастрової зйомки від 14.09.2017), зовнішні межі земельної ділянки не порушено, що також підтверджено позивачем усно, у присутності комісії.

Під`їзд до земельної ділянки на даний час існує по ґрунтовому шляху, який межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 з південної сторони, що вбачається із державного акта серії ЖТ 06-24-000050, а також з плану кадастрової зйомки від 14.09.2017.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуваними рішеннями Турчинівської сільської ради Чуднівського району, яким затверджено технічну документацію ОСОБА_2 не порушено право власності ОСОБА_1 , а позивачем не доведено того факту, що відповідачами порушено його право щодо володіння та користування земельною ділянкою.

Оскільки вимоги позову про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0704 га, яка розташована в межах населеного пункту на території Турчинівської сільської ради Чуднівського району Житомирської області для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1825888201:03:002:0160 шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки, зобов`язання внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування запису щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1825888201:03:002:0160 та зобов`язання повторно розглянути заяву про відновлення проїзду (сервітуту) до земельної ділянки є похідними від вимоги про визнання недійсними рішень Турчинівської сільської ради, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про недоведеність позовних вимог, оскільки позивач не довів факту того, що надаючи дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_6 були порушені його права.

Відтак, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу залишити за сторонами, оскільки судом апеляційної інстанції залишено без змін рішення суду першої інстанції, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується апеляційним судом.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 25 січня 2023 року.

Головуючий

Судді