Постанова

від 06.12.2022 по справі 575/285/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року м.Суми

Справа №575/285/22

Номер провадження 22-ц/816/995/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Великописарівська лікарня» Великописарівської селищної ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Великописарівська лікарня» Великописарівської селищної ради на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 10 серпня 2022 року в складі судді Семенової О.С., постановлене в смт Велика Писарівка, повний текст судового рішення виготовлено 18 серпня 2022 року

в с т а н о в и в:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Великописарівська лікарня» Великописарівської селищної ради (далі - КНП «Великописарівська лікарня») про визнання наказу про звільнення протиправним та його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивував тим, що він працював на посаді лікаря-анастезіолога анастезіологічної групи КНП «Великописарівська лікарня» за ставкою 1,0, яку він суміщав з посадою лікаря-неврапотолога вказаного медичного закладу за ставкою 0,5.

31 травня 2022 року згідно наказу № 63-к від 20 травня 2022 року його було звільнено з роботи з підстав, визначених п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою продовжувати роботу у зв`язку зі зміною істотних умов праці. Вважає вказаний наказ незаконним та таким, що винесений відповідачем з порушенням процедури припинення трудового договору з підстав, передбачених п. 6 ст. 36 КЗпП України. Вказує на те, що вручене йому повідомлення № 211 від 01 квітня 2022 року «Про зміну істотних умов праці» містить недостовірні відомості щодо змін в штатному розписі. Його відмітка на вказаному повідомленні про незгоду продовжувати роботу в нових умовах не може вважатися відмовою від продовження роботи в нових умовах. Зазначає, що в подальшому відповідач вносив нові зміни до штатного розпису, які стосувалися його посади лікаря-анастезіолога, про які відповідач його письмово не повідомляв. Крім того, 26 травня 2022 року він подав відповідачу заяву про згоду працювати в нових умовах, викладених в повідомленні від 01 квітня 2022 року, а раніше висловлена відмова була відкликана. Проте, відповідач вказану заяву проігнорував, та 20 травня 2022 року видав наказ про його звільнення з роботи з 31 травня 2022 року.

Також, на думку позивача, відповідач фактично провів скорочення штату працівників під приводом зміни істотних умов праці.

Посилаючись на вказані обставини, остаточно уточнивши позовні вимоги, просив визнати протиправним та скасувати наказ № 63-к від 20 травня 2022 року в частині звільнення його з посади лікаря-анастезіолога та звільнення з посади лікаря-невропатолога, та поновити його на посаді лікаря-анестезіолога та лікаря-невропатолога у відповідності до штатного розпису КНП «Великописарівська лікарня», діючого на момент його звільнення, а саме на 0,5 ставки на посаді лікаря-анастезіолога та 0,5 ставки лікаря-невропатолога; стягнути з відповідача компенсацію за час вимушеного прогулу в розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 10 серпня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ КНП «Великописарівська лікарня» від 20 травня 2022 року № 63-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-анестезіолога анестезіологічної групи та посади лікаря-невропатолога терапевтичного відділення на підставі пункту 6 частини 1 статті 36 Кодексу Законів про працю України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічної групи та на посаді лікаря-невропатолога терапевтичного відділення КНП «Великописарівська лікарня».

Стягнуто з КНП «Великописарівська лікарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2022 року до 10 серпня 2022 року у розмірі 70 644,15 грн.

Стягнуто з КНП «Великописарівська лікарня» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1488,60 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн, всього до стягнення підлягає 11998,60 грн та на користь держави судовий збір в розмірі 496,20 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічної групи та посаді лікаря-невропатолога терапевтичної групи КНП «Великописарівська лікарня» та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для зменшення посади лікаря-анастезіолога, яку займав позивач, слугувало економічне обґрунтування, проте вказане обґрунтування не містить фактів, які б вказували на зменшення навантаження на лікарів-анастезіологів, а інших доказів, які б вказували на зміну в організації виробництва і праці суду надано не було. Крім того, суд вказав на те, позивач у двохмісячний строк відкликав свою заяву про відмову продовжувати роботу в нових умовах, проте керівником був виданий наказ від 20 травня 2022 року про звільнення позивача з 01 червня 2022 року за п. 6 ч.1 ст. 36 КЗпП України за відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці. З урахуванням наведеного суд вважав обгрунтованими позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи, невірне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову; стягнути з позивача судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд дійшов невірних висновків щодо відсутності істотних змін в організації виробництва і праці в лікарні. Вказує на те, що згідно Економічних обґрунтувань зменшення кількості посад медичних працівників у КНП «Великописарівська лікарня» було встановлене вкрай недостатнє навантаження на лікаря-анастезіолога. Зазначає, що у відповідача відбулися істотні зміни в організації виробництва і праці, зокрема, зміна посадових та функціональних обов`язків, перерозподіл навантаження на медичний персонал, переведення на скорочений робочий тиждень та скорочений робочий день. Вважає необґрунтованими висновки суду, що шляхом зменшення посад підприємство вирішило підвищити заробітну плату у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів № 2 від 12 січня 2022 року.

На думку скаржника, позивач 11 квітня 2022 року вже висловив свою відмову від того, щоб працювати в нових умовах, а тому з огляду на вказану обставину та у зв`язку із прийняттям Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», позивач не мав права відкликати свою відмову за 5 днів до дати настання змін. Крім того, оскільки позивач відмовився від переведення на 0,5 ставки лікаря-анастезіолога, інформація про те, що вказана посада вже скорочена на 0,75 ставки, йому не доводилася. Також звертає увагу суду на те, що позивач відкликав свою заяву вже після прийняття відповідачем оскаржуваного наказу про звільнення.

Наголошує на тому, що позивачем спотворено відомості, що повідомлення про зміну істотних умов праці містить розбіжності, оскільки в повідомленні чітко вказано, що у зв`язку зі скороченням 0,75 ставки лікаря-анастезіолога запропоновано переведення на 0,5 ставки лікарем-анастезіологом анестезіологічної групи та на 0,5 ставки лікарем-невропатологом терапевтичного відділення з 01 червня 2022 року.

Крім того, апеляційна скарга містить доводи стосовно зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем. Відповідач зазначає, що відповідне клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу подавалося суду першої інстанції, однак наведені в клопотанні обставини судом враховані не були.

Також не погоджується з розміром судового збору, що було стягнуто з відповідача.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі безпідставно намагається ототожнити процедуру та наслідки дій роботодавця при зміні істотних умов праці з процедурою скорочення чисельності або штату працівників. Відповідач не перевів його на роботу в нових умовах, що мав право зробити без отримання його погодження з врахуванням особливостей застосування ст. 32 КЗпП України в умовах воєнного стану, а безпідставно до закінчення терміну повідомлення звільнив його, маючи його письмову заяву про згоду на продовження роботи в нових умовах. Відповідач неодноразово змінюючи обсяги штатної чисельності посад, діяв на власний розсуд та у такий спосіб, який об`єктивно позбавляв його, як працівника, можливості були обізнаним із запропонованою зміною істотних умов праці, що є порушенням його трудових прав. Стосовно відшкодування судових витрат, наголошує на тому, що ним було надано детальний опис витрат на професійну правничу допомогу із зазначенням робочого часу витраченого адвокатом, вказаний розрахунок повністю узгоджується із складністю справи, є підтвердженим документальними доказами, що свідчить про вірне та справедливе визначення судом розміру судових витрат, що підлягали відшкодуванню.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював в КНП «Великописарівська лікарня» на 1,0 посади лікаря-анастезіолога анестезіологічної служби та за сумісництвом на 0,5 посади лікаря-невропатолога, що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с. 9).

Відповідно до штатного розпису станом на 01 грудня 2021 року КНП «Великописарівська лікарня», затвердженого рішенням 12 сесії 8 скликання Великописарівської селищної ради від 13 грудня 2021 року № 2776, до складу анестезіологічної групи входили, в т.ч. посади лікаря-анастезіолога 1,0 та лікаря-анастезіолога 0,5 (а.с. 10).

24 березня 2022 року директору КНП «Великописарівська лікарня» подано економічне обґрунтування зменшення посад медичних працівників, відповідно до якого у 2021 році в КНП працювало 2 лікаря-анестезіолога: на 1,0 посади та на 0,5 посади. Згідно вказаного економічного обґрунтування навантаження на лікаря-анестезіолога вкрай недостатнє. З метою раціонального використання фонду заробітної плати, незважаючи на вжиті заходи, виникає необхідність зменшення посади лікарів-анестезіологів і залишення їх на 0,25 посади (а.с. 88-91).

Рішенням виконавчого комітету Великописарівської селищної ради Охтирського району Сумської області № 51 від 31 березня 2022 року затверджений штатний розпис КНП «Великописарівська лікарня» з 01 червня 2022 року, відповідно до якого анестезіологічна група складається, в т.ч. з посад лікаря-анестезіолога 0,50 ставки та лікаря-анестезіолога 0,25 ставки. На підставі цього рішення КНП «Великописарівська лікарня» виданий наказ від 31 березня 2022 року за № 47-ОД, яким виключені із штатного розпису з 01 червня 2022 року посади, зокрема, з анестезіологічної групи: лікаря-анестезіолога - 0,50 ставки, лікаря- анестезіолога - 0,25 ставки (а.с. 13-18, 93-95).

01 квітня 2022 року позивачу вручено повідомлення № 211 від 01 квітня 2022 року, в якому вказано, що у зв`язку зі скороченням 0,75 ставки лікаря-анестезіолога, йому пропонують переведення на 0,5 ставки лікарем-анестезіологом анестезіологічної групи та на 0,5 ставки лікарем-невропатологом терапевтичного відділення з 01 червня 2022 року з дотриманням вимог чинного законодавства України. У вказаному повідомленні позивача просили протягом двох місяців із дня вручення повідомлення надати письмову згоду або відмову продовжувати роботу в нових умовах і зробити відповідну відмітку на примірнику повідомлення, що зберігається у старшого інспектора з кадрів ОСОБА_2 . У разі відмови від продовження роботи в нових умовах у зв`язку із зміною істотних умов праці позивача буде звільнено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України (а.с. 12, 96). 11 квітня 2022 року позивач написав на примірнику повідомлення власноруч, що категорично відмовляється продовжувати роботу в нових умовах (а.с. 96).

20 травня 2022 року директором КНП «Великописарівська лікарня» виданий наказ № 63-к про звільнення, зокрема, ОСОБА_1 , лікаря-анестезіолога анестезіологічної групи та лікаря-невропатолога терапевтичного відділення 31 травня 2022 року в зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, п. 6 ст. 36 КЗпП України на підставі його заяви від 11 квітня 2022 року, повідомлення від 01 квітня 2022 року № 211, наказу від 31 березня 2022 року № 47-ОД «Про зміни у штатному розписі» (а.с. 11, 105-107).

Позивач у вказаному наказі здійснив запис, що цей наказ є неправомірним, так як 26 травня 2022 року в заяві із вхідним № 137 він погодився на запропоновані нові умови праці (а.с. 107).

ОСОБА_1 26 травня 2022 року на ім`я директора КНП «Великописарівська лікарні» подав заяву про його згоду продовжувати роботу в нових умовах, які прописані в повідомленні про зміну істотних умов праці № 211 від 01 квітня 2022 року. При цьому, зазначив, що раніше висловлену незгоду просив вважати недійсною (а.с. 26; 111).

27 травня 2022 року позивач подав заяву, в якій просив надати роз`яснення, з приводу, на його думку, невідповідності повідомлення № 211 наказу № 47-ОД відповідно скорочення його посади /(а.с. 112-113).

Рішенням виконавчого комітету Великописарівської селищної ради Охтирського району Сумської області № 75 від 06 травня 2022 року затверджений штатний розпис КНП «Великописарівська лікарня» з 01 червня 2022 року, відповідно до якого анестезіологічна група складається, в т.ч. з посад: лікаря-анестезіолога 0,25 ставки; лікаря-анестезіолога 0,25 ставки (а.с. 21-25). На підставі цього рішення КНП «Великописарівська лікарня» виданий наказ від 06 травня 2022 року за № 50-ОД, яким виключені із штатного розпису з 01 червня 2022 року посади, зокрема, з анестезіологічної групи: лікар-анестезіолог 0,75 ставки та лікар-анастезіолог 0,25 ставки (а.с. 19-20).

Наказом директора КНП «Великописарівська лікарня» від 07 червня 2022 року № 62-ОД внесені зміни до штатного розпису з 07 червня 2022 року, в т.ч. виведено із штатного розпису посаду лікаря-невропатолога терапевтичного відділення 0,50 ставки (а.с. 118).

Відповідно до статуту КНП «Великописарівська лікарня» засновником, власником та органом управління майном підприємства є Великописарівська селищна рада. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику (п. 1.3). Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність та подає на затвердження Засновнику (п. 4.7) (а.с. 65-76).

Згідно ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Зміна істотних умов праці (розміру оплати праці, тривалості робочого часу, режиму роботи) може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Отже, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Зміна істотних умов праці, передбачена ч. 3 ст. 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною організації виробництва праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Аналогічні зі змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748 цс 15.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.

Отже, в даній справі встановлено, що відповідач 01 квітня 2022 року повідомив позивача про зміни істотних умов праці, а саме про скорочення 0,75 ставки лікаря-анастезіолога та запропонував останньому переведення на 0,5 ставки лікарем-анастезіологом та 0,5 ставки лікаря-невропатолога з 01 червня 2002 року, з чим позивач не погодився та написав 01 квітня 2022 року про свою відмову працювати в нових умовах.

Проте, враховуючи, що ОСОБА_1 26 травня 2022 року подав заяву, в якій висловив згоду працювати в нових умовах, відповідно відповідач не мав підстав звільняти його 31 травня 2022 року у зв`язку з відмовою продовжувати роботу у зв`язку із зміною істотних умов праці, як то передбачено п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після попередження позивача про зміни істотних умов праці 01 квітня 2022 року, відповідачем 06 травня 2022 року знову були внесені зміни до штатного розпису, за якими посада позивача, як лікаря-анастезіолога, скорочувалася до 0,25 ставки. Доказів того, що позивач був повідомлений про вказані зміни, матеріали справи не містять. Крім того, і сам відповідач не спростовує цю обставину. А тому, навіть за умови того, що в цей період вже діяла норма ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в будь-якому випадку відповідач мав повідомити позивача про зміну істотних умов праці не пізніш, ніж до запровадження таких умов, що ним здійснено не було.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі.

Позивачем було заявлено вимогу про поновлення його на посаді лікаря-анестезіолога та лікаря-невропатолога у відповідності до штатного розпису КНП «Великописарівська лікарня», діючого на момент його звільнення, а саме на 0,5 ставки на посаді лікаря-анастезіолога та 0,5 ставки лікаря-невропатолога, проте оскільки положення ст. 235 КЗпП України передбачають, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі, правильним є висновок суду про поновлення позивача на посадах, на яких він працював на момент звільнення.

Помилкове встановлення судом першої інстанції обставин того, що зміну істотних умов праці проведено не у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, на правильність загальних висновків суду не впливає.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідачем суду першої інстанції було надано розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу на загальну суму 70 644,15 грн, з яким позивач погодився (а.с. 202-203). Вказаний розрахунок здійснений відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, період вимушеного прогулу обраховано вірно, а саме з наступного дня після звільнення позивача 01 червня 2022 року по день ухвалення судом рішення про поновлення позивача на роботі 10 серпня 2022 року.

Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до пункту 2 частини другої, частини шостої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем в позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу 15 000 грн. В подальшому ним було подано заяву, в якій він, зокрема, просив стягнути з відповідача на його користь 10 500 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 197-198).

На підтвердження понесених витрат позивачем було надано договір про надання правової допомоги № 089 від 05 червня 2022 року, відповідно до п. 1 якого адвокат Савочка А.М. взяв на себе зобов`язання здійснити консультування, складання процесуальних документів та представництво інтересів клієнта в справі про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. Пунктами 3, 3.1 договору передбачено, що за надання адвокатом правничої допомоги за цим договором, що вказана в п. 1, клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах, визначених в додатку до цього Договору Акті виконаних робіт. Клієнт зобов`язаний провести оплату вартості правової допомоги в термін 30 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

В Акті виконаних робіт по договору про надання правової допомоги № 089 від 05 серпня 2022 року та в заяві про відшкодування судових витрат міститься детальний опис витрат на професійну правничу допомогу із зазначенням робочого часу витраченого адвокатом. Крім того, в акті вказано, що за надані послуги на умовах, зазначених в договорі, клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 10 500 грн з врахуванням строків оплати, визначених п. 3.1 договору.

Відповідачем суду першої інстанції було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням складності справи та обсягу необхідних послуг, наданих адвокатом, час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, ціни позову, та значення справи для позивача, колегія суддів вважає, що розмір присуджених до стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 10 500 грн відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності.

Водночас, колегія суддів не погоджується з розподілом судових витрат в частині стягнення судового збору.

В даній справі позивач звернувся до суду з вимогами щодо поновлення його на роботі.

Згідно п. 1) ч. 1 ст. 5 Закону України він був звільнений від сплати судового збору на вимогу про поновлення його на роботі. А з врахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, за пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України він також звільнений від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Виходячи з наведеного, позивач був звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, проте помилково сплатив 1984 грн 80 коп., які суд першої інстанції стягнув на його користь з відповідача.

У зв`язку з вище зазначеним, рішення суду в частині розподілу судових витрат по сплаті судового збору підлягає скасуванню, та слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 992 грн 40 коп.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» він має право звернутися до суду першої інстанції з відповідним клопотання про повернення помилково сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Великописарівська лікарня» Великописарівської селищної ради залишити без задоволення.

Рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 10 серпня 2022 року в частині вирішення позовних вимог залишити без змін, а в частині розподілу судових витрат по сплаті судового збору скасувати.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Великописарівська лікарня» Великописарівської селищної ради на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 992 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текс судового рішення складено 06 грудня 2022 року.

Головуючий - С. С. Ткачук

Судді: О. Ю. Кононенко

В. І. Криворотенко