Ухвала

від 02.12.2022 по справі 755/9652/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/9652/22

Провадження №: 2/755/5994/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2022 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., за участі секретаря Бурячек О.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, питання щодо прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, який подано в межах в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в :

20 жовтня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Відповідно до ст. 189 Цивільного процесуального кодексу України завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

18 листопада 2022 року представник відповідача - адвокат Гаврилюк М.В. подала до суду зустрічний позов від імені ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Представник відповідача - адвокат Мкртичева М.І. в підготовчому судовому засіданні просила прийняти зустрічну позовну заяву, що є процесуальним правом відповідача, яка подана в межах визначених судом строків, за формою та змістом зустрічна заява подана з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства, до заяви долучено докази сплати судового збору в розмірі 7443,00 гривень, виходячи зі ставки судового збору визначеної у п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Представник позивача - адвоката Сорока М.Л. в підготовчому судовому засіданні просила відмовити у прийнятті зустрічного позову, оскільки поданий до суду позов не відповідає загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України, не зазначена ціна позову, виходячи із загального обсягу об`єктів нерухомого майна, що є предметом поділу, та не в повному розмірі сплачено судовий збір.

Вивчивши матеріали зустрічного позову, оцінивши наведені представником відповідача підстави для прийняття зустрічного позову, суд приходить до наступного.

Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. ( п.3 ч.2 ст.49 Цивільного процесуального кодексу України)

Виходячи з положень ч. 1-3 ст. 193 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Як роз`яснено у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції», судам слід мати на увазі, що, оскільки від належного вирішення питання про прийняття зустрічного позову, позову третьої особи із самостійними вимогами та об`єднання і роз`єднання позовів залежить своєчасний і правильний розгляд заявлених вимог, то ці процесуальні дії необхідно провадити у точній відповідності з правилами, встановленими статтями 123 - 126 ЦПК.

Порядок прийняття зустрічного позову визначений ст. 193 ЦПК України, яким визначено, що підставами прийняття зустрічного позову до спільного розгляду є взаємопов`язаність, доцільність розгляду в одному провадженні, а також, можливість виключення повністю або частково задоволення первісного позову, у разі задоволення зустрічного позову.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним. Недоцільно розглядати первісний позов і зустрічний позов, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування.

Виходячи зі змісту ст. 193 ЦПК України, законодавством не передбачено прийняття зустрічного позову в частині заявлених вимог. Наслідком прийняття зустрічного позову є його об`єднання в одне провадження з первісним позовом.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Згідно з вимогами ст.69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Як роз`яснено у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК).

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, позивачу за зустрічним позовом необхідно зазначити, чим підтверджується придбання майна, що є предметом даного спору, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна.

Пунктами 2, 9, 10 ч.1 ст. 176 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обов`язкових платежів, визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року № 358 .

Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

За порядком проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженому постановою КМУ від 4 березня 2013 року № 231 зазначено, що термін дії звіту про оцінку нерухомого майна становить не більш як шість місяців з моменту оцінки, адже ціна позову має бути визначена у наведені строки.

Як роз`яснено у п.22 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Таким чином, позовна вимога про визнання права власності є майновою, оскільки за своєю правовою природою пов`язана з підтвердженням прав на майно.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України при винесенні 24 січня 2018 року постанову у справі №916/1220/17.

Виходячи з предмету позову, позивач має зазначити дійсну ринкову вартість об`єктів нерухомого майна, що є предметом поділу.

Однак, звертаючись до суду зустрічним позовом з вимогами майнового характеру, позивачем за зустрічним позовом не визначено ціну позову та не долучено належні та допустимі докази щодо актуальної вартості майна, що є предметом поділу, серед іншого, звіт про оцінки кожного окремо об`єкту нерухомого майна складений суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Також, в порушення вимог ч.4 ст.177 ЦПК України позивачем за зустрічним позовом не надано документів, що підтверджують оплату судового збору за подання позову у розмірах, визначених відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік".

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1-ше січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто розмір судового збору не може бути менше 992,40 грн. та не більше 12 405 грн. ( ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»)

Разом з тим, позивачем за зустрічним позовом долучено документ про сплату судового збору в розмірі 7443,00 гривень, з посиланням на положення п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» де передбачено ставки судового збору за подання одночасно позову про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, однака виходячи з предмету позову за первісним позовом та зустрічним позовом між сторонами виник спір щодо поділу майна подружжя, що зумовлює визначення розміру судового збору з урахуванням вимог ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, за подання позовної заяви з вимогами про поділу майна подружжя, позивач має сплатити 1 % від ціни позову, виходячи з дійсної вартості спірного нерухомого майна.

Суд позбавлений можливості, визначити суму судового збору, яка підлягає сплаті позивачем за позовні вимоги майнового характеру, у зв`язку з тим, що ціна позову позивачем взагалі не зазначена, підстав для звільнення позивача від сплати судового збору в позовній заяві не зазначено та не надано відповідних доказів.

На підставі викладеного, позивачу необхідно вказати ціну позову щодо позовних вимог майнового характеру та доплатити суму судового збору, яка відповідатиме 1-му відсотку від ціни позову, а також усунути інші недоліки зазначені вище в ухвалі.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною 1 цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. (ч.2 ст. 194 ЦПК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про наявність підстав для залишення зустрічного позову без руху та надати строк позивачу за зустрічним позовом для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.

На підставі викладеного та керуючись статями 4, 175, 177, 185, 193 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, - залишити без руху.

Встановити позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали, шляхом подання суду належним чином оформленої зустрічної позовної заяви, із зазначенням в ній усіх необхідних відомостей, передбачених статтею 175 ЦПК України.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали, зустрічна позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до вимог п.8 ч.1 статті 257 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернетhttp://dn.ki.court.gov.ua.

С у д д я