Рішення

від 30.11.2022 по справі 760/9282/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/9282/20

2/760/459/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника позивачів ОСОБА_3 ,

представника відповідачів ОСОБА_4 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи Житлово-будівельний кооператив «КІБІ-3», Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус КМНО Савельєв Андрій Юрійович про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, витребування майна з незаконного володіння та визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулись до суду з вказаним позовом до відповідачів та просили скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 проведену приватним нотаріусом КМНО Савельєвим А.Ю. на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/6 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати право власності за ОСОБА_5 на 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати з чужого незаконного володіння громадянина ОСОБА_7 квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Свої вимоги обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_8 . Протягом життя ОСОБА_1 не встиг оформити право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 .

У Дев`ятій Київській державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_8 було заведено спадкову справу №770/1999 р., у зв`язку з чим позивачі подали заяви про прийняття спадщини.

Через відсутність правовстановлюючих документів на квартиру у спадкоємців, державним нотаріусом 10.04.2014 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідач ОСОБА_6 дружина ОСОБА_1 , також зверталась із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено з тих же підстав, що і позивачам.

Однак, отримавши Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником квартири АДРЕСА_2 у розмірі 1 (однієї) її частки є ОСОБА_7 син ОСОБА_6 .

З вказаної довідки вбачається, що підставою виникнення права власності у ОСОБА_7 є договір дарування квартири, серія та номер: 421, виданий 06.03.2017 року приватним нотаріусом КМНО Савельєвим А.Ю.

Позивачі вважають, що відповідачі заволоділи вказаною квартирою шахрайським способом.

З приводу вказаних обставин СВ Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100090007525 з приводу вчинення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та приватним нотаріусом КМНО Савельєвим А.Ю. злочинів передбачених ч. 4 ст. 190 КК України та ч. 3 ст. 358 КК України.

З відповіді Міністерства юстиції України на скаргу представника позивачів на дії нотаріуса вбачається, що з пояснень приватного нотаріуса КМНО Савельєва А.Ю. встановлено, що ОСОБА_6 була надана довідка ЖБК «КІБІ-3» №001 від 20.01.2010 року про те, що ОСОБА_6 сплатила пайовий внесок в повному обсязі та є членом кооперативу.

Для перевірки справжності довідки наданої ОСОБА_6 приватному нотаріусу КМНО Савельєву А.Ю. ЖБК «КІБІ-3» №001 від 10.01.2020 року, представник позивачів звернувся з адвокатським запитом до Голови ЖБК «КІБІ-3» ОСОБА_9 за підтвердженням чи спростуванням даного факту.

З відповіді на адвокатський запит від 21.02.2020 року вбачається, що вищезазначена довідка громадянці ОСОБА_6 не видавалась, ОСОБА_6 не була і не є членом ЖБК «КІБІ-3» та зазначено, що членом ЖБК був батько позивачів ОСОБА_1 та саме ним був сплачений в повному обсязі пайовий внесок за кооперативну квартиру.

Враховуючи вищевказані обставини та факт, що свідоцтво про право на спадщину як єдиний документ на підтвердження права власності для первісної реєстрації права власності ОСОБА_6 . Дев`ятою Київською державної нотаріальної конторою не видавався, позивачі вважають, що наведені обставини призвели до порушення їх законних прав як спадкоємців, у зв`язку з чим просили позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27.05.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27.05.2020 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27.05.2020 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено.

24.06.2020 року від Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи №730/1999 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8

11.08.2020 року від приватного нотаріуса КМНО Савельєва А.Ю. надійшли пояснення в яких він зазначив, що 01.09.2016 року ОСОБА_6 подала для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 наступні документи: заява ОСОБА_6 про реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 01.09.2016 року; паспорт; картку платника податків; довідку ЖБК «КІБІ-3» №001 про те, що ОСОБА_6 сплатила пайовий внесок в повному обсязі та є членом кооперативу від 10.01.2010 року; технічний паспорт на квартиру; довідку про майно №26123 (И-2013) видану КМ БТІ про те, що право власності не зареєстровано в БТІ; копію протоколу №1 загальних зборів ЖБК «КІБІ-3» засвідчена органом видачі 25.03.2000 року; архівна копія акту державної приймальної комісії щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту та про присвоєння поштової адреси; квитанцію про сплату адмін..збору від 01.09.2016 року; квитанцію про сплату за надання інформаційної довідки від 01.09.2016 року.

Зазначених документів було достатньо для реєстрації права власності на квартиру. Підстави для відмови в реєстрації чи для зупинення реєстрації були відсутні, тому нотаріусом, як державним реєстратором було здійснено реєстрацію права власності на спірну квартиру.

З урахуванням викладеного просив відмовити у задоволенні позову.

12.08.2020 року від представника відповідача ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 під час перебування у шлюбі, шляхом внесення пайових внесків у ЖБК «КІБІ-3» набули квартиру АДРЕСА_2 .

Після смерті ОСОБА_8 , відповідач ОСОБА_6 звернулась з заявою про прийняття її в члени ЖБК «КІБІ-3» та 25.03.2000 року загальними зборами членів ЖБК «КІБІ-3» прийнято в члени ЖБК ОСОБА_6 , виключивши з членів кооперативу померлого ОСОБА_8 і переоформлено на неї особовий рахунок.

На початку січня 2010 року ОСОБА_6 особисто звернулась до голови ЖБК «КІБІ-3» ОСОБА_9 про надання їй довідки для оформлення і реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Головою ЖБК «КІБІ-3» ОСОБА_9 їй було надано довідку №001 від 10.01.2000 року, на підставі якої за ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

В подальшому, ОСОБА_6 уклала з ОСОБА_7 договір дарування зазначеної квартири.

За ініціативою ОСОБА_6 була призначена почеркознавча експертиза та відповідно до висновку експертів №14948 від 04.08.2020 року підпис від імені ОСОБА_9 зображення якого міститься у рядку «Голова правління ЖБК» у технічній копії документу з назвою довідка №001 від 10.01.2010 року, виданого ЖБК «КІБІ-3» на ім`я ОСОБА_6 , виконаний самим ОСОБА_9 .

З урахуванням викладеного, твердження позивачів стосовно заволодіння ОСОБА_6 спірної квартири шахрайським шляхом, на підставі підробленої довідки ЖБК «КІБІ-3» №001 від 10.01.2010 року є необґрунтованими, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також, від представника відповідача ОСОБА_7 надійшла заява про застосування строку позовної давності посилаючись на те, що через відсутність правовстановлюючих документів у позивачів, як спадкоємців, державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Фроловою А.О. 10.04.2014 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Про винесену постанову позивачам було відомо, у зв`язку з чим з наступного дня почався строк права на звернення до суду з вимогою захисту своїх прав.

Таким чином, строк позовної давності сплив 12.04.2017 року. Проте, позивачі звернулись до суду лише в 2020 року, що є ще однією підставою для відмови у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_7 просив розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

12.08.2020 року від ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву в якому вона проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 набуто нею на підставі документів, які є чинними, в судовому порядку не оскаржувались.

Посилання позивачів, що документи були підробленими є необґрунтованими та спростовуються висновком експертів №14948 за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 04.08.2020 року.

26.08.2020 року від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надійшла інформація стосовно виконання ухвали суду від 27.05.2020 року про забезпечення позову.

27.08.2020 року від представника позивачів надійшла відповідь на відзив в якій він зазначив, що експертиза проведена з порушенням чітко регламентованого припису п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.10.1998 року за №705/3145 (у редакції наказу Мінюсту від 26.12.2012 року №1950/5), що в свою чергу при наявності відповіді на адвокатський запит вих. б/н від 21.02.2020 року, ставить під сумнів законність зроблених висновків експертів №14948 від 04.08.2020 року.

08.09.2020 року від представника ЖБК «КІБІ-3» ОСОБА_9 надійшли письмові пояснення в яких він зазначив, що довідка ЖБК «КІБІ-3» №001 від 10.01.2010 року ОСОБА_6 за підписом голови правління ЖБК «КІБІ-3» ОСОБА_9 не видавалась.

Також зазначив, що на зборах 25.03.2000 року не вирішувалось питання про прийняття в члени ЖБК «КІБІ-3» ОСОБА_6 , це питання не було включено в порядок денний.

У зв`язку з тим, що ЖБК «КІБІ-3» за підписом голови ОСОБА_9 не видавало ОСОБА_6 довідки №001 від 10.01.2000 року та не включало ОСОБА_6 до членів ЖБК, представник ЖБК «КІБІ-3» просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.09.2020 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

16.02.2021 року від представника відповідачів надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

16.02.2021 року у підготовчому судовому засіданні було замінено третю особу Дев`яту Київську державну нотаріальну контору на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.02.2021 року витребувано документи.

15.03.2021 року від представника відповідачів надійшло клопотання про долучення доказів у справі.

В судовому засіданні 15.03.2021 року судом було оглянуто оригінал довідки ЖБК «КІБІ-3» №001 від 10.01.2010 року та відібрано зразки підпису у ОСОБА_9 для проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15.03.2021 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

23.03.2021 року від голови правління ЖБК «КІБІ-3» ОСОБА_9 надійшло клопотання про долучення оригіналів документів для проведення експертизи.

29.03.2021 року від представника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли пояснення в яких вона просила ухвалити законне та обґрунтоване рішення та справу розглядати без її участі.

28.08.2021 року від КНДІСЕ надійшов рахунок на оплату експертизи.

12.11.2021 року від КНДІСЕ у зв`язку з неоплатою експертизи надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

21.07.2022 року від представника відповідачів надійшло клопотання про повторне направлення матеріалів справи до експертної установи.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26.07.2022 року клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено.

02.09.2022 року від КНДІСЕ надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

07.09.2022 року Солом`янським районним судом м. Києва було направлено запит до Відділу державної реєстрації смерті у м. Києві.

13.09.2022 року від представника відповідачів надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи квитанції про оплату судової експертизи.

19.09.2022 року від Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла відповідь на запит суду, відповідно до якої ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23.09.2022 року судом направлено відповідь до КНДІСЕ на клопотання експерта від 02.09.2022 року.

28.10.2022 року до Солом`янського районного суду м. Києва надійшли матеріали цивільної справи разом з висновком експертів за результатом проведення судової почеркознавчої експертизи від 21.10.2022 року.

29.11.2022 року та 30.11.2022 року від представників сторін надійшли письмові виступи в дебатах.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 та представник позивачів позовну заяву підтримали з підстав викладених у ній та просили її задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позовної заяви заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник ЖБК «КІБІ-3» в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

В матеріалах справи містяться пояснення представника ЖБК «КІБІ-3» та представник був раніше присутній в судовому засіданні де проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та приватний нотаріус КМНО Савельєв А.Ю. просили розгляд справи здійснювати без їх участі.

Суд, вислухавши думку учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів, чоловік відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції.

Протягом життя ОСОБА_1 не встиг оформити право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 .

У Дев`ятій Київській державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_8 було заведено спадкову справу №770/1999 р., у зв`язку з чим позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 подали заяви про прийняття спадщини.

Через відсутність правовстановлюючих документів на квартиру у спадкоємців, державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори 10.04.2014 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідач ОСОБА_6 дружина ОСОБА_1 , також зверталась із заявою про прийняття спадщини, однак їй також було відмовлено з тих же підстав, що і позивачам.

Позивачі звертаючись з позовом до суду зазначили, що отримавши Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, їм стало відомо, що власником квартири АДРЕСА_2 у розмірі 1 (однієї) її частки є ОСОБА_7 син ОСОБА_6 .

З вказаної довідки вбачається, що підставою виникнення права власності у ОСОБА_7 є договір дарування квартири, серія та номер: 421, виданий 06.03.2017 року приватним нотаріусом КМНО Савельєвим А.Ю.

Позивачі вважають, що відповідачі заволоділи вказаною квартирою шахрайським способом.

З приводу вказаних обставин СВ Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100090007525 з приводу вчинення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та приватним нотаріусом КМНО Савельєвим А.Ю. злочинів передбачених ч. 4 ст. 190 КК України та ч. 3 ст. 358 КК України.

З відповіді Міністерства юстиції України на скаргу представника позивачів на дії нотаріуса вбачається, що з пояснень приватного нотаріуса КМНО Савельєва А.Ю. встановлено, що ОСОБА_6 була надана довідка ЖБК «КІБІ-3» №001 від 20.01.2010 року про те, що ОСОБА_6 сплатила пайовий внесок в повному обсязі та є членом кооперативу.

Для перевірки справжності наданої приватному нотаріусу КМНО Савельєву А.Ю. довідки ЖБК «КІБІ-3» №001 від 10.01.2020 року ОСОБА_6 , представник позивачів звернувся з адвокатським запитом до Голови ЖБК «КІБІ-3» ОСОБА_9 за підтвердженням чи спростуванням даного факту.

З відповіді на адвокатський запит від 21.02.2020 року вбачається, що вищезазначена довідка громадянці ОСОБА_6 не видавалась, ОСОБА_6 не була і не є членом ЖБК «КІБІ-3» та зазначено, що членом ЖБК був батько позивачів ОСОБА_1 та саме ним був сплачений в повному обсязі пайовий внесок за кооперативну квартиру.

Враховуючи вищевказані обставини та факт, що свідоцтво про право на спадщину як єдиний документ на підтвердження права власності для первісної реєстрації права власності ОСОБА_6 . Дев`ятою Київською державної нотаріальної конторою не видавався, позивачі вважають, що наведені обставини призвели до порушення їх законних прав як спадкоємців, у зв`язку з чим просили скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю. на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на що слід зазначити наступне.

06 липня 1984 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .

Під час перебування у шлюбі, подружжя, шляхом внесення пайових внесків у ЖБК «КІБІ-3» набули квартиру АДРЕСА_2 .

16 жовтня 1987 року на підставі рішення загальних зборів ЖБК затвердженого рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 29.06.1987 № 674, на ім`я ОСОБА_8 та членів його сім`ї: ОСОБА_6 (дружина) та ОСОБА_10 (син), було видано ордер № 062551 від 16.10.1987 на право заняття сім`єю із трьох осіб приміщення (квартири) АДРЕСА_2 , що підтверджується копією ордера № 062551 від 16.10.1987 року.

З довідки про паєнакопичення (Т.2, а.с.59) виданої ЖБК «КІБІ-3» вбачається, що станом на 17.06.1992 року сума паєнакопичення, що складала 14339 рублів подружжям виплачений у повному обсязі. Перший внесок було здійснено 26.02.1986 року, тобто під час шлюбу.

Як встановлено вище, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_4 діти померлого від першого шлюбу - ОСОБА_11 та ОСОБА_5 подали до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8 .

19.10.1999 року ОСОБА_6 також подала до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_8 .

Як зазначає представник відповідача, ОСОБА_12 стало відомо, що в порушення чинного законодавства її чоловік безпідставно отримав реєстраційне свідоцтво № 53 (реєстровий № 533) від 25.08.1992 року на право власності на спірну квартиру.

Рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 14.03.2000 року у справі №2-484 визнано недійсним і скасовано реєстраційне свідоцтво № 53 (реєстровий № 533) від 25.08.1992 року на ім`я ОСОБА_8 про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Представником позивачів було заявлено, що вищевказане рішення суду від 14.03.2000 року у справі № 2-484 було скасовано апеляційним судом, проте, жодних доказів скасування вказаного рішення суду позивачами або їх представниками суду не було надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановлено, що 05 жовтня 1999 року ОСОБА_6 після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 подала до ЖБК «КІБІ-3» заяву про виключення ОСОБА_8 та прийняття її в члени кооперативу.

25 березня 2000 року одноголосним рішенням (52 особи) загальних зборів ЖБК «КІБІ-3» (протокол №1) ОСОБА_8 виключено з членів кооперативу у зв`язку зі смертю, а його дружину - ОСОБА_6 прийнято в члени кооперативу та на неї переоформлено особовий рахунок, що підтверджується копією протоколу № 1 від 25.03.2000 року.

08.09.2020 року від представника ЖБК «КІБІ-3» ОСОБА_9 надійшли письмові пояснення в яких він зазначив, що на зборах 25.03.2000 року не вирішувалось питання про прийняття в члени ЖБК «КІБІ-3» ОСОБА_6 , це питання не було включено в порядок денний.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями представника ЖБК «КІБІ-3», оскільки в матеріалах справи міститься протокол №1 від 25.03.2000 року у порядку денному якого було вирішення питання стосовно прийняття ОСОБА_6 у члени ЖБК.

Вказаний протокол є дійсними, в судовому порядку не оскаржувався, а отже твердження представника ЖБК «КІБІ-3» є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами у справі.

Встановлено, що оскільки документів на право власності на спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на момент оформлення спадкових прав позивачів та відповідача ОСОБА_6 не існувало, державний нотаріус дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Фролова А.О. постановою від 10.04.2014 року відмовила всім спадкоємцям ( ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджується матеріалами спадкової справи №730/1999 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 .

На початку січня 2010 року ОСОБА_6 звернулась до Голови правління ЖБК «КІБІ-3» ОСОБА_9 про надання довідки для оформлення та реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Головою правління ЖБК «КІБІ-3» ОСОБА_9 було надано ОСОБА_6 довідку за № 001 від 10.01.2010 року, яку остання 01 вересня 2016 року використала в пакеті з іншими документами при реєстрації за собою - ОСОБА_6 права власності на спірну квартиру.

Згідно зазначеної довідки ОСОБА_6 сплатила пайовий внесок в 1992 році та відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність» ОСОБА_6 набула право власності на спірну квартиру.

01.09.2016 року ОСОБА_6 приватному нотаріусу КМНО Савельєву А.Ю. для реєстрації права власності були подані наступні документи: заява ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) (сформована за допомогою реєстру) від 01.09.2016 року; паспорт НОМЕР_3 , виданий Солом`янським РУ ГУ МВС України в м. Києві 06.08.2022 року; картка платника податків, видана ГУ ДФС у м. Києві від 12.03.1998 року; довідка ЖБК «КІБІ-3» №001 про те, що ОСОБА_6 сплатила пайовий внесок в повному обсязі та є членом кооперативу від 10.01.2010 року; технічних паспорт на квартиру; довідка про майно №26123 (И-2013), видана Київським міським БТІ, про те, що право власності не зареєстрована в БТІ; копія протоколу №1 загальних зборів членів ЖБК «КІБІ-3», засвідчена органом видачі 25.03.2000 року; архівна копія акту приймальної комісії щодо приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту та про присвоєння поштової адреси (затверджений рішенням виконкому Залізничної ради народних депутатів 30.06.1987 року №484); квитанція про сплату адмін. збору ПАТ КБ «ПриватБанк» від 01.09.2016 року; квитанція про сплату за надання інф.довідки ПАТ КБ ПриватБанк від 01.09.2016 року.

Зазначених документів було достатньо для реєстрації права власності на квартиру. Підстави для відмови в реєстрації чи для зупинення реєстрації були відсутні, тому приватним нотаріусом КМНО Савельєвим А.Ю., як державним реєстратором було здійснено реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1018929780000, номер права власності 16248284).

Після реєстрації права власності ОСОБА_6 виявила бажання укласти договір дарування на квартиру.

06.03.2017 року приватним нотаріусом КМНО Савельєвим А.Ю. було посвідчено договір дарування квартири, реєстровий №421

При посвідчені договору приватним нотаріусом КМНО Савельєвим А.Ю. зроблено всі необхідні перевірки (інформація з державного реєстру речових прав, реєстру прав власності, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження по суб`єкту та по об`єкту, з Єдиного реєстру довіреностей, з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, з Державного реєстру обтяжень рухомого майна).

Отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав, реєстру прав власності, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон щодо суб`єкта №81878311 від 06.03.2017 року, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав, реєстру прав власності, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон щодо об`єкта №81878943 від 06.03.2017 року, витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна51641642 від 06.03.2017 року. Арешти заборони, застави були відсутні, тому жодних перешкод для посвідчення договору не було.

Позивачі зазначають, що реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 відбулась на підставі підробленої довідки ЖБК «КІБІ-3» №001 від 10.01.2010 року, що також підтверджується відповіддю на адвокатський запит від 21.02.2020 року ЖБК «КІБІ-3», в якій зазначено, що довідка громадянці ОСОБА_6 не видавалась, ОСОБА_6 не була і не є членом ЖБК «КІБІ-3». Членом ЖБК був батько позивачів ОСОБА_1 та саме ним був сплачений в повному обсязі пайовий внесок за кооперативну квартиру.

На спростування вказаних обставин представником відповідача наданий висновок експертів №14948 від 04.08.2020 року виконаний ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» на замовлення ОСОБА_6 , відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_9 зображення якого міститься у рядку «Голова правління ЖБК» у технічній копії документу з назвою «Довідка» №001 від 10.01.2010 року, виданого ЖБК «КІБІ-3» на ім`я ОСОБА_6 виконаний самим ОСОБА_9 .

У зв`язку із запереченнями позивачів проти вказаного висновку, для встановлення дійсних обставин справи, судом була призначена судова почеркознавча експертиза, відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №22014/22015/22-32/26180/26181/22-32 від 21.10.2022 року складеного КНДІСЕ, підпис від імені ОСОБА_9 , який міститься у графі «Голова правління ЖБК «ОСОБА_9» у довідці №001 від 10.01.2010 року, виданій ЖБК «КІБІ-3» на ім`я ОСОБА_6 - виконаний ОСОБА_9 .

Згідно зі ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Оцінивши висновок судової почеркознавчої експертизи №22014/22015/22-32/26180/26181/22-32 від 21.10.2022 року складений КНДІСЕ та висновок експертів №14948 від 04.08.2020 року виконаний ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» на замовлення ОСОБА_6 , в сукупності з дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, суд не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновків чи суперечливість їх іншим матеріалам справи.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, посилання позивачів на те, що довідка ЖБК «КІБІ-3» №001 від 10.01.2010 року є підробленою не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними доказами.

Що стосується порушення кримінального провадження за фактом скоєння злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, то слід зазначити наступне.

Позивачами надано витяг з ЄРДР та заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, проте сам факт подання заяви та її реєстрація у ЄРДР не є доказом вини відповідача чи будь-якої іншої особи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Що стосується скарги на приватного нотаріуса КМНО Савельєва А.Ю., яка була подана до Міністерства юстиції України 11.07.2019 року, то слід зазначити, що проведеною перевіркою не знайдено в діях приватного нотаріуса ОСОБА_13 порушень законодавства щодо реєстрації речових прав на майно чи інших порушень законодавства.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що довідка ЖБК «КІБІ-3» № 001 від 10.01.2010 була підписана особисто Головою правління кооперативу ОСОБА_9, скріплена печаткою ЖБК, та видана ОСОБА_6 для оформлення та реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного суду України № 9 від 18.09.1987 року «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооператив» члени ЖБК, які повністю внесли пайовий внесок за квартиру, в тому числі до 01.07.1990 року відповідно до ст. 15 ЗУ «Про власність» набувають право власності і тому вправі заповісти, продати, подарувати.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, Ns 15123/03, § 45, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, N9 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у праве мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Отже, позбавлення права власності відповідача на квартиру АДРЕСА_2 , в даному випадку, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод».

Оцінюючи можливість захисту права особи за ст. 1 Першого протоколу, ЄСПЛ загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулось у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами, в яких особи позбавлені права власності на майно, котре набуте злочинним шляхом або щодо котрого припускається, що воно було придбане незаконно (рішення ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.94, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5.07.2001, «Аркурі та інші проти Італії» від 5.07.2001, «Ріела та інші проти Італії» від 4.09.2001, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6.11.2008).

Отже, ст. 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність. В оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, у власності якої воно знаходиться.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачі не довели ті обставини, на які вони посилалась, як на підставу своїх позовних вимог, а тому вимоги про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_6 проведеної приватним нотаріусом КМНО Савельєвим А.Ю. на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.

Суд прийшовши до висновку, що реєстрація права власності ОСОБА_6 на вищевказану квартиру була проведена відповідно до чинного законодавства не вбачає підставі і для задоволення вимог позивачів про визнання за ними права власності за кожним по 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Строк позовної давності. Заявлений представником відповідача застосуванню не підлягає, оскільки позивачами не оскаржується постанова державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

В свою чергу, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна була сформована 16.05.2017 року, тобто з цієї дати позивачам стало відомо про реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем ОСОБА_7 .

Позивачі звернулись до суду 15.04.2020 року, тобто в межах строку звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З урахуванням викладеного заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідачами на підтвердження надання правничої допомоги на суму 37800,00 грн., надано

Копію договору про надання правової допомоги №09 іфд 29.07.2020 року, копію розрахунку часу витраченого адвокатом Білецьким П.І. за договором про надання правової допомоги серії Ц №09 від 29.07.2020 року, квитанцію до прибуткового касового ордера б/н від 29.07.2020 року, та квитанцію до прибуткового касового ордера б/н від 07.08.2020 року, ордер серії КС №778507.

Конституцією України кожному надано право на професійну правничу допомогу. Держава гарантує можливість отримати кваліфіковану допомогу в необхідному обсязі та формах.

В процесі реалізації свого права на правничу допомогу учасники судового розгляду, як правило, несуть відповідні витрати на послуги професійних представників - адвокатів. Витрати на професійну правничу допомогу входять до складу витрат, пов`язаних із розглядом справи. Процесуальне законодавство України передбачає право учасників справи на відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок сторони, яка програла судовий спір.

Попри те, що право на відшкодування витрат закріплено в усіх процесуальних кодексах, а граничний розмір компенсації таких витрат законом не обмежений, розмір витрат підлягає доказуванню, а право на їхнє відшкодування не є абсолютним.

До складу витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, процесуальний закон відносить представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Компенсація витрат на правничу допомогу у цивільних справах здійснюється, виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу, а саме на підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Оскільки законодавство більше не містить встановленого граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу, питання розподілу витрат пов`язане виключно із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року, «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші. У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Відповідно до позиції висловленої у постанові КАС ВС від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Заперечень стосовно стягнення судових витрат від позивачів не надходило.

Суд не наділений повноваженням, а відповідно - не вправі, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, виключно за клопотанням іншої сторони (постанова Верховного Суду від 08.04.2019 року у справі №922/619/18).

Оскільки солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, суд вважає за доцільне стягнути з позивачів на користь відповідача ОСОБА_6 судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 37800,00 грн. в рівних частинах.

Відповідачем ОСОБА_6 також були понесені витрати на оплату за проведення почеркознавчої експертизи проведеної експертами ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» в сумі 4590,00 грн., та ОСОБА_14 понесено витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи експертами КНДІСЕ в сумі 7550,00 грн., а тому вказані витрати також підлягають стягненню з позивачів в рівних частинах на користь відповідачів.

Керуючись ст.ст. 317, 319 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 81-83, 89, 258, 259, 265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи Житлово-будівельний кооператив «КІБІ-3», Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус КМНО Савельєв Андрій Юрійович про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, витребування майна з незаконного володіння та визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 та ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_6 , ІПН НОМЕР_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати за проведення почеркознавчої експертизи ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» в сумі 4590,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 37800,00 грн.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 та ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_7 , ІПН НОМЕР_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 витрати за проведення почеркознавчої експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції в сумі 7550,00 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи Житлово-будівельний кооператив «КІБІ-3», Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус КМНО Савельєв Андрій Юрійович про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, витребування майна з незаконного володіння та визнання права власності в порядку спадкування.

Зняти арешт з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя