Рішення

від 03.11.2022 по справі 761/33737/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/33737/18

Провадження № 2/761/201/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яницькій О.Л.

за участі:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача 2: Жиліна О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного Управління Державної казначейської служби України в Київській області, третя особа: Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» про відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в :

У вересні 2018р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом до відповідачів: Головного управління Національної поліції в Київській області (далі по тексту - відповідач 1), Головного Управління Державної казначейської служби України в Київській області (далі по тексту - відповідач 2), в якому просив суд:

- стягнути з відповідача 1 за рахунок державного бюджету кошти в сумі 102271,2 грн., в якості відшкодування матеріальних збитків; 2700,0 грн. в якості відшкодування вартості експертного дослідження та судовий збір в розмірі 1049,72 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06 травня 2017р. поліцейським взводу №1 роти забезпечення дорожнього руху відповідача 1, старшим сержантом поліції Даниловим О.В. було здійснено тимчасове затримання належного йому транспортного засобу марки «OPEL ASTRA G», д.н.з. НОМЕР_1 , 2006р. випуску. Після затримання даний автомобіль був доставлений для зберігання на спеціальний майданчик тимчасового утримання транспортних засобів Національної поліції за адресою: Київська область, м. Кагарлик, пров. Серпневий, 8, про що було складено Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 06 травня 2017р. Підставою затримання спірного автомобіля було оголошення його в розшук ВДВС Канівського міськрайонного управління юстиції в Черкаській області.

Також у позові позивач зазначив, що після вирішення питання з виконавчою службою та зняття арешту з автомобіля 14 серпня 2017р. він приїхав на вказаний вище спеціальний майданчик, де мав знаходитися його автомобіль, однак, він був відсутній, а охорона майданчика не змогла пояснити де його автомобіль.

У зв`язку з чим, було повідомлено поліцію про зникнення автомобіля та за результатами виклику поліції 16 серпня 2017р. Кагарлицькою місцевою прокуратурою було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі по тексту - ЄРДР) №42017111190000241 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Як зазначив у позові позивач, до теперішнього часу автомобіль йому не повернуто. Вважає, що внаслідок протиправних дій працівників НП України, які полягають в неналежному зберіганні тимчасово вилученого у нього автомобіля, йому завдано значної матеріальної шкоди, яка відповідно до дослідження № 1198 ринкової вартості автомобіля станом на 06 травня 2017р. складає 102271,20 грн. та яку він просить стягнути відповідно до ст.ст. 22, 1173 ЦК України.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 вересня 2018р. відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09 вересня 2019р. на адресу суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2, заперечуючи проти позову зазначив, що, оскільки, як впливає із змісту позову, відповідач 2 жодних прав та інтересів позивача не порушував, не вступав у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачу не завдав, то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства відповідач 2 не є належним відповідачем у даній справі.

02 жовтня 2019р. під час розгляду справи представник відповідача 1 заявив клопотання про приєднання до справи відзиву на позовну заяву. Даний відзив був повернутий відповідачу відповідно до ст. 49 ЦПК України.

24 жовтня 2019р. протокольною ухвалою суду було залучено до участі у справі, в якості третьої особи Державне підприємство МВС України «Розвиток», а протокольною ухвалою суду від 22 вересня 2021р. залучено правонаступника Державне підприємство МВС України «Інформ-Ресурси».

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, з підстав наведених у позові.

Представник відповідача 2, в судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав наведених у відзиві, просив відмовити в задоволенні позову.

Представники відповідача 1, третьої особи в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені в установлений законом порядок.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача 2, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступник підстав.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 06 травня 2017р. поліцейським взводу №1 роти забезпечення дорожнього руху ГУ НП в Київській області старшим сержантом поліції Даниловим О.В. було здійснено тимчасове затримання належного позивачу на праві власності транспортного засобу марки «OPEL ASTRA G», д.н.з. НОМЕР_1 , 2006р. випуску.

Після затримання даний автомобіль був переданий для зберігання на спеціальний майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська область, м. Кагарлик, пров. Серпневий, 8, про що було складено Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 06 травня 2017р.

Із змісту Акту вбачається, що транспортний засіб на зберігання за адресою: м. Кагарлик, пров. Серпневий, 8 отримав ОСОБА_2 .

Підставою затримання належного позивачу автомобіля було оголошення його в розшук районним ВДВС м. Канів Головного територіального управління юстиції у м. Канів.

Зазначені обставини підтверджуються наступними доказами, а саме: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.5), актом огляду та затримання транспортного засобу від 06 травня 2017р. (а.с.6, 76), рапортом старшого сержанта поліції поліцейського взводу №1 роти ЗБДР ГУНП в Київській області Пенькового М.М. від 06 травня 2017р. (а.с. 72).

Також судом встановлено, що 15 серпня 2017р. позивач виявив відсутність свого автомобіля на території вищезазначеного майданчика для тимчасового зберігання транспортних засобів, в результаті чого ним про дану подію було повідомлено поліцію (а.с.7, 8).

За результатами розгляду заяви позивача ОСОБА_1 від 15 серпня 2017р., Кагарлицькою місцевою прокуратурою 16 серпня 2017р. внесено відомості до ЄРДР № 42017111190000241 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. В подальшому з 08 лютого 2018р. досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснювалося СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області (а.с. 9-11).

Із письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які працюють без офіційного працевлаштування охоронцями у ФОП ОСОБА_4 , який орендує майданчик ДП МВС України «Розвиток», наданих в рамках кримінального провадження №42017111190000241 (а.с.97-99), вбачається, що дійсно 06 травня 2017р. був прийнятий для зберігання на спеціальний майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська область, м. Кагарлик, пров. Серпневий, 8 транспортний засіб позивача. В подальшому зазначений автомобіль був переданий особі на ім`я « ОСОБА_5 », на підставі постанови головного державного виконавця районного ВДВС м. Канів ГТУЮ у м. Канів Черпепанова П.В. про доручення проведення виконавчих дій від 12 травня 2017р. та вивезений з майданчика евакуатором.

На запит суду Відділення поліції №1 Обухівського РУП в Київській області листом від 08 жовтня 2021р. повідомило, що установи, а саме спеціального майданчику тимчасового утримання транспортних засобів на балансі ВП №1 (м. Кагарлик) Обухівського РУП ГУНП в Київській області немає. За адресою: м. Кагарлик, пров. Серпневий, 8 на даний час відсутні будь-які майданчики тимчасового утримання транспортних засобів. Послугами колишнього майданчику користувався Взвод №1 роти ДПС ДАІ з ОСП при УДАІ ГУ МВС в Київській області. Інформація щодо доставлених чи тимчасово затриманих транспортних засобів до вище вказаного майданчику у ВП №1 відсутня, що унеможливлює надати будь-які дані по спірному автомобілю.

Як вбачається із договору №134 про зберігання та доставлення транспортних засобів на спеціальний майданчик, укладений 29 червня 2016р. між ГУ НП в Київській області та ДП МВС України «Розвиток» (а.с. 68), який був приєднаний до матеріалів справи за клопотанням відповідача ГУ НП в Київській області, для зберігання транспортних засобів, тимчасово затриманих працівниками ГУ НП в Київській області, підприємство використовує спеціальні майданчики, що розташовані, зокрема в м. Кагарлик. Крім того, із змісту договору вбачається, що строк його дії до 31 грудня 2016р. Інформація про пролонгацію в договорі відсутня, як і не була надана зазначена інформація відповідачем 1.

Тобто, станом на момент затримання транспортного засобу позивача та передачі на спеціальний майданчик, строк дії вказаного договору закінчився.

Процедура тимчасового затримання, зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках та їх повернення передбачена Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008р. № 1102 (далі по тексту - Порядок).

За змістом п. 2 даної постанови Національна поліція повинна забезпечити функціонування спеціальних майданчиків і стоянок для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. Також дозволено територіальним органам Національної поліції для доставляння та зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів укладати договори з державними підприємствами, які належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ або Національної поліції. У разі потреби зазначені державні підприємства залучають на конкурсних засадах підприємства, установи та організації недержавної форми власності для надання окремих видів таких послуг.

Протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною відповідача 1 не було подано до суду належних та допустимих доказів, які б доводили правомірність доставки автомобіля позивача на спеціальний майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська область, м. Кагарлик, пров. Серпневий, 8 , враховуючи, що на момент затримання належного позивачу автомобіля строк дії договору №134 про зберігання та доставлення транспортних засобів на спеціальний майданчик від 29 червня 2016р. закінчився. Крім того, в даному договорі не значиться, що спеціальний майданчик тимчасового утримання транспортних засобів має знаходитися саме за вказаною вище адресою.

Суд вважає, що відповідачем 1, не доведено правомірність доставлення транспортного засобу марки «OPEL ASTRA G», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу, на спеціальний майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська область, м. Кагарлик, пров. Серпневий, 8.

Також встановлено, що постановою слідчого СВ Кагарлицького відділення поліції Обухівського відділу поліції ГУ НП в Київській області від 07 травня 2020р. кримінальне провадження №1201711019000241 від 19 квітня 2017р. до якого приєднано кримінальне провадження №42017111190000241 від 16 серпня 2017р. - закрито на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з тим, що в ході досудового розслідування причетність будь-яких осіб до вказаних дінь ніякими об`єктивними даними не підтверджена і не доведена (а.с. 197, 198).

Однак, на даний час місцезнаходження належного позивачу автомобіля не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Відповідно до п.п. 14, 15 Порядку (в редакції станом на час затримання належного позивачу автомобіля) на спеціальному майданчику і стоянці ведеться в установленому МВС порядку облік прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів.

Спори, пов`язані із шкодою, що заподіяна тимчасово затриманому транспортному засобу і майну, яке перебуває в ньому, під час транспортування або зберігання на спеціальному майданчику чи стоянці, розв`язуються в установленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до п. 3 Положення про Національну поліцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015р. № 877, до основних завдань Національної поліції України належить реалізація державної політики у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Таким чином, з урахуванням наведених норм матеріального права, слід вважати, що у посадових осіб Національної поліції України є обов`язок забезпечити схоронність та повернення транспортного засобу позивачу ОСОБА_1 , який в рамках виконавчого провадження було затримано та передано для зберігання на спеціальний майданчик, у стані та комплектації, в якій він передавався на майданчик для зберігання автомобілів, розташований за адресою: Київська область, м. Кагарлик, пров. Серпневий, 8 .

Отже, внаслідок неправомірних дій, що виразилися у незбереженні тимчасово вилученого майна, позивачу завдано майнову шкоду, розмір якої відповідно до дослідження №1198 ринкової вартості автомобіля «OPEL ASTRA G», д.н.з. НОМЕР_1 від 11 травня 2018р., проведеного ФОП ОСОБА_6 (а.с. 12), становить 102271,20 грн. За проведення даного дослідження позивач сплатив 2700,0 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №653 від 11 травня 2018р. (а.с. 17).

Разом із цим, суд вважає безпідставним вимоги позивача, що розмір завданої шкоди підлягає стягненню саме з відповідача 1 за рахунок державного бюджету, з огляду на наступне.

З урахуванням того, що саме на Державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019р. у справі № 242/4741/16 дійшла висновку про те, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові не відступила від висновку Верховного Суду України, який викладено у постанові від 08 листопада 2017р. у справі № 761/13921/15, оскільки Верховний Суд України не робив висновку про обов`язкове залучення Державної казначейської служби України та неможливість задоволення позову у разі незалучення цього органу.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКС України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не ДКС України чи її територіальний орган.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012р. № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

ДКС України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

Подібні за змістом висновки про те, що у цій категорії справ відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, а казначейська служба відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018р. у справі № 910/23967/16.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування майнової шкоди за рахунок держави.

При цьому той факт, що позивач просив таку шкоду відшкодувати за рахунок відповідача 1 не є підставою для відмови у позові, оскільки правовою підставою позовних вимог позивач зазначив про відповідальність відповідача як органу державної влади.

Таким чином, позивач довів наявність всіх необхідних умов для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а саме: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, а тому суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 102271,20 грн. в якості відшкодування завданих матеріальних збитків; 2700,0 грн. за відшкодування вартості експертного дослідження та суму судового збору в розмірі 1049,72 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 110, 141, 142, 206, 258, 259, 263-266, 268, 354, 355 ЦПК України; ст. 56 Конституції України; ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 13, 15, 16, 1166, 1167, 1173, 1174, 1176, 1192 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП. НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ: 40108616, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, 15), Головного Управління Державної казначейської служби України в Київській області (код ЄДРПОУ: 37955989, місцезнаходження: м. Київ, пл. Лесі Українки, 1), третя особа: Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» (код ЄДРПОУ 32248749, місцезнаходження: м. Київ, проїзд Військовий, буд. 8,) про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , у відшкодування матеріальної шкоди 102271 /сто дві тисячі двісті сімдесят одна/ грн. 20 коп.; 2700,0 /дві тисячі сімсот/ грн. - відшкодування вартості експертного дослідження; судовий збір у розмірі 1049 /одна тисяча сорок дев`ять/ грн. 72 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 08 листопада 2022р.

Суддя: