Ухвала

від 29.11.2022 по справі 552/1958/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/1958/22 Номер провадження 11-сс/814/1232/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Полтаві у кримінальному провадженні №4202122202000041 від 06 травня 2021 року за апеляційною скаргою прокурора Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 19 вересня 2022 року,-

ВСТАНОВИЛА :

Оскаржуваною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 про арешт майна ОСОБА_8 .

Як зазначено у клопотанні, в провадженні СВ ВП №1 ХРУП №2 в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202122202000041 від 06 травня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що між Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради - в особі начальника ОСОБА_9 та ТОВ «Мітттем» в особі директора ОСОБА_8 укладено ряд договорів про Закупівлю робіт щодо капітального ремонту внутрішньоквартальної дороги та тротуарів у м. Харкові.

Наразі сторонами підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за вищевказаними договорами (форми КБ-2В) та проведено оплату на рахунки ТОВ «Мішем».

Відповідно до висновку комісійної судової будівельно-технічної та дорожньо- технічної експертизи та висновку судової економічної експертизи встановлено завищення вартості виконаних робіт за вищевказаними договорами на загальну суму 2 608 439,60 грн. у зв`язку з фактичним не проведенням ряду робіт, відомості про виконання яких вказані у актах виконаних роби від чого державним інтересам в особі Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради спричинена матеріальна шкода.

22.08.2022 ОСОБА_8 як директору ТОВ «Мішем» повідомлено про підозру у вчиненні злочинів за ч.4 ст. 191 КК України - тобто у заволодінні чужим майном шляхом вживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому у великих розмірах та за ч.2 ст.366 КК України - тобто у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видача завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки. Повідомлення про підозру того ж дня відповідно до ст.135 ІК України направлено засобами поштового зв`язку за відомим органу досудового розслідування за місцем її реєстрації.

Відмовляючи узадоволенні клопотанняслідчий суддявважав,що слідчимне наданодоказів,на підставіяких можливовизначити чиобґрунтованою єпідозра увчиненні особоюкримінального правопорушення,доказів співмірностівартості майнарозміру завданоїшкоди. Крім того, на даний час цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої злочином, у кримінальному провадженні не подано.

В поданій прокурором апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді, просить постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_8 , а саме: -земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,7605 га, кадастровий номер 3222480401:06:002:0090; - земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222486200:03:006:0007; -земельна ділянка під розміщення офісно-складських приміщень площею 0,25 га, кадастровий номер 3222485800:03:006:5002 ; - нежитлове приміщення цокольного поверху (в літ.А) загальною площею 14,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх доводів прокурор вказує, що помилково слідчий суддя дійшла висновків по відсутність відомостей обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, доказів співмірності вартості майна розміру завданої шкоди, що спростовується доказами наданими слідчим та прокурором.

Щодо неподання цивільного позову, то, як вказує прокурор, даний захід забезпечення цивільного позову не передбачає вже наявності самого позову.

До початку апеляційного розгляду на електронну пошту суду від прокурора ОСОБА_6 надійшла заява про проведення судового розгляду за відсутності прокурора.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна - є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

У пункті 4 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. При цьому, у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, - за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а також обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У відповідності до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

З аналізу процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор подаючи клопотання про арешт майна повинні довести завдання арешту майна, а саме те, що незастосування арешту на майно може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Доведеною повинна бути і мета щодо такого майна, передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, зокрема: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Частиною шостою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

На думку апеляційного суду, за наслідками розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов до законного та обґрунтованого висновку про відсутність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для його задоволення.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим СВ ВП №1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4202122202000041 від 06 травня 2021 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України.

Доводячи підставу поданого клопотання слідчий у ньому вказував про необхідність накладення арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, тобто для забезпечення цивільного позову.

Слідчий суддя місцевого суду у своєму судовому рішенні вказав про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, і з цим повністю погоджується апеляційний суд.

Так слідчий у поданому до суду клопотанні не наводить, та його матеріали не містять жодних доказів з приводу вартості майна, яке слідчий просить арештувати у зв`язку з чим не являється можливим оцінити його співмірність із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням про яку вказує слідчий, як це передбачено ч. 8 ст. 170 КПК України.

Більше того, матеріали клопотання не містять даних, що у кримінальному провадженні є особи, які мають відповідний процесуальний статус, визначений ч. 6 ст. 170 КПК України, зокрема власник майна ОСОБА_8 .

Також стороною обвинувачення не було доведено обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні через відсутність такого позову.

Таким чином, клопотання про арешт майна не містить жодних доказів, які підтверджували б необхідність накладення арешту на вказане майно, як того вимагає ст. 171 КПК України, і таких не було надано в ході розгляду провадження апеляційним судом.

А тому, колегія суддів повністю погоджується з висновком слідчого судді місцевого суду про відсутність законних підстав для накладення арешту на майно. Не було таких здобуто і в ході апеляційного розгляду провадження.

При цьому, усі доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного судового рішення не заслуговують на увагу суду оскільки, на думку апеляційного суду, фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд не вбачає будь-яких порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

А тому, апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 404,407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргупрокурора Немишлянськоїокружної прокуратурим.Харкова ОСОБА_6 залишити беззадоволення,а ухвалуслідчого суддіКиївського районногосуду м.Полтавивід 19вересня 2022року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 про арешт майна ОСОБА_8 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4