Постанова

від 30.11.2022 по справі 640/24090/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/24090/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Собківа Я.М.,

суддів: Глущенко Я.Б., Файдюка В.В.,

за участю секретаря: Керімова К.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 року №0007654616 Офісу великих платників податків ДПС в частині суми грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість", код платежу 14060100 у розмірі 1776282,00 грн.. в тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 1184188,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 592094,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що співробітниками Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства "ДТЕК "Павлоградвугілля" податкового законодавства за період з 01.07.2014 року по 31.12.2017 року, валютного законодавства за період з 01.07.2014 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2014 року по 31.12.2017 року, результати якої оформлені актом від 05.08.2019 року №96/28-10-46-17/00178353.

Відповідно до висновку акту перевірки, серед інших, встановлено порушення п. 192.1 ст. 192, п.198.1, п.198.2, ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 93444791 грн.

На підставі акту перевірки від 05.08.2019 року №96/28-10-46-17/00178353 Офісом великих платників податків ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 року №0007654616, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 139 955 904,00 грн., з яких 93303936 грн. - за податковим зобов`язанням та 46651968 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення в частині, що стосується збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість", код платежу 14060100 у розмірі 1 776 282,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 1184188,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 592 094,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СХІД-СЕРВІС" (скорочено: ТОВ "СХІД-СЕРВІС" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32419030), протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки щодо порушення ПрАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля" приписів податкового законодавства, в частині, що є предметом розгляду даної справи, зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю "Схід-Сервіс" (код ЄДРПОУ 32419030).

З матеріалів справи слідує, що між приватним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Схід-Сервіс" були укладені договори поставки №14-16/712-КП, №13-16/262-КП, №3925-ПУ-УМТС.

Відповідно до умов укладених договорів, постачальник зобов`язується передати у власність позивачу продукцію, а Платник податків зобов`язується прийняти та оплатити її відповідно до умов Договору (пп. 1.1 - 1.2).

Згідно укладеного договору №110-ПУ-ШУПТ між позивачем та ТОВ "Схід-Сервіс", підрядник надає послуги сервісного обслуговування.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано наступні документи: копія податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 р. від 19.12.2014 р. №9073656686 з копією додатків на 44 арк.; інформація щодо податкової накладної №226 від 30.10.2014 р.; оригінал платіжного доручення від 01.04.2015 р. №342023; від 01.04.2015 р. №342738 на 1 арк.; копія податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 р. від 20.03.2015 р. №9045288419 з копією додатків на 23 арк.; копія податкової накладної №8 від 27.02.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 р. від 20.04.2015 р. №9073561250 з копією додатків на 22 арк.; копія податкової накладної №19 від 27.03.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 р. від 20.05.2015 р. №9102044568 з копією додатків на 27 арк.; копія податкової накладної №40 від 15.04.2015 р.; копія податкової накладної N223 від 01.04.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №24 від 01.04.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №28 від 08.04.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №37 від 15.04.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №39 від 15.04.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №38 від 15.04.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №41 від 15.04.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 р. від 22.06.2015 р. №9130071657 з копією додатків на 22 арк.; копія податкової накладної №60 від 04.05.2015 р. на 2 арк.; копія податкової накладної №61 від 04.05.2015 р.; копія розрахунку коригування №12 від 29.05.2015 р. до податкової накладної №61 від 04.05.2015 р.; копія податкової накладної №62 від 04.05.2015 р. з копією квитанції про прийняття; копія податкової накладної №69 від 15.05.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 р. від 20.07.2015 р. №9153454603 з копією додатків на 22 арк.; копія податкової накладної №93 від 10.06.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №99 від 22.06.2015 р.; копія податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 р. від 20.08.2015 р. №9175965328 з копією додатків на 22 арк.; копія податкової накладної №123 від 22.07.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №128 від 29.07.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №120 від 17.07.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія розрахунку коригування №14 від 31.07.2015 р. до податкової накладної №120 від 17.07.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №124 від 22.07.2015 р.; копія податкової накладної №119 від 17.07.2015 р.; копія податкової накладної №183 від 29.05.2015 р.; копія податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 р. від 18.09.2015 р. №9194337952 на 20 арк.; копія податкової накладної №152 від 13.08.2015 р.; копія податкової накладної №138 від 04.08.2015 р.; копія податкової накладної №153 від 13.08.2015 р.; копія податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 р. від 20.10.2015 р. №9215521509 з копією додатків на 23 арк.; копія податкової накладної №210 від 21.09.2015 р. з копією квитанції про прийняття; копія податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 р. від 20.11.2015 р. №9238198977; копія податкової накладної №198 від 30.09.2015 р.; копія податкової накладної №197 від 30.09.2015 р.; копія податкової накладної №196 від 30.09.2015 р.; копія податкової накладної №195 від 30.09.2015 р.; копія податкової накладної №194 від 29.09.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №219 від 19.10.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №226 від 26.10.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 р. від 21.12.2015 р. №9257774632 з копією додатків на 20 арк.; копія податкової накладної №247 від 19.11.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №248 від 19.11.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 р. від 20.01.2016 р. №9273886205 з копією додатків на 22 арк.; копія податкової накладної №286 від 25.12.2015 р.; копія податкової накладної №281 від 18.12.2015 р.; копія податкової накладної №260 від 01.12.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №272 від 12.12.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №273 від 12.12.2015 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №280 від 18.12.2015 р.; оригінали платіжних доручень щодо сплати за поставлений товар; копія податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 р. від 20.04.2016 р. №9061188679 з копією додатків на 15 арк.; копія податкової накладної N23 від 12.01.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №11 від 25.01.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №14 від 28.01.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2016 р. від 21.06.2016 р. №9103206450; копія податкової накладної №7 від 20.01.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №21 від 04.02.2016 р.; копія податкової накладної №25 від 08.02.2016 р.; копія податкової накладної №28 від 11.02.2016 р.; копія податкової накладної №34 від 15.02.2016 р.; копія податкової накладної №39 від 19.02.2016 р.; копія податкової накладної №45 від 27.02.2016 р.; копія податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2016 р. від 22.08.2016 р. №9151610846 з копією додатків на 19 арк.; копія податкової накладної №43 від 27.02.2016 р.; копія податкової накладної №48 від 05.03.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №54 від 14.03.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №57 від 15.03.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №67 від 18.03.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №72 від 22.03.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №73 від 22.03.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №79 від 26.03.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 р. від 20.09.2016 р. №9173271432 з копією додатків на 19 арк.; копія податкової накладної №87 від 01.04.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №88 від 01.04.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №95 від 07.04.2016 р.; копія податкової накладної N296 від 09.04.2016 р.; копія податкової накладної №100 від 09.04.2016 р.; копія податкової накладної №102 від 14.04.2016 р.; копія податкової накладної N2105 від 16.04.2016 р.; копія податкової накладної №106 від 16.04.2016 р.; копія податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 р. від 21.11.2016 р. №9223777536 з копією додатків на 17 арк.; копія податкової накладної №63 від 16.03.2016 р.; копія податкової накладної №62 від 16.03.2016 р.; копія податкової накладної №61 від 16.03.2016 р.; копія податкової накладної №109 від 21.04.2016 р.; копія податкової накладної №125 від 07.05.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної 143 від 20.05.2016 р.; копія податкової накладної №144 від 21.05.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №145 від 21.05.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №146 від 21.05.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2016 р. від 20.12.2016 р. №9247304328 з копією додатків на 19 арк.; копія податкової накладної №64 від 16.03.2016 р.; копія податкової накладної №160 від 02.06.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №163 від 03.06.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №169 від 09.06.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №181 від 13.06.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №182 від 15.06.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №189 від 22.06.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №196 від 01.07.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №202 від 06.07.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №204 від 07.07.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №209 від 12.07.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №210 від 14.07.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №212 від 14.07.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №220 від 19.07.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №226 від 22.07.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №228 від 25.07.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №254 від 04.08.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 р. від 20.01.2017 р. №9267686495 з копією додатків на 17 арк.; копія податкової накладної №221 від 19.07.2016 р. з квитанцією про прийняття; оригінали платіжних доручень щодо сплати за поставлений товар; копія податкової декларації з податку на додану вартість від 20.02.2017 р. №9024744422 за січень 2017 р. на 19 арк.; копія податкової накладної №242 від 01.08.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №282 від 25.08.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №283 від 15.08.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №288 від 29.08.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №278 від 23.08.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №276 від 18.08.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №271 від 15.08.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №275 від 18.08.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №263 від 08.08.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №261 від 04.08.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №251 від 02.08.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №250 від 01.08.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №243 від 01.08.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2017 р. від 21.08.2017 р. №9167889332 з копією додатків на 20 арк.; копія податкової накладної №294 від 01.09.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №295 від 01.09.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №298 від 05.09.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №299 від 05.09.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №305 від 10.09.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №315 від 22.09.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №321 від 26.09.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №322 від 01.10.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №324 від 01.10.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №325 від 01.10.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №328 від 04.10.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №339 від 12.10.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №342 від 15.10.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №343 від 15.10.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №351 від 24.10.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №352 від 24.10.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №355 від 27.10.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №356 від 27.10.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №357 від 28.10.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №358 від 28.10.2016 р. з квитанцією про прийняття; копія податкової накладної №359 від 28.10.2016 р. з квитанцією про прийняття; оригінали платіжних доручень щодо сплати за поставлений товар.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов`язання з податку на додану вартість. Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності.

Відповідачем не доведено дефектність первинних документів, якими позивач обґрунтовує факт здійснення господарських операцій.

В акті перевірки відповідачем не наведено жодних зауважень, що первинні документи, надані до перевірки, не відповідають приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Водночас, згідно змісту акту перевірки, відповідач дійшов висновку про невідповідність між придбаним товаром та реалізованим товаром ТОВ "Схід-Сервіс" та ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на аналізі даних АІС "Податковий блок".

Зокрема, відповідач наголошує на аналізі господарської діяльності контрагента позивача з третіми особами та зазначає про неможливість контрагентами контрагента позивача здійснення господарських операцій, зокрема, за посиланнями контролюючого органу, з аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладний не підтверджено поставка ТМЦ та послуг по ланцюгу постачання та сплата податкових зобов`язань.

З приводу вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, основних засобів, виробничих запасів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

При цьому, вказані висновки контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів контрагента позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація також носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є достатнім доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом, всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено та надано належних доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При цьому, податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів" (правовий висновок викладено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року по справі № 813/1497/17).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 640/16152/19 також зазначив, що формування суб`єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

При цьому, можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит. Інформаційні бази даних ОДПІ не мають статусу офіційних, не сертифіковані і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачено належність таких баз до засобів доказування.

Також, на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироку суду у кримінальній справі за кримінальними провадженнями відносно позивача, його контрагентів чи їх посадових осіб.

Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення від 16.09.2019 року №0007654616 в частині суми грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість", код платежу 14060100 у розмірі 1776282,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Глущенко Я.Б.

Суддя Файдюк В.В.

Повний текст постанови виготовлено - 05 грудня 2022 року.