Постанова

від 30.11.2022 по справі 640/30876/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/30876/21 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Мельничука В.П.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2022 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 15.04.2021 № 0000001480702 та № 0000001490702.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2022 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибюшн» (далі - ТОВ «Сав - Дістрибюшн» (код ЄДРПОУ 35625082) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Корнагро Україна» (код ЄДРПОУ 42003681) за період січень 2019, ТОВ «Агро ТОВ» (код ЄДРПОУ 42451526) за період березень 2019 - травень 2019 та липень 2019 та показників фінансової звітності за перше півріччя 2019 року з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток, за результатами якої складено акт перевірки від 16.03.2021 року №137/31-00-07-02-16/35625082.

Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення суб`єктом перевірки:

- пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами, п.7, п. 10 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 «Дохід», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 53 926 089 грн., в тому числі по періодах: І квартал 2019 року - 40 080 059 грн. І півріччя 2019 року - 13 846 030 грн.

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 110 003 806 грн., в тому числі: - за січень 2019 року на суму ПДВ 8 542 915 грн.; за лютий 2019 року на суму ПДВ 3 617 654 грн.; за березень 2019 року на суму ПДВ 24 645 033 грн.; за квітень 2019 року на суму ПДВ 7 727 797 грн.; за травень 2019 року на суму ПДВ 15 384 478 грн.; за липень 2019 року на суму ПДВ 12 305 289 грн.; за вересень 2019 року на суму ПДВ 10 015 889 грн.; за жовтень 2019 року на суму ПДВ 27 764 751 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000001480702 від 15.04.2021 за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14060100» на загальну суму 137 504 758, 00 грн., з яких 110 003 806, 00 грн. - за податковим зобов`язанням, 27 500 952, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000001490702 від 15.04.2021 за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств 11021000» на загальну суму 67 407 611, 00 грн., з яких 53 926 089, 00 грн. - за податковим зобов`язанням, 13 481 522, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було оскаржено спірні рішення податкового органу до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України № 15936/6/99-00-06-01-02-06 від 13.07.2021 скарга ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 15.04.2021 № 0000001480702 та № 0000001490702 протиправними та такими, що порушують права позивача як платника податків, останній звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 15.04.2021 № 0000001480702 та № 0000001490702 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивач здійснює господарську діяльність та веде бухгалтерський облік у відповідності до вимог чинного законодавства.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, 10.01.2019 між ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» (покупець) та ТОВ «Корнагро Україна» (код ЄДРПОУ 42003681) (постачальник) укладено договір поставки № Е-КС-1 та специфікацію №1, згідно умов яких постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п.1.2 договору № Е-КС-1 від 10.01.2019 та п.1 специфікації №1 товаром, що поставляється за договором є сільгосппродукція, а саме кукурудза 3-го класу вартістю 4986,00 грн. за тону, загальною кількістю 23000 тон (+/- 15%), на загальну суму поставки 114 678 000,00грн.

Згідно п.3.2 договору № Е-КС-1 від 10.01.2019 та п. 3 специфікації №1, сторонами визначено, що поставка товару здійснюється в пункт поставки: склад ТОВ «Корнагро Україна», розташований за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Шляхова, буд. 4а.

Згідно п.3.5 договору №Е-КС-1 від 10.01.2019 датою поставки партії товару вважається дата зазначена в видаткових накладних на товар. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару покупцю за видатковою накладною в пункті поставки. Датою переходу права власності є дата видаткової накладної.

ТОВ «Корнагро Україна» на виконання умов договору №Е-КС-1 від 10.01.2019 року було здійснено постачання сільгосппродукції, кукурудзи 3-го класу, що підтверджується наступними належним чином оформленими видатковими накладними: №1601/001 від 16.01.2019 на суму 7186935,08 грн., в т.ч. ПДВ - 1197822,51 грн.; №1701/001 від 17.01.2019 на суму 7411713,94 грн., в т.ч. ПДВ - 1235285,66 грн.; №1801/001 від 18.01.2019 на суму 7421002,85 грн., в т.ч. ПДВ - 1236833,81 грн.; №1901/001 від 19.01.2019 на суму 7148348,42 грн., в т.ч. ПДВ - 1191391,40 грн.; №2001/001 від 20.01.2019 на суму 7261361,10 грн., в т.ч. ПДВ- 1210226,85 грн; №2101/001 від 21.01.2019 на суму 7305666,70 грн. в т.ч. ПДВ - 1217611,12 грн.; №2201/001 від 22.01.2019 на суму 7167758,93 грн., в т.ч. ПДВ - 1194626,49 грн; №2301/001 від 23.01.2019 на суму 7489904,39 грн., в т.ч. ПДВ - 1248317,40 грн.; №2401/001 від 24.01.2019 на суму 7338225,28 грн., в т.ч. ПДВ - 1223037,55 грн.; №2501/001 від 25.01.2019 на суму 7232502,13 грн., в т.ч. ПДВ - 1205417,02 грн.; №2601/001 від 26.01.2019 на суму 7180538,04 грн., в т.ч. ПДВ - 1196756,34 грн.; №2701/001 від 27.01.2019 на суму 3614850,00 грн., в т.ч. ПДВ - 602475,00 грн.; №3101/001 від 31.01.2019 на загальну суму 29680918,30 грн., в т.ч. ПДВ-4946819,72 грн., всього на загальну суму 113439725,16 грн., в т.ч. ПДВ - 18906620,87 грн.

Оплата за придбаний у ТОВ «Корнагро Україна» товар (кукурудзу 3-го класу) за договором поставки № Е-КС-1 від 10.01.2019 проведена позивачем безготівковим шляхом у повному обсязі, що підтверджується платіжними документами (платіжними дорученнями, банківськими виписками, іншими документами) наявними в матеріалах справи.

При цьому, факти придбання товару, його оплати та проведення взаєморозрахунків підтверджується змістом акту перевірки та не оспорюється відповідачем.

За наслідком проведених операцій ТОВ «Корнагро Україна» були виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) наступні податкові накладні:№1 від 16.01.2019 на суму ПДВ - 1 197 822, 51 грн.; №2 від 17.01.2019 на суму ПДВ - 1 235 285, 66 грн.; №3 від 18.01.2019 на суму ПДВ - 1 236 833, 81 грн.; №4 від 19.01.2019 на суму ПДВ - 1 191 391, 40 грн.; №5 від 20.01.2019 на суму ПДВ - 1 210 226, 85 грн.; №6 від 21.01.2019 на суму ПДВ -1 217 611, 12 грн.; №7 від 22.01.2019 на суму ПДВ - 1 194 626, 49 грн.; №8 від 23.01.2019 на суму ПДВ - 1 248 317, 40 грн.; №9 від 24.01.2019 на суму ПДВ - 1 223 037, 55 грн.; №10 від 25.01.2019 на суму ПДВ - 1 205 417, 02 грн.; №11 від 26.01.2019 на суму ПДВ - 1 196 756, 34 грн.; №12 від 27.01.2019 на суму ПДВ - 602 475, 00 грн.; № 13 від 31.01.2019 на суму ПДВ - 4 946 819,72 грн.

ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» суму ПДВ в розмірі 18 906 620, 87 грн., сформовану на підставі вищезазначених належним чином оформлених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, відображено у регістрах податкового обліку підприємства та деклараціях з податку на додану вартість звітних періодів, а саме: за січень 2019 року - 8 542 915,18 грн. за лютий 2019 року - 3 617 654,63 грн. за березень 2019 року - 6 746 051,06 грн.

ТОВ «Корнагро Україна» на виконання умов договору №Е-КС-1 від 10.01.2019 та специфікації до нього здійснено постачання позивачу товару (кукурудзи 3-го класу) за визначеним у специфікації місцем поставки - склад постачальника, тобто без необхідності фактичного транспортування.

16 січня 2019 року між ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» (поклажодавець) та ТОВ «Корнагро Україна» (зберігач) укладено договір зберігання №Е-КС-2 від 16.01.2019 року, згідно якого позивачем передано на зберігання кукурудзу 3-го класу врожаю 2018 року загальною кількістю 23000,00 тон на складі за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Шляхова,4а, що підтверджується актами приймання-передачі та не заперечується висновками відповідача, викладеними у акті перевірки.

Також, 01 березня 2019 року між ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» та ТОВ «Агро ТОВ» (код ЄДРПОУ 42451526) укладено договір поставки № КУД-01-03/19 та наступні специфікації до нього: специфікація №1 від 01.03.2019; специфікація №2 від 04.03.2019; специфікація №3 від 05.03.2019; специфікація №4 від 19.03.2019; специфікація №5 від 19.03.2019; специфікація №6 від 16.04.2019; специфікація №7 від 16.04.2019; специфікація №8 від 16.04.2019; специфікація №9 від 16.04.2019; специфікація №10 від 16.04.2019; специфікація №11 від 16.04.2019; специфікація №12 від 18.04.2019; специфікація №13 від 19.04.2019; специфікація №14 від 19.04.2019; специфікація №15 від 19.04.2019; специфікація №16 від 19.04.2019.

Згідно умов договору № КУД-01-03/19 від 01.03.2019 року та специфікацій до нього, постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар, а саме - кукурудзу 3-го класу врожаю 2018 року.

01 березня 2019 року між ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» та ТОВ «Агро ТОВ» (код ЄДРПОУ 42451526) укладено договір поставки № ПШД-01-03/19 та наступні специфікації до нього: специфікація №1 від 01.03.2019 року; специфікація №2 від 05.04.2019 року; специфікація №3 від 15.04.2019 року; специфікація №4 від 18.04.2019 року; специфікація №5 від 19.04.2019 року; специфікація №6 від 19.04.2019 року; специфікація №7 від 20.06.2019 року; специфікація №8 від 21.06.2019 року; специфікація №9 від 26.06.2019 року; специфікація №10 від 01.07.2019 року; специфікація №11 від 01.07.2019 року; специфікація №12 від 01.07.2019 року; специфікація №13 від 01.07.2019 року; специфікація №14 від 19.07.2019 року.

Згідно умов договору № ПШД-01-03/19 від 01.03.2019 року та специфікацій до нього, постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар, а саме - пшеницю 2-го класу врожаю 2018 року.

01 червня 2019 року між ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» та ТОВ «АГРО-ТОВ» (код ЄДРПОУ 42451526) укладено договір поставки № ЯЧД-01-06/19 та наступні специфікації до нього: специфікація №1 від 14.06.2019; специфікація №2 від 14.06.2019 року.

Згідно умов договору № ЯЧД-01-06/19 від 01.06.2019 та специфікацій до нього, постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар, а саме - ячмінь фуражний 3-го класу врожаю 2019 року.

На виконання умов зазначених договорів, за період з 01.01.2019 по 31.10.2019 року, ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» отримано від постачальника ТОВ «Агро ТОВ» наступний товар: ячмінь 3-го класу на суму 13 611 539,77 грн. кукурудзу 3-го класу на суму 172 538 166,09 грн. пшеницю 2, 3, 4, 5 та 6 класу на суму - 360 433 406,95 грн., всього сільгосппродукції на загальну суму 546 583 112, 81 грн.

Товар отриманий та оприбуткований ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» на підставі належним чином оформлених прибуткових накладних.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оплата за придбаний у ТОВ «АГРО-ТОВ» товар за укладеними договорами поставки, проведені позивачем безготівковим шляхом у повному обсязі, що підтверджується платіжними документами (платіжними дорученнями, банківськими виписками, іншими документами) наявними в матеріалах справи.

Факти придбання товару, його оплати та проведення взаєморозрахунків підтверджується змістом акту перевірки та не оспорюється відповідачем.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, за наслідками проведених операцій ТОВ «Агро ТОВ» були виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за здійсненою операцією.

ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» суму ПДВ в розмірі 91 097 185, 48 грн., сформовану на підставі вищезазначених належним чином оформлених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, відображено у регістрах податкового обліку підприємства та деклараціях з податку на додану вартість звітних періодів, а саме: за січень 2019 року - 8 542 915,18 грн. за лютий 2019 року- 3 617 654,63 грн. за березень 2019 року - 6746 051,06 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі- ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 22.09.2015 у справах № 810/5645/14 та № 2а-2717/11/2670, в яких було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Крім того, згідно висловленої Верховним Судом у постановах від 05.02.2019 у справі № 822/2373/17 та від 18.04.2019 у справі №813/4430/14 правової позиції, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів констатує, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з зазначеним вище контрагентами.

При цьому, співставлення вказаних вище первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операціям із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту і досягненню позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При цьому, акт перевірки від 16.03.2021 № 137/31-00-07-02-16/35625082 не містить опису порушень щодо документального оформлення господарських операцій (правильності складання первинних документів та достовірності їх реквізитів, наявності підписів, ідентифікації осіб, що брали участь, тощо).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені вище докази спростовують твердження контролюючого органу, викладені ним в акті перевірки на підставі відомостей бази ІС «Податковий блок», що вказані вище товари були отримані позивачем від третіх осіб на безоплатній основі, в результаті чого занижено фінансовий результат та безпідставно сформовано податковий кредит по проведених безтоварних операціях.

Надаючи оцінку посиланням апелянта на відсутність у контрагентів позивача трудових та виробничих ресурсів, необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій, колегія суддів зазначає, що такі доводи не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

До того ж, надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу щодо наявної в нього вищевказаної податкової інформації, колегія суддів звертає увагу, що така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Так, інформація, що наявна в інформаційних базах даних ДПС чи надана іншими контролюючими органами, на яку посилається контролюючий орган, не заслуговує на увагу, оскільки будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить інформативний характер.

Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція щодо можливості використання податкової інформації була неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема в постановах від 24 вересня 2020 року у справі № 820/329/17, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17 та інших.

До того ж, згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка є сталою, та була неодноразово викладена, зокрема, у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 640/3515/19, законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування.

Таким чином, в межах спірних правовідносин доводи податкового органу зводяться фактично до використання наявної податкової інформації, а також тверджень про відсутність у контрагентів позивача трудових і матеріально-технічних ресурсів, які були спростовані вище. У свою чергу, контролюючим органом не наведено жодних переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі.

Позиція контролюючого органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних в якості підстави для висновку про безтоварність господарських операцій є, на думку колегії суддів, помилковою, оскільки товарно-транспортні накладні є обов`язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, оскільки слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13.11.2018 у справі № 822/6312/15.

Посилання апелянта, як на підставу для невизнання податкового кредиту, на обрив ланцюга постачання, (відсутність підтвердження факту реального одержання (купівлі) контрагентом-постачальником відповідного задокументованого обсягу ТМЦ, що свідчить про нереальність виконання даних послуг, а також відсутність документального підтвердження) колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас, відповідачем не надано доказів проведення звірки з ТОВ «Корнагро Україна» та ТОВ «Агро ТОВ».

Посилання апелянта на кримінальне провадження від 29.03.2016 № 42016000000000866 не беруться колегією суддів до уваги, оскільки наявність порушеного кримінального провадження, фігурантом якого є контрагент позивача не може слугувати підставою для висновку про фіктивність операцій між позивачем та контрагентом, оскільки до моменту прийняття судом вироку дана обставина не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину.

Також, слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи не є доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у досудових розслідуваннях порушених стосовно контрагента позивача, а також вироків суду, які би набрали законної сили щодо створення діяльності саме ТОВ «Корнагро Україна» та ТОВ «Агро ТОВ».

Водночас, згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.09.2018 у справі № 826/18952/14 «…Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку, в силу приписів частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.»

Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі № 822/2348/16 зазначив, що «…наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування за фактом фіктивного підприємства може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відсутність в матеріалах справи таких судових рішень унеможливлює прийняття доводів скаржника щодо не надання судами належної оцінки наявності кримінального розслідування.»

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Узагальнені посилання апелянта на протиправний характер діяльності (фіктивність) контрагентів позивача без конкретизації фактів вчинення вказаними підприємствами податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, також не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічну позицію підтримав Верховний Суд України, який у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06 ), від 09.09.2008 (справа №21-500во08), від 01.06.2010 (справа №21-573во10) та від 31.01.2011 у справі №21-47а10, де дійшов висновку, що «у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Таким чином, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями контрагентів чи сприяння ухиленню контрагентами від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які могли допустити його контрагенти, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не навів, а колегією суддів не встановлено.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності достовірними.

Обов`язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття податковим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень, покладено на такий орган, як це передбачено частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв`язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв`язку згідно з вимогами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, колегія суддів зауважує, що податкове законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, як і права на збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування, від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання, так само, як і на платника податків не покладається обов`язок перевіряти своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства.

Аналогічну за змістом правову позицію неодноразово висловлено Верховним Судом, зокрема, у своїх постановах від 22.11.2019 у справі №804/15820/15 (85836075), від 22.11.2019 у справі №817/2887/14 (85836029).

Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок операцій, сформованих по ланцюгу постачання від контрагентів ТОВ «Корнагро Україна» та ТОВ «Агро ТОВ».

Таким чином, позивачем було повністю доведено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту за господарськими відносинами з наведеними контрагентами, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 15.04.2021 № 0000001480702 та № 0000001490702 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки матеріалами справи не підтверджено вищевикладені висновки у акті перевірки.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем місячного від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 56.8 статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

При цьому, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000001480702, №0000001490702 були прийняті ЦМУ ДПС по роботі з ВПП - 15.04.2021, отримані ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» - 19.04.2021.

30.04.2021 ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» звернулось до ДПС України зі скаргою про перегляд та скасування податкових повідомлень-рішень №0000001480702, №0000001490702 від 15.04.2021.

Державна податкова служба України листом № 10979/6/99-00-06-01-02-06 від 18.05.2021 за вх. №658/6 від 30.04.2021 повідомила ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» про отримання скарги та запропонувало прийняти участь в розгляді матеріалів скарги на ППР у режимі конференц-зв`язку.

Викладене свідчить, що ДПС України не забезпечило ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» можливості прийняти участь в розгляді скарги, не повідомило та не вручило у 20-ти денний строк рішення про результати розгляду скарги, не повідомляло про прийняття рішення про продовження розгляду скарги, а тому, як було зазначено позивачем, директор ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» вважав, що скарга платника податків задоволена, а податкові повідомлення-рішення №0000001480702, №0000001490702 скасовані в силу положень ст. 56.9 ПК України.

Однак, 13.07.2021 ДПС України прийнято рішення № 15936/6/99-00-06-01-02-06, яким скарга ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, протягом липня-жовтня 2021 року, у зв`язку зі спалахом серед працівників ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» захворювання гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV, відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 р. № 1236, штат підприємства був переведений на режим дистанційної (надомної) роботи, частина співробітників, в тому числі і директор підприємства, перебували на самоізоляції та віддаленому (дистанційному) режимі роботи за межами офісних приміщень підприємства.

Проведення карантинних заходів за юридичною та фактичною адресою ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», а також запровадження віддаленого режиму роботи працівників підприємства підтверджується наступними доказами: - договором про надання послуг з дезінфекції приміщень № 02/0721-05ГР від 02.07.2021, укладеним між ТОВ «ГІПЕР-РЕНТІНГ» та ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН»; - листом-заявкою про проведення дезінфекції приміщень ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» від 02.07.2021; - наказами по підприємству про проведення дезінфекції та запровадження для працівників дистанційної (наземної) роботи в наступні періоди: з 15.07.2021 по 19.07.2021; з 20.07.2021 по 31.07.2021; з 02.08.2021 по 30.09.2021; з 02.10.2021 по 17.10.2021.

Так, у зв`язку з проведенням карантинних заходів в офісних приміщеннях ТОВ «САВ- ДІСТРИБЬЮШН» директор підприємства з поважних причин не міг отримувати та здійснювати розгляд вхідної поштової кореспонденції за юридичною адресою підприємства, а відтак не міг бути обізнаним про існування рішення ДПС України №15936/6/99-00-06-01-02-06 від 13.07.2021, яке не було направлено підприємству в порядку та строки, передбачені ст.56 ПК України.

Про існування вказаного рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 13.07.2021 директору ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» стало відомо лише після поновлення нормального режиму роботи підприємства - 18.10.2021, після перегляду масиву поштової кореспонденції за весь період карантину (віддаленої/дистанційної роботи), який накопичився в поштовій скринці підприємства та у відділенні поштового зв`язку за місцем обслуговування.

Таким чином, позивач фактично дізнався про існування підстав для звернення до суду лише 18.10.2021 року та невідкладно вжив усіх належних заходів з метою дотримання процесуальних строків для оскарження спірних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку (дата звернення до суду - 28.10.2021).

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів вважає, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними та підлягали поновленню, що правильно було зроблено судом першої інстанції.

Отже, проаналізувавши вказані вище та всі інші доводи та аргументи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2022 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Мельничук В.П.

Повний текст постанови виготовлений 05.12.2022.