Постанова

від 14.03.2023 по справі 640/30876/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 березня 2023 року

справа № 640/30876/21

адміністративне провадження № К/990/37551/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Хохуляка В. В.,

за участі секретаря судового засідання Статілко Ю. С.

представник позивача - адвокат Журавель О. В. на підставі ордера від 14 березня 2023 року,

представник відповідача - Норець В. В. в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2022 року, додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2022 року (суддя - Вєкуа Н. Г.),

та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року (судді: Василенко Я. М., Ганечко О. М., Мельничук В. П.),

у справі №640/30876/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн»

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2021 року №0000001480702 за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14060100» на загальну суму 137 504 758,00 грн, з яких 110 003 806,00 грн - за податковим зобов`язанням, 27 500 952,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000001490702 за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств 11021000» на загальну суму 67 407 611,00 грн, з яких 53 926 089,00 грн - за податковим зобов`язанням, 13 481 522,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №640/30876/21, позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України №0000001480702, №0000001490702 від 15 квітня 2021 року.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №640/30876/21, заяву представника Товариства задоволено частково, стягнуто з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України витрати на правничу допомогу на користь Товариства у розмірі 115 000,00 гривень. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

29 грудня 2022 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції.

17 лютого 2023 року справа № 640/30876/21 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми статті 56, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 5, 7, 10, 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, без врахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 11 вересня 2019 року у справі №814/1932/17, від 3 жовтня 2019 року у справі № 818/3683/14, від 26 червня 2018 року у справі №816/1422/17, від 17 вересня 2019 року у справі № 810/2816/18, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, Крім того, скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Відповідач, посилаючись на положення статей 122, 123, 240 КАС України, статті 56 ПК України, висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18, зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2021 року №0000001480702, №0000001490702 оскаржені Товариством в адміністративному порядку шляхом направлення скарги до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС про результати розгляду скарги від 13 липня 2021 року скаргу Товариства залишено без задоволення. Зазначене рішення ДПС про результати розгляду скарги отримано позивачем 26 липня 2021 року (дана обставина не заперечується позивачем). Таким чином, перебіг строку звернення до суду з позовом щодо визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень-рішень для Товариства розпочався 27 липня 2021 року. Проте із позовом про скасування спірних податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду поза межами граничного строку, передбаченого нормами чинного законодавства, а саме - 26 жовтня 2021 року, тобто з пропуском місячного строку.

Скаржник вважає, що наведені позивачем доводи в обґрунтування підстав поважності пропуску строку не можуть бути обґрунтованими та не підкріплені належними доказами, а тому суд першої інстанції належним чином не дослідив питання своєчасності звернення позивача до суду з цим позовом та не застосував наслідків пропуску такого строку без поважних причин.

Щодо неправильного застосування судами норм матеріального права (підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 5, 7, 10, 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290) скаржник зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, адже за сукупністю викладених у акті перевірки фактів, контролюючим органом зроблено висновок про нереальність здійснення господарської операції за перевірений період між Товариством та двома контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Корнагро Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-ТОВ», та перевіркою правильно встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Стосовно взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Корнагро Україна» відповідач в касаційній скарзі зазначає, що операція за договором зберігання, за яким Товариство є поклажодавцем, а його контрагент - зберігачем документально не підтверджується, оскільки в матеріалах відсутні докази сплати позивачем послуг за зберігання зерна, як і докази повернення зерна зі складу після закінчення строку його зберігання для подальшого переміщення чи продажу. Крім того, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнагро Україна» відсутні відомості щодо оренди та права власності складських приміщень. Скаржник наголошує, що на запит від 10 лютого 2021 року № 3 до перевірки не надано подвійних, простих складських свідоцтв, або складських квитанцій, на підтвердження прийняття зерна на зберігання зерновим складом.

Також відповідач звертає увагу в касаційній скарзі на те, що стосовно реєстрації зернових складів Офіс ВПП ДПС листом від 04 грудня 2019 року №11988/10/28-10-05-01-03-12 звернувся до ДП «Держреєстри України» з проханням надати інформацію з основного реєстру та реєстру зернового складу по контрагентах (постачальниках) ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» за період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2019 року, у відповідь на який ДП «Держреєстри України» листом від 10 грудня 2019 року № 998 (вих. № 11379/10) повідомлено, що протягом запитуваного періоду Товариство та його контрагенти постачальники Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнагро Україна» та ФГ Хмельов В. В. не зберігали та не реєстрували зерно на зернових складах підключених до реєстру.

Стосовно взаємовідносин Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро ТОВ» за договором поставки пшениці, кукурудзи, ячменю, в касаційній скарзі зазначено, що платником податків (позивачем у справі) до перевірки не надано довідки про походження товару, наявність яких передбачено умовами договорів поставки. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ТОВ», встановлено, що у цього контрагента відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання/поставки товарів та отримання/надання послуг, оскільки цей суб`єкт господарювання не відображає у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з надання послуг та придбання, навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання товарів у задекларованих обсягах, а відповідні послуги із залученням стороннього ресурсу здійснювались в дуже незначній кількості. Не встановлено придбання та походження товарів, які були реалізовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-ТОВ» на адресу покупців. Зазначене вище свідчить про ймовірну «скрутку» по ланцюгам постачання та здійснення нереальних господарських операцій. За результатами проведеного аналізу даних, наявних в базах ІС «Податковий блок», «Архів електронної звітності», встановлено наявність «розірвання» ланцюгів постачання товарів (встановлені факти невідповідності придбаних та реалізованих товарів по ланцюгам постачання).

Відповідач також звертає увагу на те, що Офіс ВПП ДПС листом від 04 грудня 2019 року №11988/10/28-10-05-01-03-12 звернувся до ДП «Держреєстри України» з проханням надати інформацію з основного реєстру та реєстру зернового складу по контрагентах (постачальниках) ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» за період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2019 року, у відповідь на який ДП «Держреєстри України» листом від 10 грудня 2019 року № 998 (вих. № 11379/10) повідомлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро ТОВ» протягом липня 2019 року: покладено на зберігання ячмінь в кількості 928,57 т. та забрано зі зберігання (погашено складські квитанції) в серпні 2019 в кількості 603,99 т.; покладено на зберігання пшеницю в кількості 428,62 забрано зі зберігання (погашено складські квитанції) у жовтні - листопаді 2019 в кількості 428,62 т. ТОВ «Агро ТОВ» зберігання кукурудзи не реєстрував на зернових складах підключених до реєстру.

Скаржник в касаційній скарзі аналізує обставини щодо ФГ «Аграрні Екологічні Технології» (код ЄДРПОУ 40898203) - основного постачальника пшениці 2 - 6 класів, ячменю 3 класу, кукурудзи 3 класу, для ТОВ «Агро-ТОВ», які у березні - травні та липні 2019 року реалізовано на ТОВ «Сав-Дістрибьюшн», та підсумовує, що наявна чисельність персоналу, відсутність земельних ділянок, звітності щодо посівних площ та збору врожаю, сільськогосподарської техніки для обробітку землі та збору урожаю не дає змоги ФГ «Аграрні Екологічні Технології» здійснювати господарську діяльність по ланцюгу проходження товару в задекларованих обсягах.

За позицією податкового органу, фактично мало місце оприбуткування в бухгалтерському обліку товарів, джерело походження яких не встановлено. Наявність факту реалізації товарів є свідченням набуття останнього у власність (безоплатного отримання товарів, робіт) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Щодо питання відшкодування Товариству витрат на правову допомогу заявник касаційної скарги зазначає, що позивач не надав звіт про виконану роботу, розрахунок чи акт здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії, вважає, що стягнуті витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 115 000 грн є завищеними, оскільки неспівмірні зі складністю справи, обсягом наданих адвокатами послуг позивачу та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Відповідач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2022 року, додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2022 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №640/30876/21, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач не надав суду відзив на касаційну скаргу податкового органу.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що посадовими особами контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Корнагро Україна» (код ЄДРПОУ 42003681) за період січень 2019 сум податку на додану вартість, які включені до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період січень 2019 - березень 2019, ТОВ «Агро ТОВ» (код ЄДРПОУ 42451526) за період березень 2019 - травень 2019 та липень 2019 податку на додану вартість, які включені до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період березень 2019 - травень 2019, липень 2019, вересень 2019 - жовтень 2019 та за перше півріччя 2019 року показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт перевірки від 16 березня 2021 року №137/31-00-07-02-16/35625082 (далі - акт перевірки).

За висновками акта перевірки встановлено порушення Товариством:

- підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 7, пункту 10 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 «Дохід», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 53 926 089 грн, в тому числі по періодах: І квартал 2019 року - 40 080 059 грн, І півріччя 2019 року - 13 846 030 грн;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 110 003 806 грн, в тому числі: - за січень 2019 року на суму ПДВ 8 542 915 грн; за лютий 2019 року на суму ПДВ 3 617 654 грн; за березень 2019 року на суму ПДВ 24 645 033 грн; за квітень 2019 року на суму ПДВ 7 727 797 грн; за травень 2019 року на суму ПДВ 15 384 478 грн; за липень 2019 року на суму ПДВ 12 305 289 грн; за вересень 2019 року на суму ПДВ 10 015 889 грн; за жовтень 2019 року на суму ПДВ 27 764 751.

На підставі акта перевірки 15 квітня 2021 року контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

- №0000001480702 за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14060100» на загальну суму 137504758,00 грн, з яких 110003806,00 грн - за податковим зобов`язанням, 27500952,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000001490702 за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств 11021000» на загальну суму 67407611,00 грн, з яких 53926089,00 грн - за податковим зобов`язанням, 13481522,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України. За результатами розгляду скарги Товариства рішенням ДПС України №15936/6/99-00-06-01-02-06 від 13 липня 2021 року остання залишення без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Правове регулювання та висновки Верховного Суду

Щодо строків звернення до суду

Суд першої інстанції визнав поважними підстави пропуску позивачем строку звернення до суду, врахувавши наступні обставини.

Позивач у позовній заяві зазначив, що рішення про результати розгляду скарги №23206/6/99-00-06-01-06 від 12 жовтня 2021 року було отримано ТОВ «Науково-технічного центру «Охоронні системи» 18 жовтня 2021 року.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000001480702, №0000001490702 прийняті контролюючим органом 15 квітня 2021 року, отримані Товариством 19 квітня 2021 року. 30 квітня 2021 року Товариство звернулось до ДПС України зі скаргою про перегляд та скасування прийнятих податкових повідомлень-рішень. ДПС України листом №10979/6/99-00-06-01-02-06 від 18 травня 2021 року за вх.№658/6 від 30 квітня 2021 року повідомило Товариство про отримання скарги та запропонувало прийняти участь в розгляді матеріалів скарги на податкові повідомлення-рішення «у режимі конференц-зв`язку».

Оскільки ДПС України не забезпечило Товариству можливості прийняти участь в розгляді скарги згідно листа-повідомлення №10979/6/99-00-06-01-02-06 від 18 травня 2021 року, не повідомило та не вручило у 20-ти денний строк рішення про результати розгляду скарги, не повідомляло про прийняття рішення про продовження розгляду скарги, директор Товариства вважав, що скарга платника податків задоволена, а податкові повідомлення-рішення скасовані в силу положень пункту 56.9 статті 56 ПК України.

Рішенням ДПС України №15936/6/99-00-06-01-02-06 від 13 липня 2021 року скарга Товариства залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом липня - жовтня 2021 року, у зв`язку зі спалахом серед працівників ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» захворювання гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV, відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постанови Кабінету міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236, штат підприємства був переведений на режим дистанційної (надомної) роботи, частина співробітників, в тому числі і директор підприємства, перебували на самоізоляції та віддаленому (дистанційному) режимі роботи за межами офісних приміщень підприємства.

Проведення карантинних заходів за юридичною та фактичною адресою Товариства, а також запровадження віддаленого режиму роботи працівників підприємства підтверджується наступними доказами: - договором про надання послуг з дезінфекції приміщень №02/0721-05ГР від 02 липня 2021 року, укладеним між ТОВ «Гіпер-Рентінг» та ТОВ «Сав-Дістрибьюшн»; - листом-заявкою про проведення дезінфекції приміщень ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» від 02 липня 2021 року; - наказами по підприємству про проведення дезінфекції та запровадження для працівників дистанційної (наземної) роботи в період 15 липня 2021 року - 19 липня 2021 року; 20 липня 2021 року - 31 липня 2021 року; 02 серпня 2021 року - 30 вересня 2021 року; 02 жовтня 2021 року - 17 жовтня 2021 року.

Так, у зв`язку з проведенням карантинних заходів в офісних приміщеннях Товариства директор підприємства з поважних причин не міг отримувати та здійснювати розгляд вхідної поштової кореспонденції за юридичною адресою підприємства, а відтак не міг бути обізнаним про існування рішення ДПС України №15936/6/99-00-06-01-02-06 від 13 липня 2021 року, яке не було направлено підприємству в порядку та строки, передбачені статтею 56 ПК України.

Про існування вказаного рішення ДПС України про результати розгляду скарги директору Товариства стало відомо лише після поновлення нормального режиму роботи підприємства - 18 жовтня 2021 року, після перегляду масиву поштової кореспонденції за весь період карантину (віддаленої/дистанційної роботи), який накопичився в поштовій скоринці підприємства та у відділенні поштового зв`язку за місцем обслуговування.

Таким чином, позивач фактично дізнався про існування підстав для звернення до суду лише 18 жовтня 2021 року та невідкладно вжив усіх належних заходів з метою дотримання процесуальних строків для оскарження спірних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Суди попередніх інстанцій врахували наявність об`єктивних обставин, пов`язаних зі спалахом у світі і, зокрема, серед працівників ТОВ «Сав-Дістрибьюшн», захворювання гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV, оцінили надані позивачем докази дистанційної роботи Товариства, і дійшли висновку про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Обставини щодо роботи Товариства (подання звітності, оплата рахунків тощо) у період липень - жовтень 2021 року, якими податковий орган обґрунтовує доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, не свідчать про здійснення такої діяльності за адресою юридичної особи, не вказують на неможливість вчинення певних дій в режимі дистанційної роботи.

Отже, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними та підлягали поновленню.

Щодо встановлених контролюючим органом податкових правопорушень

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі- ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 «Дохід» (далі - М(С)БО 18) дохід - це валове надходження економічних вигід протягом періоду, що виникає в ході звичайної діяльності суб`єкта господарювання, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників власного капіталу.

Пунктом 9 М(С)БО 18 встановлено, що дохід має оцінюватися за справедливою вартістю компенсації, яка була отримана або підлягає отриманню.

Сума доходу, яка виникає в результаті операції, як правило, визначається шляхом угоди між суб`єктом господарювання та покупцем або користувачем активу. Вона оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або компенсації, яка має бути отримана з урахуванням суми будь-якої торговельної знижки чи знижки з обсягу, що надаються суб`єктом господарювання (пункт 10 М(С)БО 18).

У більшості випадків компенсація надається у формі грошових коштів або їх еквівалентів, а дохід виражається в сумі грошових коштів чи їх еквівалентів, які були отримані або підлягають отриманню (пункт 11 М(С)БО 18).

Доходи та витрати, пов`язані з тією самою операцією або іншою подією, визнаються одночасно; цей процес, як правило, називають відповідністю доходів та витрат. Витрати, зокрема гарантії та інші витрати, які будуть понесені після відвантаження товарів, як правило, можуть бути достовірно оцінені в разі забезпечення інших умов визнання доходу (пункт 19 М(С)БО 18).

Контролюючим органом під час перевірки установлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 7, 10 М(С)БО 18, в результаті чого Товариство не віднесло до складу доходів безоплатно отримані товари, послуги (роботи) у сумі 299 589 385 грн, що призвело до заниження доходів Товариства, що враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування за І півріччя 2019 року, за рахунок лише відображеного (без фактичного здійснення) в документах бухгалтерського обліку фінансово-господарських операцій на загальну суму 299 589 385 грн, в тому числі по періодам: І квартал 2019 року - 222 666 997 грн, І півріччя 2019 року - 299 589 385 грн.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктами 44.1., 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за період 01 січня 2019 року - 31 травня 2019 року, 01 липня 2019 року - 31 липня 2019 року, 01 вересня 2019 року - 31 жовтня 2019 року в сумі 110003806 грн за рахунок не підтвердження господарських операцій первинними документами для відображення їх в бухгалтерському обліку в зв`язку з невідповідністю первинних документів змісту операцій та не відповідності вимогам податкового законодавства щодо визначення первинних документів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої цієї статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Досліджуючи господарські операції Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю «Корнагро Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-ТОВ», суди попередніх інстанцій установили, що 10 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корнагро Україна» (код ЄДРПОУ 42003681) (постачальник) укладено договір поставки № Е-КС-1 та специфікацію №1, згідно умов яких постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 1.2 цього договору та пунктом 1 специфікації №1 товаром, що поставляється за договором є сільгосппродукція, а саме кукурудза 3-го класу вартістю 4986,00 грн за тону, загальною кількістю 23000 тон (+/- 15%), на загальну суму поставки 114 678 000,00 грн.

Згідно з пунктом 3.2 договору та пунктом 3 специфікації №1, сторонами визначено, що поставка товару здійснюється в пункт поставки: склад Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнагро Україна», розташований за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Шляхова, буд. 4а.

Згідно з пунктом 3.5 договору датою поставки партії товару вважається дата зазначена в видаткових накладних на товар. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару покупцю за видатковою накладною в пункті поставки. Датою переходу права власності є дата видаткової накладної.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Корнагро Україна» на виконання умов договору здійснено постачання сільгосппродукції, кукурудзи 3-го класу, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними.

Оплата за придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнагро Україна» товар (кукурудзу 3-го класу) за договором поставки проведена позивачем безготівковим шляхом у повному обсязі, що підтверджується платіжними документами (платіжними дорученнями, банківськими виписками, іншими документами) наявними в матеріалах справи.

При цьому, факти придбання товару, його оплати та проведення взаєморозрахунків підтверджується змістом акта перевірки та не оспорюється відповідачем.

За наслідком проведених операцій Товариством з обмеженою відповідальністю «Корнагро Україна» виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкові накладні.

Товариство (позивач у справі) суму податку на додану вартість в розмірі 18 906 620, 87 грн, сформовану на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, відображено у регістрах податкового обліку підприємства та деклараціях з податку на додану вартість по звітних періодів, а саме: за січень 2019 року - 8 542 915,18 грн, за лютий 2019 року - 3 617 654,63 грн, за березень 2019 року - 6 746 051,06 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнагро Україна» на виконання умов договору та специфікації до нього здійснено постачання позивачу товару (кукурудзи 3-го класу) за визначеним у специфікації місцем поставки - склад постачальника, тобто без необхідності фактичного транспортування.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корнагро Україна» (зберігач) укладено договір зберігання №Е-КС-2 від 16 січня 2019 року, згідно якого позивачем передано на зберігання кукурудзу 3-го класу врожаю 2018 року загальною кількістю 23000,00 тон на складі за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Шляхова,4а, що підтверджується актами приймання-передачі та не заперечується висновками відповідача, викладеними у акті перевірки.

Також, 01 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро ТОВ» (код ЄДРПОУ 42451526) укладено договір поставки № КУД-01-03/19 та наступні специфікації до нього: специфікація №1 від 01 березня 2019 року; специфікація №2 від 04 березня 2019 року; специфікація №3 від 05 березня 2019 року; специфікація №4 від 19 березня 2019 року; специфікація №5 від 19 березня 2019 року; специфікації №6, №7, №8, №9, №10, №11 від 16 квітня 2019 року; специфікація №12 від 18 квітня 2019 року; специфікації №13, № 14, №15, №16 від 19 квітня 2019 року.

Згідно умов договору № КУД-01-03/19 від 01 березня 2019 року та специфікацій до нього, постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар, а саме - кукурудзу 3-го класу врожаю 2018 року.

01 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро ТОВ» (код ЄДРПОУ 42451526) укладено договір поставки № ПШД-01-03/19 та наступні специфікації до нього: специфікація №1 від 01 березня 2019 року; специфікація №2 від 05 квітня 2019 року; специфікація №3 від 15 квітня 2019 року; специфікація №4 від 18 квітня 2019 року; специфікації №5, № 6 від 19 квітня 2019 року; специфікація №7 від 20 червня 2019 року; специфікація №8 від 21 червня 2019 року; специфікація №9 від 26 червня 2019 року; специфікації №10, №11, №12, № 13 від 01 липня 2019 року; специфікація №14 від 19 липня 2019 року. За умовами цього договору та специфікацій до нього, постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар, а саме - пшеницю 2-го класу врожаю 2018 року.

01 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ТОВ» (код ЄДРПОУ 42451526) укладено договір поставки № ЯЧД-01-06/19 та наступні специфікації до нього: специфікації №1, № 2 від 14 червня 2019 року. За умовами цього договору та специфікацій до нього, постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар, а саме - ячмінь фуражний 3-го класу врожаю 2019 року.

На виконання умов зазначених договорів, за період з 01 січня 2019 року по 31 жовтня 2019 року, Товариством отримано від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро ТОВ» наступний товар: ячмінь 3-го класу на суму 13 611 539,77 грн, кукурудзу 3-го класу на суму 172 538 166,09 грн, пшеницю 2, 3, 4, 5 та 6 класу на суму - 360 433 406,95 грн, всього сільгосппродукції на загальну суму 546 583 112, 81 грн.

Товар отриманий та оприбуткований Товариством на підставі належним чином оформлених прибуткових накладних.

Оплата за придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ТОВ» товар за укладеними договорами поставки, проведена позивачем безготівковим шляхом у повному обсязі, що підтверджується платіжними документами (платіжними дорученнями, банківськими виписками, іншими документами) наявними в матеріалах справи.

Факти придбання товару, його оплати та проведення взаєморозрахунків підтверджується змістом акта перевірки та не оспорюється відповідачем.

За наслідками проведених операцій Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро ТОВ» виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за здійсненою операцією.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» суму податку на додану вартість в розмірі 91 097 185, 48 грн, сформовану на підставі вищезазначених належним чином оформлених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, відображено у регістрах податкового обліку підприємства та деклараціях з податку на додану вартість у звітних періодів, а саме: за січень 2019 року - 8 542 915,18 грн, за лютий 2019 року- 3 617 654,63 грн, за березень 2019 року - 6746 051,06 грн.

За результатами дослідження і оцінки судами попередніх інстанцій первинних документів, суди дійшли висновку, що позивач надав первинні документи бухгалтерського обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже підтверджують факт реального виконання умов договорів, що надає право платнику податків на формування податкового кредиту та витрат по господарських операціях з зазначеними вище контрагентами. При цьому, суди констатували, що акт перевірки не містить опису порушень щодо документального оформлення господарських операцій (правильності складання первинних документів та достовірності їх реквізитів, наявності підписів, ідентифікації осіб, що брали участь тощо).

Подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або обґрунтовану суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.

Суди попередніх інстанцій зауважили, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, фактично обґрунтовано лише відсутністю у постачальників контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, а тому врахувавши принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків, достовірність задекларованих платником даних податкового обліку, суди визнали, що дані податкового обліку сформовані платником податків правомірно (обґрунтовано), підтверджують факт реального настання правових наслідків за господарськими операціями з придбання товару у спірних контрагентів. Суди дійшли висновку, що всі документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства.

Надаючи оцінку посиланням податкового органу на відсутність у контрагентів позивача трудових та виробничих ресурсів, необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій, суд апеляційної інстанції визнав, що такі доводи не підтверджені жодними доказами, а зводяться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Суди попередніх інстанцій, відхиляючи доводи податкового органу стосовно того, що товар був отриманий позивачем від третіх осіб на безоплатній основі, в результаті чого занижено фінансовий результат та безпідставно сформовано податковий кредит по проведених безтоварних операціях, звернули увагу на те, що зазначене ґрунтується на інформації, наявній в базі ІС «Податковий блок».

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання, не є носієм доказової інформації щодо порушення вимог податкового законодавства. Належними та допустимими доказами для висновку про нездійснення Товариством господарських операцій, могли б бути відповідні довідки за результатами зустрічних звірок постачальників. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що інформація, наявна в базі ІС «Податковий блок», носить інформативний характер та сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що податковий орган не довів належними, допустимими та необхідними доказами нереальність здійснених господарських операцій, відсутність первинних документів у Товариства, необхідних для підтвердження показників податкової звітності по взаємовідносинам у спірних періодах з контрагентами.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 15 квітня 2021 року № 0000001480702 та № 0000001490702 є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд визнає безпідставними посилання податкового органу на висновки Верховного Суду, ухвалені в інших справах, які, на думку скаржника, не враховані судами при вирішенні цієї справи, оскільки рішення в зазначених справах ухвалені за інших фактичних обставин, з урахуванням певного об`єму доказів, їх достатності, належності і допустимості.

Також безпідставним є посилання скаржника в касаційній скарзі на помилкове застосування судами попередніх інстанцій пунктів 5, 7, 10, 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, з огляду на те, що позивач застосовує Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки та в податковому повідомленні-рішенні від 15 квітня 2021 року №0000001490702, яким наведені порушення пункту 7, 10 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 (МСПО 18) Дохід.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

07 липня 2022 року від представника Товариства до суду першої інстанції надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення, в якому позивач просить стягнути з відповідача 512 281,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №640/30876/21, заяву представника Товариства задоволено частково, стягнуто з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України витрати на правничу допомогу на користь Товариства у розмірі 115 000,00 гривень. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Суди попередніх інстанцій врахували, що на підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги від 28 липня 2021 рок, додаткову угоду № 1 до договору від 28 липня 2021 року, детальний опис (наданих послуг), рахунок-фактуру № 290701 від 29 липня 2021 року, платіжне доручення № 105536 від 11 серпня 2021 року.

Відповідно до наведеного детального опису робіт, адвокатським об`єднанням «СОЛ» було надано позивачу наступну правову допомогу:

- здійснено правовий аналіз наданих Товариством документів щодо наявності підстав оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень № 0000001480702, № 0000001490702 від 15 квітня 2021 року;

- здійснено правовий аналіз наданих Товариством документів щодо наявності підстав для звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000001480702, № 0000001490702 від 15 квітня 2021 року;

- сформовано правову позицію з метою захисту інтересів клієнта в суді шляхом оскарження податкових повідомлень-рішень № 0000001480702, № 0000001490702 від 15 квітня 2021 року;

- зібрано письмові докази з метою звернення з позовною заявою до суду - 20 год;

- складено та подано до Окружного адміністративного суду м. Києва позовну заяву про визнання протиправним та скасування рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000001480702, № 0000001490702 від 15 квітня 2021 року, письмові докази, копію позовної заяви з додатками для відповідачів. Всього на 1 883-х арк. - 10 год.;

- здійснено представництво інтересів в Окружному адміністративному суді м. Києва у справі №640/30876/21 - 7 год.

Загальний обсяг витраченого часу - 37 год.

Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача 512 281,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. При цьому суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав, що сума витрат на правову допомогу є завищеною, зокрема, адвокат необґрунтовано визначив кількість часу, який був потрачений за надання вказаних в орієнтовному розрахунку робіт та послуг.

Суди попередніх інстанцій виходили з критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, та враховали те, що заявлена кількість годин на надання адвокатом правової допомоги є неспівмірною, виходячи зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом. Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 115 000,00 грн.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Розраховуючи розмір адвокатських витрат на суму 115 000,00 грн, суд першої інстанції врахував: складання позову та участь представника у судовому засіданні, яке відбулось 25 січня 2022 року та 29 червня 2022 року (2 судових засідання).

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що висновок суду першої інстанції про зменшення суми професійної правничої допомоги повністю відповідає принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують.

Результати касаційного перегляду судових рішень

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дотрималися норм процесуального права в частині дослідження і надання оцінки первинним документам, іншим доказам, наявним в матеріалах справи. Переоцінка доказів та/або додаткова їх перевірка є неможливою на стадії касаційного перегляду відповідно до положень статті 341 КАС України.

Контролюючий орган, не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суди першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановили фактичні обставини справи та надали об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення їх без змін.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2022 року, додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2022 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №640/30876/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Васильєва

В. В. Хохуляк