Рішення

від 05.12.2022 по справі 910/7392/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2022Справа № 910/7392/22За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергоресурс"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 827165,44 грн

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергоресурс"

про стягнення 80137,50 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергоресурс" (далі - позивач) 644814 грн інфляційних втрат та 182351,44 грн 3% річних нарахованих відповідачу за поручення ним строків оплати товару отриманого (поставлений у вересні-жовтні 2020 року) за Договором поставки №53-129-01-20-02160 від 02.09.2020.

Ухвалою суду від 29.08.2022 відкрито провадження у справі №910/7392/22 за вказаними позовними вимогами, за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін у судове засідання на 05.10.2022.

У межах справи №910/7392/22 надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергоресурс" про стягнення штрафних санкцій за Договором поставки №53-129-01-20-02160 від 02.09.2020 у сумі 80137,50 грн.

Вимоги зустрічної позовної заяви полягають у тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергоресурс" порушило строки поставки товару за цим договором.

Ухвалою суду від 05.10.2022 зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергоресурс" про стягнення 80137,50 грн прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №910/7392/22, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Заперечуючи проти вимог первісного позову відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір 3% річних, а також у випадку задоволення вимог позову відстрочити виконання рішення на один рік обґрунтовуючи це тим, що підприємство працює у кризових умовах, враховуючи форс-мажорні обставини зумовлені введенням військовим станом на території України з 24.02.2022 у зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, а також наявними кредиторськими заборгованостями інших контрагентів перед відповідачем.

Заперечуючи проти тверджень відповідача, позивач у відповіді на відзив вказує на те, що відносини між сторонами за Договором поставки №53-129-01-20-02160 від 02.09.2020 виникли та тривали у період коли жодні форс-мажорні обставини не перешкоджали відповідачу виконати свої обов`язки.

Позивач заперечив щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у випадку його задоволення мотивуючи це тим, що останнім не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили неможливість виконання відповідачем рішення суду.

Ухвалою суду від 16.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.12.2022.

У судове засідання 05.12.2022 з розгляду справи по суті представники сторін не з`явилися, позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі його представника, де зазначив, що первісний позов підтримує повністю, щодо вимог зустрічного позову покладається на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.09.2020 між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем укладено Договір №53-129-01-20-02160 (далі - Договір) відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити клапани регулюючі, виробництва ТОВ «Номінал-Клапан «Диск», для потреб енергоблоків №2, 3 ВП «Рівненська АЕС» ДП «Енергоатом», а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору сума Договору становить 12956100 грн, в тому числі ПДВ 2159350 грн.

Згідно з пп. 4.1,4.2 Договору покупець сплачує вартість товару за цінами, зазначеними в Специфікації, у національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника протягом 90 робочих днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі на поставлену партію товару.

Так, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на підставі видаткових накладних: № 11 від 21.09.2020 на суму 5449800 грн, № 12 від 24.09.2020 на суму 1946400 грн, № 13 від 01.10.2020 на суму 4064400 грн, № 16 від 22.10.2020 на суму 1459500 грн.

Поставлений товар за вказаними накладними прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень, на підставі підписаних сторонами Актів № 041-37/1563 від 01.10.2020, № 041-37/1544 від 01.10.2020, № 041-37/1514 від 20.10.2020, № 041-37/543н від 04.11.2020.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив оплату вартості товару із простроченням строку встановленого п.п. 4.1, 4.2 Договору, що стало підставою для нарахування позивачем 644814 грн інфляційних втрат та 182351,44 грн 3% річних.

Відповідач же факт прострочення виконання свого зобов`язання з вчасної оплати отриманого товару за Договором не заперечує, разом з тим просить суд зменшити суму 3% річних та відстрочити виконання рішення у разі задоволення позову.

Свої вимоги зустрічного позову відповідач обґрунтовує тим, що позивачем було порушено строки поставки партії товару.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар 21.09.2020 на суму 5449800 грн, 24.09.2020 на суму 1946400 грн, 01.10.2020 на суму 4064400 грн, 22.10.2020 на суму 1459500 грн, а останній прийняв його без зауважень, що підтверджується актами від 01.10.2020, від 20.10.2020, від 04.11.2020.

Враховуючи умови оплати, визначені сторонами у пп. 4.1,4.2 Договору, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити отриманий від позивача товар за актами від 01.10.2020 на суму 7396200 грн (5449800 грн + 1946400 грн) до 10.02.2021, за актом від 20.10.2020 на суму 40644000 грн до 26.02.2021, за актом від 04.11.2020 на суму 1495500 грн до 16.03.2021.

Так, відповідачем було здійснено оплату отриманого товару на суму 1946400 грн - 31.03.2021 (платіжне доручення №1034), на суму 5449800 грн - 28.09.2021 (платіжне доручення №1813), на суму 4064400 грн - 28.09.2022 (платіжне доручення №1814), на суму 1459500 грн - 19.02.2021 (платіжне доручення №689).

З наведеного вбачається, що відповідачем було оплачено вартість отриманого товару із порушенням встановлених умовами Договору строків, що останнім не заперечується.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем за прострочення виконання відповідачем обов`язку із оплати товару було нараховано в порядку ст. 625 ЦК України 644814 грн інфляційних втрат (на суму 7396200 грн за лютий 2021 року, на суму 5449800 грн за період з березня по вересень 2021 року, на суму 4064400 грн за період з березня по вересень 2021 року) та 182351,44 грн 3% річних (на суму 7396200 грн за період з 11.02.2021 по 31.03.2021, на суму 5449800 грн за період з 01.04.2021 по 28.09.2021, на суму 4064400 грн за період з 27.02.2021 по 28.09.2021).

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню 558495,62 грн інфляційних втрат, а в задоволенні решти суми (86318,38 грн) суд відмовляє.

Суд зазначає, що позивачем невірно визначено сукупний індекс інфляції згідно формули його розрахунку.

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Період лютий 2021 року

IIc (101,00 : 100) = 1.01000000

Інфляційне збільшення:

7396200,00 x 1.01000000 - 7396200,00 = 73962,00 грн.

Період з березня по вересень 2021 року

IIc (101,70 : 100) (100,70 : 100) (101,30 : 100) (100,20 : 100) (100,10 : 100) (99,80 : 100) (101,20 : 100) = 1.05092742

Інфляційне збільшення:

5449800,00 x 1.05092742 - 5449800,00 = 277544,23 грн.

Інфляційне збільшення:

4064400,00 x 1.05092742 - 4064400,00 = 206989,39 грн.

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню 181409,48 грн 3% річних, а в задоволенні решти суми (941,96 грн) суд відмовляє.

Так, позивачем при нарахуванні 3% річних брався у розрахунок день коли відповідачем було здійснено оплату товару. Судом при перевірці розрахунку було взято до уваги правовий висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16 про те, що «день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних».

Відповідач просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем 3% річних посилаючись при цьому на наявність боргу перед ним у його контрагентів, а також настання форс-мажорних обставин у зв`язку із вторгненням російської федерації на територію України, що зумовило кризові умови роботи підприємства.

Суд зауважує, що прострочення відповідачем сплати вартості товару за Договором відбулося до настання воєнного стану в Україні, та нараховані позивачем інфляційні втрати і 3% річних за період ще до настання форс-мажорних обставин зумовлених військовою агресією російської федерації.

Із положень статей 230, 233 ГК України та статей 549, 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), у той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18. Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.

При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, у якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.

За таких обставин суд не вбачає підстав для зменшення 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача.

Щодо посилань відповідача за первісним позовом на норми частини першої статті 239 ГПК України та наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду на рік з дня його ухвалення, суд зазначає таке.

Так, частиною першою статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Правовий аналіз статті 239 ГПК України свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Суд зазначає, що скрутне фінансове становище чи невиконання контрагентами своїх зобов`язань перед відповідачем не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду. Окрім того, запровадження в Україні воєнного стану має негативний наслідок на господарську діяльність обох сторін договору, у тому числі і на позивача.

Враховуючи наведене, суд відхиляє наведені у відзиві доводи відповідача за первісним позовом щодо відстрочення виконання рішення суду.

Що ж стосується заявлених вимог зустрічного позову, то суд зазначає наступне.

Сторонами було погоджено строки поставки товару за Договором у Специфікації (Додаток №1), товар за позиціями №1 та №3 погоджено поставити з 24.08.2020 по 31.08.2020 (до укладення Договору), за позиціями №2 та №4, №5 поставити з 21.09.2020 по 30.09.2020, за позиціями № 6, №7 поставити з 01.10.2020 по 16.10.2020.

Відповідач звернувся до позивача з вимогою здійснити відвантаження товару за позиціями № 1,3 Специфікації у семиденний строк від дати отримання вимоги від 03.09.2020 №9155/43. Відповідно до відмітки на другому примірнику вимоги вона отримана директором позивача 03.09.2020 на наступний день після укладення Договору. Відповідач зазначає, що строк постачання цих партій згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України визначений 10.09.2020.

Відповідно до п. 5.4 Договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Як свідчить видаткова накладна від 21.09.2020 № Т-00000011 (акт приймання передачі № 041-37/1563 від 01.10.2020) позивач здійснив поставку відповідачу два клапани регулюючі за позиціями № 1 загальною вартістю 2848000 грн і один клапан за позицією № 3 вартістю 1213000 грн (без ІІДВ) 21.09.2020. Таким чином, прострочення поставки цих партій склало 10 днів (з 11.09.2020 по 20.09.2020).

Також, відповідач зазначає, що відповідно до позиції № 4 Специфікації до Договору з порушенням строків поставлено продукцію вартістю 1246250 грн, строк поставки був визначений у Специфікації як « 21.09.2020 до 30.09.2020».

Як свідчить видаткова накладна від 22.10.2020 № Т-00000016 (акт приймання-передачі від 04.11.2020 № 041-37/543н), позивач поставив відповідачу один клапан регулюючий за позицією № 4 загальною вартістю 1495500 грн 22.10.2020, а отже прострочення поставки цієї партії Продукції склало 21 день (з 01.10.2020 по 21.10.2020).

Згідно з п. 7.2 Договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідачем на підставі п. 7.2 Договору нараховано позивачу пеню у розмірі 48732 грн за видатковою накладною від 21.09.2020 на суму 4873200 грн та у розмірі 31405,50 грн за видатковою накладною від 22.10.2020 на суму 1495500 грн.

Позивач жодних заперечень щодо заявлених вимог зустрічного позову не надав, наведені відповідачем обставини не спростував.

Судом перевірено наданий відповідачем розрахунок сум пені, визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому з позивача підлягає стягненню за зустрічним позовом пеня за несвоєчасну поставку товару за Договором у сумі 80137,50 грн.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та стягнення з відповідача 558495,62 грн інфляційних втрат та 181409,48 грн 3% річних, в решті вимог первісного позову щодо стягнення 86318,38 грн інфляційних втрат та 941,96 грн 3% річних суд відмовляє, а також про задоволення зустрічного позову повністю та стягнення з позивача 80137,50 грн пені.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати за первісним позовом, у які позивачем включено судовий збір, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати за зустрічним позовом, у які відповідачем включено судовий збір, покладається на позивача.

Відповідно до ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Отже, у даному випадку, з огляду на часткове задоволення первісного позову і повне задоволення зустрічного позову наявні процесуальні підстави для зустрічного зарахування сум та судових витрат між сторонами.

Керуючись статтями 86, 129, 221, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергоресурс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 644814 грн інфляційних втрат та 182351,44 грн 3% річних задовольнити частково на суми: 558495,62 грн інфляційних втрат та 181409,48 грн 3% річних.

У задоволенні первісного позову в частині стягнення 86318,38 грн інфляційних втрат та 941,96 грн 3% річних відмовити.

Зустрічний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергоресурс" про стягнення 80137,50 грн пені задовольнити повністю.

Провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергоресурс" (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, буд. 12-А, офіс 2; ідентифікаційний код: 38415890) 478358 (чотириста сімдесят вісім тисяч триста п`ятдесят вісім) грн 12 коп. інфляційних втрат, 181409 (сто вісімдесят одну тисячу чотириста дев`ять) грн 48 коп. 3% річних та 8617 (вісім тисяч шістсот сімнадцять) грн 58 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст підписано 05.12.2022.

Суддя Сташків Р.Б.