Рішення

від 29.11.2022 по справі 910/4701/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2022Справа № 910/4701/22

За позовом Фізичної особи-підприємця Рудченко Дар`ї Олександрівни, Київська область, Броварський район, смт Велика Димерка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбуд-ХХІ", м. Київ

про стягнення 174 612,30 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Герасимчук І.Ю. (адвокат за ордером серії АІ№1265831 від 16.08.2022 року);

від відповідача: Антонков Р.С. (директор);

вільний слухач: Шаревич М.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.06.2022 року Фізична особа-підприємець Рудченко Дар`я Олександрівна (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбуд-ХХІ" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 166 350,30 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 7 184,00 грн та суми 3% річних в розмірі 1 159,00 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору оренди нежитлового приміщення №0708 від 07.08.2019 року в частині оплати орендних платежів.

Ухвалою від 27.06.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

12.07.2022 року від позивача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у зв`язку з військовими діями на території України, відповідач не міг здійснювати підприємницьку діяльність, окрім того, позивачем блокувався доступ до орендованого приміщення. Станом на 11.07.2022 року у підприємства виникла заборгованість в розмірі 161 000,00 грн через непереборну силу та фізичне блокування адміністрації офісу орендодавцем. Окрім того, у відзиві заявлено клопотання про витребування документів.

Ухвалою від 20.07.2022 року розгляд справи №910/47011/22 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 16.08.2022 року.

27.07.2022 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що у зв`язку з систематичним порушеням фінансових зобов`язань з боку орендаря, орендодавець був змушений направити письмове повідомлення про блокування доступу до приміщення.

В судовому засіданні 16.08.2022 року в справі оголошено перерву до 11.10.2022 року.

Судове засідання 11.10.2022 року не відбулось у зв`язку оголошення повідомлення «Повітряна тривога».

Ухвалою від 14.10.2022 року розгляд справи призначено на 29.11.2022 року.

18.11.2022 року відщ позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 29.11.2022 року в прийнятті до розгляду поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог було відмовлено та оголошено в справі вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2019 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №0708 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець зобов`язаний передати у тимчасове платне користування нежитлове приміщеня №128, розташоване по вул. Кпраківська, буд. 13В в м. Київ, на перщому поверсі з окремим входом, площею 97 м.кв., а також обладнання, перелік і опис якого приведено в Додатку-1 доДоговору (в подальшому - об`єкт), а орендар зобов`язується прийнгяти об`єкт у тимчасове платне користування та своєчасно сплачувати платежі у відповідності до умов Договору, та після припинення дії Договору повернути орендований об`єкт орендодавцю в належному стані.

Відповідно до п. 2.1. Договору початок тимчасового користування орендарем об`єкта настає одночасно з підписанням сторонами акту приймання-передавання об`єкта.

За орендований об`єкт орендар сплачує орендну плпту в розмірі 32 200,00 грн на місяць. (п. 3.1. Договору).

Якщо інше не передбачене Договором, оплата орендної плати за Договором здійснюється авансом щомісячно до 20 числа поточного місяця за наступний місяць оренди на підставі цього Договору. (п. 3.2. Договору).

Оплата за електроенергію, водопостачання, каналізацію, опаленя, пультову охорону, витрати на утримання об`єкта та комунальні платежі не входять до обумовленої в п. 3.1. Договору орендної плати, а здійснюються орендарем за рахунок додаткових коштів на підставі показників лічильників (якщо вони встановлені) по діючих тарифах та/або рахунків постачальників відповідних послуг, збільшена на 10% вартості таких послуг (комісія за розрахунки із пстачальниками послуг). Відшкодування вартості зазначених послуг здійснюється орендарем протягом 5 робочих днів від дати направлення орендодавцем відповідного рахунку орендарю. (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору нарахування орендної плати починється з 15 серпня 2019 року. Датою завершення нарахування орендної плати вважається дата підписання двома сторонами акта приймання-передавання об`єкта про повернення об`єкта від орендаря до дорендодавця.

Даний Договір укладений строком до 07.09.2020 року. Договір вважається продовженим на кожні наступні 12 місяців на тих же умовах, якщо сторони письмово не повідомили одна одну не пізніше 60 календарних днів до дати закінчення Договору. (пункти 6.1., 6.7. Договору).

За актом прийому-передавання майна від 15.08.2019 року позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення (об`єкт оренди).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за Договором, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті орендної плати за період з січня 2022 по травень 2022 у загальному розмірі 166 405,30 грн, а саме:

- за січень 2022 року наявна заборгованість з відшкодування за активну електроенергію згідно рахунку №75 від 21.02.2022 року на суму 8 372,64 грн;

- за лютий 2022 року наявна заборгованість з внесення орендного платежу згідно рахунку №12 від 31.01.2022 року на суму 32 200,00 грн;

- за лютий 2022 року наявна заборгованість з відшкодування за активну електроенергію згідно рахунку №173 від 28.02.2022 року на суму 16 496,23 грн;

- за березень 2022 року наявна заборгованість з внесення орендного платежу згідно рахунку №66 від 15.02.2022 року на суму 32 200,00 грн;

- за березень 2022 року наявна заборгованість з відшкодування за активну електроенергію згідно рахунку №174 від 31.03.2022 року на суму 2 738,08 грн;

- за березень 2022 року наявна заборгованість за технічне обслуговування згідно рахунку №179 від 19.04.2022 року на суму 518,00 грн;

- за березень 2022 року наявна заборгованість за технічне обслуговування вузла обліку згідно рахунку №181 від 19.04.2022 року на суму 363,00 грн;

- за квітень 2022 року наявна заборгованість з внесення орендного платежу згідно рахунку №178 від 19.04.2022 року на суму 32 200,00 грн;

- за квітень 2022 року наявна заборгованість за технічне обслуговування згідно рахунку №183 від 19.04.2022 року на суму 518,00 грн;

- за квітень 2022 року наявна заборгованість за послуги охорони згідно рахунку №184 від 19.04.2022 року на суму 495,00 грн;

- за квітень 2022 року наявна заборгованість за технічне обслуговування вузла обліку згідно рахунку №185 від 19.04.2022 року на суму 363,00 грн;

- за травень 2022 року наявна заборгованість з внесення орендного платежу згідно рахунку №182 від 19.04.2022 року на суму 32 200,00 грн;

- за травень 2022 року наявна заборгованість з відшкодування за активну електроенергію згідно рахунку №356 від 02.06.2022 року на суму 1 050,47 грн;

- за травень 2022 року наявна заборгованість за технічне обслуговування згідно рахунку №336 від 17.05.2022 року на суму 518,00 грн;

- за травень 2022 року наявна заборгованість за послуги охорони згідно рахунку №337 від 17.05.2022 року на суму 495,00 грн;

- за травень 2022 року наявна заборгованість за технічне обслуговування вузла обліку згідно рахунку №338 від 17.05.2022 року на суму 363,00 грн;

- за період з травня 2021 року по травен 2022 року наявна заборгованість за обслуговування електричних установок згідно рахунку №357 від 02.06.2022 року на суму 5 314,88 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 7 184,00 грн та 3% річних у розмірі 1 159,00 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що через військові дії на території України, відповідач не може повноцінно здійснювати свою діяльність, окрім того, позивачем блокується доступ до орендованого приміщення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень стст 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, згідно Договору відповідач є орендарем нежитлового приміщення зазначеного в Договорі.

З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем орендні послуги відповідач у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати орендної плати за вказаний вище період у розмірі 166 405,30 грн, що підтверджується, зокрема, наступними рахунками:

- №75 від 21.02.2022 року на суму 8 372,64 грн;

- №12 від 31.01.2022 року на суму 32 200,00 грн;

- №173 від 28.02.2022 року на суму 16 496,23 грн;

- №66 від 15.02.2022 року на суму 32 200,00 грн;

- №174 від 31.03.2022 року на суму 2 738,08 грн;

- №179 від 19.04.2022 року на суму 518,00 грн;

- №181 від 19.04.2022 року на суму 363,00 грн;

- №178 від 19.04.2022 року на суму 32 200,00 грн;

- №183 від 19.04.2022 року на суму 518,00 грн;

- №184 від 19.04.2022 року на суму 495,00 грн;

- №185 від 19.04.2022 року на суму 363,00 грн;

- №182 від 19.04.2022 року на суму 32 200,00 грн;

- №356 від 02.06.2022 року на суму 1 050,47 грн;

- №336 від 17.05.2022 року на суму 518,00 грн;

- №337 від 17.05.2022 року на суму 495,00 грн;

- №338 від 17.05.2022 року на суму 363,00 грн;

- №357 від 02.06.2022 року на суму 5 314,88 грн.

При цоьму суд зазначає, що позивачем помилково зазначено в прохальній частині позовних вимог суму основного боргу в розмірі 166 305,30 грн, оскільки згідно наданих до матеріалів справи доказів вартість орендних та комунальних платежів становить 166 405,30 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору якщо інше не передбачене Договором, оплата орендної плати за Договором здійснюється авансом щомісячно до 20 числа поточного місяця за наступний місяць оренди на підставі цього Договору.

А пунктом 3.3. Договору визначено, оплата за електроенергію, водопостачання, каналізацію, опаленя, пультову охорону, витрати на утримання об`єкта та комунальні платежі не входять до обумовленої в п. 3.1. Договору орендної плати, а здійснюються орендарем за рахунок додаткових коштів на підставі показників лічильників (якщо вони встановлені) по діючих тарифах та/або рахунків постачальників відповідних послуг, збільшена на 10% вартості таких послуг (комісія за розрахунки із пстачальниками послуг). Відшкодування вартості зазначених послуг здійснюється орендарем протягом 5 робочих днів від дати направлення орендодавцем відповідного рахунку орендарю.

Як вбачається з наданих відповідачем доказів оплати, ним було частково проведено платежі за Договором згідно наступних платіжних доручень:

- №821 від 29.12.2021 року на суму 32 200,00 грн (призначення платежу: за оренду офісного приміщення за січень 2021 року згідно рахунку №629 від 09.12.2021 року);

- №14 від 19.01.2022 року на суму 1 376,00 грн (призначення платежу: оплата за надані послуги за січень 2022 року згідно рахунків №13,14,15 від 13.01.2022 року);

- №47 від 06.07.2022 року на суму 8 372,64 грн (призначення платежу: відшкодування за активну електроенергію за січень 2022 року згідно рахунку №75 від 21.02.2022 року);

- №33 від 07.04.2022 року на суму 1 376,00 грн (призначення платежу: оплата за надані послуги за лютий 2022 року згідно рахунків №67,68,69 від 15.02.2022 року);

- №46 від 06.07.2022 року на суму 32 200,00 грн (призначення платежу: за оренду офісного приміщення за лютий 2022 року згідно рахунку №12 від 13.01.2022 року);

- №48 від 06.07.2022 року на суму 5 800,00 грн (призначення платежу: відшкодування за активну електроенергію за лютий 2022 року згідно рахунку №б/н від 21.02.2022 року).

Суд зазначає, що платежі за платіжними дорученнями №47 від 06.07.2022 року на суму 8 372,64 грн, №46 від 06.07.2022 року на суму 32 200,00 грн та №48 від 06.07.2022 року на суму 5 800,00 грн враховуються Судом, в межах даної даної справи, як часткові оплати отриманих за Договором послуг на загальну суму 46 372,64 грн.

При цьому, платежі за платіжними дорученнями №821 від 29.12.2021 року на суму 32 200,00 грн, №14 від 19.01.2022 року на суму 1 376,00 грн та №33 від 07.04.2022 року на суму 1 376,00 грн не можуть бути враховані Судом, оскільки вимоги за рахунками №629 від 09.12.2021 року, №13,14,15 від 13.01.2022 року та №67,68,69 від 15.02.2022 року не увійшли до позовних вимог та не пред`являлись позивачем в межах даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунки відповідачем, за умовами Договору, в повному обсязі не проведено.

Директор відповідача в судовому засіданні 29.11.2022 року визнав існування заборгованості за товариством, а також, зазначеної обставини не було заперечено і у відзиву на позовну заяву.

Отже, Суд зазначає, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором по сплаті орендної плати та комунальних платежів підтверджується матеріалами справи на суму в розмірі 120 032,66 грн (166 405,30 грн - 46 372,64 грн = 1420 032,66 грн), що відповідачем належними доказами не спростовано і не оспорено, у зв`язку з чим заперечення відповідача приймаються судо в зазначеній вище частині.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось вище, пунктами 3.2. та 3.3. Договору сторони чітко визначили строки сплати орендних та комунальних платежів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору не здійснив сплату по орендній платі та комунальним платежам за вказаний вище період, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 120 032,66 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню саме в зазначеній частині. В іншій частині, а саме на суму основних вимог в розмірі 46 272,64 грн, позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав викладених вище.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 7 184,00 грн та суму 3% річних у розмірі 1 159,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаною нормою законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що розрахунок здійснений вірно, проте позивачем в прохальній частині позовної заяви зазначено інші суми 3% річних та інфляційних витрат, ніж наведено у розрахунку, так, в позовних вимогах заявлено суму 3% річних в розмірі 1 159,00 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 7 184,00 грн, а в розрахунку наведено суму 3% річних в розмірі 1 151,19 грн та суму інфляційних втат в розмірі 7 184,64 грн.

Згідно зі ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 1 151,19 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 7 184,00 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов Договору у вигляді санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, а тому, до стягнення з відповідача підлягає сума основного боргу в розмірі 120 032,66 грн, сума 3% річних в розмірі 1 151,19 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 7 184,00 грн.

Судовий збір, у розмірі 1 925,91 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбуд-ХХІ" (ідентифікаційний код 30310563, місцезнаходження: 03067, м. Київ, вул. Полковника Шутова, буд. 16) на користь Фізичної особи-підприємця Рудченко Дар`ї Олександрівни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) суму основного боргу в розмірі 120 032,66 грн (сто двадцять тисяч тридцять дві гривни 66 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 7 184,00 грн (сім тисяч сто вісімдесят чотири гривни 00 копійок), суму 3% річних в розмірі 1 151,19 грн (одна тисяча сто п`ятдесят одна гривна 90 копійок) та суму судового збору в розмірі 1 925,91 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять гривень 91 копійка).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 693,81 грн залишити за Фізичної особою-підприємцем Рудченко Дар`єю Олександрівною.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 05.12.2022 року.

Суддя С. МОРОЗОВ