Постанова

від 17.04.2023 по справі 910/4701/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2023 р. Справа№ 910/4701/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Разіної Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбуд-ХХІ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 (повний текст складено 05.12.2022)

у справі № 910/4701/22 (суддя Морозов С.М.)

за позовом фізичної особи-підприємця Рудченко Дар`ї Олександрівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбуд-ХХІ"

про стягнення 174 612,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Рудченко Дар`я Олександрівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбуд-ХХІ" про стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 0708 від 07.08.2019 в частині оплати позивачу орендних платежів.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбуд-ХХІ" на користь фізичної особи-підприємця Рудченко Дар`ї Олександрівни суму основного боргу в розмірі 120 032,66 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 7184,00 грн, суму 3% річних в розмірі 1151,19 грн та суму судового збору в розмірі 1925,91 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором в частині сплати орендної плати та комунальних платежів підтверджується матеріалами справи на суму в розмірі 120 032,66 грн (166 405,30 грн - 46 372,64 грн = 120 032,66 грн).

Разом з цим, місцевим господарським судом було перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок позивача суми 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що вказаний розрахунок здійснений вірно.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інбуд-ХХІ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2022 у справі № 910/4701/22 скасувати повністю. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення передчасно без належного з`ясування всіх обставин, які мають значення для справи, так як наслідок з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що місцевим господарським судом не взято до уваги наступне, а саме:

- факт фізичного блокування позивачем орендованого відповідачем приміщення, що в свою чергу, не дозволяло здійснювати в вищезгаданому приміщенні відповідачу його господарську діяльність у період з 21.04.2022;

- форс-мажорні обставини відповідача.

Також, за твердженням відповідача, помилкові висновки суду першої інстанції не відповідають дійсності, оскільки відповідач не визнавав позовні вимоги, а тільки підтвердив факт існування договірних правовідносин з позивачем.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що відповідачем за весь час розгляду справи не надано жодного доказу стосовно того, що блокування орендованого приміщення відбулося саме з вини позивача.

При цьому, позивач наголошує на тому, що відповідач у спірному періоді користувався орендованим приміщенням без жодного блокування, яке підтверджується роздруківкою із зняття з охорони та постановки під охорону даного нежитлового приміщення.

Крім того, ще одним доказом того, що відповідач використовував нежитлове орендоване приміщення за весь період дії договору, за твердженням позивача, є використання відповідачем електроенергії, що підтверджується рахунками та актами наданих послуг.

Також, позивач посилається на відсутні у матеріалах доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин.

Додатково позивач зауважує на тому, що сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, відповідачем теж не було надано позивачу та суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбуд-ХХІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі № 910/4701/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4701/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбуд-ХХІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі № 910/4701/22 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про поновлення строків на апеляційне оскарження, до якої долучено доказ на підтвердження надсилання позивачу копії апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбуд-ХХІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі № 910/4701/22. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

14.04.2023 від відповідача надійшло клопотання про зобов`язання приватного виконавця зупинити виконавче провадження № 71171778 та зняти раніше накладені арешти на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбуд-ХХІ".

Розглянувши вищевказане клопотання відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відхилення вищевказаного клопотання, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 було зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі № 910/4701/22 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

07.08.2019 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 0708 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець зобов`язаний передати у тимчасове платне користування нежитлове приміщення №1 28, розташоване по вул. Краківська, буд. 13В у м. Києві, на першому поверсі з окремим входом, площею 97 м.кв., а також обладнання, перелік і опис якого наведено в додатку-1 до договору (в подальшому - об`єкт), а орендар зобов`язується прийняти об`єкт у тимчасове платне користування та своєчасно сплачувати платежі відповідно до умов договору, та після припинення дії договору повернути орендований об`єкт орендодавцю в належному стані.

Відповідно до п. 2.1. договору початок тимчасового користування орендарем об`єкта настає одночасно з підписанням сторонами акту приймання-передавання об`єкта.

За орендований об`єкт орендар сплачує орендну плату в розмірі 32 200,00 грн на місяць (п. 3.1. договору).

Якщо інше не передбачене договором, оплата орендної плати здійснюється авансом щомісячно до 20 числа поточного місяця за наступний місяць оренди на підставі цього договору (п. 3.2. договору).

Оплата за електроенергію, водопостачання, каналізацію, опалення, пультову охорону, витрати на утримання об`єкта та комунальні платежі не входять до обумовленої в п. 3.1. договору орендної плати, а здійснюються орендарем за рахунок додаткових коштів на підставі показників лічильників (якщо вони встановлені) по діючих тарифах та/або рахунків постачальників відповідних послуг, збільшена на 10% вартості таких послуг (комісія за розрахунки із пстачальниками послуг).

Відшкодування вартості зазначених послуг здійснюється орендарем протягом 5 робочих днів від дати направлення орендодавцем відповідного рахунку орендарю (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору нарахування орендної плати починається з 15.08.2019. Датою завершення нарахування орендної плати вважається дата підписання двома сторонами акта приймання-передавання об`єкта про повернення об`єкта від орендаря до дорендодавця.

Даний договір укладений строком до 07.09.2020. Договір вважається продовженим на кожні наступні 12 місяців на тих же умовах, якщо сторони письмово не повідомили одна одну не пізніше 60 календарних днів до дати закінчення договору (п.п. 6.1., 6.7. договору).

За актом прийому-передавання майна від 15.08.2019 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення (об`єкт оренди).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач неналежним чином виконує свої договірні зобов`язання, внаслідок чого за останнім утворилась перед позивачем заборгованість по сплаті орендної плати за період з січня - по травень 2022 у загальному розмірі 166 405,30 грн, а саме:

1) за січень 2022 наявна заборгованість відповідача перед позивачем:

- з відшкодування за активну електроенергію, згідно рахунку № 75 від 21.02.2022 на суму 8372,64 грн;

2) за лютий 2022 наявна заборгованість відповідача перед позивачем:

- з внесення орендного платежу, згідно рахунку № 12 від 31.01.2022 на суму 32 200,00 грн;

-з відшкодування за активну електроенергію, згідно рахунку № 173 від 28.02.2022 на суму 16 496,23 грн;

3) за березень 2022 наявна заборгованість відповідача перед позивачем:

- з внесення орендного платежу, згідно рахунку № 66 від 15.02.2022 на суму 32 200,00 грн;

- з відшкодування за активну електроенергію, згідно рахунку № 174 від 31.03.2022 на суму 2738,08 грн;

- за технічне обслуговування, згідно рахунку № 179 від 19.04.2022 на суму 518,00 грн;

- за технічне обслуговування вузла обліку, згідно рахунку № 181 від 19.04.2022 на суму 363,00 грн;

4) за квітень 2022 наявна заборгованість відповідача перед позивачем:

- з внесення орендного платежу, згідно рахунку № 178 від 19.04.2022 на суму 32 200,00 грн;

- за технічне обслуговування, згідно рахунку № 183 від 19.04.2022 на суму 518,00 грн;

- за послуги охорони, згідно рахунку № 184 від 19.04.2022 на суму 495,00 грн;

- за технічне обслуговування вузла обліку, згідно рахунку № 185 від 19.04.2022 на суму 363,00 грн;

5) за травень 2022 наявна заборгованість відповідача перед позивачем:

- з внесення орендного платежу, згідно рахунку № 182 від 19.04.2022 на суму 32 200,00 грн;

- з відшкодування за активну електроенергію, згідно рахунку № 356 від 02.06.2022 на суму 1050,47 грн;

- за технічне обслуговування, згідно рахунку № 336 від 17.05.2022 на суму 518,00 грн;

- за послуги охорони, згідно рахунку № 337 від 17.05.2022 на суму 495,00 грн;

- за технічне обслуговування вузла обліку, згідно рахунку № 338 від 17.05.2022 на суму 363,00 грн;

- за обслуговування електричних установок, згідно рахунку № 357 від 02.06.2022 на суму 5314,88 грн.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, та нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбуд-ХХІ" на користь фізичної особи-підприємця Рудченко Дар`ї Олександрівни суму основного боргу в розмірі 120 032,66 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 7184,00 грн, суму 3% річних в розмірі 1151,19 грн та суму судового збору в розмірі 1925,91 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом всього спірного періоду, зокрема і під час введення воєнного стану в Україні, відповідач використовував орендоване нежитлове приміщення, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями рахунків за спожиту ним електричну енергію.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що наявними у матеріалах справи доказами також підтверджується часткове проведення відповідачем орендних платежів за договором на загальну суму 46 372,64 грн, згідно наступних платіжних доручень: № 47 від 06.07.2022 на суму 8372,64 грн, № 46 від 06.07.2022 на суму 32 200,00 грн та № 48 від 06.07.2022 на суму 5800,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, що підтверджуються матеріалами справи стосовно використання відповідачем нежитлового приміщенння протягом всього спірного періоду, зокрема, здійснення відповідачем часткової осплати орендних платежів в розмірі 46 372,64 грн, що в свою чергу, підтверджує використання останнім орендованого приміщення в його господарській діяльності у спірний період та наявності не сплаченої частини заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі розмірі 120 032,66 грн (166 405,30 грн - 46 372,64 грн = 120 032,66 грн), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 120 032,66 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності, зокрема, за приписами ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок заявлених достягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, наведений позивачем, врахувавши порушення відповідачем зобов`язань за договором, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання зобов`язань за договором.

Твердження відповідача про те, що судом першої інстанції не взято до уваги факт фізичного блокування позивачем орендованого відповідачем приміщення, що в свою чергу, не дозволяло здійснювати у вищезгаданому приміщенні відповідачу його господарську діяльність у період з 21.04.2022, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи жодного доказу, який би підтверджував блокування орендованого приміщення саме з вини позивача.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України, сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

У статті 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати від 18.12.2014 №44 (5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої Торгово-промисловою палатою форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою або регіональною Торгово-промисловою палатою, згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до Торгово-промислової палати за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат Торгово-промислової палати може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Водночас, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Аналогічний підхід міститися в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Судова колегія зазначає, що спірним договором не встановлено такої умови, як те, що ненадання сертифікату в певний строк позбавляє сторону договору посилатися на настання форс-мажорних обставин, як на підставу звільнення від відповідальності.

Проте, відсутність передбачених умовами договору юридичних наслідків порушення строків повідомлення стороною договору свого контрагента про настання форс-мажорних обставин не свідчить про те, що таке повідомлення про форс-мажор не має бути здійснено (направлено) іншій стороні взагалі.

Водночас, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про виникнення обставин непереборної сили, а також про надання відповідачем відповідно письмового документального підтвердження уповноваженого державного органу щодо факту наявності форс-мажорних обставин (Сертифікату про настання форс-мажорних обставин).

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Відтак, суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Таким чином, доводи відповідача з приводу неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбуд-ХХІ" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі № 910/4701/22 - без змін.

Матеріали справи № 910/4701/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Т.І. Разіна