Рішення

від 30.11.2022 по справі 910/7662/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2022Справа № 910/7662/22Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

1. Управління освіти і науки Бориспільської міської ради та

2. Глибоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бориспільської міської ради Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут»

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 16506,11 грн.

Представники учасників справи:

прокурор: Ясир Є.М.;

від позивача 1: не з`явився;

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача: Майборода А.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти і науки Бориспільської міської ради та Глибоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бориспільської міської ради Київської області з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 16506,11 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказує на те, що внаслідок укладення додаткових угод до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 ціна товару була збільшена на 517,6% (з 61000,00 грн за 1 тис.куб.м. до 37673,8912 тис.куб.м.), що суперечить Закону України «Про публічні закупівлі». Крім того, за твердженням прокурора, постачальником в обгрунтування підвищення ціни не надано жодного документа, який підтверджує дійсне коливання ціни газу на ринку.

За таких обставин, прокурор просить суд: 1) визнати недійсними додаткові угоди №№ 1-21 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 та 2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» на користь Глибоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бориспільської міської ради Київської області надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 16506,11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 відкрито провадження у справі №910/7662/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.09.2022, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

08.09.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що при укладенні додаткових угод всі вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» були дотримані, а саме збільшення ціни відбулось до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку та відповідач належним чином обґрунтував коливання цін на ринку природного газу. Крім того, збільшення ціни договору не відбулось. При цьому, відповідач зазначає, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, так як нікчемні правочину не підлягають визнанню недійсними в судовому порядку (вони є недійсні в силу закону).

21.09.2022 до Господарського суду міста Києва від прокурора надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 21.09.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 12.10.2022.

У підготовчому засіданні 12.10.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 16.11.2022.

01.11.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 16.11.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.11.2022.

У судове засідання 30.11.2022 з`явився прокурор, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.11.2022 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

Представник позивача 1 у судове засідання 30.11.2022 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (08301, Київська обл., м. Бориспіль, Київський Шлях, буд. 35), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду з 28.11.2022 знаходиться у точці доставки/видачі (за ідентифікатором пошуку 0105493144207).

Представник позивача 2 у судове засідання 30.11.2022 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду 22.11.2022 була отримана позивачем 2 (за ідентифікатором пошуку 0105493144193).

При цьому, 29.11.2022 позивачем 2 було подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача 2.

У судовому засіданні 30.11.2022 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» (постачальник) та Глибоцькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Бориспільської міської ради Київської області (споживач) укладено Договір №41ВВ417-878-21 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується забезпечувати поставку у 2021 році природного газу (код згідно ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 09120000-6 - Газове паливо) з урахуванням послуг з його транспортування магістральними газопроводами, споживачу, а споживач зобов`язується приймати природний газ та своєчасно оплачувати його вартість відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 поставка природного газу здійснюється протягом періоду споживання з 01.02.2021 по 31.21.2021 в обсязі 55,00 тис.куб.м.

У п. 1.2.1 Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 визначені планову обсяги природного газу по місяцях:січень - 9000 куб.м., лютий - 9000 куб.м., березень - 8000 куб.м., квітень - 4500 куб.м., травень - 500 куб.м., червень - 500 куб.м., липень - 0 куб.м., серпень - 0 куб.м., вересень - 500 куб.м., жовтень - 5000 куб.м., листопад - 9000 куб.м., грудень - 9000 куб.м.

Згідно з п. 2.5 Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 передача обсягів газу від постачальника споживачу у відповідному місяці оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.1 Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 ціна за 1000 куб.м. природного газу на момент укладення даного договору становить 6100,00 грн з ПДВ. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 335500,00 грн з ПДВ (за 55 тис.куб.м.).

Згідно з п. 3.3 Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 ціна договору може змінюватись протягом строку його дії. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до п. 3.5 Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу. Загальна сум вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачеві.

Згідно з п. 11.1 Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 цей договір вступає в силу з 01 лютого і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 11.3 Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 всі зміни до цього договору оформлюються письмовими додатковими угодами, що стають невід`ємною частиною договору і мають переважаючу силу над положеннями договору.

У п. 11.5 Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 сторонами погоджено, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у п. 3.1 цього договору. Під поняттям «коливання ціни на ринку» сторони розуміють порівняння ціни з дати завершення аукціону торгів до дати підписання договору та часу ініціювання порядку перегляду змін до договору в частині встановлення вартості за одиницю товару. При цьому сторони домовились, що такі порівняння ціни в різні періоди підтверджуються довідками (висновками) торгово-промислової палати, які видані в місяць настання відповідної події (юридичного факту). Разом з цим, фактом «коливання ціни на ринку» є розбіжність в абсолютних даних за цінами, що зафіксовані у відповідних довідках (висновках) торгово-промислової палати, а також даних за результатами аукціону торгів, першої редакції договору та ініціативи встановити нову ціну за листом однієї з сторін. Поряд з цим абсолютні цінові показники за експертними висновками необхідно розуміти сторонами як орієнтир (індикатор) для укладення правочинів, але право узгодження нової ціни залишається за сторонами. Сторони взяли на себе обов`язок повідомляти одна одну про зміну ціни на товар, а також його складових на ринку як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, а також не відмовлятись від перегляду такої ціни на товар та його складові у випадку документального підтвердження зміни обставин.

10.03.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 01.02.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 6,7100 грн разом з ПДВ.

11.03.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 01.03.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 7,3810 грн разом з ПДВ.

26.04.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №3 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 01.04.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 8,119000 грн разом з ПДВ.

12.05.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №4 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 01.05.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 8,93090 грн разом з ПДВ.

14.05.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №5 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 12.05.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 9,82400 грн разом з ПДВ.

24.05.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №6 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 19.05.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 9,900001 грн разом з ПДВ.

28.07.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №7 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 01.07.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 10,889909 грн разом з ПДВ.

29.07.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №8 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 01.07.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 11,979500 грн разом з ПДВ.

30.07.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №9 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 12.07.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 13,176900 грн разом з ПДВ.

31.07.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №10 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 19.07.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 14.494590 грн разом з ПДВ.

02.08.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №11 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 26.07.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 15,67389120 грн разом з ПДВ.

18.10.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №12 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 01.10.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 17,24128032 грн разом з ПДВ.

18.10.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №13 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 01.10.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 18,96540835 грн разом з ПДВ.

18.10.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №14 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 01.10.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 20,86194618 грн разом з ПДВ.

19.10.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №15 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 01.10.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 22,94814079 грн разом з ПДВ.

19.10.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №16 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 01.10.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 25,2405052 грн разом з ПДВ.

19.10.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №17 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 01.10.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 27,75203 грн разом з ПДВ.

19.10.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №18 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 01.10.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 30,53545 грн разом з ПДВ.

20.10.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №19 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 01.10.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 33,5859 грн разом з ПДВ.

20.10.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №20 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 01.10.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 36,94113 грн разом з ПДВ.

20.10.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №21 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, в якій сторони дійшли згоди про узгодження з 01.10.2021 ціни природного газу, вказавши, що ціна 1 куб.м. природного газу становить 37,6738912 грн разом з ПДВ.

Зміна ціни природного газу здійснювалась на підставі довідок щодо розрахункової вартості природного газу від ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», які надавались відповідачем позивачу 2 (наявні в матеріалах справи).

03.11.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду №22 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, якою сторони розірвали вказаний договір.

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор вказує на те, що внаслідок укладення додаткових угод до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 ціна товару була збільшена на 517,6% (з 61000,00 грн за 1 тис.куб.м. до 37673,8912 тис.куб.м.), що суперечить Закону України «Про публічні закупівлі». Крім того, за твердженням прокурора, постачальником в обгрунтування підвищення ціни не надано жодного документа, який підтверджує дійсне коливання ціни газу на ринку.

За таких обставин, прокурор просить суд: 1) визнати недійсними додаткові угоди №№ 1-21 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 та 2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» на користь Глибоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бориспільської міської ради Київської області надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 16506,11 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що при укладенні додаткових угод всі вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» були дотримані, а саме збільшення ціни відбулось до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку та відповідач належним чином обґрунтував коливання цін на ринку природного газу. Крім того, збільшення ціни договору не відбулось. При цьому, відповідач зазначає, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, так як нікчемні правочину не підлягають визнанню недійсними в судовому порядку (вони є недійсні в силу закону).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 07.12.2018 у справі №924/1256/17).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (РЖ V. Ргапсе) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

Водночас Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: «сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Враховуючи зазначене, можна дійти висновку, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійсненні процесуальних прав позивача.

У п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 79 постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Згідно з п. 80 постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Відповідно до п. 81 постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 5 частиною 1 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Частиною 2 статті 5 Бюджетного кодексу України передбачено, що місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу Україн, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Згідно з ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень ( пункт 3 частини 1 статті 26).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Згідно з ч.5 ст.64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету, відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 13 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів.

Статтею 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно з ч. 2 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Частиною 2 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Відповідно до п. 1 Положення про управління освіти і науки Бориспільської міської ради (далі Управління ), Управління є уповноваженим органом Бориспільської міської ради щодо управління закладами освіти Бориспільської міської територіальної громада.

Управління освіти і науки Бориспільської міської ради підзвітне і підконтрольне Бориспільській міській раді, підпорядковується Бориспільському міському голові та заступнику Бориспільського міського голови відповідно до розподілу обов`язків.

Згідно з п. 2.11 Положення одним з основних завдань Управління є здійснення фінансово-господарського забезпечення закладів освіти та здійснення контролю з даного питання.

Відповідно, до п. 3.26 Управління є головним розпорядником бюджетних коштів в галузі освіти в особі начальника управління.

Згідно п. 3.28 Здійснює контроль щодо ефективного і цільового використання закладами освіти видатків загального та спеціального фондів бюджету, а також коштів, залучених закладами з інших джерел, не заборонених законодавством.

Управління освіти є структурним підрозділом Бориспільської міської ради, входить до її складу та забезпечує виконання покладених на нього зобов`язань, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки, печатку, організовує фінансове забезпечення навчальних закладів району, бере безпосередню участь у формуванні бюджету освітньої галузі району, має право укладати в установленому порядку угоди.

Начальник Управління, представляючи інтереси району, розпоряджається бюджетними коштами у межах затвердженого кошторису (п.п. 5.3.8 Положення).

Тому, в даному випадку органом, уповноваженим Державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає Управління освіти і науки Бориспільської міської ради, посадові особи якого не вживають заходів щодо захисту інтересів Держави, порушених неправомірним використанням бюджетних коштів.

Враховуючи, що укладення Глибоцькою загальноосвітньою школолю І-ІІІ ступенів Бориспільської міської ради Київської області неправомірних, на думку прокурора, оспорюваних додаткових угод призвело до зайвих виплат із місцевого бюджету коштів територіальної громади, шкода у зв`язку з їх укладенням завдана інтересам територіальної громади, захист яких відповідно до законодавства має здійснювати Управління освіти і науки Бориспільської міської ради.

Бориспільською окружною прокуратурою спрямовано листа № 51-1781вих-22 від 22.06.2022 до Управління освіти і науки Бориспільської міської ради про порушення вимог чинного законодавства під час використання коштів бюджету, які призводять до нераціонального використання бюджетних коштів.

З отриманої відповіді від 24.06.2022 №03/15-388 встановлено, що останні не вживали будь-яких заходів з відновлення порушених інтересів.

Крім того, листом від 22.06.2022 за №51-1780вих-22 Бориспільська окружна прокуратура повідомила позивача 2 про виявлені порушення вимог чинного законодавства під час використання коштів бюджету, які призводять до нераціонального використання бюджетних коштів, що свідчить про порушення інтересів даного органу виконавчої влади.

Відповідь на вказаний лист позивачем 2 не надано.

Разом з цим, у листі, що надійшов до Бориспільської окружної прокуратури 31.12.2021 не зазначено про заходи, які вживались, в тому числі шляхом звернення до суду, та про причини такої бездіяльності.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору або додаткових угод до нього, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створює загрозу інтересам держави.

Як наслідок, вказане призведе до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади, відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки природного газу порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод позивач 2 фактично отримує менше газу у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих економічних і соціальних наслідків.

Крім того, це тягне за собою порушення вимог ст. 53 Закону України «Про освіту»: «Здобувачі освіти мають право на: безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці», ст. 16 Закону України «Про загальну середню освіту»:«Організація освітнього процесу не повинна призводити до перевантаження учнів та має забезпечувати безпечні та нешкідливі умови здобуття освіти», ст. 22 Закону України «Про загальну середню освіту»: «Заклад загальної середньої освіти забезпечує безпечні та нешкідливі умови навчання, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров`я,...», ст. 19 Закону України «Про дошкільну освіту».

Суперечності, які виникають при здійсненні закупівель товарів, продукції за бюджетні кошти, зачіпають інтереси держави; порушення інтересів держави в цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.

Частиною 3 ст. 37 Закону України «Про загальну середню освіту» органи місцевого самоврядування у галузі загальної середньої освіти в межах компетенції покладено забезпечення реалізації державної політики у сфері загальної середньої освіти на відповідній території: виконують функції засновника закладів загальної середньої освіти на відповідній території, створюють умови для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти забезпечення соціального захисту учнів (вихованців).

Як вказує прокурор, укладення додаткових угод до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо необгрунтованого витрачання бюджетних коштів.

Порушення процедури публічних закупівель та укладення відповідних додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створило загрозу інтересам держави.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Враховуючи, що Управлінням освіти і науки Бориспільської міської ради не вчинено належних дій щодо захисту порушених інтересів держави, у зв`язку із чим вони залишаються порушеними, а тому у Бориспільської окружної прокуратури наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що Керівником Бориспільської окружної прокуратури обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» подано позовну заяву в інтересах держави в особі Управління освіти і науки Бориспільської міської ради.

Що стосується позову Керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Глибоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бориспільської міської ради Київської області, суд зазначає, захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, 18.08.2020 у справі № 914/1844/18.

Разом з цим, абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

У постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Так, у вказаній постанові від 06.07.2021 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Глибоцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Бориспільської міської ради Київської області є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, що дозволяє цьому суб`єкту самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді.

Таким чином, зважаючи на те, що Глибоцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Бориспільської міської ради Київської області є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді і прокурором не надано доказів, що позивач 2 у спірних правовідносинах наділені функціями уповноваженого державного органу, тому звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Глибоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бориспільської міської ради Київської області відбулось із порушенням вимог абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Із врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Глибоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бориспільської міської ради Київської області, у зв`язку з чим вважає необхідним залишити позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі Глибоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бориспільської міської ради Київської області без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначають, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (підпункт 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Вимогами статей 36, 37 Закону України «Про публічні закупівлі», які були чинні до вступу в дію нової редакції Закону від 19.04.2020 (далі - попередня редакція), передбачалось, що відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Відповідно до пункту 1, 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Тобто, угоди, укладені з порушенням вимог частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції, в силу статті 37 указаного Закону є нікчемними.

Втім, 19.04.2020 вступила в дію нова редакція Закону України «Про публічні закупівлі», в якій унормовано обставини нікчемності договору.

Так, відповідно до статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним у разі: 1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Таким чином, станом на дату укладення між сторонами Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 була чинна редакція Закону України «Про публічні закупівлі», якою було встановлено, що ті обставини, на які посилається прокурор у позовній заяві як на підстави позову не встановлюють нікчемності правочину (договір/додаткові угоди до договору не є недійсними в силу закону), а такі обставини є підставами для визнання правочину недійсним.

Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21.

За наведених обставин суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки в судовому порядку не потрібно визнавати недійсним нікчемний правочин.

Частиною четвертою статті 41 цього Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Частиною п`ятою вказаної статті Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на момент укладення договору) тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною першою статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.

Отже, як зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

відбувається за згодою сторін;

порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації);

підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником;

ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Як встановлено судом, відповідно до п. 3.1 Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 ціна за 1000 куб.м. природного газу на момент укладення даного договору становить 6100,00 грн з ПДВ. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 335500,00 грн з ПДВ (за 55 тис.куб.м.).

В подальшому у зв`язку з укладенням між сторонами договору додаткових угод про внесення змін до ціни природного газу ціна 1 куб.м. природного газу зросла до 37,6738912 грн разом з ПДВ.

Відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, як і у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок укладення додаткових угод до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 ціна газу збільшилась на 517,6%, а обсяг поставки газу за договором істотно зменшився.

Така поведінка сторін призвела до повного нівелювання результатів відкритих торгів.

Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 та у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» у тендері з метою перемоги.

Крім того, як встановлено судом, зміна ціни природного газу здійснювалась на підставі довідок щодо розрахункової вартості природного газу від ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», які надавались відповідачем позивачу 2 (наявні в матеріалах справи).

Втім, за своїм змістом вказані довідки є документами довідково-інформаційного характеру, що демонструють діапазон цін на природний газ на відповідний місяць в залежності від умов та обсягу постачання, що склались для різних постачальників на внутрішньому ринку. При цьому вони не містять будь-якої інформації саме про факт коливання цін на природний газ у порівняні з моментом укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

Більш того, у п. 11.5 Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 сторонами погоджено, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у п. 3.1 цього договору. Під поняттям «коливання ціни на ринку» сторони розуміють порівняння ціни з дати завершення аукціону торгів до дати підписання договору та часу ініціювання порядку перегляду змін до договору в частині встановлення вартості за одиницю товару. При цьому сторони домовились, що такі порівняння ціни в різні періоди підтверджуються довідками (висновками) торгово-промислової палати, які видані в місяць настання відповідної події (юридичного факту). Разом з цим, фактом «коливання ціни на ринку» є розбіжність в абсолютних даних за цінами, що зафіксовані у відповідних довідках (висновках) торгово-промислової палати, а також даних за результатами аукціону торгів, першої редакції договору та ініціативи встановити нову ціну за листом однієї з сторін. Поряд з цим абсолютні цінові показники за експертними висновками необхідно розуміти сторонами як орієнтир (індикатор) для укладення правочинів, але право узгодження нової ціни залишається за сторонами. Сторони взяли на себе обов`язок повідомляти одна одну про зімну ціни на товар, а також його складових на ринку як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, а також не відмовлятись від перегляду такої ціни на товар та його складові у випадку документального підтвердження зміни обставин.

Тобто, погодивши умовами Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021, що належним доказом підтвердження «коливання ціни на ринку» є відповідні довідки (висновки) торгово-промислової палати, сторони договору при збільшенні ціни за природний газ керувались інформацією, наведеною в довідках ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», що не відповідає погодженим сторонами умовам договору.

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі».

Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади. Відтак, як вірно зазначає прокурор, таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України «Про публічні закупівлі» та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), з огляду на що, додаткові угоди №№1-21 до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 підлягають визнанню недійсними.

За статтею 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості в порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільного кодексу України Господарського кодексу України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини першої статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Недійсність додаткових угод до Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 означає, що зобов`язання сторін регулюються договором у первісній редакції. Відтак і поставка газу, і його оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 у первісній редакції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21.

Судом встановлено, що у лютому 2021 позивачем 2 на умовах Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 було спожито природний газ обсягом 7845,79 куб.м. загальною вартістю 52645,25 грн, що підтверджується Актом №КО381004411 приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток позивача 2 та відповідача.

Тобто, нарахування вартості спожитого позивачем 2 природного газу у лютому 2021 році було здійснено з урахуванням вартості газу, визначеної сторонами у Додатковій угоді №1 від 10.03.2021.

У березні 2021 позивачем 2 на умовах Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 було спожито природний газ обсягом 5063,72 куб.м. загальною вартістю 37375,32 грн, що підтверджується Актом №КО381005944 приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток позивача 2 та відповідача.

Тобто, нарахування вартості спожитого позивачем 2 природного газу у березні 2021 році було здійснено з урахуванням вартості газу, визначеної сторонами у Додатковій угоді №2 від 11.03.2021.

У квітні 2021 позивачем 2 на умовах Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 було спожито природний газ обсягом 1515,79 куб.м. загальною вартістю 12293,05 грн, що підтверджується Актом №КО381008743 приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток позивача 2 та відповідача.

Тобто, нарахування вартості спожитого позивачем 2 природного газу у квітні 2021 році було здійснено з урахуванням вартості газу, визначеної сторонами у Додатковій угоді №3 від 26.04.2021.

У травні 2021 позивачем 2 на умовах Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 було спожито природний газ обсягом 46,3 куб.м. загальною вартістю 413,46 грн, що підтверджується Актом №КО381011021 приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток позивача 2 та відповідача.

Тобто, нарахування вартості спожитого позивачем 2 природного газу у травні 2021 році було здійснено з урахуванням вартості газу, визначеної сторонами у Додатковій угоді №4 від 12.05.2021, Додатковій угоді №5 від 14.05.2021 та Додатковій угоді №6 від 24.05.2021.

У червні 2021 позивачем 2 на умовах Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 було спожито природний газ обсягом 2,37 куб.м. загальною вартістю 23,46 грн, що підтверджується Актом №КО381012611 приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток позивача 2 та відповідача.

Тобто, нарахування вартості спожитого позивачем 2 природного газу у червні 2021 році було здійснено з урахуванням вартості газу, визначеної сторонами у Додатковій угоді №6 від 24.05.2021.

У липні 2021 позивачем 2 на умовах Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 було спожито природний газ обсягом 0,29 куб.м. загальною вартістю 4,55 грн, що підтверджується Актом №КО381014409 приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток позивача 2 та відповідача.

Тобто, нарахування вартості спожитого позивачем 2 природного газу у липні 2021 році було здійснено з урахуванням вартості газу, визначеної сторонами у Додатковій угоді №7 від 28.07.2021, Додатковій угоді №8 від 29.07.2021, Додатковій угоді №9 від 30.07.2021, Додатковій угоді №10 від 31.07.2021, Додатковій угоді №11 від 02.08.2021.

У серпні 2021 позивачем 2 на умовах Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 було спожито природний газ обсягом 2,09 куб.м. загальною вартістю 41,59 грн, що підтверджується Актом №КО381016677 приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток позивача 2 та відповідача.

У вересні 2021 позивачем 2 на умовах Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 було спожито природний газ обсягом 51,12 куб.м. загальною вартістю 1526,64 грн, що підтверджується Актом №КО381018087 приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток позивача 2 та відповідача.

У жовтні 2021 позивачем 2 на умовах Договору №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 було спожито природний газ обсягом 25,35 куб.м. загальною вартістю 955,03 грн, що підтверджується Актом №КО381019977 приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток позивача 2 та відповідача.

Тобто, нарахування вартості спожитого позивачем 2 природного газу у жовтні 2021 році було здійснено з урахуванням вартості газу, визначеної сторонами у Додатковій угоді №21 від 20.10.2021.

Як вбачається з платіжних доручень, копії яких долучені прокурором до позовної заяви, отриманий позивачем 2 обсяг природного газу був у повному обсязі оплачений споживачем за цінами, вказаними в актах приймання-передачі природного газу.

Таким чином, позивачем 2 було спожито природний газ загальним обсягом 14552,82 куб.м.

Виходячи з первісної ціни, встановленої у Договорі №41ВВ417-878-21 постачання природного газу від 29.01.2021 (6100 грн за 1000 куб.м.), без врахування додаткових угод, позивач 2 за спірний період повинен був сплатити відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 88772,20 грн, тоді як позивачем 2 сплачено грошові кошти у розмірі 105278,35 грн.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 16506,11 грн. на підставі частини першої статті 670 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на відповідача на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 226, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Глибоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бориспільської міської ради Київської області залишити без розгляду.

2. Позов Керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти і науки Бориспільської міської ради задовольнити повністю.

3. Визнати недійсними Додаткову угоду №1 від 10.03.2021, Додаткову угоду №2 від 11.03.2021, Додаткову угоду №3 від 26.04.2021, Додаткову угоду №4 від 12.05.2021, Додаткову угоду №5 від 14.05.2021, Додаткову угоду №6 від 24.05.2021, Додаткову угоду №7 від 28.07.2021, Додаткову угоду №8 від 29.07.2021, Додаткову угоду №9 від 30.07.2021, Додаткову угоду №10 від 31.07.2021, Додаткову угоду №11 від 02.08.2021, Додаткову угоду №12 від 18.10.2021, Додаткову угоду №13 від 18.10.2021, Додаткову угоду №14 від 18.10.2021, Додаткову угоду №15 від 19.10.2021, Додаткову угоду №16 від 19.10.2021, Додаткову угоду №17 від 19.10.2021, Додаткову угоду №18 від 19.10.2021, Додаткову угоду №19 від 20.10.2021, Додаткову угоду №20 від 20.10.2021, Додаткову угоду №21 від 20.10.2021, укладені між Глибоцькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Бориспільської міської ради Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» (04108, м. Київ, проспект Свободи, буд. 2-Г, літера А; ідентифікаційний код: 39592941) на користь Глибоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бориспільської міської ради Київської області (08350, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Глибоке, вул. Центральна, буд. 34; ідентифікаційний код: 22203353) грошові кошти у розмірі 16506 (шістнадцять тисяч п`ятсот шість) грн 11 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» (04108, м. Київ, проспект Свободи, буд. 2-Г, літера А; ідентифікаційний код: 39592941) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2; ідентифікаційний код: 02909996) судовий збір у розмірі 4962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 06.12.2022.

Суддя О.М. Спичак