Постанова
від 06.12.2022 по справі 916/508/22
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/508/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Соловйова Д.С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Уліцька А.В. за посвідченням;

від Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області, Одеська обл., Подільській р-н, смт Зеленогірське не з`явився;

від Фермерського господарства БММ АГРО-27, Одеська обл., Подільський р-н, с.Гвоздавка-2 не з`явився;

від Зеленогірського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Зеленогірської селищної ради, Одеська обл., Подільській р-н, смт Зеленогірське не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса та Фермерського господарства «БММ АГРО 27», Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 року, м. Одеса, суддя Шаратов Ю.А., повний текст рішення складено та підписано 08.09.2022 року

у справі №916/508/22

за позовом Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області, м.Любашівка, Одеська обл.,

в інтересах держави в особі Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області, Одеська обл., Подільській р-н, смт Зеленогірське

до відповідача 1: Зеленогірського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Зеленогірської селищної ради, Одеська обл., Подільській р-н, смт Зеленогірське

до відповідача 2: Фермерського господарства БММ АГРО-27, Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2

про визнання недійсним договору про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 року та про зобов`язання повернути земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У березні 2022 року Керівник Любашівської окружної прокуратури Одеської області, м. Любашівка, Одеська обл., звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області, Одеська обл., Подільській р-н, смт Зеленогірське з позовною заявою до Зеленогірського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Зеленогірської селищної ради, Одеська обл., Подільській р-н, смт Зеленогірське та Фермерського господарства БММ АГРО-27, Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2 в якій просив суд визнати недійсним договір про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 року, укладений між Зеленогірською ЗОШ І-ІІІ ступенів (Зеленогірський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів) та Фермерським господарством «БММ АГРО-27»; зобов`язати Фермерське господарство БММ АГРО-27, Одеська обл., Подільський р-н, с.Гвоздавка-2 звільнити земельну ділянку площею 48,9 га вартістю 1 524 060 грн. 47 коп., розташовану на території Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області, та повернути її Зеленогірському ОЗЗСО І-ІІІ ступенів за актом прийому-передачі; стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 25341 грн. 90 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між Зеленогірським опорним закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Зеленогірської селищної ради, Одеська обл., Подільській р-н, смт Зеленогірське та Фермерським господарством БММ АГРО-27, Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2 договір про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників, є удаваним та містить ознаки іншого правочину договору оренди земельної ділянки, оскільки, взявши на себе зобов`язання за спірним договором, Зеленогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів (Зеленогірський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів), здійснила розпорядження вказаною земельною ділянкою, визначивши фактичну долю речі (майна), сторони не вчиняли дій, спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором про спільну діяльність, з огляду на що такий договір належить визнати недійсним.

Крім того, прокурор, посилаючись на вимоги ст. 387, 1212 Цивільного кодексу України вважає, що спірна земельна ділянка площею 48,9 га вартістю 1 524 060 грн. 47 коп., розташована на території Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області підлягає звільненню відповідачем - 2 та поверненню Зеленогірському ОЗЗСО І-ІІІ ступенів за актом прийому-передачі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 року у справі №916/508/22 (суддя Шаратов Ю.А.) позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсним договір про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 року, укладений між Зеленогірською ЗОШ І-ІІІ ступенів (Зеленогірський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів) та Фермерським господарством БММ АГРО-27, Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2; відмовлено у задоволенні позову в частині вимоги про зобов`язання Фермерського господарства «БММ АГРО-27», Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2 звільнити земельну ділянку площею 48,9 га вартістю 1 524 060 грн. 47 коп., розташовану на території Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області, та повернути її Зеленогірському ОЗЗСО І-ІІІ ступенів за актом прийому-передачі; вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Зокрема, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, не приймаючи доводи прокурора про те, що договір про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 року є удаваним правочином, зазначив, що постійний користувач спірної земельної ділянки, у даному випадку, Зеленогірська ОЗЗСО І-ІІІ ступенів, не мав права надавати третім особам (Фермерському господарству БММ АГРО-27, Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2) вказану земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений лише відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Відтак, на переконання суду першої інстанції, договір від 10.08.2018 року, предметом якого є передача у спільну діяльність з Фермерським господарством БММ АГРО-27, Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2 права користування (доступу, обробітку) земельної ділянки, що належить на праві постійного користування Зеленогірському ОЗЗСО суперечить нормам ч. 1 ст. 92, ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, а тому наявні підстави для визнання цього договору недійсним відповідно до норм ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, судом першої інстанції також зроблено висновок, що не підлягає задоволенню позовна вимога прокурора про зобов`язання Фермерського господарства БММ АГРО-27, Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2 звільнити земельну ділянку площею 48,9 га вартістю 1 524 060 грн. 47 коп., розташовану на території Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області, та повернути її Зеленогірському ОЗЗСО І-ІІІ ступенів за актом прийому-передачі, з огляду на те, що для задоволення такої вимоги Зеленогірський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів повинен бути в статусі позивача.

Окрім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що за договором від 10.08.2018 року Фермерським господарством «БММ АГРО-27» Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2 отримано лише право користування (доступу, обробітку), а не володіння спірною земельною ділянкою, з огляду на що, та на відсутність доведеності обставин володіння відповідачем - 2 земельною ділянкою, тобто фактичного панування над річчю або ж юридично забезпеченої можливості такого панування, не може бути задоволена позовна вимога про зобов`язання звільнити її та передати за актом прийому-передачі.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Фермерське господарство «БММ АГРО-27», Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2 з рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 року у справі № 916/508/22 скасувати в частині задоволеної позовної вимоги та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області, м. Любашівка, Одеська обл., в інтересах держави в особі Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області, Одеська обл., Подільській р-н, смт Зеленогірське до Зеленогірського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Зеленогірської селищної ради, Одеська обл., Подільській р-н, смт Зеленогірське та до Фермерського господарства БММ АГРО-27, Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2 про визнання недійсним договору про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 року; у частині відмови у задоволенні позовних вимог Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області, м. Любашівка, Одеська обл. про зобов`язання відповідачем 2 звільнити земельну ділянку та повернути її відповідачу 1 за актом приймання-передачі, рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 року у справі №916/508/22 залишити без змін.

Апеляційна скарга відповідача 2 мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник 2 зазначає, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції було застосовано ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки, застосовуючи зазначені норми та визнаючи договір від 10.08.2018 року недійсним, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що зазначений договір суперечить нормам ч. 1 ст. 92, ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, тому що їх вимогами не передбачено чіткої заборони постійним землекористувачам укладати договори про спільну діяльність та надавати доступ до земельної ділянки, яка перебуває у їхньому користуванні, іншим особам задля спільного обробітку та виконання постійними землекористувачами покладених на них обов`язків.

Оскаржуючи висновок суду першої інстанції в частині визнання спірного договору недійсним, скаржник 2 вказав, що з рішення Конституційного Суду України, на яке послався місцевий господарський суд, вбачається лише те, що постійні землекористувачі позбавлені такої правомочності, як розпорядження земельними ділянками, наданими їм в постійне користування.

Однак, на переконання Фермерського господарства, як випливає із умов спірного договору від 10.08.2018 року та було встановлено Господарським судом Одеської області, відповідач - 1 не розпоряджався земельною ділянкою, яка перебуває в його постійному користуванні, та не передавав її у володіння відповідачу - 2, а лише надав право доступу Фермерському господарству «БММ АГРО-27» до земельної ділянки з метою їі спільного обробітку.

При цьому, як наголошує Господарство, земельна ділянка та/або речові права на неї у спільну діяльність відповідачем - l не передавалися та не передаються, земельна ділянка залишається у постійному користуванні Зеленогірського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів, статус земельної ділянки залишається незмінним на весь період дії договору від 10.08.2018 року, земельна ділянка, а також право постійного користування нею не є спільним майном сторін договору.

Таким чином, на переконання скаржника 2, уклавши договір від 10.08.2018 року, Зеленогірська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів не вийшла за межі гарантованих їй ст. 92 Земельного кодексу України правомочностей - права володіння та користування, та не здійснила розпорядження земельною ділянкою ні шляхом її відчуження (продаж, дарування, рента тощо), ні шляхом передачі її іншим особам у володіння та (або) користування (оренда, застава, позичка тощо), ні шляхом знищення або шляхом фізичної відмови від неї, ні будь-яким іншим шляхом, юридична та фактична доля земельної ділянки залишилась незмінною, з огляду на що підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні.

Поряд із зазначеним, скаржник 2 за доводами апеляційної скарги також наголошує на тому, що Господарський суд Одеської області при ухваленні оскаржуваного рішення від 07.09.2022 року у справі №916/508/22 помилково врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.11.2019 року у справі №916/1424/18, від 28.03.2018 року у справі №915/166/17, від 17.01.2019 року у справі 923/241/18, від 21.05.2019 року у справі № 925/550/18 щодо застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2022 року за апеляційною скаргою Фермерського господарства «БММ АГРО 27», Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 року у справі №916/508/22 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до судового розгляду.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса з рішенням суду першої інстанції також не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 року у справі № 916/508/22 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Фермерського господарства «БММ АГРО-27» звільнити земельну ділянку площею 48,9 га вартістю 1524060 грн. 47 коп., розташовану на території Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області та повернути її Зеленогірському опорному закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Зеленогірської селищної ради - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказану позовну вимогу задовольнити в повному обсязі; змінити мотивувальну частину судового рішення, доповнивши обґрунтування задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 року, укладеного між Зеленогірською загальноосвітньою школою та Фермерським господарством «БММ АГРО-27»; вирішити питання про стягнення судових витрат.

Апеляційна скарга прокурора мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням судом обставин справи.

Зокрема в апеляційній скарзі, прокурор зазначає, що погоджується з висновком суду про визнання недійсним договору, однак при цьому вказує, що окрім зазначених судом, є й інші підстави для задоволення позову, та не погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині повернення земельної ділянки.

Так, прокурор, посилаючись на обставини, визначені ним у позові, зазначив, що у даному випадку, спірний договір про спільну діяльність є удаваним правочином, а саме договором оренди землі, який було укладено із порушенням приписів чинного законодавства, що також є підставою для визнання його недійсним у судовому порядку, оскільки з умов договору взагалі не вбачається, у чому полягає «спільна» діяльність, співвідношення часток майна не визначено, умови розділу 2 та підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договору від 10.08.2018 року щодо внеску Зеленогірського ОЗЗСО у вигляді новітніх технологій, теоретичних знань, необхідних ресурсів для дослідних цілей у сфері обробітку землі, закладення посівів, збору врожаю, переробки сільськогосподарської продукції, а також щодо направлення учнів до Фермерського господарства «БММ АГРО-27» для отримання практичних навичок та теоретичних знань у сфері сільського господарства, носять суто формальний характер, практичні заняття на зазначеній земельній ділянці з учнями Зеленогірського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів не проводились, що підтверджується письмовими доказами та не заперечується сторонами.

На переконання прокурора, судом першої інстанції не було прийнято до уваги того, що з умов договору від 10.08.2018 року вбачається, що єдиним внеском Зеленогірської загальноосвітньої школи у спільну діяльність є надання Фермерському господарству «БММ АГРО-27» земельної ділянки у платне користування для вирощування сільськогосподарської продукції, а відповідач 2, при цьому, має право самостійно господарювати на землі, використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, передбаченим Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Більш того, як вказав скаржник, угодою про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 року, яка є невід`ємною частиною договору від 10.08.2018 року, визначено, що частка прибутку, яку щороку отримуватиме Зеленогірське ОЗЗСО за договором має становити суму, що дорівнює 15% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 48,9 га кадастровий номер 5123381400:01:005:0344, збільшену на суму земельного податку, яку відповідач - 2 має сплатити (сплатила) за вказану земельну ділянку. Такий розрахунок плати від суми нормативно-грошової оцінки землі характерний саме для визначення орендної плати відповідно до норм ст. 288 Податкового кодексу України.

Прокурор вважає, що саме наведені обставини свідчать про фактичну передачу земельної ділянки у платне користування на строк до 01.09.2042 року, а не спільне її використання, оскільки має місце встановлення плати за користування земельною ділянкою та порядок і строки її оплати.

Отже, на думку прокурора, вказаним договором визначено істотні умови договору оренди - об`єкт оренди, строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, порядку її внесення, що вказує на фактичну передачу земельної ділянки в оренду, а не укладення договору про спільний обробіток землі, тобто відповідно до ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України, укладений сторонами договір від 10.08.2018 року про спільну діяльність є удаваним - вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили - договору оренди земельної ділянки, який укладено у порушення вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Прокурор наголошує, що оскільки Зеленогірською загальноосвітньою школою не дотримано спеціальної процедури укладення спірного договору, у останньої відсутні правові підстави для передання в користування Фермерському господарству «БММ АГРО-27» земельної ділянки, договір не відповідає вимогам законодавства, а саме - ст. ст. 31, 92, 93, 96 Земельного кодексу України, ст. ст. 1130-1134 Цивільного кодексу України, а також не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його недійсність на підставі ч. ч. 1, 2, 5 ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та, відповідно, є всі підстави для повернення земельної ділянки.

Наведені обставини, на переконання прокурора, є підставою для зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення в частині доповнення мотивів задоволення позовної вимоги прокурора про визнання договору про спільну діяльність від 10.08.2018 року недійсним, та скасування рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Фермерського господарства «БММ АГРО-27» звільнити земельну ділянку та повернути її навчальному закладу і ухвалення в цій частині нового судового рішення про задоволення позовної вимоги прокурора.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 року за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 року у справі №916/508/22 відкрито апеляційне провадження, об`єднано для спільного розгляду апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури з апеляційною скаргою Фермерського господарства БММ АГРО-27, справу призначено до судового розгляду.

23.11.2022 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства «БММ АГРО-27» надійшов відзив (вх. № 1526/22/Д3), у якому відповідач 2 просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 року у справі №916/508/22 залишити без задоволення; апеляційну скаргу Фермерського господарства «БММ АГРО 27», Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 року у справі №916/508/22 задовольнити; скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 року у справі №916/508/22 в частині часткового задоволення позовних вимог Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області, м. Любашівка, Одеська обл., в інтересах держави в особі Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області, Одеська обл., Подільській р-н, смт Зеленогірське у позовних вимогах до Зеленогірського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Зеленогірської селищної ради, Одеська обл., Подільській р-н, смт Зеленогірське, Фермерського господарства БММ АГРО-27, Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2 про визнання недійсним договору про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 року; в іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 року у справі №916/508/22 залишити без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Інші учасники справи своїм правом згідно ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційні скарги не надали, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судове засідання з`явився представник прокуратури, який підтримав доводи та вимоги, зазначені письмово в апеляційній скарзі.

Представник відповідача-2 в судове засідання в режимі відеоконференції не з`явився, в телефонному режимі повідомив суду, що у зв`язку із відсутністю у нього енергопостачання, останній позбавлений можливості приймати участь в судовому засіданні.

Інші представники учасників справи в судове засідання також не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі та призначення справи до розгляду.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса не потребує задоволення, апеляційна скарга Фермерського господарства «БММ АГРО 27», Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2 потребує часткового задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 року у справі №916/508/22 потребує часткового скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

21.03.2012 року Зеленогірський загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів на підставі розпорядження Любашівської районної державної адміністрації Одеської області від 09.08.2011 року № 386/Ад-2011 видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 206329 на земельну ділянку площею 48,9000 га, кадастровий номер 5123381400:01:005:0344, розташовану за адресою: Одеська область, Любашівський район, Гвоздавська сільська рада (за межами населеного пункту). Цільове використання (призначення) земельної ділянки для ведення дослідних і навчальних цілей. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за №512330003000001.

Відповідно до рішення Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області «Про добровільне об`єднання територіальних громад» від 23.11.2018 року № 222-VII вирішено об`єднатися територіальним громадам Зеленогірської селищної ради - селища міського типу Зеленогірське, Гвоздавської сільської ради сіл Гвоздавка Друга, Василівка, Володимирівка, Гвоздавка Перша, Солтанівка, Чабанівка, Шликареве, Познанської сільської ради сіл Познанка Перша, Познанка Друга, Ясенівської сільської ради сіл Ясенове Перше, Ясенове Друге, у Зеленогірську селищну об`єднану територіальну громаду Любашівського району Одеської області з адміністративним центром у смт. Зеленогірське. Затверджено План організаційних заходів щодо добровільного об`єднання територіальних громад.

Згідно із пунктами 1, 2 рішення Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області від 18.07.2019 року № 11-VII розпочато процедуру реорганізації Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області шляхом приєднання до Зеленогірської селищної ради. Зеленогірська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Гвоздавської сільської ради.

Рішенням Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області від 22.08.2019 року №15-VІІ на її території утворено три старостинських округи, зокрема, Гвоздавський старостинський округ № 1 з центром в с. Гвоздавка Друга, що складається із сіл Шликареве, Володимирівка, Чабанівка, Василівка, Солтанівка, Гвоздавка Перша, Гвоздавка Друга. Затверджено Положення про в.о. старости Зеленогірської селищної ради.

Відповідно до пп. 15 п. 1, пп. 15 п. 3 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 року № 807-IX, в Одеський області утворено Подільський район (з адміністративним центром у місті Подільськ) до складу якого, зокрема, увійшла територія Зеленогірської селищної територіальної громади, а також ліквідовано Любашівський район.

Згідно із пп. 58 п. 4 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 року № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021 року, було доповнено п. 24 розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Відповідно до підпункту «б» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, в редакції Закону України від 28.04.2021 № 1423-IX, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених законом.

Згідно із Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка площею 48,9 га, кадастровий номер 5123381400:01:005:0344, розташована на території колишньої Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області є комунальною власністю з цільовим призначенням: 01.09 Для дослідних і навчальних цілей, категорія земель землі сільськогосподарського призначення.

10.08.2018 року між Зеленогірською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів, (сторона1) і Фермерським господарством «БММ АГРО-27» (сторона2) укладено договір про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство), відповідно до умов п. 1.1 якого сторони за договором зобов`язуються шляхом об`єднання зусиль та матеріально-технічних ресурсів, у рамках чинного законодавства України спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення наступних спільних господарських цілей:

- надання теоретичних знань та практичних навиків учням у сфері сільського чи підсобного господарства;

- досягнення дослідних цілей;

- досягнення спільного результату (цілей) з вирощування та заготівлі сільськогосподарської продукції внаслідок спільного обробітку землі;

- збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки площею 48,9 га, у тому числі 48,9 га сільськогосподарських угідь, з них 48,9 га ріллі, з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344, що розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області та належить стороні 1 на праві постійного користування на підставі Державного акту про право постійного користування землею серії ЯЯ № 206329 від 21 березня 2012 року, запобігання її забур`яненню, деградації, ерозії;

- підвищення врожайності на цій земельні ділянці.

Згідно із пп. 2.1.1, 2.1.2 п. 2.1 договору від 10.08.2018 року сторони погодили, що для досягнення спільної господарської мети, вказаної в пункті 1.1 договору, сторони здійснюють наступні внески:

Сторона 1:

1) новітні технології, теоретичні знання, необхідні ресурси для дослідних цілей у сфері обробітку землі, закладення посівів, збору врожаю, переробки сільсьгосподарської продукції;

2) право доступу сторони 2 до земельної ділянки площею 48,9 га, у тому числі 48,9 га сільськогосподарських угідь, з них 48,9 га ріллі, з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344, цільовим призначенням «для ведення дослідних і навчальних цілей», що розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, з метою її спільного обробітку.

При цьому зазначена земельна ділянка та/або речові права на неї у спільну діяльність не передаються, і вона залишається у постійному користуванні сторони 1.

Сторона 2:

1) добрива та посівний матеріал, необхідні для досягнення спільного результату (цілей) з вирощування та заготівлі сільськогосподарської продукції внаслідок спільного обробітку землі;

2) особиста трудова участь відповідно до обов`язків, викладених у договорі;

3) ділові зв`язки, необхідні для отримання відповідних дозволів, погоджень та документації для здійснення видів діяльності, вказаних у п. 1.1 договору;

4) новітні технології, навички та вміння з обробітку землі, посівів, збору врожаю, переробки сільгосппродукції.

Відповідно до п. 2.3 договору сторони домовились, що частки в спільній власності, яка буде створюватися при виконанні договору, розподіляються таким чином: Стороні1 належить 20% в спільній власності; Стороні2 належить 80% в спільній власності.

Пунктами 3.1, 3.3 договору унормовано, що сторона 2 відповідно до вимог пп. 14.1.139 Податкового кодексу України здійснює облік результатів спільної діяльності окремо від обліку господарських результатів сторони 2. Керівництво спільною діяльністю за договором здійснюється стороною 2 на підставі договору. У відносинах із третіми особами повноваження сторони 2 вчиняти правочини від імені обох учасників посвідчується цим договором та окремої довіреності від сторони 1 не потребує.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1.1 договору сторони погодили, що сторона 1 має право:

- у весняний та осінній періоди направляти учнів до сторони 2 для отримання практичних навиків у сфері сільського та підсобного господарства за погодженим сторонами графіком, що є додатком до цього договору;

- у зимовий період направляти учнів до сторони 2 для отримання теоретичних знань у сфері сільського та підсобного господарства за погодженим сторонами графіком, що є додатком до цього договору;

- по мірі необхідності та/або за окремою домовленістю сторін організовувати весь комплекс заходів для досягнення дослідних цілей;

- не частіше, ніж один раз в календарний квартал направляти стороні 2 письмові запити з метою отримання інформації щодо стану спільного обробітку землі, ведення бухгалтерського обліку та податкової звітності.

За вимогами п. 4.1.2. договору сторона 1 зобов`язана:

- передати в якості внеску у спільну діяльність право доступу сторони 2 до земельної ділянки площею 48,9 га, у тому числі 48,9 га сільськогосподарських угідь, з них 48,9 га ріллі, з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344, що розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, з метою її спільного обробітку;

- використовувати при здійсненні спільної діяльності теоретичні знання, необхідні ресурси для дослідних цілей у сфері обробітку землі, закладення посівів, збору врожаю, переробки сільгосппродукції.

У підпункті 4.1.4 пункту 4.1 договору визначено, що сторона 2 зобов`язана:

- передати внесок у спільну діяльність, передбачений п. 2.1.2 цього договору;

- використовувати при здійсненні спільної діяльності новітні технології, навички та вміння з обробітку землі, посівів, збору врожаю, переробки сільгосппродукції, брати особисту трудову участь у спільній діяльності відповідно до обов`язків, викладених у договорі;

- у весняний та осінній періоди забезпечувати отримання учнями сторони 1 практичних навиків, а у зимовий період теоретичних знань у сфері сільського та підсобного господарства за погодженими сторонами графіками, що є додатками до цього договору;

- по мірі необхідності та/або за окремою домовленістю сторін реалізовувати визначений стороною 1 комплекс заходів для досягнення дослідних цілей;

- надавати письмову відповідь на письмові запити сторони 1 щодо стану здійснення спільного обробітку землі, ведення бухгалтерського обліку та податкової звітності протягом п`яти робочих днів з моменту отримання таких запитів;

- забезпечити укладання угод (договорів) з третіми особами - підрядними організаціями, іншими виконавцями робіт, постачальниками необхідних матеріалів для здійснення сільськогосподарської діяльності;

- якщо це буде вимагатися чинним законодавством України, здійснити облік цього договору в податкових органах;

- вирішувати питання фінансування обробітку, виробництва, транспортування, переробки, зберігання та реалізації продукції, отриманої від виконання умов даного договору.

Пунктом 4.2. договору передбачено взаємні зобов`язання сторін.

Покриття витрат і відшкодування збитків при здійсненні спільної діяльності проводиться за рахунок спільного майна і коштів, одержаних в результаті спільної діяльності. При цьому, під спільним майном розуміються здійснені за цим договором внески сторін, вирощена\вироблена сільгоспродукція, а також інше майно, створене або придбане сторонами в результаті спільної діяльності. Спільне майно належить сторонам на праві спільної часткової власності (п. 5.1. договору).

У пункті 5.2 договору сторони погодили, що земельна ділянка, на якій проводиться спільна діяльність, знаходиться на праві постійного користування сторони 1 і підлягає обробітку стороною 2 згідно із призначенням, передбаченим Державним актом на право постійного користування та чинним законодавством України. Статус земельної ділянки залишається незмінним на весь період дії цього договору, при цьому земельна ділянка, а також право постійного користування нею не є спільним майном сторін.

За вимогами п. 5.3 договору всі кошти, одержані від спільної діяльності, використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних затрат; у другу чергу - для придбання матеріальних ресурсів для подальшого виконання договору на наступний фінансовий рік. Прибуток, отриманий в результаті спільної діяльності, розподіляється між сторонами відповідно до частки кожної, визначеної у п. 2.3 цього договору.

Згідно із п. 5.4, 5.6 договору підбиття підсумків діяльності і розподіл результатів спільної діяльності між сторонами здійснюється сторонами щорічно два рази на рік - станом на 01 липня та 01 жовтня. Розподілений прибуток перераховується на рахунок кожної сторони або за домовленістю сторін передається у натуральній формі щорічно два рази на рік - до 10 липня та 10 жовтня.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.09.2042 року.

Його підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Також, 10.08.2018 року між відповідачем 1 та відповідачем -2 було укладено угоду про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство), за якою сторони дійшли згоди про те, що частка прибутку, яку щороку отримуватиме сторона 1 за договором про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 року, має становити суму, що дорівнює 15 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 48,9 га, кадастровий номер 5123381400:01:005:0344, що розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, збільшену на суму земельного податку, яку сторона 1 має сплатити (сплатила) цього року за вказану земельну ділянку.

Пунктами 2, 3 вказаної угоди сторони погодили, що для обрахування частки прибутку сторони 1 за договором (із врахуванням умов цієї угоди), сторона 1 зобов`язується надавати стороні 2 актуальні на дату такого обрахування дані щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та суми сплаченого/необхідного для сплати земельного податку за неї. На день підписання цієї угоди нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 1 524 098 грн. 60 коп.

Пунктом 4 угоди від 10.08.2018 року передбачено, що у разі зміни нормативної грошової оцінки зазначеної у п. 1 цієї угоди земельної ділянки, сторона 1 зобов`язується надати стороні 2 відповідний Витяг із новими даними нормативної грошової оцінки, а сторона 2 зобов`язується обрахувати та сплатити стороні 1 її частку прибутку за договором, виходячи із даних такого витягу.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права від 09.07.2021 року № 265175256 вбачається, що на підставі договору від 10.08.2018 року до вказаного реєстру 06.07.2021 року внесено запис № 4290918 про реєстрацію іншого речового права про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників. Розподілений прибуток перераховується на рахунок або передається у натуральній формі щорічно два рази на рік до 10 липня та до 10 жовтня.

Також, у вказаному Витязі зазначено про додаткові відомості про інші речові права: спільні господарські цілі: надання теоретичних знань та практичних навичок учнями у сфері сільського чи підсобного господарства; досягнення дослідних цілей; досягнення спільного результату (цілей) з вирощування та заготівлі сільськогосподарської продукції внаслідок спільного обробітку землі; підвищення врожайності на цій земельній ділянці. Сторони за цим договором зобов`язуються спільно діяти для досягнення господарських цілей на зазначеній земельній ділянці.

25.11.2021 року рішенням Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області №992-VІІІ було створено тимчасову контрольну комісію для проведення перевірки цільового використання та можливих порушень при користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5123381400:01:005:0344 Зеленогірської селищної ради у складі депутатів селищної ради, за наслідками діяльності якої вказаною комісією було встановлено факт використання земельної ділянки з порушеннями ст. 96, 116 та п. а, б ст. 211 Земельного кодексу України і ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» (вказане підтверджується листом селищного голови від 28.01.2022 року №42/02-09, адресованим на ім`я керівника Любашівської окружної прокуратури).

Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки підтверджено, що станом на 13.01.2022 року, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5123381400:01:005:0344 становить 1524060 грн. 47 коп.

З матеріалів господарської справи вбачається, що 23.08.2018 року між Зеленогірською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів (сторона 1) і Фермерським господарством «БММ АГРО-27» (сторона 2) укладено додаткову угоду № 1 до договору про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10 серпня 2018 року, за умовами п. 1, 2 якої сторони домовились викласти в новій редакції пункти 5.4 і 5.6 договору від 10.08.2018 року, а саме: « 5.4. Підбиття підсумків діяльності і розподіл результатів спільної діяльності між сторонами здійснюється ними щорічно до 31 грудня поточного року. 5.6. Частка сторони 1 у розподіленому прибутку перераховується стороною 2 на рахунок сторони 1 або за окремою письмовою домовленістю сторін передається стороною 2 стороні 1 у натуральній формі щорічно до 20 лютого року, наступного за звітним (тим, за який здійснюється розподіл результатів спільної діяльності)».

01.08.2019 року між Опорним закладом Зеленогірська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Любашівського району Одеської області і Фермерським господарством «БММ АГРО-27» укладено Додаткову угоду № 2 до договору про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10 серпня 2018 року, якою, у зв`язку із зміною найменування сторони 1, викладено у новій редакції преамбулу договору.

Вказані додаткові угоди підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Доказів реєстрації вказаних додаткових угод у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та про реєстрацію речового права матеріали справи не містять.

24.12.2019 року сторонами у справі складено Протокол № 1 розподілу результатів спільної діяльності за договором від 10.08.2018 року, у якому зазначено про підтвердження сторонами збору у 2019 році на земельній ділянці площею 48,9 га з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344 врожаю за такими характеристиками: озима пшениця у кількості 176 т з погодженою сторонами вартістю 696 801 грн. 53 коп.

У п. 2 цього протоколу вказано, що його підписанням сторони підтверджують те, що відповідно до п. 2.3 договору частки в спільній власності, яка створена при виконанні договору у 2019 році, розподіляються таким чином: стороні 1 належить 20 % у спільній власності вказаної у пункті 1 протоколу вирощеної сільськогосподарської продукції, що складає 139 360 грн. 31 коп.; стороні 2 належить 80 % у спільній власності вказаної у пункті 1 протоколу вирощеної сільськогосподарської продукції, що складає 557 441 грн. 22 коп.

22.12.2020 року сторонами у справі складено Протокол № 2 розподілу результатів спільної діяльності за договором від 10.08.2018 року, у якому зазначено про підтвердження сторонами збору на земельній ділянці площею 48,9 га з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344 врожаю за такими характеристиками: соняшник у кількості 67,5 т з погодженою сторонами вартістю 989 099 грн. 88 коп. У пункті 2 цього протоколу вказано, що його підписанням сторони підтверджують, що відповідно до пункту 2.3 договору частки в спільній власності, яка створена при виконанні договору, розподіляються таким чином: стороні 1 належить 20 % у спільній власності вказаної у пункті 1 протоколу вирощеної сільськогосподарської продукції, що складає 197 819 грн. 98 коп.; стороні 2 належить 80 % у спільній власності вказаної у пункті 1 протоколу вирощеної сільськогосподарської продукції, що складає 791 279 грн. 90 коп.

17.12.2021 року Зеленогірським ОЗЗСО і Фермерським господарством «БММ АГРО-27» складено Протокол № 3 розподілу результатів спільної діяльності за договором від 10.08.2018 року, у якому зазначено про підтвердження сторонами збору на земельній ділянці площею 48,9 га з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344 врожаю за такими характеристиками: озима пшениця у кількості 166,26 т з погодженою сторонами вартістю 885 553 грн. 96 коп. У пункті 2 цього протоколу вказано, що його підписанням сторони підтверджують, що відповідно до пункту 2.3 договору частки в спільній власності, яка створена при виконанні договору, розподіляються таким чином: стороні 1 належить 20 % у спільній власності вказаної у пункті 1 протоколу вирощеної сільськогосподарської продукції, що складає 177 110 грн. 79 коп.; стороні 2 належить 80 % у спільній власності вказаної у пункті 1 протоколу вирощеної сільськогосподарської продукції, що складає 708 442 грн. 69 коп.

Як вбачається з платіжних доручень, наявних у матеріалах справи, відповідачем 2 було сплачено на рахунок Відділу освіти, молоді і спорту селищної ради, із зазначенням призначення платежу «Оплата 20% внеску у спільну діяльність згідно із договором від 10.08.2018 року Зеленогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів» наступні суми: 57 165,00 грн. - за платіжним дорученням від 06.11.2018 № 11; 19 055,00 грн. - за платіжним дорученням від 13.12.2018 № 1; 19 055,00 грн. за платіжним дорученням від 25.01.2019 № 6; 19 055,00 грн. - за платіжним дорученням від 26.02.2019 № 16; 19 055,00 грн. - за платіжним дорученням від 03.04.2019 № 17; 19 055,00 грн. - за платіжним дорученням від 28.05.2019 № 37; 38 110,00 грн. - за платіжним дорученням від 13.08.2019 № 70; 57 165,00 грн. - за платіжним дорученням від 20.10.2019 № 104; 38 110,00 грн. - за платіжним дорученням від 20.12.2019 № 136; 38 110,00 грн. - за платіжним дорученням від 07.02.2020 № 151; 20 000,00 грн. - за платіжним дорученням від 20.08.2020 № 254; 25 000,00 грн. - за платіжним дорученням від 19.05.2021 № 22; 33 000,00 грн. - за платіжним дорученням від 21.10.2021 № 87; 135 000,00 грн. - за платіжним дорученням від 29.10.2021 № 103.

03.06.2022 року між Зеленогірським ОЗЗСО і Фермерським господарством «БММ АГРО-27» укладено Угоду про визнання нечинною (недійсною) Угоди про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство), у пункті 1 якої вказано, що сторони підписанням цієї угоди визнають нечинною (недійсною) угоду про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) б/н від 10 серпня 2018 року, оскільки при підписанні вказаної угоди сторони помилилися щодо обставин, які мають істотне значення, - правової природи угоди, а також прав та обов`язків сторін за нею. Суть помилки сторін при підписанні угоди полягала в тому, що визначений в ній розмір частки прибутку сторони 1 не узгоджується із правовою природою та умовами договору про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) б/н від 10 серпня 2018 року щодо частки прибутку, яку щороку отримуватиме сторона 1 у результаті спільної діяльності.

Пунктом 2 угоди від 03.06.2022 року сторони узгодили, що угода про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) б/н від 10 серпня 2018 року ніколи ними не виконувалась і не виконуватиметься надалі. Натомість сторони визнають, що єдиною чинною та діючою наразі підставою їхньої спільної діяльності був, залишається та залишатиметься до його припинення (розірвання) договір про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) б/н від 10 серпня 2018 року, який сторони неухильно виконували та дотримувались його положень з дати підписання і до цього часу.

Відповідно до пункту 3 угоди від 03.06.2022 року сторони домовились, що угода про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) б/н від 10 серпня 2018 року є нечинною (недійсною) з моменту її вчинення, а саме з 10 серпня 2018 року. З огляду на це угода не породжує жодних прав та обов`язків сторін, а також не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з її нечинністю (недійсністю).

Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.

Інших належних та допустимих доказів щодо спірних правовідносин матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження наявності або відсутності підстав для визнання удаваним договору про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 року, укладеного між Зеленогірською ЗОШ І-ІІІ ступенів (Зеленогірський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів) та Фермерським господарством «БММ АГРО-27» та зобов`язання Фермерського господарства БММ АГРО-27, Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2 звільнити земельну ділянку площею 48,9 га вартістю 1 524 060 грн. 47 коп., розташовану на території Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області, та повернути її Зеленогірському ОЗЗСО І-ІІІ ступенів за актом прийому-передачі.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених прокурором в апеляційній скарзі, доводи та мотиви часткового прийняття аргументів, зазначених в апеляційній скарзі відповідачем, за якими суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновками суду першої інстанції.

Як встановлено колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, у даній справі, апеляційні скарги не ґрунтуються, зокрема, на доводах щодо повноважень прокурора в частині здійснення представництва інтересів держави в суді, з огляду на що та на вимоги ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, питання щодо таких повноважень прокурора під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції не розглядаються та не вирішуються.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 202, 205 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Частиною 1, 3 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018року у справі № 905/1227/17, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, сторона, яка ініціює спір, повинна довести, що саме в момент укладення такого договору, існували обставини, які свідчили про відсутність волевиявлення однієї із сторін, досягнення згоди щодо істотних умов договору тощо.

Так, колегією суддів встановлено, що прокурор, звертаючись до суду першої інстанції з позовом в інтересах держави в особі Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області, Одеська обл., Подільській р-н, смт Зеленогірське, вважає, що спірний договір про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 року, укладений між Зеленогірською ЗОШ І-ІІІ ступенів (Зеленогірський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів) та Фермерським господарством «БММ АГРО-27» є саме удаваним правочином, укладеним між відповідачами у справі, оскільки містить ознаки іншого правочину договору оренди земельної ділянки, у зв`язку із тим, що взявши на себе зобов`язання за спірним договором, Зеленогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів (Зеленогірський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів), здійснила розпорядження вказаною земельною ділянкою, визначивши фактичну долю речі (майна), передала вказану земельну ділянку у користування відповідача 2, а також те, що сторони не вчиняли дій, спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором про спільну діяльність, з огляду на що такий договір належить визнати недійсним.

З приводу зазначеного, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Удаваний правочин, на відміну від прихованого, сторонами не виконується. Відповідні права і обов`язки сторонами не реалізуються. Сторони правочину виконують тільки ті обов`язки та реалізують ті права, що випливають із прихованого правочину. З вчиненням удаваного правочину сторони навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце.

В свою чергу, правова конструкція ст. 235 Цивільного кодексу України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести: для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору, який просить визнати недійсним позивач з тих підстав, що цей договір за своєю правовою природою не є договором про спільну діяльність, а є договором оренди землі, оскільки за його умовами право, передбачене ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, використовується не землекористувачем, а іншою особою, тому цей правочин вчинений з метою приховання іншого правочину (удаваний правочин).

Як неодноразово зазначено у низці постанов судом касаційної інстанції, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (постанова КГС ВС від 17.01.2019 року у справі №923/241/18).

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, відповідно ст.1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Стаття 1131 Цивільного кодексу України обумовлює, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

При цьому, істотними умови для договорів про спільну діяльність, згідно Цивільного кодексу України, зокрема є:

- досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку;

- дотримана письмова форма договору;

- визначено вклади сторін;

- визначена грошова оцінка вкладів учасників за домовленістю сторін;

- визначено, що ведення бухгалтерського обліку покладено на одну із сторін;

- передбачено умови ведення спільних справ;

- передбачено право учасника на інформацію;

- визначено порядок відшкодування збитків та шкоди;

- визначено порядок розподілу прибутку, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст.ст.1130, 1 131, 1133, 1134, 1 135, 1136, 1137, 1139 Цивільного кодексу України).

Позаяк, частиною 1 ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до положень ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Положеннями ч. 1, 8 ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Згідно із ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Отже, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме на платній основі і для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) - отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки) протягом визначеного договором строку та отримання продукції/доходів.

Так, судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Зеленогірським опорним закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Зеленогірської селищної ради, Одеська обл., Подільській р-н, смт Зеленогірське (Зеленогірська ЗОШ) та Фермерським господарством БММ АГРО-27, Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2 укладено договір про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 року, за умов п. 1.1 якого сторони за договором зобов`язалися шляхом об`єднання зусиль та матеріально-технічних ресурсів, у рамках чинного законодавства України спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення наступних спільних господарських цілей: надання теоретичних знань та практичних навиків учням у сфері сільського чи підсобного господарства; досягнення дослідних цілей; досягнення спільного результату (цілей) з вирощування та заготівлі сільськогосподарської продукції внаслідок спільного обробітку землі; збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки площею 48,9 га, у тому числі 48,9 га сільськогосподарських угідь, з них 48,9 га ріллі, з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344, що розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області та належить стороні 1 на праві постійного користування на підставі Державного акту про право постійного користування землею серії ЯЯ № 206329 від 21 березня 2012 року, запобігання її забур`яненню, деградації, ерозії; підвищення врожайності на цій земельні ділянці.

При цьому, укладаючи спірний договір, сторони погодили, що для досягнення спільної господарської мети, вказаної в пункті 1.1 договору, сторони здійснюють наступні внески:

Сторона 1:

2) право доступу Сторони2 до земельної ділянки площею 48,9 га, у тому числі 48,9 га сільськогосподарських угідь, з них 48,9 га ріллі, з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344, цільовим призначенням «для ведення дослідних і навчальних цілей», що розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, з метою її спільного обробітку.

Зазначена земельна ділянка та/або речові права на неї у спільну діяльність не передаються, і вона залишається у постійному користуванні сторони 1.

Сторона 2:

2) особиста трудова участь відповідно до обов`язків, викладених у договорі;

Крім того, за вимогами п. 2.3 договору сторони домовились, що частки в спільній власності, яка буде створюватися при виконанні договору, розподіляються таким чином: стороні 1 належить 20% в спільній власності; стороні 2 належить 80% в спільній власності.

Спірним договором сторони також погодили права та обов`язки, серед яких, сторона 1 має право:

За вимогами п. 4.1.2. договору сторона 1 зобов`язана:

У підпункті 4.1.4 пункту 4.1 договору визначено, що сторона 2 зобов`язана:

- передати внесок у спільну діяльність, передбачений п. 2.1.2 цього договору;

Також сторони передбачили умови покриття витрат і відшкодування збитків при здійсненні спільної діяльності, а також те, що під спільним майном розуміються здійснені за спірним договором внески сторін, вирощена\вироблена сільгоспродукція, а також інше майно, створене або придбане сторонами в результаті спільної діяльності. Спільне майно належить сторонам на праві спільної часткової власності (п. 5.1. договору).

Крім того, сторони передбачили умови розподілу результатів спільної діяльності.

З огляду на вказане, проаналізувавши умови спірного договору про спільну діяльність, колегія суддів дійшла висновку, що останній містить всі належні істотні умови, притаманні саме правочинам про спільну діяльність, визначеним Цивільним кодексом України, зокрема його ст.ст.1130, 1 131, 1133, 1134, 1 135, 1136, 1137, 1139, а не матеріальним нормам, які визначають істотні умови для договорів оренди землі, оскільки земельна ділянка, яка знаходиться в користуванні відповідача 1 у спільну діяльність передана не була, право постійного користування нею не є спільним майном, внеском у спільну діяльність відповідача 1 було право доступу до земельної ділянки для спільної діяльності, земельна ділянка належним чином, притаманним для орендних відносин, орендарю не передавалася за актом приймання передачі, із володіння користувача не вибувала, що підтверджується наявним у матеріалах господарської справи Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, як встановлено колегією суддів, орендна плата за спірним договором не узгоджувалась та не сплачувалась, а відбувався фактичний розподіл результатів спільної діяльності, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями про перерахування коштів на розрахунковий рахунок відділу освіти, молоді і спорту селищної ради, із зазначенням призначення платежу «Оплата 20% внеску у спільну діяльність згідно із договором від 10.08.2018 року Зеленогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів» та відповідними протоколами розподілу прибутку.

При цьому, колегія суддів не розцінює наявні у матеріалах справи письмові документи, а саме: Угоду про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 року, укладену між відповідачем 1 та відповідачем -2 за якою сторони дійшли згоди про те, що частка прибутку, яку щороку отримуватиме сторона 1 за договором про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 року, має становити суму, що дорівнює 15 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 48,9 га, кадастровий номер 5123381400:01:005:0344, що розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, збільшену на суму земельного податку, яку сторона 1 має сплатити (сплатила) цього року за вказану земельну ділянку та угоду про визнання нечинною (недійсною) угоди про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 03.06.2022 року, укладену між Зеленогірським ОЗЗСО і Фермерським господарством «БММ АГРО-27» як докази того, що між сторонами у справі було досягнуто згоди або визначено приховані умови саме орендних правовідносин, оскільки вказані угоди у визначеному законом порядку не було належним чином зареєстровано, оскільки, знову ж таки, з поданого позивачем до суду Витягу з Державного реєстру таких змін не вбачається. Тому ці угоди не були чинними і не могли виконуватися сторонами.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що твердження прокурора, що оспорюваний договір про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 року є удаваним правочином, який сторони уклали для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме, договору оренди земельної ділянки, є помилковим, з огляду на що, доводи прокурора, що зазначені ним в апеляційній скарзі обставини є підставами для зміни (доповнення) мотивувальної частини оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи №916/508/22 і з огляду на те, що спірний договір не суперечить вимогам Закону України «Про освіту», а відповідного Статуту навчального закладу, діючого на час укладення такого договору, прокурором, як позивачем до позовної заяви не додано, з огляду на що, і суд першої, і суд апеляційної інстанцій позбавлені можливості встановити відповідність мети, цілей та напрямків діяльності відповідача 1 умовам спірного договору, який прокурор вважає удаваним.

Щодо вимоги прокурора про звільнення відповідачем 2 земельної ділянки та повернення її відповідачу 1, як стороні за спірним договором за актом приймання передачі, оскільки саме Зеленогірська ЗОШ, як землекористувач на титулі права постійного користування, наділена правами користування щодо такої ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Так, позовною вимогою прокурора у даному випадку, є вимога щодо повернення відповідачем - 2 спірної земельної ділянки саме відповідачу 1.

Проте, як встановлено колегією суддів під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, та не заперечується сторонами у справі, земельна ділянка площею 48,9 га вартістю 1 524 060 грн. 47 коп., розташована на території Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області з користування відповідача 1 не вибувала, більш того, право користування, або перешкоди у такому користуванні з боку інших осіб всупереч статусу Зеленогірської загальноосвітньої школи, яка є постійним землекористувачем земельної ділянки, не встановлюються у даній справі та у матеріалах справи відсутні будь-які належні письмові докази щодо такого провадження, що, в свою чергу, унеможливлює встановлення обставин, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідачем 2 спірної земельної ділянки та повернення її відповідачу 1.

З огляду на зазначене, твердження прокурора, викладені з цього приводу в апеляційній скарзі не приймаються колегією суддів до уваги та відхиляються, оскільки у даному разі, прокурором ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належним чином не доведено, як саме порушено права відповідача 1 у даній справі, у зв`язку із чим, останньому має бути повернута спірна земельна ділянка, яка фактично і юридично не вибувала з його володіння, та якою він користується станом на час перегляду оскаржуваного рішення.

Проте, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зробив висновок, що договір від 10.08.2018 року, предметом якого є передача у спільну діяльність з Фермерським господарством «БММ АГРО-27» права користування (доступу, обробітку) земельної ділянки, що належить на праві постійного користування Зеленогірському ОЗЗСО суперечить нормам ч. 1 ст. 92, ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, з огляду на що, наявні підстави для визнання цього договору недійсним відповідно до норм ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій, з огляду на що, Навчальним закладом під час укладення спірного договору було порушено визначений Законом порядок його укладення.

Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення вимог прокурора в цій частині, з огляду на таке.

Так, мотивуючи доводи позовної заяви, прокурор, посилаючись на вимоги ст. ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, Постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 та Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року, в якості обраної ним підстави позову зазначив, що на його думку, спірний договір є удаваним та містить ознаки іншого правочину, на підставі чого такий договір має бути судом визнаний недійсним.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що фактично, прокурор у позовних вимогах, аргументуючи недійсність спірного договору про спільну діяльність посилається на вимоги ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, яка визначає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Матеріали справи не містять доказів зміни позивачем у встановленому чинним законодавством порядку підстав позову.

Водночас, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, та визнаючи спірний договір недійсним, послався на вимоги ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Тобто, у даному випадку, судом першої інстанції зроблено висновок щодо недійсності спірного правочину з підстав, які не зазначено позивачем при формуванні позовних вимог.

Так, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України).

З урахуванням наведеного надзвичайно важливого значення набуває необхідність належного з`ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

За таких обставин, для того щоб в судовому порядку захистити порушене право або законний інтерес особи, яка звертається за захистом такого права до суду, по-перше, право такої особи має бути порушено, по-друге, особа має довести, що саме діями відповідача порушуються її права (законні інтереси), а по-третє, обраний позивачем спосіб захисту має поновити порушені права (законні інтереси) позивача.

Згідно зі ст.14 Господарського процесуального кодексу України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Так, відповідно до п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Тобто, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

У даному випадку, правовими підставами позову прокурора були, зокрема, обставини, що регулюютьсянормами ч. 5 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, тобто, удаваність недійсного правочину.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Проте, відповідна заява прокурором до закінчення підготовчого засідання у справі, яка переглядається щодо зміни підстав позову до суду першої інстанції подана не була, з огляду на що, під час ухвалення оскаржуваного рішення суд попередньої інстанції під час вирішення спору допустив порушення норм процесуального права, вийшовши за межі підстав позову, визначені позивачем.

Відтак, місцевий господарський суд, встановивши відсутність підстав для визнання спірного договору удаваним, та, як наслідок недійсним, порушив вимоги процесуального закону, задовольнивши вимогу прокурора про визнання такого договору недійсним з інших підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі №923/565/18 та від 29.09.2022 року у справі №916/2731/21.

Отже, враховуючи, що в цьому випадку матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача є визнання договору недійсним з підстав його удаваності, та, як результат укладення іншого договору (на підписання якого у Навчального закладу відсутні повноваження), місцевому господарському суду було необхідно ухвалювати рішення щодо саме цих вимог та підстав, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 14, 86, ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України щодо розгляду справи у межах заявлених позовних вимог і на підставі повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду даної справи, у зв`язку з чим Господарський суд Одеської області дійшов передчасних висновків про задоволення позовних вимог в частині визнання спірного договору про спільну діяльність недійсним при ухваленні судового рішення у справі.

За вимогами ч. 2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на зазначене, доводи Фермерського господарства «БММ АГРО 27», Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2, викладені ним в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 року у справі №916/508/22 в частині задоволення позовної вимоги прокурора про визнання спірного договору недійсним з підстав, визначених ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу, є таким, що не відповідає вимогам процесуального закону.

При цьому, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не знайшли свого фактичного обґрунтування, з огляду на що, останні не можуть бути підставами для задоволення апеляційної скарги останнього.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса не потребує задоволення, апеляційна скарга Фермерського господарства «БММ АГРО 27», Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2 потребує часткового задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 року у справі №916/508/22 потребує скасування в частині задоволення позовної вимоги прокурора про визнання недійсним договору про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 року, укладеного між Зеленогірською ЗОШ І-ІІІ ступенів (Зеленогірський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів) та Фермерським господарством БММ АГРО-27, Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2, із залишенням вказаного рішення в іншій частині без змін.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 року у справі №916/508/22 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «БММ АГРО 27», Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 року у справі №916/508/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 року у справі №916/508/22 скасувати частково.

Відмовити Керівнику Любашівської окружної прокуратури Одеської області, м.Любашівка, Одеська обл., в інтересах держави в особі Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області, Одеська обл., Подільській р-н, смт Зеленогірське у позовних вимогах до Зеленогірського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Зеленогірської селищної ради, Одеська обл., Подільській р-н, смт Зеленогірське, Фермерського господарства БММ АГРО-27, Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2 про визнання недійсним договору про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 року.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 року у справі №916/508/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 06.12.2022 року.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2022 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош


Суд	Південно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	06.12.2022
Оприлюднено	08.12.2022
Номер документу	107715296
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою щодо визнання незаконним акта, що порушує право оренди

Діброва Г.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 06.12.2022 по справі 916/508/22ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —916/508/22

Постанова від 06.12.2022

Постанова
від 06.12.2022 по справі 916/508/22
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД