Постанова

від 11.04.2023 по справі 916/508/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/508/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідачів - Висіцької І. В. (адвокат),

прокуратури - Баклан Н. Ю. (за посвідченням від 01.03.2023 № 076611),

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 (суддя Шаратов Ю. А.) і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 (головуючий - Діброва Г. І., судді Принцевська Н. М., Ярош А. І.) у справі

за позовом керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області

до: 1) Зеленогірського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Зеленогірської селищної ради,

2) Фермерського господарства "БММ АГРО-27"

про визнання недійсним договору про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 та про зобов`язання повернути земельну ділянку.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2022 року керівник Любашівської окружної прокуратури Одеської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області (далі - Зеленогірська селищна рада, позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Зеленогірського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Зеленогірської селищної ради (далі - Зеленогірський ОЗЗСО, Заклад, відповідач-1) і Фермерського господарства "БММ АГРО-27" (далі - ФГ "БММ АГРО-27", Господарство, відповідач-2) про: 1) визнання недійсним договору про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 (далі - договір від 10.08.2018, оспорюваний договір, оспорюваний правочин), укладеного між Зеленогірською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів (далі - Зеленогірська ЗОШ), правонаступником якої є Зеленогірський ОЗЗСО, та ФГ "БММ АГРО-27"; 2) зобов`язання ФГ "БММ АГРО-27" звільнити земельну ділянку площею 48,9 га вартістю 1 524 060,47 грн (далі - спірна земельна ділянка), розташовану на території Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області, та повернути її Зеленогірському за актом приймання-передачі, з посиланням на положення статей 16, 203, 215, 235, 324, 387, 388, 792, 1130- 1132, 1134, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 15, 92, 93, 95, 122, 123, 134, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 4, 5, 6, 13, 15, 17, 19 Закону України "Про оренду землі", статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 80, 81 Закону України "Про освіту", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що оспорюваний договір є удаваним правочином, який вчинено відповідачами з метою приховати інший правочин - договір оренди землі, який суперечить земельному законодавству, оскільки: 1) взявши на себе зобов`язання за договором від 10.08.2018, Зеленогірська ЗОШ розпорядилася спірною земельною ділянкою, визначивши фактичну долю речі (майна), при цьому сторони не вчиняли дій, спрямованих на реальне настання правових наслідків, що зумовлені договором про спільну діяльність; 2) єдиним внеском Зеленогірського ОЗЗСО в спільну діяльність є надання Господарству земельної ділянки в оплатне користування для вирощування сільськогосподарської продукції, а відповідач-2 має право самостійно господарювати на землі, використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, передбаченим державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 206329, тобто відбулася фактична передача спірної земельної ділянки в строкове платне користування ФГ "БММ АГРО-27" (до 01.09.2042), а не в спільне використання, зі встановленням плати за користування земельною ділянкою у визначений строк; 3) право постійного землекористування, яке належить Закладу, не передбачає можливості передачі іншій особі права користування земельною ділянкою, тоді як Зеленогірський ОЗЗСО фактично самоусунувся від права самостійного господарювання на спірній земельній ділянці, надавши це право фермерському господарству; 4) повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, яку за оспорюваним договором було передано в користування відповідачу-2, належать Зеленогірський селищній раді, яка згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником спірної земельної ділянки.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір від 10.08.2018. Відмовлено в задоволенні позову в частині вимоги про зобов`язання ФГ "БММ АГРО-27" звільнити спірну земельну ділянку та повернути її Зеленогірському ОЗЗСО за актом приймання-передачі.

Рішення аргументоване наявністю передбачених статтями 203, 215 ЦК України та статтями 92, 95 ЗК України підстав для визнання недійсним договору від 10.08.2018, оскільки, незважаючи на початкове неприйняття доводів Прокурора про те, що оспорюваний договір є удаваним правочином, вчиненим для приховання договору оренди землі, в подальшому місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що Зеленогірський ОЗЗСО як постійний користувач спірної земельної ділянки не мав права надавати її третім особам (з правами доступу та обробітку), тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, позаяк цим правом наділений лише відповідний орган, уповноважений державою на здійснення цих функцій (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18). Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ФГ "БММ АГРО-27" звільнити спірну земельну ділянку та повернути її Зеленогірському ОЗЗСО І-ІІІ ступенів за актом приймання-передачі, суд першої інстанції виходив з того, що для її задоволення Заклад повинен бути в статусі позивача (аналогічний правовий висновок наведено в пункті 66 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19). Крім того, за договором від 10.08.2018 Господарство отримало лише право користування (доступу, обробітку), а не володіння спірною земельною ділянкою, тому за недоведеності обставин володіння відповідача-2 земельною ділянкою, тобто фактичного панування над річчю або ж юридично забезпеченої можливості такого панування, не може бути задоволена позовна вимога про зобов`язання звільнити її та передати за актом приймання-передачі.

4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 скасовано частково. Відмовлено в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору від 10.08.2018. У решті зазначене рішення залишено без змін.

Постанова мотивована посиланням на положення статей 203, 215, 235, 627, 628, 1130- 1137, 1139 ЦК України, статей 93, 95 ЗК України, статей 13, 15 Закону України "Про оренду землі", статей 13, 14, 46, 86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) оспорюваний договір містить усі належні істотні умови, притаманні саме правочинам про спільну діяльність, оскільки спірна земельна ділянка, яка знаходиться в користуванні відповідача-1, у спільну діяльність орендарю за актом приймання передачі не передавалася, право постійного користування нею не є спільним майном, внеском Зеленогірського ОЗЗСО в спільну діяльність було право доступу до земельної ділянки для спільної діяльності, земельна ділянка з володіння користувача не вибувала, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 2) орендна плата за договором від 10.08.2018 його сторонами не узгоджувалася та не сплачувалася, а відбувався фактичний розподіл результатів спільної діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями про перерахування коштів на розрахунковий рахунок відділу освіти, молоді і спорту Зеленогірської селищної ради із зазначенням призначення платежу: "Оплата 20 % внеску у спільну діяльність згідно із договором від 10.08.2018 року Зеленогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів", та відповідними протоколами розподілу прибутку; 3) перешкоди з боку інших осіб у користуванні Зеленогірською ЗОШ як постійним землекористувачем не встановлюються в цій справі та матеріали справи не містять доказів щодо такого провадження, що, в свою чергу, унеможливлює встановлення обставин, які би свідчили про наявність підстав для звільнення відповідачем-2 спірної земельної ділянки та повернення її відповідачу-1; 4) Прокурор до закінчення підготовчого засідання не подав заяву про зміну підстав позову, в зв`язку з чим під час ухвалення оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, вийшовши за межі підстав позову, визначені позивачем. Отже, місцевий господарський суд, встановивши відсутність підстав для визнання оспорюваного договору удаваним, та, як наслідок недійсним, порушив вимоги процесуального закону, задовольнивши вимогу Прокурора про визнання такого договору недійсним з інших підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права наголошуючи на тому, що: 1) апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статті 235 ЦК України, статей 92, 93, 95, 116, 122, 124 ЗК України, статей 4, 13, 15 Закону України "Про оренду землі", викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 19.06.2019 у справі № 920/22/18, від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21), від 07.12.2022 у справі № 924/11/22; 2) скасовуючи рішення суду першої інстанції з мотивів виходу за межі підстав позову, суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування норми статті 46 ГПК України, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Зеленогірський ОЗЗСО та ФГ "БММ АГРО-27" у спільному відзиві на касаційну скаргу просять закрити касаційне провадження у справі з огляду на те, що висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду в справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 916/508/22 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 28.03.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2023 розгляд касаційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 916/508/22 відкладено на 11.04.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 21.03.2012 на підставі розпорядження Любашівської районної державної адміністрації Одеської області від 09.08.2011 № 386/Ад-2011 Зеленогірській ЗОШ видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 206329 на земельну ділянку площею 48,9000 га, кадастровий номер 5123381400:01:005:0344, розташовану за адресою: Одеська область, Любашівський район, Гвоздавська сільська рада (за межами населеного пункту). Цільове використання (призначення) земельної ділянки - для ведення дослідних і навчальних цілей. Вказаний державний акт зареєстровано за № 512330003000001 в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею.

10. 10.08.2018 між Зеленогірською ЗОШ (сторона-1) і ФГ "БММ АГРО-27" (сторона-2) укладено договір про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство), за умовами пункту 1.1 якого сторони за договором зобов`язуються шляхом об`єднання зусиль та матеріально-технічних ресурсів у рамках чинного законодавства України спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення наступних спільних господарських цілей: надання теоретичних знань та практичних навиків учням у сфері сільського чи підсобного господарства; досягнення дослідних цілей; досягнення спільного результату (цілей) з вирощування та заготівлі сільськогосподарської продукції внаслідок спільного обробітку землі; збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки площею 48,9 га, в тому числі 48,9 га сільськогосподарських угідь, з них 48,9 га ріллі, кадастровий номер 5123381400:01:005:0344, що розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області (далі - Гвоздавська сільрада) та належить стороні-1 на праві постійного користування на підставі державного акта про право постійного користування землею від 21.03.2012 серії ЯЯ № 206329, запобігання її забур`яненню, деградації, ерозії; підвищення врожайності на цій земельній ділянці.

В підпунктах 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1 договору від 10.08.2018 сторони погодили, що для досягнення спільної господарської мети, вказаної в пункті 1.1 договору, сторони здійснюють такі внески:

сторона-1: 1) новітні технології, теоретичні знання, необхідні ресурси для дослідних цілей у сфері обробітку землі, закладення посівів, збору врожаю, переробки сільськогосподарської продукції; 2) право доступу сторони-2 до земельної ділянки площею 48,9 га, у тому числі 48,9 га сільськогосподарських угідь, з них 48,9 га ріллі, кадастровий номер 5123381400:01:005:0344, цільовим призначенням "для ведення дослідних і навчальних цілей", що розташована на території Гвоздавської сільради, з метою її спільного обробітку. При цьому зазначена земельна ділянка та/або речові права на неї у спільну діяльність не передаються, і вона залишається у постійному користуванні сторони-1;

сторона-2: 1) добрива та посівний матеріал, необхідні для досягнення спільного результату (цілей) з вирощування та заготівлі сільськогосподарської продукції внаслідок спільного обробітку землі; 2) особиста трудова участь відповідно до обов`язків, викладених у договорі; 3) ділові зв`язки, необхідні для отримання відповідних дозволів, погоджень та документації для здійснення видів діяльності, вказаних у п. 1.1 договору; 4) новітні технології, навички та вміння з обробітку землі, посівів, збору врожаю, переробки сільгосппродукції.

Відповідно до пункту 2.3 договору від 10.08.2018 сторони домовилися, що частки в спільній власності, яка буде створюватися при виконанні договору, розподіляються таким чином: стороні-1 належить 20 % в спільній власності; стороні-2 належить 80 % в спільній власності.

Згідно з пунктами 3.1, 3.3, 4.1, 4.2 договору від 10.08.2018 сторона-2 відповідно до вимог підпункту 14.1.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) здійснює облік результатів спільної діяльності окремо від обліку господарських результатів сторони-1. Керівництво спільною діяльністю за договором здійснюється стороною-2 на підставі договору. У відносинах із третіми особами повноваження сторони-2 вчиняти правочини від імені обох учасників посвідчується цим договором та окремої довіреності від сторони-1 не потребує. Сторона-1 має право: у весняний та осінній періоди направляти учнів до сторони-2 для отримання практичних навиків у сфері сільського та підсобного господарства за погодженим сторонами графіком, що є додатком до цього договору; у зимовий період направляти учнів до сторони-2 для отримання теоретичних знань у сфері сільського та підсобного господарства за погодженим сторонами графіком, що є додатком до цього договору; за необхідності та/або за окремою домовленістю сторін організовувати весь комплекс заходів для досягнення дослідних цілей; не частіше, ніж один раз в календарний квартал направляти стороні-2 письмові запити з метою отримання інформації щодо стану спільного обробітку землі, ведення бухгалтерського обліку та податкової звітності. Сторона-1 зобов`язана: передати в якості внеску у спільну діяльність право доступу сторони-2 до земельної ділянки площею 48,9 га, у тому числі 48,9 га сільськогосподарських угідь, з них 48,9 га ріллі, кадастровий номер 5123381400:01:005:0344, що розташована на території Гвоздавської сільради, з метою її спільного обробітку; використовувати в спільній діяльності теоретичні знання, необхідні ресурси для дослідних цілей у сфері обробітку землі, закладення посівів, збору врожаю, переробки сільгосппродукції. Сторона-2 зобов`язана: передати внесок у спільну діяльність, передбачений п. 2.1.2 цього договору; використовувати в спільній діяльності новітні технології, навички та вміння з обробітку землі, посівів, збору врожаю, переробки сільгосппродукції, брати особисту трудову участь у спільній діяльності відповідно до обов`язків, викладених у договорі; у весняний та осінній періоди забезпечувати отримання учнями сторони-1 практичних навиків, а у зимовий період - теоретичних знань у сфері сільського та підсобного господарства за погодженими сторонами графіками, що є додатками до цього договору; за необхідності та/або за окремою домовленістю сторін реалізовувати визначений стороною-1 комплекс заходів для досягнення дослідних цілей; надавати письмову відповідь на письмові запити сторони-1 щодо стану здійснення спільного обробітку землі, ведення бухгалтерського обліку та податкової звітності протягом п`яти робочих днів з моменту отримання таких запитів; забезпечити укладання угод (договорів) з третіми особами - підрядними організаціями, іншими виконавцями робіт, постачальниками необхідних матеріалів для здійснення сільськогосподарської діяльності; якщо це буде вимагатися чинним законодавством України, здійснити облік цього договору в податкових органах; вирішувати питання фінансування обробітку, виробництва, транспортування, переробки, зберігання та реалізації продукції, отриманої від виконання умов цього договору.

Пунктами 5.1- 5.4, 5.6 договору від 10.08.2018 передбачено, що покриття витрат і відшкодування збитків при здійсненні спільної діяльності проводиться за рахунок спільного майна і коштів, одержаних в результаті спільної діяльності. При цьому під спільним майном розуміються здійснені за цим договором внески сторін, вирощена\вироблена сільгосппродукція, а також інше майно, створене або придбане сторонами в результаті спільної діяльності. Спільне майно належить сторонам на праві спільної часткової власності. Земельна ділянка, на якій проводиться спільна діяльність, знаходиться на праві постійного користування сторони-1 і підлягає обробітку стороною-2 згідно з призначенням, передбаченим державним актом на право постійного користування та чинним законодавством України. Статус земельної ділянки залишається незмінним на весь період дії цього договору, при цьому земельна ділянка, а також право постійного користування нею не є спільним майном сторін. Всі кошти, одержані від спільної діяльності, використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних затрат; у другу чергу - для придбання матеріальних ресурсів для подальшого виконання договору на наступний фінансовий рік. Прибуток, отриманий в результаті спільної діяльності, розподіляється між сторонами відповідно до частки кожної, визначеної пунктом 2.3 цього договору. Підбиття підсумків діяльності і розподіл результатів спільної діяльності між сторонами здійснюється сторонами щорічно два рази на рік - станом на 01 липня та 01 жовтня. Розподілений прибуток перераховується на рахунок кожної сторони або за домовленістю сторін передається у натуральній формі щорічно два рази на рік - до 10 липня та до 10 жовтня. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.09.2042.

11. Також 10.08.2018 між відповідачами було укладено угоду про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство), за умовами пунктів 1- 4 якої сторони погодили, що частка прибутку, яку щороку отримуватиме сторона-1 за договором від 10.08.2018, має становити суму, що дорівнює 15 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 48,9 га, кадастровий номер 5123381400:01:005:0344, що розташована на території Гвоздавської сільради, збільшену на суму земельного податку, яку сторона-1 має сплатити (сплатила) цього року за вказану земельну ділянку. Для обрахування частки прибутку сторони-1 за договором (із врахуванням умов цієї угоди), сторона-1 зобов`язується надавати стороні-2 актуальні на дату такого обрахування дані щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та суми сплаченого/необхідного для сплати земельного податку за неї. На день підписання цієї угоди нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 1 524 098,60 грн. У разі зміни нормативної грошової оцінки зазначеної у пункті 1 цієї угоди земельної ділянки сторона-1 зобов`язується надати стороні-2 відповідний витяг із новими даними нормативної грошової оцінки, а сторона-2 зобов`язується обрахувати та сплатити стороні-1 її частку прибутку за договором, виходячи з даних такого витягу.

12. 23.08.2018 між Зеленогірською ЗОШ (сторона-1) і ФГ "БММ АГРО-27" (сторона-2) укладено додаткову угоду № 1 до договору від 10.08.2018, за умовами пунктів 1, 2 якої сторони домовилися викласти пункти 5.4 і 5.6 цього договору в такій редакції:

"5.4. Підбиття підсумків діяльності і розподіл результатів спільної діяльності між сторонами здійснюється ними щорічно до 31 грудня поточного року.

5.6. Частка сторони-1 у розподіленому прибутку перераховується стороною-2 на рахунок сторони-1 або за окремою письмовою домовленістю сторін передається стороною-2 стороні-1 у натуральній формі щорічно до 20 лютого року, наступного за звітним (тим, за який здійснюється розподіл результатів спільної діяльності)".

01.08.2019 між Зеленогірським ОЗЗСО та ФГ "БММ АГРО-27" укладено додаткову угоду № 2 до договору від 10.08.2018, згідно з якою в зв`язку зі зміною найменування сторони-1 викладено в новій редакції преамбулу договору.

13. Відповідно до рішення Зеленогірської селищної ради від 23.11.2018 № 222-VII "Про добровільне об`єднання територіальних громад" вирішено об`єднатися територіальним громадам Зеленогірської селищної ради - селища міського типу Зеленогірське, Гвоздавської сільради - сіл Гвоздавка Друга, Василівка, Володимирівка, Гвоздавка Перша, Солтанівка, Чабанівка, Шликареве, Познанської сільської ради - сіл Познанка Перша, Познанка Друга, Ясенівської сільської ради - сіл Ясенове Перше, Ясенове Друге, в Зеленогірську селищну об`єднану територіальну громаду Любашівського району Одеської області з адміністративним центром у смт Зеленогірське. Затверджено План організаційних заходів щодо добровільного об`єднання територіальних громад.

Згідно з пунктами 1, 2 рішення Зеленогірської селищної ради від 18.07.2019 № 11-VII розпочато процедуру реорганізації Гвоздавської сільради шляхом приєднання до Зеленогірської селищної ради. Зеленогірська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Гвоздавської сільради.

Рішенням Зеленогірської селищної ради від 22.08.2019 № 15-VІІ на її території утворено три старостинських округи, зокрема, Гвоздавський старостинський округ № 1 з центром в с. Гвоздавка Друга, що складається із сіл Шликареве, Володимирівка, Чабанівка, Василівка, Солтанівка, Гвоздавка Перша, Гвоздавка Друга.

Відповідно до підпункту 15 пункту 1, підпункту 15 пункту 3 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX "Про утворення та ліквідацію районів" в Одеський області утворено Подільський район (з адміністративним центром у місті Подільську) до складу якого, зокрема, увійшла територія Зеленогірської селищної територіальної громади, а також ліквідовано Любашівський район.

Згідно з пунктом 58 пункту 4 розділу І Закону України від 28.04.2021 № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який набрав чинності 27.05.2021, було доповнено пункт 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України.

Відповідно до підпункту "б" пункту 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України (в редакції Закону України від 28.04.2021 № 1423-IX) з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених законом.

14. 24.12.2019 відповідачами складено протокол № 1 розподілу результатів спільної діяльності за договором від 10.08.2018, в якому зазначено про підтвердження сторонами збору в 2019 році на спірній земельній ділянці за такими характеристиками: озима пшениця в кількості 176 т з погодженою сторонами вартістю 696 801,53 грн.

У пункті 2 цього протоколу вказано, що його підписанням сторони підтверджують те, що відповідно до пункту 2.3 договору від 10.08.2018 частки в спільній власності, яка створена при виконанні договору в 2019 році, розподіляються таким чином: стороні-1 належить 20 % вирощеної сільськогосподарської продукції, що становить 139 360,31 грн; стороні-2 належить 80 % вирощеної сільськогосподарської продукції, що становить 557 441,22 грн.

22.12.2020 відповідачами складено протокол № 2 розподілу результатів спільної діяльності за договором від 10.08.2018, в якому зазначено про підтвердження сторонами збору на спірній земельній ділянці врожаю за такими характеристиками: соняшник у кількості 67,5 т з погодженою сторонами вартістю 989 099,88 грн.

У пункті 2 цього протоколу вказано, що його підписанням сторони підтверджують те, що відповідно до пункту 2.3 договору від 10.08.2018 частки в спільній власності, яка створена при виконанні договору, розподіляються таким чином: стороні-1 належить 20 % вирощеної сільськогосподарської продукції, що становить 197 819,98 грн; стороні-2 належить 80 % вирощеної сільськогосподарської продукції, що становить 791 279,90 грн.

17.12.2021 Закладом і Господарством складено протокол № 3 розподілу результатів спільної діяльності за договором від 10.08.2018, в якому зазначено про підтвердження сторонами збору на спірній земельній ділянці врожаю за такими характеристиками: озима пшениця в кількості 166,26 т з погодженою сторонами вартістю 885 553,96 грн.

У пункті 2 цього протоколу вказано, що його підписанням сторони підтверджують те, що відповідно до пункту 2.3 договору від 10.08.2018 частки в спільній власності, яка створена при виконанні договору, розподіляються таким чином: стороні-1 належить 20 % вирощеної сільськогосподарської продукції, що становить 177 110,79 грн; стороні-2 належить 80 % вирощеної сільськогосподарської продукції, що становить 708 442,69 грн.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень, ФГ "БММ АГРО-27" сплатив на рахунок відділу освіти, молоді і спорту Зеленогірської селищної ради із зазначенням призначення платежу "Оплата 20 % внеску у спільну діяльність згідно із договором від 10.08.2018 року Зеленогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів" такі суми: 57 165 грн - за платіжним дорученням від 06.11.2018 № 11; 19 055 грн - за платіжним дорученням від 13.12.2018 № 1; 19 055 грн - за платіжним дорученням від 25.01.2019 № 6; 19 055 грн - за платіжним дорученням від 26.02.2019 № 16; 19 055 грн - за платіжним дорученням від 03.04.2019 № 17; 19 055 грн - за платіжним дорученням від 28.05.2019 № 37; 38 110 грн - за платіжним дорученням від 13.08.2019 № 70; 57 165 грн - за платіжним дорученням від 20.10.2019 № 104; 38 110 грн - за платіжним дорученням від 20.12.2019 № 136; 38 110 грн - за платіжним дорученням від 07.02.2020 № 151; 20 000 грн - за платіжним дорученням від 20.08.2020 № 254; 25 000 грн - за платіжним дорученням від 19.05.2021 № 22; 33 000 грн - за платіжним дорученням від 21.10.2021 № 87; 135 000 грн - за платіжним дорученням від 29.10.2021 № 103.

15. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка є комунальною власністю з цільовим призначенням: 01.09. Для дослідних і навчальних цілей, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.07.2021 № 265175256 вбачається, що 06.07.2021 на підставі договору від 10.08.2018 внесено запис № 4290918 про реєстрацію іншого речового права - про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників. Розподілений прибуток перераховується на рахунок або передається у натуральній формі щорічно два рази на рік - до 10 липня та до 10 жовтня.

Також у вказаному витягу зазначено додаткові відомості про інші речові права: спільні господарські цілі: надання теоретичних знань та практичних навичок учнями у сфері сільського чи підсобного господарства; досягнення дослідних цілей; досягнення спільного результату (цілей) з вирощування та заготівлі сільськогосподарської продукції внаслідок спільного обробітку землі; підвищення врожайності на цій земельній ділянці. Сторони за договором від 10.08.2018 зобов`язуються спільно діяти для досягнення господарських цілей на зазначеній земельній ділянці.

З витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки вбачається, що станом на 13.01.2022 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 1 524 060,47 грн.

16. Рішенням Зеленогірської селищної ради від 25.11.2021 № 992-VІІІ було створено тимчасову контрольну комісію для проведення перевірки цільового використання та можливих порушень при користуванні спірною земельною ділянкою, за наслідками якої вказаною комісією було встановлено факт використання земельної ділянки з порушеннями статей 96, 116 та пунктів "а", "б" частини 1 статті 211 ЗК України і частини 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі", що підтверджується листом Зеленогірського селищного голови від 28.01.2022 № 42/02-09, адресованим на ім`я керівника Любашівської окружної прокуратури.

17. 03.06.2022 між Зеленогірським ОЗЗСО та ФГ "БММ АГРО-27" укладено угоду про визнання нечинною (недійсною) угоди про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018, за умовами пунктів 1- 3 якої сторони підписанням цієї угоди визнають нечинною (недійсною) угоду про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) б/н від 10.08.2018, оскільки при підписанні вказаної угоди сторони помилилися щодо обставин, які мають істотне значення, - правової природи угоди, а також прав та обов`язків сторін за нею. Суть помилки сторін при підписанні угоди полягала в тому, що визначений в ній розмір частки прибутку сторони-1 не узгоджується з правовою природою та умовами договору від 10.08.2018 щодо частки прибутку, яку щороку отримуватиме сторона-1 в результаті спільної діяльності. Угода про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) б/н від 10.08.2018 ніколи ними не виконувалася і не виконуватиметься надалі. Натомість сторони визнають, що єдиною чинною та діючою наразі підставою їхньої спільної діяльності був, залишається та залишатиметься до його припинення (розірвання) договір від 10.08.2018, який сторони неухильно виконували та дотримувалися його положень з дати підписання і до цього часу. Сторони домовилися, що угода про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) б/н від 10.08.2018 є нечинною (недійсною) з моменту її вчинення, а саме з 10.08.2018. З огляду на це угода не породжує жодних прав та обов`язків сторін, а також не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з її нечинністю (недійсністю).

Позиція Верховного Суду

18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

19. Звертаючись з цим позовом, Прокурор зазначив, що оспорюваний договір є удаваним правочином, оскільки вчинений відповідачами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору оренди земельної ділянки комунальної власності, що наразі перебуває в постійному користуванні Зеленогірського ОЗЗСО на підставі державного акта на постійне користування землею від 21.03.2012 серії ЯЯ № 206329, позаяк, взявши на себе зобов`язання за договором від 10.08.2018, Зеленогірська ЗОШ розпорядилася спірною земельною ділянкою, визначивши фактичну долю речі (майна), при цьому сторони не вчиняли дій, спрямованих на реальне настання правових наслідків, що зумовлені договором про спільну діяльність.

20. В основу оскаржуваного рішення про часткове задоволення позову покладено висновок місцевого господарського суду про недоведеність в оспорюваному договорі ознак договору оренди землі, оскільки договір від 10.08.2018 не передбачає передачу відповідачем-1 земельної ділянки в оплатне користування ФГ "БММ АГРО-27", проте в підсумку суд встановив наявність підстав для визнання вказаного договору недійсним як укладеного з порушенням вимог статей 92, 95 ЗК України, оскільки Зеленогірська ЗОШ, будучи постійним користувачем спірної земельної ділянки, не мала права надавати її третім особам (з правами доступу та обробітку), тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, позаяк цим правом наділений лише відповідний орган, уповноважений державою на здійснення цих функцій (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18).

Разом з тим відмова суду першої інстанції в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ФГ "БММ АГРО-27" звільнити спірну земельну ділянку та повернути її Зеленогірському ОЗЗСО за актом приймання-передачі мотивована тим, що для її задоволення Заклад (відповідач-1) повинен бути в статусі позивача (аналогічний правовий висновок наведено в пункті 66 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19), а також відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження фактичної передачі вказаної земельної ділянки у володіння відповідача-2 за актом приймання-передачі.

В свою чергу, в основу оскаржуваної постанови покладено виключно висновок апеляційного суду про допущене судом першої інстанції процесуальне порушення, яке полягає у неправомірному виході суду за межі підстав позову, визначених позивачем, позаяк Прокурор до закінчення підготовчого засідання не подавав заяву про зміну підстав позову, а місцевий господарський суд, спочатку встановивши відсутність підстав для визнання оспорюваного договору удаваним правочином, у подальшому визнав договір від 10.08.2018 недійсним з інших підстав.

21. Колегія суддів вважає необґрунтованим зазначений висновок суду апеляційної інстанції та водночас погоджується з твердженням скаржника про неврахування апеляційним судом як висновків щодо застосування положень статті 235 ЦК України, статей 92, 93, 95, 116, 122, 124 ЗК України, статей 4, 13, 15 Закону України "Про оренду землі", викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 19.06.2019 у справі № 920/22/18, від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21), від 07.12.2022 у справі № 924/11/22, так і висновку щодо застосування норми статті 46 ГПК України, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, з огляду на таке.

22. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору. При цьому розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Наведеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду повністю спростовується висновок апеляційного суду про неврахування укладеної між відповідачами угоди про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 як такої, що визнана нечинною (недійсною) самими ж відповідачами згідно з угодою від 03.06.2022 та до цього не була зареєстрована в установленому законом порядку.

Колегія суддів зауважує, що чинне цивільне законодавство (статті 210, 1130- 1132 ЦК України) та Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" як станом на 10.08.2018, так і наразі не містять вимог щодо обов`язкової державної реєстрації договору про спільну діяльність (простого товариства), а також не допускають визнання недійсним правочину, в тому числі вчиненого під впливом помилки, інакше, ніж за рішенням суду (статті 204, 215, 229 ЦК України).

23. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 235 ЦК України удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Правова конструкція статті 235 ЦК України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести: для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

24. Статтею 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до частини 2 статті 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

25. Водночас договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

За змістом положень частин 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

26. Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

27. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваних договорів, встановити фактичні правовідносин, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права. Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину. Тобто відсутність у спірних правочинах чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди, про яку зазначає суд апеляційної інстанції, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування (аналогічні висновки сформульовано в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21), від 07.12.2022 у справі № 924/11/22).

28. Відповідно до частини 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Положеннями частин 1, 8 статті 93 ЗК України (в редакції, чинній станом на 10.08.2018) визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Згідно з частиною 1 статті 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

29. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

30. В постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, на які цілком правомірно послався суд першої інстанції на обґрунтування підстав визнання недійсним оспорюваного правочину, сформульовано такий правовий висновок:

"Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (відповідач-1) надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій".

Отже, положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, в тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду) чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений саме відповідний орган (у цьому випадку орган місцевого самоврядування), уповноважений державою на здійснення таких функцій.

31. Враховуючи наведений вище правовий висновок, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що на порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суд апеляційної інстанції не спростував висновок суду першої інстанції про доведеність підстав для визнання недійсним договору від 10.08.2018 як укладеного відповідачами з порушенням вимог статей 92, 95 ЗК України.

32. Разом з тим, розглядаючи правовідносини, які виникли між відповідачами, та помилково відхиляючи аргументи скаржника про недоведеність в оспорюваному договорі ознак удаваного правочину, під яким сторони приховали договір оренди землі, суди першої та апеляційної інстанцій на порушення вимог статей 86, 269 ГПК України не спростували тих обставин, що з матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено визнання недійсним пункту 1 угоди про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018, за змістом якого частка прибутку, яку щороку за договором від 10.08.2018 отримуватиме Зеленогірська ЗОШ, має становити суму, що дорівнює 15 % від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, що фактично є орендною платою за право користування земельною ділянкою з метою вирощування сільськогосподарської продукції, розмір якої (орендної плати) в силу вимог пункту 288.5 статті 288 ПК України залежить від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (див. також пункт 22 цієї постанови).

Таким чином, між відповідачами виникли відносини з передачі в оплатне користування земельної ділянки комунальної власності, метою яких є отримання Господарством прибутку від врожаю сільськогосподарських культур, які там вирощуються, а умови оспорюваного правочину свідчать про те, що між відповідачами фактично укладено договір оренди земельної ділянки, а тому до нього слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

Схожі висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин.

33. Верховний Суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання ФГ "БММ АГРО-27" звільнити спірну земельну ділянку та повернути її Зеленогірському ОЗЗСО за актом приймання-передачі, що зумовлено тим, що для задоволення такої вимоги Заклад (відповідач-1) повинен бути в статусі позивача, а також відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження попередньої фактичної передачі вказаної земельної ділянки у володіння відповідача-2 за актом приймання-передачі.

При цьому суд першої інстанції на підставі частини 4 статті 236 ГПК України правомірно керувався правовим висновком, викладеним в пункті 66 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від якого (висновку) колегія суддів не вбачає жодних підстав відступати.

34. Натомість скаржник не навів як належного обґрунтування того, яким чином буде відновлено порушене право комунальної власності Зеленогірської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Зеленогірської селищної ради (позивача) внаслідок повернення спірної земельної ділянки відповідачу-1 як стороні оспорюваного правочину, так і не довів, що такий спосіб захисту є ефективним у спірних правовідносинах.

Схожий висновок про відмову в задоволенні позовної вимоги про звільнення земельної ділянки з мотивів неправильного обрання прокурором способу захисту, який не містить у собі вимоги про задоволення прав та інтересів позивача, що є не передбаченою законом формою втручання у господарські відносини, викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, на яку одночасно послалися як суд першої інстанції при вирішенні спору, так і скаржник на обґрунтування своїх заперечень.

35. Разом з тим Верховний Суд вважає необґрунтованим покладений в основу оскаржуваної постанови висновок про допущене судом першої інстанції процесуальне порушення шляхом неправомірного виходу за межі підстав позову, визначених позивачем, позаяк Прокурор до закінчення підготовчого засідання не подавав заяву про зміну підстав позову, а місцевий господарський суд, спочатку встановивши відсутність підстав для визнання оспорюваного договору удаваним правочином, у подальшому визнав договір від 10.08.2018 недійсним з інших підстав, з огляду на таке.

36. Відповідно до вимог частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

37. Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов`язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

38. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (такий висновок викладено в пунктах 7.42, 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, на який послався скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (такий висновок викладено в пунктах 85, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, на який послався скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження).

39. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування норми статті 46 ГПК України, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, оскільки з матеріалів справи чітко вбачається, що суд першої інстанції розглянув справу та вирішив спір у межах визначених Прокурором предмета та підстав позову, зокрема, з урахуванням тих обставин, що положення земельного законодавства (статті 92, 93, 95 ЗК України) не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися земельною ділянкою державної чи комунальної власності, в тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду) чи в спільну діяльність, оскільки таким правом наділений саме відповідний орган (в цьому випадку Зеленогірська селищна рада), уповноважений державою на здійснення таких функцій.

При цьому на обґрунтування позовних вимог Прокурор також посилався на укладення відповідачами оспорюваного договору з порушенням положень статей 92, 93, 95 ЗК України.

40. Водночас касаційна інстанція не бере до уваги посилання суду апеляційної інстанції на висновки щодо застосування норми статті 46 ГПК України, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 923/565/18 та від 29.09.2022 у справі № 916/2731/21, оскільки відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

41. За таких обставин колегія суддів вважає, що наразі під час касаційного перегляду постанови в цій справі врахуванню підлягає остання правова позиція щодо застосування норми статті 46 ГПК України, яку (правову позицію) сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, чим спростовується висновок апеляційного суду про вихід суду першої інстанції за межі підстав позову, який (висновок) ґрунтується на врахуванні нерелевантної попередньої правової позиції, викладеної в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 923/565/18.

42. Крім того, пункти 8.21, 8.22 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 916/2731/21 якраз свідчать про врахування судом касаційної інстанції правового висновку щодо необхідності застосування судом при вирішенні спору принципу jura novit curia ("суд знає закони"), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

43. Враховуючи наведені вище правові висновки, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що на порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суд апеляційної інстанції не спростував висновок суду першої інстанції про доведеність підстав для визнання недійсним договору від 10.08.2018 як укладеного відповідачами з порушенням вимог статей 92, 93, 95 ЗК України.

44. Наведене свідчить про необхідність скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі законного та обґрунтованого рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним договору від 10.08.2018 з мотивів, викладених у пункті 32 цієї постанови.

Адже, враховуючи вимоги частини 2 статті 309 ГПК України, за змістом якої не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для скасування правильного по суті рішення (в частині вимоги про визнання недійсним договору від 10.08.2018) з одних лише формальних міркувань, позаяк саме по собі помилкове посилання суду першої інстанції на недоведеність удаваності оспорюваного правочину в цілому не вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення про задоволення позову в цій частині.

45. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки апеляційний суд не врахував як висновків щодо застосування положень статті 235 ЦК України, статей 92, 93, 95, 116, 122, 124 ЗК України, статей 4, 13, 15 Закону України "Про оренду землі", викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 19.06.2019 у справі № 920/22/18, від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21), від 07.12.2022 у справі № 924/11/22, так і висновку щодо застосування норми процесуального права (статті 46 ГПК України), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, як наслідок, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову в повному обсязі є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

46. З огляду на те, що при вирішенні цього спору судом першої інстанції достовірно встановлено, а судом апеляційної інстанції не спростовано наявність передбачених статтями 203, 215 ЦК України та статтями 92, 95 ЗК України підстав для визнання недійсним договору від 10.08.2018, який до того ж є удаваним правочином, під яким відповідачі насправді приховали договір оренди земельної ділянки комунальної власності, то колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково - оскаржувану постанову скасувати і залишити в силі законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

47. З огляду на наведені раніше висновки Верховний Суд відхиляє доводи відповідачів, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

49. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов помилкового висновку про необґрунтованість усіх заявлених позовних вимог.

50. Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову повністю не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову (в частині визнання недійсним договору від 10.08.2018) з мотивів, наведених у цій постанові.

Розподіл судових витрат

51. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, Верховний Суд, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, вбачає підстави для пропорційного розподілу судових витрат у виді судового збору в сумі 4962 грн, сплаченого Одеською обласною прокуратурою за подання касаційної скарги, шляхом покладання на обох відповідачів обов`язку з відшкодування витрат скаржника, які (витрати) понесено у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 916/508/22 скасувати.

Рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 у справі № 916/508/22 залишити в силі.

Стягнути з Зеленогірського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Зеленогірської селищної ради на користь Одеської обласної прокуратури 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Стягнути з Фермерського господарства "БММ АГРО-27" на користь Одеської обласної прокуратури 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай