Постанова

від 22.11.2022 по справі 927/878/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2022 р. Справа№ 927/878/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державного підприємства "Чернігівторф"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2021 (повний текст складено 06.12.2021)

у справі № 927/878/21 (суддя Фесюра М.В.)

за позовом Державного підприємства "Чернігівторф"

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області

2. Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області

про тлумачення умов договору оренди,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Державне підприємство "Чернігівторф" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Чернігівської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - відповідач 1) та Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (далі - відповідач 2), в якому просило здійснити тлумачення змісту п. 8 Договору оренди землі №86/57- 17-ДО від 02.03.2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем 1, встановивши наступний строк дії Договору: договір укладено на строк дії спеціального дозволу на користування надрами до 5 березня 2037 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу 05.03.1997 був виданий спеціальний дозвіл на користування надрами щодо видобування торфу на родовище "Гнилуське" зі строком дії до 05.03.2017 і у 2016 році позивач розпочав процедуру продовження дозволу, однак лише 16.03.2018 було видано наказ про продовження строку дії дозволу на 20 років до 05.03.2037.

В період підготовки до продовження дозволу був укладений договір оренди землі від 02.03.2017, у пункті 8 якого зазначено, що договір укладено на строк дії спеціального дозволу на користування надрами до 05.03.2017 року. Позивач вважає, що у зв`язку із продовженням строку дії дозволу продовжився і строк дії договору до 05.03.2037, однак відповідач 1 при розгляді іншої справи посилався на припинення договору у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено, також позивач не може змінити цільове призначення земельної ділянки через наявну невизначеність у положеннях договору, а з 27.09.2018 спірна земельна ділянка була передана у комунальну власність Гончарівської селищної об`єднаної територіальної громади, відповідно до відповідача 2 перейшли всі права та обов`язки орендодавця, і який відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24 листопада 2021 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство "Чернігівторф" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом невірно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки між сторонами існують розбіжності в тлумаченні умов договору, а саме: він діє протягом дії спеціального дозволу на користування надрами (до 05.03.2037) чи до 05.03.2017, тому є помилковий висновок суду про те, що заявлена вимога є вимогою про встановлення юридичного факту, також суд невірно визначив факт відсутності спору між позивачем і відповідачами, оскільки такий спір існує, а позивачем обрано правильний і ефективний спосіб захисту свого права.

Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвали суду про відкриття апеляційне провадження на поштові адреси та подальших ухвал суду на повідомлені офіційний адреси електронної пошти та через систему "Електронний суд".

Ураховуючи положення статей 202, 270 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, з огляду на обізнаність сторін про розгляд справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, і участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25 серпня 2016 року було ДНВП "Геоінформ України" було затверджено експертний висновок №40-2016 з проведення геологічної експертизи з метою продовження дії спеціального дозволу від 05 березня 1997 року №813, наданого на користування надрами з метою видобування торфу Гнилуського родовища, розташованого в Чернігівському та Козелецькому районах Чернігівської області, яким було рекомендовано продовжити дію спеціального дозволу, наданого ДП "Чернігівторф" з метою видобування торфу.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 24.02.2017 було затверджено ДП "Чернігівторф" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності зі зміною її цільового призначення в оренду ля розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами на території Смолинської сільської ради Чернігівської області та вирішено надати в оренду позивачу земельну ділянку площею 275,3430 га на строк дії спеціального дозволу на користування надрами до 05.03.2017.

02.03.2017 року між ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, як орендодавцем, та ДП "Чернігівторф", та орендарем, було укладено договір оренди №86/57/17-ДО (далі - Договір), за яким позивачу надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 7425588500:09:000:3026, площею 275,343 га, що знаходиться на території Смолинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Предметом договору оренди є строкове платне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності зі зміною її цільового призначення в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

Згідно пункту 8 Договору такий Договір укладено на строк дії спеціального дозволу на користування надрами до 05.03.2017 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 33 Договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується в судовому порядку.

По акту прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) від 03.03.2017 земельна ділянка була передана позивачу.

16.03.2018 Державною службою геології та надр України було видано наказ №93 про продовження строку дії дозволу № 813 строк дії спеціальних дозволів на користування надрами для ДП "Чернігівторф" на Гнилуському родовищі на 20 років. Наказом Державної служби геології та надр України №129 від 20.04.2018 у зв`язку із наявністю підстав для продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами та враховуючи пропозиції Комісії з питань надрокористування (протокол від 15.03.2018 № 4/2018) прийнято рішення внести зміни до пп. 3 п. 17 в тому числі і для ДП "Чернігівторф", внаслідок чого, як стверджує позивач, строк дії Дозволу №813 продовжено до 05.03.2037.

Листом від 29.06.2021 ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило позивачу, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425588500:09:000:3026, площею 275,343, га відноситься до земель комунальної власності.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка передана до комунальної власності Гончарівської селищної об`єднаної територіальної громади згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.09.2018, зареєстровано право оренди за ДП "Чергігівторф" зі строком дії 05.03.2017.

Також у Інформації зазначено, що попереднім орендарем був ОСОБА_1 , право оренди якого було припинено на підставі рішення Чернігівського районного суду від 06.03.2015 у справі №748/2481/14-ц, яким визнано недійсним договір оренди землі від 06.03.2014 та скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з підстав, що вона відноситься до земель водного фонду (розміщена система каналів та знаходиться у межах торфородовища "Гнилуське").

Рішенням Гончарівської селищної ради від 08.07.2021 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування.

Враховуючи наведене, позивач стверджує, що положення п. 8 Договору оренди містить невизначеність щодо реального строку дії договору, яка полягає у двозначності можливого тлумачення строку, а саме, у першому випадку дію договору можна тлумачити як такого, що його укладено на строк дії спеціального дозволу на користування надрами, а в другому випадку на строк до 05.03.2017 з можливістю продовження дії Договору оренди за ініціативою Орендаря шляхом направлення Орендодавцю письмового повідомлення, не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору.

Однак, у другому випадку, враховуючи дату укладення Договору оренди - 02.03.2017 року, орендар не має можливості скористатися правом продовження дії договору, яке неможливо реалізувати з огляду на його припинення 05.03.2017, що наступило через 3 дні після його укладення.

На підтвердження вказаних доводів позивач посилається на Висновок науково-практичної експертизи від 20.07.2021, складений Старшим науковим співробітником Інституту держави і права ім.В.М. Корецького Національної академії наук України Венецькою М.В.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив розтлумачити зміст пункту 8 Договору наступним чином: договір укладено на строк дії спеціального дозволу на користування надрами до 5 березня 2037 року.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачами, позовна вимога є вимогою про встановлення юридичного факту у вигляді визнання договору діючим шляхом встановлення судом строку його дії, а підтвердження (визнання) чи, навпаки, непідтвердження факту в такому випадку шляхом тлумачення не є належним способом судового захисту прав та/або законних інтересів.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору оренди землі №86/57- 17-ДО від 02.03.2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем 1, правонаступником якого у спірних правовідносинах з 27.09.2018 став відповідач 2, після передачі земельної ділянки у комунальну власність.

Предметом розгляду даного спору є вимога позивача розтлумачити пункт 8 договору наступним чином "договір укладено на строк дії спеціального дозволу на користування надрами до 5 березня 2037 року", оскільки фактичний зміст вказаного пункту, яким строк встановлено до 05.03.2017, не відповідає волі позивача при укладанні договору.

Положеннями ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес; порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково; при оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи; отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За приписами ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто, мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Обґрунтування та доведення порушення своїх прав/законних інтересів здійснюється особою, яка звертається до суду та вказує про їх порушення, саме в контексті предмета та підстав позову.

При цьому, вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Частина 1 ст. 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 ЦК України.

У частинах 3, 4 ст.213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення:

- перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів;

- другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні;

- третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: а) мети правочину; б) змісту попередніх переговорів; в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою); г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення;

У разі, якщо ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору щодо порядку проведення розрахунку, потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).

Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, від 24.06.2021 у справі №910/16328/19, від 23.12.2021 у справі №910/17027/20, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 тощо.

Правочин тлумачиться судом при розгляді спору. Тобто, суд наділений повноваженнями вирішувати вказані вимоги лише тоді, коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони.

Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. На вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов.

Метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частини у способи, передбачені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Тлумачення не може створювати нових умов, тільки роз`яснювати вже існуючі умови договору.

При цьому, підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює наявні умови угоди.

При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

Вказану правову позицію висловлено у постановах Верховного суду від 16.04.2019 у справі №916/1171/18., від 09.07.2020 у справі №922/404/19.

Наявність суперечностей з приводу розуміння умов договору передбачає, що кожна з його сторін дотримується свого розуміння спірної умови договору, посилаючись на це під час домовленості і в судовому процесі як на підставу своїх вимог та заперечень.

Предметом Договору відповідно до п.1 є розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

Позивачем отримано вказану у Договорі земельну ділянку на підставі акту прийому-передачі об`єкта оренди від 03.03.2017 (а.с. 33).

Наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 24.02.2017, яким затверджено позивачу проект землеустрою відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності також містить зазначення мети Договору - надання в оренду ДП "Чернігівторф" земельної ділянки площею 275,3430 га (кадастровий номер 7425588500 09:000:3026) для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користування надрами із земель сільськогосподарського призначення державної власності в оренду на строк дії спеціального дозволу на користування кадрами до 05.03.2017.

Однак, матеріали справи не містять доказів розміщення позивачем на вказаній земельній ділянці основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, як і не надано позивачем доказів, що земельна ділянка надавалась йому саме для видобутку корисних копалин.

Рішенням Гончарівської селищної ради від 08.07.2021 відмовлено ДП "Чернігівторф" у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування (11.01) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд пiдприємствами, пов`язані що користуванням надрами площею 3 275,3430 га (кадастровий номер: 7425588500:09:000:3026) території Гончарівської селищної ради на території Чернігівського району Чернігівської області.

Зміст вказаного рішення не вказує на заперечення Гончарівської селищної ради про відмову в отриманні позивачем такої земельної в оренду.

Позивачем також не надано документів, які б підтверджували заперечення Гончарівської селищної ради щодо строку дії Договору оренди.

Недоведеність порушення прав позивача оспорюваним договором є достатньою і самостійною підставою для відмови в позові.

Крім цього, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).

Позивач заявив вимогу про тлумачення пункту договору, хоча фактично він просить змінити зазначений у договорі строк дії - до 05.03.2017 на інший - до 05.03.2037, проте пунктом 33 Договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується в судовому порядку.

Таким чином, належним і ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є зміна умов договору у порядку, який передбачений чинним законодавством та умовами договору.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога за своєю правовою природою є вимогою про визнання (встановлення) юридичного факту (тобто факту, який має юридичне значення), у вигляді визнання договору діючим шляхом встановлення судом строку його дії, а підтвердження (визнання) чи, навпаки, не підтвердження факту в такому випадку шляхом тлумачення не є належним способом судового захисту прав та/або законних інтересів і не може здійснюватися в обраний позивачем спосіб як результат розгляду відповідної позовної вимоги, що також є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Чернігівторф" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 24листопада 2021 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.12.2022.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук