Постанова

від 22.11.2022 по справі 910/7006/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2022 р. Справа№ 910/7006/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Хоменка В.О. за ордером;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: не з`явився;

від третьої особи 4: Мазура С.В. за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-партнер"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 (повний текст складено 25.07.2022)

у справі № 910/7006/20 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-партнер"

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк"

2. Приватне акціонерне товариство "Таскомбанк"

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Консалтінг Плюс"

4. Товариство з обмеженою відповідальності "Бізнес Сіті Солюшнс"

про визнання протиправними дії,

УСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДБК-партнер" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, відповідач) про визнання протиправними дій останнього щодо укладення договорів від 23.06.2017 про передачу частини активів та зобов`язань Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (далі - третя особа 1) на користь Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" (далі - третя особа 2).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач мав рахунки в ПАТ "Діамантбанк", на яких були розміщені кошти та зазнав збитків внаслідок невиконання банком своїх зобов`язань. Після віднесення ПАТ "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних вимоги ТОВ "ДБК-партнер" були акцептовані в сумі 5 186 683,58 грн та віднесені до сьомої черги погашення вимог кредиторів банку. Частина активів ПАТ "Діамантбанк" була передана приймаючому банку ПАТ "Таскомбанк" з порушенням процедури, визначеної Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема: конкурс було оголошено без наявності плану врегулювання; договори були укладені на стадії процедури ліквідації, а не на стадії тимчасової адміністрації; не було дотримано Методику оцінки активів банку. Внаслідок цих дій значно зменшилася сума активів неплатоспроможного банку, за рахунок яких можливе задоволення вимог позивача, що свідчить про порушення його прав.

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти його задоволення, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт порушення його прав оскаржуваними діями відповідача, оскільки задоволення вимог кредиторів триває; відповідачем була дотримана процедура передачі активів приймаючому банку, а позивач фактично вимагає позбавити приймаючий банк прав на передане йому майно (активи).

Третя особа 1 у письмових поясненнях заперечила проти позову, посилаючись на те, що дії Фонду були правомірними, а позивачем не доведено факту порушення його прав.

Третя особа 2 у письмових поясненнях заперечила проти позову, посилаючись на те, що ПАТ "Таскомбанк", прийнявши зобов`язання щодо повернення грошових коштів вкладникам, прийняв у власність активи неплатоспроможного банку у такій самій вартості; договори укладені до початку процедури ліквідації банку і за наявності позитивного висновку НБУ; оцінка майна була здійснена на підставі висновків незалежних суб`єктів оціночної діяльності; права позивача не порушені, оскільки процедура ліквідації ПАТ "Таскомбанк" не завершена, а черговість задоволення вимог позивача ще не настала.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції були залучені в якості третіх осіб ТОВ "Юніверсал Консалтінг Плюс" (далі - третя особа 3) та ТОВ"Бізнес Сіті Солюшнс" (далі - третя особа 3), які придбали у ПАТ "Таскомбанк" окремі нежитлові будівлі, передані за договорами від 23.06.2017.

Третя особа 3 у письмових поясненнях вважала, що права позивача не порушені, оскільки триває задоволення акцептованих вимог кредиторів.

Третя особа 4 у письмових поясненнях вважала, що оскаржувані дії відповідача були правомірними, а права позивача не порушені, оскільки і станом на 14.12.2021 вже було розпочато задоволення вимог кредиторів сьомої черги, до яких входить позивач.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 липня 2022 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДБК-партнер" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач не оспорює 52 договори, які були укладені між третіми особами 1 і 2, а спір виник виключно щодо допущених відповідачем процедурних порушень при проведенні конкурсу; активів, які залишилися в розпорядженні ПАТ "Діамантбанк", недостатньо для задоволення вимог кредиторів сьомої черги, а їх вартість складає лише близько 2% від загального розміру акцептованих вимог кредиторів сьомої черги, тому оскаржуваними діями порушуються права позивача; протиправні дії відповідача полягають в допущенних порушеннях здійснення певної послідовності дій при проведенні конкурсу з метою виведення неплатоспроможного банку з ринку; судом не надано оцінки всім доводам позивача щодо допущених відповідачем порушень.

Третя особа 3 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що права позивача не порушені, оскільки триває процедура ліквідації ПАТ "Діамантбанк"; позивачем не доведено факту завдання йому шкоди, а його доводи ґрунтуються припущеннями; на період квітня-травня 2017 року лише ПАТ "Таскомбанк" було попередньо кваліфіковане на участь у процедурі виведення неплатоспроможного банку в якості попереднього банку; відповідачем не було порушено встановлену процедуру проведення конкурсу. Також вказав попередній розрахунок судових витрат - 25205,00 грн, докази понесення яких подасть протягом 5 днів після прийняття постанови.

Третя особа 4 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що права позивача не порушені, оскільки триває процедура ліквідації ПАТ "Діамантбанк"; позивачем не вказано, яким чином визнання дій протиправними вплине на припинення порушення його права і сприяти тому, що належні йому кошти будуть повернуті; відсутні протиправні дії Фонду під час виведення з ринку неплатоспроможного банку. Також вказав попередній розрахунок судових витрат - 25000,00 грн, докази понесення яких подасть протягом 5 днів після прийняття постанови.

Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду через систему "Електронний суд" (відповідачу) та на офіційні адреси електронної пошти (позивач і треті особи).

Ураховуючи положення статей 202, 270 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, з огляду на обізнаність сторін про розгляд справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, і участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників відповідача і третіх осіб 1-3.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник третьої особи 4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача і третьої особи 4, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДБК-партнер" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (банк) було укладено договір банківського рахунку №14-03-05-000168, відповідно до якого банк зобов`язався відкрити клієнту рахунок № НОМЕР_1 для розміщення коштів.

24.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДБК-партнер" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (банк) було укладено договір банківського рахунку (депозиту) "Раціональний" №16798.001, відповідно до якого банк зобов`язався відкрити клієнту рахунок НОМЕР_2 для розміщення вкладником банківського вкладу.

За доводами позивача, станом на момент звернення з позовом до суду сума коштів ТОВ "ДБК-партнер", яка розміщена на рахунках у ПАТ "Діамантбанк" становить 5 186 683,58 грн.

Рішенням правління Національного банку України від 24.04.2017 року №264-рш/БТ ПАТ "Діамантбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних відповідно до вимог статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

На підставі цього рішення, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 24.04.2017 року №1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно із цим рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ "Діамантбанк" із ринку шляхом запровадженням у ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць із 17:00 год. 24.04.2017 до 23.05.2017 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Діамантбанк", визначені статтями 37- 39 Закону України № 4452-VI, начальникові відділу моніторингу операцій проблемних банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Фонду Старцевій Т.В. строком до 23.05.2017 включно.

28.04.2017 року на сайті Фонду розміщено оголошення про початок відкритого конкурсу серед попередньо кваліфікованих осіб, зацікавлених взяти участь у виведенні з ринку неплатоспроможного банку ПАТ "Діамантбанк" у способи, передбачені пунктами 2 та 3 частини другої статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того, на сайті Фонду були розміщені Умови відкритого конкурсу серед попередньо кваліфікованих осіб, зацікавлених взяти участь у виведенні з ринку неплатоспроможного банку ПАТ "Діамантбанк" у способи, передбачені пунктами 2 та 3 частини другої статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", затверджені рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.04.2017 року №1741; 17.05.2017 року внесено зміни до цих Умов.

04.05.2017 року Фондом було оголошено конкурс із замовлення послуги щодо проведення незалежної оцінки активів ПАТ "Діамантбанк", про що повідомлено учасникам електронним повідомленням №048-9365/17, а оцінка була проведена ТОВ "Некос" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №16750/14 від 5.08.2014) на підставі укладених із ПАТ "Діамантбанк" протягом травня 2017 року договорів.

23.05.2017 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування №2074 затверджено план врегулювання, до якого рішенням від 22.06.2017 року внесено зміни.

23.05.2017 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 2075 "Про продовження строку тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Діамантбанк", при цьому строк тимчасової адміністрації у неплатоспроможному ПАТ "Діамантбанк" продовжено на один місяць із 24.05.2017 по 23.06.2017 (включно). Також продовжено строк повноважень Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Діамантбанк" Старцевої Т.В. на один місяць із 24.05.2017 до 23.06.2017 (включно).

За результатами відкритого конкурсу серед попередньо кваліфікованих осіб, зацікавлених взяти участь у виведенні з ринку ПАТ "Діамантбанк" визначено переможця та обрано найменш витратний спосіб виведення з ринку ПАТ "Діамантбанк" - відчуження частини активів і зобов`язань на користь приймаючого банку із подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку.

Єдиним учасником конкурсу та його переможцем стало ПАТ "Таскомбанк" і станом на 13.06.2017 було отримано позитивний висновок Національного банку України щодо його, як приймаючого банку, фінансового стану та спроможності виконати зобов`язання перед вкладниками та кредиторами неплатоспроможного банку.

22.06.2017 року рішенням Національного банку України №394-рш відкликано ліцензію ПАТ "Діамантбанк" та вирішено ліквідувати банк.

23.06.2017 року було укладено договір про передачу приймаючому банку ПАТ "Таскомбанк" активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, відповідно до якого ПАТ "Таскомбанк" приймало гарантовані зобов`язання на суму 1 128 378 825 грн., активи, перелічені в реєстрі основних засобів на суму 5 924 207,00 грн., права вимоги на суму 6 730 000,00 грн., активи та права вимоги, зазначені в п. 9.12. договору.

На виконання рішення НБУ від 22.06.2017 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23.06.2017 № 2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Відповідно до зазначеного рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Діамантбанк" із 24.06.2017 по 23.06.2019 включно, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Тімоніна О.О. Уповноваженою особою Фонду та делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПАТ "Діамантбанк", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47- 52, 521, 53 Закону України №4452-VI, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних із реалізацією активів банку, у порядку, визначеному Законом України №4452-VI, крім повноважень у частині організації реалізації активів банку, строком на два роки, з 24.06.2017 по 23.06.2019 включно.

Згідно довідки №591/38л від 26.03.2018 року ПАТ "Діамантбанк" вимоги ТОВ "ДБК-партнер" акцептовані в сумі 5 186 683,58 грн. та віднесені до сьомої черги погашення акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк".

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вважає неправомірними дії Фонду щодо передачі частини активів та зобов`язань неплатоспроможного ПАТ "Діамантбанк" на користь приймаючого банку - ПАТ "Таскомбанк", оскільки була порушена процедура проведення конкурсу і зменшена ліквідаційна маса неплатоспроможного банку, та вказує, що ці неправомірні дії порушують його права, як кредитора неплатоспроможного банку.

Заперечення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб обґрунтовані тим, що ним дотримано процедуру оголошення конкурсу та передачу частини активів та зобов`язань неплатоспроможного Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на користь приймаючого банку - Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк", зокрема, п. 3 ч. 3 ст. 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а права позивача не порушені.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив того, що позивачем не доведено порушення його права, за захистом якого було пред`явлено позов.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договорів банківського рахунку, укладених між позивачем та ПАТ "Діамантбанк" , та на підставі положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452) , згідно якого проводиться виведення з ринку і ліквідація неплатоспроможного банку, а позивач набув права кредитора, вимоги якого віднесені до сьомої черги погашення акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк".

Предметом розгляду даного спору є вимога позивача визнати протиправними дії Фонду щодо укладення договорів від 23.06.2017 про передачу частини активів та зобов`язань ПАТ "Діамантбанк" на користь ПАТ "Таскомбанк".

Положеннями ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес; порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково; при оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи; отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За приписами ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Обґрунтування та доведення порушення своїх прав/законних інтересів здійснюється особою, яка звертається до суду та вказує про їх порушення, саме в контексті предмета та підстав позову.

При цьому, вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Згідно статті 4 Закону №4452 (в редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних дій у квітні-червня 2017 року) основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, у тому числі, процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Частиною 5 статті 12 Закону України №4452 було передбачено, що Виконавча дирекція Фонду погоджує умови відчуження всіх або частини активів та всіх або частини зобов`язань із урахуванням черговості згідно із статтею 52 цього Закону приймаючому банку, всіх або частини зобов`язань з урахуванням черговості згідно із статтею 52 цього Закону з виплатою премії приймаючим банком, умови продажу неплатоспроможного банку інвестору або утворення перехідного банку, передачу йому всіх або частини активів та всіх або частини зобов`язань з урахуванням черговості згідно із статтею 52 цього Закону і його продажу інвестору.

За змістом частин першої та п`ятої статті 34 Закону №4452 Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Таким чином, Фонд та його Виконавча дирекція діяли в межах своїх повноважень, проводячи конкурс та здійснюючи передачу частини активів та зобов`язань неплатоспроможного ПАТ "Діамантбанк" на користь приймаючого банку.

Частинами 1, 2 статті 39 Закону №4452 було встановлено, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання з обов`язковим дотриманням принципу найменших витрат для Фонду.

План врегулювання складається відповідно до вимог, встановлених актами Фонду. У плані врегулювання на підставі оцінки фінансового і майнового стану банку визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із таких способів:

Процедура виведення неплатоспроможного банку також визначена у Положенні про виведення неплатоспроможного банку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 №2 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 14.09.2012 за №1581/21893 (далі - Положення, застосовується в редакції, чинній на квітень-червень 2017 року).

Пунктами 3.1, 3.2 розділу ІІІ Положення визначено, що Фонд приступає до розробки плану врегулювання у день запровадження тимчасової адміністрації. Фонд визначає у плані врегулювання спосіб виведення неплатоспроможного банку з ринку, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Виконавча дирекція Фонду повинна затвердити спосіб виведення неплатоспроможного банку з ринку, що базується на аналізі очікуваних витрат Фонду, пов`язаних з кожним зі способів, які потенційно можуть бути застосовані до даного неплатоспроможного банку, та з урахуванням конкурсних пропозицій, що подані учасниками відкритого конкурсу щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку (у разі їх наявності) (крім випадків відповідності неплатоспроможного банку критеріям, визначеним цим Положенням, або виведення банку з ринку за участю держави).

Рішенням правління Національного банку України від 24.04.2017 року №264-рш/БТ ПАТ "Діамантбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних, а на підставі цього рішення виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 24.04.2017 року №1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

28.04.2017 року на сайті Фонду розміщено оголошення про початок відкритого конкурсу серед попередньо кваліфікованих осіб, зацікавлених взяти участь у виведенні з ринку неплатоспроможного банку.

Станом на квітень-травень 2017 року ПАТ "Таскомбанк" було включено до Переліку попередньо кваліфікованих осіб, які можуть брати участь у виведенні неплатоспроможних банків з ринку.

23.05.2017 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування №2074 затверджено план врегулювання, до якого рішенням від 22.06.2017 року внесено зміни.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.4, 3.5 розділу ІІІ, пунктів 2.3, 2.5 розділу IV Положення попередньо кваліфіковані особи, які були допущені до участі у відкритому конкурсі, подають, зокрема, конкурсні пропозиції, що використовуються для розрахунку найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку, а план врегулювання розробляється з урахуванням конкурсних пропозицій.

Згідно положень ч.2 ст.39 Закону №4452 у своїй конкурсній пропозиції ПАТ "Таскомбанк" мав право визначити конкретний обсяг активів, який він мав намір придбати, що ним і було зроблено.

Єдиним учасником конкурсу та його переможцем стало ПАТ "Таскомбанк" і станом на 13.06.2017 було отримано позитивний висновок Національного банку України щодо його, як приймаючого банку, фінансового стану та спроможності виконати зобов`язання перед вкладниками та кредиторами неплатоспроможного банку.

Таким чином, Фондом було додержано місячний строк затвердження плану врегулювання та внесені до нього зміни з врахуванням конкурсних пропозицій, що відповідає нормам Закону №4452 та Положенню, що спростовує доводи позивача про те, що Фондом було проведено конкурс з визначенням його переможця без наявного плану врегулювання та про те, що перелік активів неплатоспроможного банку визначено за добу до укладання відповідних договорів.

Також є безпідставними посилання позивача на порушення порядку проведення оцінки майна, оскільки відповідно до п.1.1 розділу IV Положення оцінка проводиться за методикою, затвердженою рішенням виконавчої дирекції Фонду (крім виведення неплатоспроможного банку за участю держави), або шляхом залучення суб`єкта оціночної діяльності.

У той же час, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем для проведення оцінки було залучено суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Некос" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №16750/14 від 5.08.2014), результати оцінки отримані з дотриманням норм чинного законодавства і відсутні докази їх оскарження і скасування в судовому порядку.

За встановлених обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача при проведенні конкурсу, за результатами якого були укладені договори від 23.06.2017 про передачу частини активів та зобов`язань неплатоспроможного банку перехідному банку, відповідно до якого останній приймав гарантовані зобов`язання на суму 1 128 378 825 грн, активи, перелічені в реєстрі основних засобів на суму 5 924 207,00 грн, права вимоги на суму 6 730 000,00 грн, активи та права вимоги, зазначені в п. 9.12 договору.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано доказів, що при укладанні договорів від 23.06.2017 року сторонами не було дотримано норми чинного законодавства, а також відсутні докази визнання їх недійсними в судовому порядку.

Крім цього, черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів передбачені положеннями статті 52 Закону №4452.

Так, вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора (частина 4 статті 52 Закону).

Матеріалами справи підтверджується, що вимоги позивача були акцептовані на суму 5 186 683,58 грн та віднесені до сьомої черги погашення акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк", що підтверджується довідкою № 591/38л від 26.03.2018 року ПАТ "Діамантбанк".

Доказів порушення вимог щодо порядку визначення черговості погашення акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк", передбачених положеннями частини 1 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи зміст та підстави позовних вимог, є юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено порушення його права, за захистом якого було пред`явлено позов, оскільки позивачем чітко не визначено та не конкретизовано, які саме протиправні дії Фонду порушують права позивача, та які, на думку позивача, мають бути визнані судом протиправними.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону №4451 Фонд відповідно до плану врегулювання забезпечує здійснення відчуження всіх або частини активів і всіх або частини зобов`язань неплатоспроможного банку із збереженням черговості згідно із статтею 52 цього Закону на користь приймаючого банку Згідно з умовами, визначеними цією статтею та нормативно-правовими актами Фонду, на підставі позитивного висновку Національного банку України щодо фінансового стану приймаючого банку та його спроможності виконати зобов`язання перед вкладниками і кредиторами.

Приймаючим банком (крім випадків виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави, передбачених статтею 41-1 цього Закону) не може бути банк, учасники якого є особами, пов`язаними з банком, активи та зобов`язання якого передаються приймаючому банку.

Частина 2 статті 40 Закону №4452 передбачає, що Фонд складає реєстр активів і зобов`язань, що підлягають відчуженню. Зобов`язання залишаються при їх передачі у валюті зобов`язання на дату укладення договору, визначеного цією статтею. Під час відчуження зобов`язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 Цього Закону, при цьому зобов`язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково.

За змістом ч. 3 ст. 40 Закону №4452 приймаючий банк, визначений за результатами проведення відкритого конкурсу (крім випадків виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави, передбачених статтею 41-1 цього Закону) у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду, надає письмове зобов`язання щодо прийняття на його користь активів і зобов`язань.

Згідно з ч. 4 ст. 40 Закону №4452 під час виведення неплатоспроможного банку з ринку відповідно до цього Закону активи і зобов`язання неплатоспроможного банку передаються приймаючому банку за ціною, визначеною за результатами відкритого конкурсу (крім випадків виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави, передбачених статтею 41- 1 цього Закону), проведеного відповідно до нормативно-правових актів Фонду, 3 Дотриманням принципу виведення неплатоспроможного банку з ринку найменш витратним способом. Під час підготовки до проведення відкритого конкурсу Фонд може проводити оцінку активів неплатоспроможного банку за методикою, встановленою Фондом. Перелік активів, для яких проведення незалежної оцінки є обов`язковим, визначається нормативноправовими актами Фонду.

Положеннями частини 5 статті 40 Закону №4452 визначено, що зобов`язання неплатоспроможного банку передаються приймаючому банку за їхньою балансовою вартістю на підставі договору про переведення боргу за реєстром зобов`язань. Договір про переведення боргу укладається без необхідності отримання згоди кредиторів (вкладників). При цьому внесення змін до договорів з кредиторами (вкладниками) не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов`язків боржника перед відповідними кредиторами (вкладниками) неплатоспроможного банку.

Частина 6 статті 40 Закону №4452 передбачає, що передача майна (активів) неплатоспроможного банку здійснюється на підставі договорів про передачу майна (активів) та/або договорів про відступлення права вимоги за реєстром майна (активів). При цьому згода відповідних боржників не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов`язків кредитора щодо майна (активів), яке передається відповідно до договорів про передачу майна (активів) та/або договорів про відступлення права вимоги, разом із правами за договорами забезпечення таких вимог. Внесення змін до договорів з відповідними боржниками не вимагається.

Після укладення договорів, визначених частинами п`ятою і шостою статті 41 учасники, боржники, кредитори (крім Фонду) неплатоспроможного банку або його контрагенти за будь-якими договорами, у тому числі права і обов`язки щодо яких не передані приймаючому банку, не можуть вимагати позбавлення приймаючого банку прав на передане йому майно (активи) або зменшення обсягу таких прав;

Отже, у будь-якому випадку, задоволення позову про визнання протиправними дій Фонду не призведе до збільшення ліквідаційної маси неплатоспроможного банку, на зменшення якої посилається позивач, що свідчить про обрання позивачем неефективного способу захисту права, яке він вважає порушеним, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є безпідставними, недоведеними, а тому позов не підлягає задоволенню.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-партнер" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12 липня 2022 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.12.2022.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко