Постанова

від 07.12.2022 по справі 924/275/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року Справа № 924/275/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Миханюк М.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Барт-М на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.08.2022 у справі №924/275/22 (суддя Гладія С.В., повний текст складений 18.08.22)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Машинобудівний завод „Витязь

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Барт-М

про стягнення 21000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.08.2022 у справі №924/275/22 позов товариства з обмеженою відповідальністю „Машинобудівний завод „Витязь до товариства з обмеженою відповідальністю „Барт-М про стягнення 21000,00 грн задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Барт-М на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Машинобудівний завод „Витязь 21000,00 грн попередньої оплати, 2481,00 грн судових витрат.

Вказане рішення мотивоване тим, що позивач звертався до відповідача з претензією №24-01/1 від 24.01.2022, у якій просив останнього поставити товар або повернути кошти за ненаданий товар у сумі 21000,00 грн протягом семи днів. Станом на момент розгляду спору, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували поставку ним товару позивачу, як і доказів, які б свідчили про повернення ним грошових коштів, перерахованих відповідачу в якості попередньої оплати за непоставлений товар, відповідно, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 21000 грн боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.08.2022 у справі №924/275/22, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Машинобудівний завод „Витязь до Товариства з обмеженою відповідальністю „Барт-М про стягнення 21000,00 грн та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Судові витрати покласти на позивача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано чи направлена претензія №24/01/1 від 24.01.2022 на адресу відповідача та не встановлено строк протягом якого відповідач зобов`язаний здійснити поставку товару, а тому відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України. Крім того, скаржник просить визнати поважними причини не подання видаткової накладної №41 від 01.09.2020 в суд першої інстанції, оскільки при виконанні поставки позивач не повернув видаткову накладу та долучити вказаний доказ до матеріалів справи.

Листом суду апеляційної інстанції від 14.09.2022 матеріали справи витребовувалися з Господарського суду Хмельницької області.

03.10.2022 матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Барт-М на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.08.22 у справі №924/275/22. Запропоновано протягом 10 днів з дня одержання даної ухвали надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам провадження. Роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Згідно з частиною 10 статті 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що оскаржується рішення місцевого господарського суду, в якому ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент звернення з апеляційною скаргою, а справа №924/275/22 не належить до категорії справ вказаних у частині 4 статті 247 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Машинобудівний завод „Витязь та Товариством з обмеженою відповідальністю „Барт-М було укладено усну угоду на поставку товару.

Позивачем відповідно до рахунку №41 від 10.08.2020 перераховано відповідачу передоплату за товар (норію) на загальну суму 21000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1774 від 19.08.2020.

В свою чергу відповідач взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару не виконав.

Позивачем надіслано на адресу відповідача претензію №24-01/1 від 24.01.2022 з вимогою поставити протягом семи днів товар чи повернути кошти за непоставлений товар в сумі 21000,00 грн, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

На момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 21000,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 21000,00 грн попередньої оплати.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами у справі, мають ознаки договору поставки укладеного у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (ч. 1 ст .693 ЦК України).

Оскільки між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо рахунку-фактури № 41 від 10.08.2020 на оплату товару та його попередня оплата (19.08.2020 позивачем згідно платіжного доручення №1774 від 19.08.2020 було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 21000,00 грн, з призначенням платежу: "Оплата за норію зг. рах. №41 від 10.08.2020, в т.ч. ПДВ 20% - 3500,00 грн") засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків. А тому у відповідача виник обов`язок поставити позивачу товар на суму отриманої попередньої оплати 21000,00 грн

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

В матеріалах справи відсутні докази передачі відповідачем позивачу товару на суму отриманої попередньої оплати.

Відповідачем зазначений факт належними і допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

Колегія суддів не приймає до уваги долучену відповідачем до апеляційної скарги копію видаткової накладної №41 від 01.09.2020.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції 23.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/275/22, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.06.2022. Ухвалою суду від 20.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №924/275/22 до судового розгляду по суті на 12.07.2022. Ухвалою суду від 12.07.2022 відкладено розгляд справи по суті на 08.08.2022. Відповідач в судове засідання 08.08.2022 не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав. Крім того, надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку з тим, що сторони ще перебувають в процесі мирного врегулювання спору. Крім того, 08.07.2022 директор відповідача ознайомився із матеріалами справи. Однак, відповідачем не подано позов на позовну заяву, не повідомлено суд про існування видаткової накладної №41 від 01.09.2020.

Згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновків Верховного Суду стосовно застосування норм частини третьої статті 269 ГПК України, викладених у постановах від 21.06.2018 у справі №906/612/17, від 22.08.2018 у справі №910/19776/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

Відтак, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, однак, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не повідомляв суд про неможливість надання видаткової накладної. Також відповідачем не повідомлено суд першої інстанції про існування такої видаткової накладної, пояснень щодо відсутності видаткової накладної у відповідача.

Посилання скаржника, що 30.08.2022 при позасудовому врегулюванні спору у справі №924/152/22 відповідач отримав від позивача видаткову накладну №41 від 01.09.2020 та, що при виконанні поставки позивач не повернув видаткову накладну, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки не такі доводи не підтверджені належними доказами.

Таким чином, відповідачем не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції видаткової накладної №41 від 01.09.2020, яку просить долучити до справи на стадії апеляційного розгляду, як не надано і доказів неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника. Скаржником ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції не надано оригіналу видаткової накладної №41 від 01.09.2020.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати у розмірі 21000,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 ГК України.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суду не надано доказів, що сторони досягли згоди щодо строку поставки товару, оскільки строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 ЦК України), виходячи з положень ст. 530 ЦК України строк є встановленим у разі зазначення цього періоду у часі, або вказівки на подію, яка неминуче має настати. В інших випадках строк є не встановленим.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем до останньої долучена претензія до відповідача №24-01/1 від 24.01.2022, у якій просив останнього поставити товар або повернути кошти за ненаданий товар у сумі 21000,00 грн протягом семи днів.

Однак, позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження направлення вимоги відповідачу в порядку статті 530 ЦК України про поставку товару. В додатках до позовної заяви не зазначено, що такі докази були надані суду.

Вимога про виконання обов`язку (ст. 530 ЦК України), та вимога про повернення суми попередньої оплати (ст. 693 ЦК України), не є тотожними вимогами. Вимога, передбачена ст. 530 ЦК України, пов`язана з визначенням строку виконання обов`язку, а вимога відповідно до ст. 693 ЦК України з наслідками такого невиконання.

З огляду на викладене, враховуючи, що на час звернення з позовом строк поставки сторонами не був визначений, відсутні підстав вважати відповідача таким, що прострочив виконання свого обов`язку, що, відповідно, унеможливлює застосувати до нього заходи, передбачені ст. 693 ЦК України.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд, не повно з`ясував вказані обставини, що мають значення у даній справі, та дійшов помилкового висновку про задоволення заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 21000,00 грн попередньої оплати. Судом першої інстанції помилково зроблено висновок про направлення позивачем відповідачу претензії №41 від 01.09.2020, в матеріалах справи відсутні докази направлення вказаної претензії позивачем відповідачу.

Такі висновки суду першої інстанції, з урахуванням встановлених апеляційним господарським судом обставин є передчасними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 277 ГПК України. Апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.08.2022 у справі №924/275/22 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги за результатами її розгляду слід покласти на позивача

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Барт-М на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.08.2022 у справі №924/275/22 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.08.2022 у справі №924/275/22 скасувати. Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Машинобудівний завод „Витязь (м. Харків, вул. Академіка Павлова,120Ж, код 39763914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Барт-М (м. Хмельницький, вул. Гарнізонна, 24, кв. 10, код 41909446) 3721,50 грн судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Хмельницької області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Матеріали справи №924/275/22 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "07" грудня 2022 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Миханюк М.В.