Рішення

від 01.12.2022 по справі 909/702/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/702/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В.,

секретар судового засідання за дорученням судді - помічник судді Павлюк У. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"

до відповідача ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "ПИЛИПА ОРЛИКА 8"

про стягнення 175 150, 92 грн, з яких 106 324, 02 грн - заборгованість за придбаний природний газ, 43 709, 50 грн - інфляційні втрати, 11 625, 90 грн - 3% річних, 13 491, 50 грн - пеня,

за участю представників:

від позивача Орел С.С.,

від відповідача Волосянко Р.О.,

ухвалив таке рішення.

1. Суть спору.

1.1. АТ "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулося з позовом до ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "ПИЛИПА ОРЛИКА 8" про стягнення заборгованості у розмірі 175 150, 92 грн, з яких 106 324, 02 - заборгованість за придбаний природний газ, 43 709, 50 грн - інфляційні втрати, 11 625, 90 грн - 3% річних, 13 491, 50 грн пеня.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1. Суд відповідно до приписів ст. 252 ГПК України ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (ухвала про відкриття провадження від 12.09.2022).

За клопотанням відповідача суд ухвалив здійснювати розгляд справи з повідомленням сторін (ухвала від 06.10.2022).

2.2. В судовому засіданні 01.11.2022 відповідно до ст. 119 ГПК України було поновлено пропущений з поважних причин строк на подання відповіді на відзив та прийнято цю заву до розгляду.

В цьому ж судовому засіданні суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про проведення звірки розрахунків між сторонами, оскільки вона стосується. договорів, виконання яких не є підставою цього позову

2.3. На підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України в судовому засіданні 18.10.2022 оголошувалась перерва до 01.11.2022 з наступним оголошенням перерви до 11.11.2022, до 25.11.2022 та до 01.12.2022.

3. Зміст позовних вимог, заперечень на позов.

3.1. Позовна заява від 01.09.2022 №39/10-1403-22 (вх.№12207/22 від 08.09.2022).

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням договірних зобов`язань по оплаті придбаного природного газу. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання нарахував інфляційні втрати та 3% річних, а також неустойку (пеню). Свою позицію обґрунтовує приписами ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264- 265 ГК України, ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України.

3.2. Відзив на позов від 04.10.2022 (вх.№ 13267/22 від 04.10.2022).

Позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити. Вказує, що відповідач співпрацює з позивачем з 2012 року. Між сторонами щорічно укладалось два договори постачання природного газу, з яких один - на постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а інший - на постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціям та іншим суб`єктам господарювання, які не є бюджетними установам/ організаціям. Для забезпечення вказаних потреб у 2018 році з позивачем було укладено також два договори на постачання природного газу, зокрема договір від 16.10.2018 №6648/18-ТЕ-15 та договір від 16.10.2018 № 6649/18-КП-15.

В період з 25.03.2019 до 27.05.2019 відповідач оплатив позивачу за спожитий газ 258 372, 49 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №283 від 25.03.2019 на суму 27 726, 22 грн, № 287 від 06.05.2019 на суму 46 549, 33 грн, № 288 від 06.05.2019 на суму 21 243, 13 грн, № 292 від 27.05.2019 на суму 47 813, 89 грн та п № 293 від 27.05.2019 на суму 23 981, 77 грн. Вказує на те, що в призначенні платежу у цих платіжних дорученнях помилково вказано про оплату за спожитий газ згідно договорів №6275/1718-ТЕ-15 від 17.10.2017 та №6276/1718-КП-15 від 17.10.2017. Вказані оплати тільки частково відображені в долученому позивачем до позовної заяви журналі операцій по договору №6648/18-ТЕ-15, а саме 46 549, 33 грн та 47 813,89 грн, а також в журналі операцій по договору №6649/18-КП-15 - 21 243, 13 грн та 23 981,77 грн, який долучено позивачем до позовної заяви у справі № 909/703/22. Інші оплати на загальну суму 118 784, 37 грн не відображені в обліку позивача ні за договором №6648/18-ТЕ-15 від 16.10.2018, ні за договором №6649/18-КП-15 від 16.10.2018.

Щодо відповідальності за прострочення грошового зобов`язання вважає, що є підстави не нараховувати пеню, інфляційні та річні з огляду на положення ч. 1 ст. 7 ЗУ Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу. Можливість застосування норм цього закону до правовідносин за участю ОСББ обґрунтовує правовою позицією, викладеною Верховним Судом у справі №908/2055/17.

Вказує на право суду зменшувати неустойку відповідно до приписів ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, а також можливість зменшувати нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні та річні, про що зазначено в постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

3.3. Відповідь на відзив від 18.10.2022 39/10-1712-22 (14198/22 від 21.10.2022).

Зазначає, що відповідно до п. 6.2 Договору (з 01.12.2018 - пункту 5.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 30.11.2018 № 4) сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до витягу з операцій по договору постачання природного газу № 6275/178-ТЕ-15 від 17.10.2017 25.03.2019 відповідач сплатив на погашення заборгованості за цим договором 91 058, 15 грн. Переплата у розмірі 22 413, 89 грн зарахована на погашення заборгованості за договором постачання природного газу №6646/18-ТЕ-15 від 16.10.2018, а саме за жовтень 2018 р. у сумі 10 894,14 грн та частково за листопад 2018 р. у сумі 11 519, 64 грн. Також 06.05.2019 відповідач сплатив на погашення заборгованості за договором від 17.10.2017 № 6275/1718-ТЕ-15 - 46 549, 33 грн. Вказана сума як переплата в повному обсязі зарахована на погашення заборгованості за договором №6648/18-ТЕ-15 від 16.10.2018, а саме частково за листопад 2018 р. у сумі 24 000, 32 грн та частково за грудень 2018 р. у сумі 22 549,01 грн.

Окрім іншого позивач вказав, що відповідач 27.05.2019 сплатив на погашення заборгованості за договором від 17.10.2017 № 6275/1718-ТЕ-15 47 813, 89 грн. Ця сума як переплата в повному обсязі зарахована на погашення заборгованості за договором №6648/18-ТЕ-15 від 16.10.2018, а саме частково за грудень 2018 р. у сумі 24 000, 32 грн та частково за січень 2019 р. у сумі 23 813, 57 грн.

Решта платежів, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, зокрема 27 726, 22 грн від 25.03.2019, 21 243, 13 грн від 06.05.2019 та 23 981, 77 грн від 27 05.2019, були сплачені відповідачем на погашення заборгованості за договором від 17.10.2017 № 6276/1718-КП-15, як слідує з призначення платежів. Ці кошти як переплата в повному обсязі зараховані на погашення заборгованості за іншим договором №6649/18-КП-15 від 16.10.2018, і не мають відношення до даної справи. Інших платежів в погашення заборгованості за договором відповідач не здійснював, доказів протилежного - не надав. Таким чином, сума несплаченого основного боргу складає 106 324, 02 грн (частково за січень 2019 р., лютий - квітень 2019р.).

4. Обставини справи, оцінка доказів.

Дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

4.1. Між АТ "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" як постачальником та ОБ`ЄДНАННЯМ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "ПИЛИПА ОРЛИКА 8" як споживачем укладено договір на постачання природного газу від 16.10.2018 №6648/18-ТЕ-15 (надалі Договір).

За умовами Договору постачальник зобов`язується поставляти споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1.).

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2.).

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі (п. 3.1.).

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 6.1.).

У разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2.).

У Договорі та в додаткових угодах до нього № 1 від 26.10.2018, № 2 від 30.10.2018, № 3 від 05.11.2018, № 4 від 30.11.2018, № 6 від 07.05.2019, № 7 від 29.05.2019, № 8 від 30.05.2019 сторони погодили обсяг, періоди поставки газу, його ціну, а також строк дії договору.

4.2. На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу газ у період з жовтня 2018 року до квітня 2019 року на суму 223 101, 02 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані відповідачем:

- у жовтні 2018 року в обсязі 1, 837 куб. м на суму 10 894, 14 грн;

- у листопаді 2018 року в обсязі 4, 747 куб. м на суму 35 519, 96 грн;

- у грудні 2018 року в обсязі 6, 221 куб. м на суму 46 594, 33 грн;

- у січні 2019 року в обсязі 6, 390 куб. м на суму 47 813, 89 грн;

- у лютому 2019 року в обсязі 4, 938 куб. м на суму 36 949, 14 грн;

- у березні 2019 року в обсязі 3, 672 куб. м на суму 27 476, 15 грн;

- у квітні 2019 року в обсязі 2, 392 куб. м на суму 17 898, 41 грн.

4.3. Відповідач оплатив вартість отриманого газу в сумі 116 777 грн.

Вартість спожитого газу за вказаний період на суму 106 324, 02 грн відповідач не оплатив. В судовому засіданні представник відповідача ці обставини підтвердив.

4.4. За прострочення оплати за поставлений газ позивач нарахував за період з 27.11.2018 до 31.07.2022 інфляційні втрати в сумі 43 709, 50 грн, 3% річних в сумі 11 625, 90 грн, пеню в сумі 13 491, 50 грн, всього 68 826, 90 грн.

5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відносини між суб`єктами ринку природного газу в Україні регулюються, зокрема , Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу (надалі Правила), Кодексом газотранспортної системи, Кодексом газорозподільних систем.

Згідно з Правилами постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил (п. 3 розділу І).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання (ст. 173, 174 ГК України). Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.2. За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд встановив, що позивач поставив відповідачу з жовтня 2018 року до квітня 2019 року газ в обсязі 30 197 куб. м на суму 223 101, 02 грн, а відповідач здійснив часткову оплату. Не оплачено 106 324, 02 грн.

5.3. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання, позивач визначив суму інфляційних втрат - 43 709, 50 грн та 11 625, 90 грн - 3% річних.

Суд перевірив правильність розрахунків позивача і встановив, що розрахунок зроблено арифметично і методологічно правильно. Заперечень щодо правильності здійснених розрахунків у відповідача не було.

5.4. Відповідно до ст. 230 - 232 ГК України, ст. 549 ЦК України внаслідок порушення зобов`язання боржник повинен сплатити пеню.

Позивач нарахував пеню за період з 27.11.2018 до 31.07.2022 в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, враховуючи умови п. 8.2. Договору.

Суд перевірив правильність нарахування пені і встановив, що розрахунок зроблено арифметично і методологічно правильно. Заперечень щодо правильності здійснених розрахунків у відповідача не було.

5.5. Щодо застосування ЗУ Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу (надалі Закон).

Відповідно до ст. 6 Закону (в чинній редакції) на заборгованість за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

На час вирішення спору сторони не врегулювали спірну заборгованості відповідно до Закону, а також відповідач її не погасив. А тому вказана норма не може бути застосована.

5.6. Щодо зменшення пені.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В постанові КГС ВС від 29.10.2019 у справі № 904/5405/18 викладена така правова позиція щодо застосування вказаних норм права.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України та 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Суд реалізує надане йому право зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки, враховуючи подані до матеріалів справи пояснення та докази, на підставі яких встановлює відповідні обставини та у разі, якщо визнає можливим зменшити неустойку, її розмір визначається судом на власний розсуд.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Суд позбавлений можливості встановити обставини, які є підставою для зменшення неустойки, оскільки відповідач не подав будь-яких доказів на підтвердження таких обставин. Не довів причин невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин, наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків. Водночас, відповідач не вжив заходи для негайного добровільного усунення порушення та погашення заборгованості, адже йдеться про заборгованість 2018-2019 років.

Тому підстави для зменшення розміру пені відсутні.

5.7. Щодо зменшення інфляційних втрат та річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Для цього належить враховувати конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, та зазначені вище критерії.

У вказаній справі суди з`ясували, що з поставленої вартості товару на загальну суму 205 538, 92 грн до подачі позовної заяви до суду відповідач за поставлений товар сплатив 107 157 грн, а суму 98 381,92 сплатив у повному обсязі після відкриття провадження у справі. Водночас позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887, 30 грн відсотків річних, що разом складає 182 024,32 грн і перевищуючи майже в два рази суму прострочення. Тому суд дійшов висновку про очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду в цьому випадку обмежила розмір санкцій сумами штрафу і пені.

У цій справі заборгованість не погашена, прострочення грошового зобов`язання тривале. Нарахування пені обмежене подвійною обліковою ставкою НБУ, річні нараховані в розмірі 3%. Крім того, відсутня очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Тому відсутні умови для зменшення розміру інфляційних та річних.

6. Висновки суду.

6.1. З урахуванням викладеного суд висновує про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 175 150, 92 грн, з яких заборгованість за придбаний природній газ 106 324, 02 грн, інфляційні втрати 43 709, 50 грн, 3% річних 11 625, 90 грн, 13 491, 50 грн - пеня.

7. Судові витрати.

7.1. Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 627, 26 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 05.09.2022 №000001013.

Інших судових витрат сторони не заявили.

7.2. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "ПИЛИПА ОРЛИКА 8" (вул. Пилипа Орлика, буд. 8, м. Івано-Франківськ, 76010, ідентифікаційний код 37581681) на користь Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (вул. Б. Хмельницького, буд.6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) 175 150, 92 грн (сто сімдесят п`ять тисяч сто п`ятдесят гривень дев`яносто дві копійки), з яких 106 324, 02 грн - заборгованість за придбаний природний газ, 43 709, 50 грн - інфляційні втрати, 11 625, 90 грн - 3% річних, 13 491, 50 грн пеня, а також 2 627, 26 грн (дві тисячі шістсот двадцять сім гривень двадцять шість копійок) судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.12.2022.

Суддя О. В. Малєєва