Постанова

від 18.04.2023 по справі 909/702/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2023 р. Справа №909/702/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувшиапеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" б/н від 31.12.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/117/23 від 10.01.2023)

на рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2022 (суддя Малєєва О. В., повний текст рішення складено 06.12.2022)

у справі № 909/702/22

за позовом:Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі АТ "НАК "Нафтогаз України")

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" (надалі ОСББ "Пилипа Орлика 8)

простягнення 175 150, 92 грн.

за участю учасників справи:

від позивача (в режимі відеоконференції): Орел Сергій Сергійович;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

08.09.2022 Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Пилипа Орлика 8 про стягнення заборгованості в сумі 175 150,92 грн., з яких: 106 324,02 грн. - основний борг, 13 491,50 грн. - пеня, 11 625,90 грн. - 3% річних, 43 709,50 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням договірних зобов`язань по оплаті спожитого природного газу. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач нарахував пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2022 року у справі №909/702/22 (суддя О.В. Малєєва) позов задоволено. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 175 150,92 грн., з яких 106 324,02 грн. - заборгованість за придбаний природний газ, 43 709,50 грн. - інфляційні втрати, 11 625,90 грн. - 3% річних, 13 491,50 грн. пеня, а також 2 627,26 грн. судових витрат.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як постачальник природного газу свої договірні зобов`язання виконав - поставив відповідачу з жовтня 2018 року до квітня 2019 року газ в обсязі 30 197 куб. м на суму 223 101,02 грн. Однак, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, в зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість 106 324, 02 грн. Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання по оплаті, позивач нарахував інфляційні втрати - 43 709,50 грн, 11 625,90 грн. - 3% річних та пені 13 491,50 грн. за період з 27.11.2018 до 31.07.2022 в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення нарахованого розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначив, що відповідач не подав будь-яких доказів на підтвердження обставин, які є підставою для зменшення неустойки. Не довів причин невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин, наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків. Водночас, відповідач не вжив заходів для негайного добровільного усунення порушення та погашення заборгованості, адже йдеться про заборгованість 2018-2019 років. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСББ "Пилипа Орлика 8" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково. На переконання скаржника, судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано відмовлено у зменшенні пені, інфляційних втрат та 3% річних та стягнуто їх у розмірі, що є неспівмірним з сумою основного боргу. Також зазначає, що предметом укладеного між позивачем та відповідачем господарського договору є природний газ, що використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, як це зазначено в п. 1.2 договору. Правовідносини, що склалися між сторонами зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка забезпечує гарантоване ст. 46 Конституції України право громадян на соціальний захист. Позивач є господарюючим суб`єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Натомість, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (юридична особа, створена для представлення спільних інтересів співвласників) - це неприбуткова юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для спільного користування, утримання та управління своїм будинком та прибудинковою територією, а також для юридичного оформлення їхніх майнових прав на будинок та прибудинкову територію. Відтак, враховуючи статус відповідача, спрямованість його діяльності, очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафних санкцій у вигляді пені, а також інфляційних втрат та процентів річних, апелянт вважає, що суд повинен був зменшити їх розмір до обґрунтованого.

Позивач в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою. Вказує, що відповідач жодними належними та допустимими доказами не доводить факту своєчасності проведення розрахунків із позивачем за поставлений природний газ. Наголошує, що умови договору №6648/18-ТЕ-15 постачання природного газу від 16.10.2018 не містять жодної відкладальної обставини щодо проведення розрахунків з позивачем в інші строки, ніж визначені договором. Відтак, відповідач, підписавши договір із позивачем, взяв на себе зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий природний газ у строки, визначені п. 6.1 договору (з 01.12.2018 п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018), а саме до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. В той же час, нараховані штрафні санкції у розмірі 13 491,50 грн. не є надмірно великими в порівнянні з зобов`язанням за договором зі сплати поставленого природного газу у розмірі 223 101,02 грн., яке виконувалось неналежним чином протягом дії договору. Таким чином, на думку позивача, місцевим господарським судом вірно встановлено відсутність підстав для зменшення нарахованих . Просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2022 у справі № 909/702/22 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

16.10.2018 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" (Споживач) укладено договір №6648/18-ТЕ-15 постачання природного газу. Згідно із п. 1.1 договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2018 році природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 договору).

Згідно із п. 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному періоді постачання, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за період постачання означає повне виконання Постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному періоді (п. 3.10 договору).

Згідно з п. 5.1 договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до пункту 7.2 договору Споживач зобов`язаний у т.ч. своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У разі прострочення Споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 договору).

Пунктом 10.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Відповідно до п. 12.1 договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 по 17 жовтня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

До договору постачання природного газу №6648/18-ТЕ-15 від 16.10.2018 сторонами укладено ряд додаткових угод. Зокрема, додатковими угодами до договору № 1 від 26.10.2018, № 2 від 30.10.2018, № 3 від 05.11.2018, № 4 від 30.11.2018, № 6 від 07.05.2019, № 7 від 29.05.2019, № 8 від 30.05.2019 сторони погодили обсяг, періоди поставки газу, його ціну, а також строк дії договору.

На виконання умов договору за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 30 197 куб.м на загальну суму 223 101,02 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані відповідачем.

Відповідач оплатив вартість отриманого газу в сумі 116 777,00 грн. Вартість спожитого газу за вказаний період на суму 106 324, 02 грн. відповідач не оплатив.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

В ході розгляду справи, суд встановлено, що між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" (Споживач) укладено договір №6648/18-ТЕ-15 постачання природного газу від 16.10.2018. Відповідно до умов договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відносини між суб`єктами ринку природного газу в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу (надалі Правила), Кодексом газотранспортної системи, Кодексом газорозподільних систем.

Згідно з Правилами постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил (п. 3 розділу І).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Г К України).

За приписами частини 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до частини 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу .

Згідно з частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу україни покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що на виконання умов договору №6648/18-ТЕ-15 постачання природного газу від 16.10.2018 позивач поставив відповідачу природний газ з жовтня 2018 року по квітень 2019 року в обсязі 30 197 куб.м на загальну суму 223 101,02 грн., що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу.

Як зазначалось вище, п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 30.11.2018) сторони встановили порядок розрахунків за поставлений природний газ, відповідно до якого остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Водночас, відповідач за поставлений природний газ розрахувався з порушенням визначених у договорі строків частково у розмірі 116 777,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за договором №6648/18-ТЕ-15 від 16.10.2018 у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року природний газ становить 106 324,02 грн., що відповідачем не заперечується.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів вважає підставним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 106 324,02 грн. суми основного боргу за поставлений природний газ. При цьому, колегія суддів зауважує, що рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог не оскаржується.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядкуст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу суму інфляційних втрат 43 709,50 грн. та 11 625,90 грн. 3 % річних.

Місцевий господарський суд, перевіривши підстави, строки та правильність нарахування річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що такі нараховано правильно.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку, вважає його арифметично вірним.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 7.2 розділу 7 договору, викладеному на умовах додаткової угоди №4 від 30.11.2018, визначено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно з пунктами 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 13 491,50 грн. за період з 27.11.2018 по 31.07.2022.

Місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що такий проведено арифметично вірно, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Водночас, за приписами ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

З аналізу даних правових норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Як видно з матеріалів справи, оцінюючи клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не довів причин невиконання чи неналежного виконання грошового зобов`язання, винятковість обставин, наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також враховуючи, що відповідач не вжив заходів для негайного добровільного усунення порушення та погашення заборгованості, так як ідеться про заборгованість 2018-2019 років, дійшов підставного висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСББ «Пилипа Орлика 8» про зменшення розміру штрафних санкцій.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у зменшенні розміру інфляційних нарахувань та 3 % річних, оскільки основний борг за поставлений за договором №6648/18-ТЕ-15 від 16.10.2018 у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року природний газ в розмірі 106 324,02 грн. не погашений. Крім того, відсутня очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм права та фактичних обставин даної справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 106 324,02 грн. основного боргу за придбаний природний газ, 13 491,50 грн. пені, 11 625,90 грн. 3% річних та 43 709,50 грн. інфляційних втрат.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2022 у справі №909/702/22.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 253, 254, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2022 року у справі № 909/702/22 без змін.

3.Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288-289 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 26.04.2023.

Головуючий-суддяН.М. Кравчук

Судді Г.Т. Кордюк

Б.Д. Плотніцький