Постанова

від 24.11.2022 по справі 904/8630/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 904/8630/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.,

за участю представників:

Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Енергія» - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Морган Кепітал - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2022

(головуючий - Дармін М.О., судді Антонік С.Г., Іванов О.Г.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2022

(суддя - Мілєва І.В.)

у справі №904/8630/21

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Енергія»; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Морган Кепітал

про визнання недійсними додаткових угод,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом», позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Енергія» (далі - ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Енергія», відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» (далі -ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал», відповідач-2) , в якій просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 29.12.2020 до генеральної угоди № 90-Ф від 29.12.2020 про фінансування на умовах факторингу з регресом, укладену між ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство» «Енергія» та ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал» про відступлення права грошової вимоги до ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» в розмірі 1 053 900,24 грн, яке виникло на підставі договору №304(6)20УК від 18.08.2020;

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 20.11.2020 до генеральної угоди № 84-Ф від 16.11.2020 про фінансування на умовах факторингу з регресом, укладену між ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство» «Енергія» та ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал» про відступлення права грошової вимоги до ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» в розмірі 914 085,72 грн, яке виникло на підставі договору №304(6)20УК від 18.08.2020.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані правочини суперечать нормам ст. 516 Цивільного кодексу України (відсутня згода ДП «НАЕК «Енергоатом» на укладення таких договорів) та ст. 350 ЦК України (стороною договору факторингу може бути лише банк).

3. Позивач у позові посилається на норми ст. 203, 215, 516, 515 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2022 у справі №904/8630/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2022, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

5. Судові рішення мотивовані відсутністю порушеного права позивача.

6. Суди посилаються на норми ст. 1080 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

7. Суди вважають безпідставним твердження позивача, що право вимоги за зобов`язанням, яке виникло у сфері публічних закупівель, нерозривно пов`язано з особою кредитора, а тому відповідно до положень ст. 515 Цивільного кодексу України не може бути передане третій особі, зокрема за договором факторингу.

8. Суди попередніх інстанцій зазначають, що правовим наслідком укладання додаткової угоди № 1 від 29.12.2020 до генеральної угоди № 90-Ф від 29.12.2020 про фінансування на умовах факторингу з регресом та додаткової угоди № 1 від 20.11.2020 до генеральної угоди № 84-Ф від 16.11.2020 про фінансування на умовах факторингу з регресом є перехід права вимоги оплати за поставлену продукцію, додаткові угоди не трансформуються у правочин щодо внесення змін до договору поставки продукції № 304(6)20УК від 18.08.2020, оскільки фактично не спрямовані на заміну постачальника, як зобов`язаної сторони за договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

9. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

10. Підставою касаційного оскарження позивач зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

11. Позивач зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

13. 16 квітня 2020 року ДП «НАЕК «Енерагоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» в електронній системі закупівель оприлюднило оголошення UA-2020-04-16-001729-C про проведення відкритих торгів на закупівлю товарів: код ДК 021:2015-42670000-3 Частини та приладдя до верстатів (Ріжучій інструмент).

14. За результатами розгляду тендерних пропозицій встановлено, що пропозиція ТОВ «ВКП «Енергія» відповідає технічним вимогам і кваліфікаційним критеріям, встановленим тендерною документацією.

15. 31 липня 2020 року в електронній системі закупівель оприлюднене повідомлення про намір укласти договір у процедурі закупівель UA-2020-04-16-001729-C з ТОВ «ВКП «Енергія».

16. 18 серпня 2020 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Енергія» (постачальник) укладено договір поставки продукції № 304(6)20УК (далі - договір).

17. Згідно з п. 2.1 договору продукція, що поставляється, за своєю якістю повинна підтверджуватись паспортом або сертифікатом відповідності, або іншим подібним документом підтверджуючим якість.

18. Відповідно до п. 11.6 договору всі права і обов`язки за даним договором можуть бути передані третім особам тільки за письмовою згодою сторін.

19. Між сторонами укладалися додаткові угоди № 1 від 30.11.2020, № 2 від 30.12.2020, № 3 від 18.06.2021 до договору щодо строків поставки продукції та її вартості.

20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у строк, встановлений договором (з урахуванням додаткових угод) відповідач-1 виконав зобов`язання на суму 2 653 902,48 грн у наступному порядку:

- 12.11.2020 відповідач-1 здійснив часткову поставку продукції по договору на суму 914 085,72 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 13 від 12.11.2020;

- 17.12.2020 відповідач-1 здійснив часткову поставку продукції по договору на суму 1 053 900,24 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 22 від 17.12.2020;

- 23.12.2020 відповідач-1 здійснив часткову поставку продукції по договору на суму 685 916,52 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 28 від 23.12.2020.

21. ТОВ «ВКП «Енергія» виконало зобов`язання по договору згідно з видатковою накладною № 22 від 17.12.2020 на суму 578 816,04 грн, у зв`язку з тим, що продукція на суму 475 084,20 грн була неякісною.

22. 18 лютого 2021 року відповідач-1 здійснив заміну неякісної продукції по договору № 304(6)20УК від 18.08.2020 на суму 475 084,20 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 89 від 18.02.2021.

23. Таким чином, ТОВ «ВКП «Енергія» здійснило поставку продукції по договору на загальну суму 2 653 902,48 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 13 від 12.11.2020, № 22 від 17.12.2020, № 28 від 23.12.2020 та № 89 від 18.02.2021.

24. 29 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКП «Енергія» (клієнт) було укладено генеральну угоду про фінансування на умовах факторингу з регресом № 90-Ф (далі - угода № 90-Ф).

25. 29 грудня 2020 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до генеральної угоди № 90-Ф від 29.12.2020 (далі - додаткова угода № 1 до угоди № 90-Ф), в якій дійшли згоди, що клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги до Державного підприємства «Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (далі - «боржник») за грошовими зобов`язаннями, які виникли відповідно до договору № 304(6)20УК від 05.08.2020, 53-121-01-20-09674 від 18.08.2020 та додаткової угоди № 1 договору № 304(6)20УК від 05.08.2020, 53-121-01-20-09674 від 25.11.2020 (надалі - «основний договір»), за наступними документами: видаткова накладна № 22 від 17.12.2020 на суму 1 053 900,24 грн, строк платежу 120 календарних днів (п. 1.1. додаткової угоди № 1 до угоди № 90-Ф).

26. 15 січня 2021 року ДП «НАЕК «Енергоатом» отримало повідомлення ТОВ «ФК «Морган Кепітал» про відступлення права вимоги № 29122020/3 від 29.12.2020 на суму 1 053 900,24 грн (накладна № 22 від 17.12.2020).

27. 15 січня 2021 року Відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» отримав повідомлення ТОВ «ВКП «Енергія» про відступлення права вимоги №12/01-01 від 12.01.2021 на суму 1 053 900,24 грн (накладна № 22 від 17.12.2020).

28. 21 квітня 2021 року до ДП «НАЕК «Енергоатом» надійшла вимога ТОВ «ФК «Морган Кепітал» №19042021/1 від 19.04.2021 про оплату заборгованості у розмірі 1 053 900,24 грн.

29. 16 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКП «Енергія» (клієнт) було укладено генеральну угоду про фінансування на умовах факторингу з регресом № 84-Ф (далі - угода № 84-Ф).

30. 20 листопада 2020 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до генеральної угоди № 84-Ф (далі - додаткова угода № 1 до угоди № 84-Ф), в якій узгодили, що клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, до боржника - Державного підприємства «Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (далі - «боржник») за грошовими зобов`язаннями, які виникли відповідно до договору № 304(6)20УК від 05.08.2020, 53-121-01-20-09674 від 18.08.2020 (надалі «основний договір»), за наступними документами: видаткова накладна № 13 від 12.11.2020 на суму 914 085,72 грн з ПДВ. Строк платежу за накладною до 12.03.2021 (п. 1.1. додаткової угоди № 1 до угоди №84-Ф).

31. 27 листопада 2020 року Відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» отримав повідомлення ТОВ «ФК «Морган Кепітал» про відступлення права вимоги №20112020/1 від 20.11.2020 на суму 914 085,72 грн (накладна № 13 від 12.11.2020).

32. 02 грудня 2020 року Відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» отримав повідомлення ТОВ «ВКП «Енергія» про відступлення права вимоги № 23112020/1 від 20.11.2020 на суму 914 085,72 грн (накладна № 13 від 12.11.2020).

33. 17 березня 2021 року до ДП «НАЕК «Енергоатом» надійшла вимога ТОВ «ФК «Морган кепітал» № 15032021/1 від 15.03.2021 про оплату заборгованості у розмірі 914 085,72 грн.

34. 18 травня 2021 року до Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» надійшов лист ТОВ «ФК «Морган Кепітал» № 12052021/2 від 12.05.2021 щодо сплати заборгованості за договором № 304(6)20УК від 05.08.2020, укладеним між ДП «Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» та ТОВ «ВКП «Енергія».

35. Позивач, вважаючи додаткову угоду № 1 від 29.12.2020 до генеральної угоди № 90-Ф та додаткову угоду № 1 від 20.11.2020 до генеральної угоди № 84-Ф такими, що суперечать нормам чинного законодавства, звернувся до суду з відповідним позовом.

Позиція Верховного Суду

36. Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

37. Суб`єктивне право на захист ? це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

38. Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

39. Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

40. Водночас під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

41. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

42. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, предмет та підстави позову, докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.

43. Захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

44. Предметом позову є визнання недійсними додаткової угоди № 1 від 29.12.2020 до генеральної угоди № 90-Ф та додаткової угоди № 1 від 20.11.2020 до генеральної угоди № 84-Ф.

45. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

46. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

47. За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

48. Позивач не є стороною оспорюваних додаткових угод.

49. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

50. Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

51. Верховний Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, відповідно до якої самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.

52. Суд зауважує також, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 викладено уточнювальний правовий висновок про те, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

53. Тобто саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірного договору, а тому потребують захисту.

54. Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

55. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

56. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

57. Позивач у позові зазначає, що відповідно до п. 11.6 договору № 304(6)20УК/53-121-01-20-09674 від 18.08.2020 всі права і обов`язки за даним договором можуть бути передані третім особам тільки за письмовою згодою сторін. ДП «НАЕК «Енергоатом» не надавав ТОВ «ВКП «Енергія» своєї згоди на передачу прав і обов`язків третім особам за договором № 304(6)20УК/53-121-01-20-09674 від 18.08.2020. Крім того, статтею 350 Господарського кодексу України визначено, що фактором може бути лише банк. Таким чином, правочини про фінансування на умовах факторингу додаткова угода № 1 від 29.12.2020 до генеральної угоди № 90-Ф від 29.12.2020 та додаткова угода № 1 від 20.12.2020 до генеральної угоди № 84-Ф від 16.11.2020, які передбачають заміну сторони у зобов`язанні, яке виникло між ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «ВКП «Енергія» на підставі договору № 304(6)20УК/53-121-01-20-09674 від 18.08.2020 суперечать ст. 516 Цивільного кодексу України та ст. 350 Господарського кодексу України.

58. Позивач зазначає, що договір поставки продукції № 304(6)20УК/53-121-01-20-09674 від 18.08.2020 укладений між ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «ВКП «Енергія» в порядку та на умовах встановлених Законом України «Про публічні закупівлі».

59. Перелік зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, є невичерпним, тобто в кожному разі треба аналізувати зв`язок прав кредитора у зобов`язанні з його особою.

60. Позивач зазначає, що зобов`язання ДП «НАЕК «Енергоатом» сплатити ТОВ «ВКП «Енергія» за товар, поставлений по договору № 304(6)20УК/53-121-01-20-09674 від 18.08.2020, нерозривно пов`язаний з особою кредитора, який став переможцем процедури публічних закупівель UA-2020-04-16-001729-C. Отже, права кредитора не можуть бути передані іншій особі в зобов`язаннях, в яких це обумовлено характером самого зобов`язання (його цільовим виконанням, нормативним регулюванням) та особою кредитора. Таким чином, враховуючи вище викладене, заміна сторони у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору № 304(6)20УК/53-121-01-20-09674 від 18.08.2020, суперечить Закону України «Про публічні закупівлі» в цілому, оскільки договір про закупівлю укладається та виконується лише з переможцем конкурсу.

61. Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

62. Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

63. Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

64. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

65. За положеннями ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

66. Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів (постанова Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №910/9828/17).

67. У разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

68. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

69. Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

70. Положеннями ст. 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

71. Статтею 350 Господарського кодексу України передбачено, що банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

72. Таким чином, боржник, тобто особа, право вимоги до якої відступається, не входить до складу учасників цього договору. Договір факторингу не впливає безпосередньо на права та обов`язки боржника, оскільки в цьому випадку не встановлюється, не припиняється, не змінюється основне зобов`язання боржника, який має виконати свій обов`язок в обсязі і на умовах, що встановлені договором або актом цивільного законодавства.

73. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 08.07.2020 у справі № 910/13840/18.

74. Частиною 1 ст. 1086 ЦК України передбачено, що у разі порушення клієнтом своїх обов`язків за договором, укладеним з боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.

75. Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

76. Відповідно до ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

77. Верховний Суд констатує, що таке правило поширюється лише на договірні відносини і не застосовується, якщо відповідна заборонена (обмеження) передбачена у нормі закону.

78. Так, у ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

79. Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

80. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

81. Частиною 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

82. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «ВКП «Енергія» здійснило поставку продукції по договору на загальну суму 2 653 902,48 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 13 від 12.11.2020, № 22 від 17.12.2020, № 28 від 23.12.2020 та № 89 від 18.02.2021.

83. Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовим наслідком укладання спірних додаткових угод є перехід права вимоги оплати за поставлену продукцію, який не трансформується у правочин щодо внесення змін до договору поставки продукції № 304(6)20УК від 18.08.2020, оскільки фактично не спрямований на заміну постачальника, як зобов`язаної сторони за договором поставки продукції.

84. Спірними додатковими угодами не змінено обсягів прав і обов`язків сторін за договором поставки, розмір заборгованості залишився незмінним.

85. Водночас оспорюваними додатковими угодами чітко встановлено обсяг зобов`язань, які переходять до нового кредитора.

86. Як встановлено судами попередніх інстанцій новим кредитором було повідомлено позивача про укладені оспорювані додаткові угоди та про зміну кредитора.

87. Судами також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» з 11.04.2017 має діючу ліцензію на надання послуг з факторингу.

88. Зобов`язання, які виникли за договором поставки (укладеного за наслідками публічних закупівель) не є нерозривно пов`язаними з особою кредитора, оскільки, як зазначалося вище, оспорювані угоди не спрямовані на заміну постачальника, як зобов`язаної сторони за договором поставки продукції.

89. Оспорюваними угодами фактор (ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал») прийняв право грошової вимоги за грошовими зобов`язаннями, які виникли відповідно до договору поставки за конкретними документами: видаткова накладна від 17.12.2020 - на суму 1 053 900,24 грн; видаткова накладна від 12.11.2020 - сума 914 085,72 грн).

90. Позивачем не було доведено суду наявності свого порушеного права, як заінтересованої особи, щодо оспорюваних додаткових угод, як і належно не обґрунтовано в чому саме полягає порушення прав позивача.

91. З огляду на викладене, доводи позивача, стосовно того, що правочини про фінансування на умовах факторингу додаткова угода № 1 від 29.12.2020 до генеральної угоди № 90-Ф від 29.12.2020 та додаткова угода № 1 від 20.12.2020 до генеральної угоди № 84-Ф від 16.11.2020, які передбачають заміну сторони у зобов`язанні, яке виникло між ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «ВКП «Енергія» на підставі договору № 304(6)20УК/53-121-01-20-09674 від 18.08.2020 суперечать ст. 516 Цивільного кодексу України та ст. 350 Господарського кодексу України є необґрунтованими.

92. Суди попередніх інстанцій, з урахуванням зазначених вище норм матеріального права, правильно встановили фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, з огляду на відсутність порушеного права позивача спірними додатковими угодами, та відповідністю зазначених угод нормам чинного законодавства.

93. Позивач у касаційній скарзі посилається на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/14716/17 та постановах Верховного Суду України від 15.04.2015, від 10.02.2016 у справі № 910/6098/14 (№ 3-43гс15, № 3-4гс16) (відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України).

94. Предметом позову у справі №910/14716/17 є визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення права вимоги від 04.02.2015, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс».

95. Верховний Суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови позивачеві в позові, оскільки оспорюваний договір укладений між відповідачами без порушення ст. 516 ЦК України, не порушує прав позивача та не укладений всупереч ст. 203 ЦК України.

96. Предметом позову у справі № 910/6098/14 є визнання недійсним укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» і ТОВ «Альфа Солар» договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22.07.2011 № 976.

97. Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю згоди іпотекодавця (боржника) на укладення оспорюваного договору, який порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки унеможливлює задоволення його кредиторських вимог у процедурі банкрутства боржника - ТОВ «Сілікон».

98. Верховний Суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного узгодження з іпотекодавцем відступлення права вимоги, обов`язковість якого передбачено договором іпотеки.

99. У зазначених справах предметом позову є визнання недійсним договору відступлення права вимоги, суди при ухвалені судових рішень керувалися гл. 47 Цивільного кодексу України «Поняття зобов`язання, сторони у зобов`язанні».

100. Натомість предметом позову у справі, що розглядається є визнання недійсними додаткових угод до генеральних угод про фінансування на умовах факторингу з регресом.

101. Відповідно до ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

102. Як зазначав Верховний Суд вище, таке правило поширюється лише на договірні відносини.

103. У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено відсутність порушеного права позивача, укладенням оспорюваних додаткових угод та відсутністю підстав для визнання таких угод недійсними.

104. З огляду на наведене, у справі, що переглядається, та у зазначених вище справах суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних фактичних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

105. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

106. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

107. Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

108. Враховуючи вище викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» без задоволення, а судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Розподіл судових витрат

109. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2022 у справі №904/8630/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець