Ухвала

від 07.12.2022 по справі 909/541/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 909/541/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Дроботової Т.Б., Чумака Ю.Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Релігійної громади (парафія) Святого Миколая Української греко-католицької церкви села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 (у складі колегії суддів: Бойко С.М. (головуючий), Бонк Т.Б., Кравчук Н.М.)

та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.11.2019 (суддя Неверовська Л.М.)

за позовом Релігійної громади (парафія) Святого Миколая Української греко-католицької церкви села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області

до:

1. Релігійної громади (парафія) церкви Святого Отця Миколая Української автокефальної православної церкви села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області,

2. Галицької міської ради

про визнання незаконними і скасування рішень та скасування державної реєстрації права постійного користування,

ВСТАНОВИВ:

27.10.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Релігійної громади (парафія) Святого Миколая Української греко-католицької церкви села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 (повний текст складено 08.11.2021) та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.11.2019 у справі № 909/541/19, подана 24.10.2022 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв`язку.

Ухвалою Верховного Суду від 14.11.2022 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення касаційної скарги або залишення її без руху за касаційною скаргою Релігійної громади (парафія) Святого Миколая Української греко-католицької церкви села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.11.2019 у справі № 909/541/19 до надходження до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду матеріалів справи № 909/541/19 та витребувано матеріали цієї справи із Господарського суду Івано-Франківської області/Західного апеляційного господарського суду.

29 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 909/541/19.

Розглянувши матеріали касаційної скарги та її доводи, Суд, з урахуванням матеріалів справи, що надійшли на його вимогу, вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 7 частини другої, пункту 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржується. Крім того, до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 (повний текст складено 08.11.2021), тобто останнім днем подання касаційної скарги відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України є 29.11.2021 (враховуючи вихідні дні).

Касаційну скаргу заявником подано до Касаційного господарського суду 24.10.2022, тобто із значним пропуском процесуального строку.

Водночас, разом з касаційною скаргою заявником було подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційним господарським судом не було відправлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення в порушення вимог статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, за твердженнями скаржника, копію повного тексту вказаного вище судового рішення було отримано його представником особисто 05.10.2022 в приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області, на підтвердження чого позивачем надано копію повного тексту постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 з відповідною відміткою на останній сторінці, а тому відповідно до частини другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України строк на касаційне оскарження вказаного судового рішення закінчувався 25.10.2022.

Тобто, на думку заявника, вказані вище обставини зумовили неможливість подання касаційної скарги до 24.10.2022.

Однак, колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Як вбачається з матеріалів справи № 909/541/19, розгляд вказаної справи в суді апеляційної інстанції відбувався саме за апеляційною скаргою Релігійної громади (парафія) Святого Миколая Української греко-католицької церкви села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області.

Крім того, колегія суддів зауважує, що повний текст постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 11.11.2021.

Частиною другою статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті четвертої цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Отже, скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із текстом оскаржуваної постанови в Єдиному державному реєстрі судових рішень та звернутись до Верховного Суду із касаційною скаргою у цій справі, в межах строків, визначених статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Як передбачено положеннями статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, № 3236/03, § 41).

Таким чином, колегія суддів критично оцінює доводи скаржника, про його необізнаність зі змістом оскаржуваного судового рішення, що на його думку, свідчить про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки Релігійна громада (парафія) Святого Миколая Української греко-католицької церкви села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області не була позбавлена об`єктивної можливості дізнатися про рух поданої нею апеляційної скарги як в передбачений процесуальним законодавством спосіб, так і з використанням відкритого безоплатного цілодобового доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданим їй процесуальними правами.

Колегія суддів наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."

Порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами.

З огляду на викладене, доводи заявника, які зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд визнає неповажними.

Відповідно до частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом наведення інших причин пропуску строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням поважності підстав його пропуску;

Керуючись статтями 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Релігійної громади (парафія) Святого Миколая Української греко-католицької церкви села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.11.2019 у справі № 909/541/19 залишити без руху до 06.01.2023, при цьому строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді Т. Дроботова

Ю. Чумак